Постанова

від 12.01.2017 по справі 825/2023/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/2023/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_2,

представника відповідача - Роєнка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Куликівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), Куликівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Куликівський РВ) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить зобов'язати відповідачів обчислити та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за червень 2009 року, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .

Свої вимоги мотивує тим, що він проходив службу в УМВС України в Чернігівській області та в червні 2009 року був звільнений зі служби за власним бажанням. Однак, в день звільнення йому не було виплачено індексацію за червень 2009 року. Вказаний платіж Куликівським РВ було позивачу перераховано в жовтні 2016 року. Така тривала невиплата індексації сталася через вину роботодавця, а тому він має право на компенсацію, передбачену Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник ГУНП в Чернігівській області позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що Куликівським PB в жовтні 2016 року було перераховано ОСОБА_4 індексацію в сумі 63,53 грн. на виконання рішення суду. Однак зазначив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а не працював в Куликівському РВ на умовах трудового договору чи інших умовах. У свою чергу, трудові відносини та служба в органах внутрішніх справ мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством. При цьому, спеціальним законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, не передбачена.

Крім того, ГУНП в Чернігівській області не є правонаступником Куликівського PB, а тому не несе обов'язку щодо виплат позивачу будь-яких коштів.

Представник Куликівського PB в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в УМВС України в Чернігівській області і наказом начальника Управління від 11.06.2009 № 103 о/с, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, був звільнений з органів МВС в запас Збройних Сил України за п. 64 ж (за власним бажанням) (а.с. 54).

В день звільнення позивача Куликівським РВ не було йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за червень 2009 року, у зв'язку із чим ОСОБА_4 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного позову від 09.08.2016 по справі № 825/1866/15-а адміністративний позов ОСОБА_4 було задоволено частково та стягнуто з Куликівського РВ на його користь індексацію грошового забезпечення за червень 2009 року в розмірі 63,53 грн. (а.с. 47-49).

Вищевказані кошти були нараховані та виплачені позивачу 25.10.2016, що підтверджується меморіальним ордером № 9 (а.с. 6).

Представники позивача зазначили, що у зв'язку із виплатою Куликівським РВ позивачу індексації за червень 2009 року у жовтні 2016 року, він втратив частину отриманого доходу, а тому, відповідно до ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , ОСОБА_4 має право на отримання передбаченої Законом компенсації.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050).

Статтею 3 Закону № 2050 встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із нормами статей 1 та 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Абзацом першим ст. 19 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ Про міліцію (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2000 № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення

Частиною 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий ч. 4 вищевказаного Порядку).

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

З матеріалів справи вбачається, що з Куликівського РВ, на підставі судового рішення стягнуто на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 63,53 грн., яку роботодавець в силу вимог закону повинен був нарахувати та виплатити в червні 2009 року, але цього не зробив. Фактична виплата вказаним відповідачем зазначених коштів відбулась 25.10.2016, що свідчить про порушення строків здійснення такої виплати, не зважаючи на те, що нарахування та виплата відбулися згідно із судовими рішеннями.

У постанові від 18.11.2014 (справа № 21-518а14) Верховний Суд України акцентував увагу на тому, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 07.11.2012 по справі № 6-131цс12.

Згідно із ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання обчислити та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за червень 2009 року, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є обґрунтованими та мають бути задоволені.

При цьому суд вважає, що оскільки на даний час до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення органів МВС України в Чернігівській області (в тому числі Куликівського РВ) не внесений, вказаний відповідач в силу вимог ст. 107 Цивільного кодексу України як юридична особа ще не припинився, а тому саме з нього, а не з ГУНП в Чернігівській області має бути стягнуто на користь ОСОБА_4 вищевказану грошову компенсацію.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Також, позивач просив встановити відповідачеві строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п. 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший п. 3.2 п. 3, абзац другий п. 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі Бурдов проти Росії визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова судового розгляду .

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі Класс та інші проти Німеччини із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви судовий збір з огляду на положення ст. 5 Закону України Про судовий збір позивачем не сплачувався, а тому відповідно у справі відсутні витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Разом з цим, за приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У судовому засіданні 12.01.2016 представник позивача просив стягнути на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 800,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем вищевказаних витрат до суду надано договір про надання правової допомоги від 16.01.2016, калькуляцію вартості наданої правової допомоги, акт виконаних робіт від 22.11.2016 та квитанцію від 22.11.2016 № 15 на суму 800,00 грн. (а.с. 16, 50, 51).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Документально підтверджена сума витрат на правову допомогу становить 800,00 грн., її розмір відповідає наведеним вище вимогам Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Куликівського РВ документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 800,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Зобов'язати Куликівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (вул. Щорса, 95, смт. Куликівка, Чернігівська область, 16300) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за червень 2009 року, відповідно до Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати''.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куликівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08676820) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на надання правової допомоги у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання постанови суду про присудження компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановити Куликівському районному відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області місячний строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна