Ухвала

від 12.01.2017 по справі 816/1434/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 р.Справа № 816/1434/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 816/1434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (далі - позивач, ТОВ "Сільські традиції"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0002781401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 11 серпня 2016 року №0002781401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 4492,51 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 р. - без змін.

Учасники адміністративного процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 12.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ "Сільські традиції" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36156348 (том 1 а.с. 20-21).

Позивач перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 26.11.2008 року (том 1 а.с. 21) та зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.12.2008 року, у періоді, що перевірявся був платником фіксованого сільськогосподарського податку (том 1 а.с. 38).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 10.11 Виробництво м'яса, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримується на фермах, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.23 Оптова торгівля живими тваринами, 46.23 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (том 1 а.с. 17).

У період з 14.06.2016 року по 27.07.2016 року фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сільські традиції" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014р. по 31.12.2015р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2016 року №300/16-31-14-01-09/36156348 (далі - акт перевірки) (том 1 а.с. 37-91), в якому зафіксовано порушення ТОВ "Сільські традиції" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, 201.1 статті 201, пунктів 209.2, 209.5, 209.7, пп. 209.15.1 п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 199667,00 грн., у тому числі:

- за травень 2015 року - в сумі 116667,00 грн.;

- за червень 2015 року - в сумі 83000,00 грн.

На підставі зазначених висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 11.08.2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0002781401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 299500,50 грн. (в т.ч. 199667,00 грн. - основний платіж, 99833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (том 1 а.с. 22).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового Кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового Кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Крім того, згідно пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку (пункт 209.5. статті 209 Податкового кодексу України).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лукас Індастріз" (код ЄДРПОУ 39422008), у травні-червні 2015 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 199667,00 грн. (том 1 а.с. 118 зворот, а.с. 112 зворот).

Однак, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сільські традиції" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету в розмірі 199667,00 грн.

Мотивуючи такий висновок, відповідач зазначив, що в наданих до перевірки позивачем актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, наданих юридичних та консалтингових послуг, а вказана лише назва послуги. Також, посилався на інформацію з бази "Податковий блок", де встановлено: внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Лукас Індастріз".

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 року №18/05 (том 1 а.с. 121-122), за умовами якого Замовник (ТОВ "Сільські традиції") дає завдання, а Виконавець (ТОВ "Лукас Індастріз") приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим договором консалтингових та юридичних послуг за плату.

За змістом пункту 2.1 вказаного договору Виконавець із урахуванням положень п. 1.2 цього Договору бере на себе зобов'язання щодо надання наступних консалтингових та юридичних послуг:

- участь у переддоговірних заходах з метою підготовки й укладання договорів оренди землі з орендодавцями з числа мешканців сільських районів Полтавської та Харківської областей: підшукання потенційних орендодавців, дослідження умов щодо укладання договорів на вигідних для Замовника умовах, проведення інших переддоговірних заходів;

- участь у переговорах або, за дорученням Замовника, веденні переговорів з потенційними орендодавцями, підготовці документів, необхідних для укладання договорів оренди;

- надання консультацій та рекомендацій з питань, пов'язаних із проведенням переддоговірних заходів і укладання договорів;

При наданні послуг за цим договором Виконавець зобов'язується (пункт 2.2 Договору):

- досліджувати питання, що надаються Замовником, шляхом надання йому роз'яснень, консультацій, рекомендацій, письмових довідок (у залежності від обставин, що склалися), результатів/висновків тощо;

- здійснювати економічний аналіз, вивчати правову позицію, встановлювати можливість досягнення позитивного результату та шляхи його досягнення;

- надавати інші послуги в рамках цього Договору, необхідні для досягнення позитивних результатів;

- надавати послуги Замовнику з питань оформлення договорів оренди;

- виконувати чесно й сумлінно обов'язки, передбачені цим Договором, вчасно й точно виконувати розпорядження Замовника, дотримуватися вимог нормативних актів про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або іншої конфіденційної інформації, передбачених чинним законодавством України та локальними актами Замовника;

- своєчасно усувати допущені відхилення від умов цього Договору або недоліки у наданих послугах, що погіршують їх результати (том 1 а.с. 121).

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом травня 2015 року надав ТОВ "Сільські традиції" юридичні послуги, загальна вартість яких склала 583333,33 грн., в т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лукас Індастріз" (Виконавець) укладено договір від 08.06.2015 року № 08/06 (том 1 а.с. 181-182), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання функцій Замовника по підготовці матеріалів для купівлі та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області, для розміщення свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом червня 2015 року надав ТОВ "Сільські традиції" послуги із пошуку об'єктів нерухомості та земельних ділянок для розташування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів, загальна вартість яких склала 415000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83000,00 грн.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Лукас Індастріз" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних: від 20.05.2015 року № 9 та від 17.06.2015 року № 10 (том 1 а.с. 124, 186).

Вказані податкові накладні позивачем відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень 2015 року та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 116666,67 грн. (за травень 2015 року) та ПДВ в розмірі 83000,00 грн. (за червень 2015 року), що відображено у податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (том 1 а.с. 115-119) та у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (том 1 а.с. 109-113).

Колегія суддів зауважує, що за умовами пункту 4.1 договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 року № 18/05 (том 1 а.с. 121 зворот.бік) по мірі завершення надання чергового етапу послуг, Виконавець звітує перед Замовником про зміст та обсяг фактично наданих послуг та результати їх надання у формі Акта приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання наданих послуг від 20.05.2015 року №7 (том 1 а.с. 123/, що складений та підписаний договірними сторонами. Зазначений акт містить відомості про обсяг, вартість послуг, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій тощо.

Відомості про зміст наданих послуг чітко визначені в пункті 2.1-2.2 Договору від 18.05.2015 року № 18/05.

За умовами пункту 1.4 договору від 08.06.2015 року № 08/06 (том 1 а.с. 181) приймання робіт здійснюється по Акту передачі-приймання.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання наданих послуг від 17.06.2015 року №11 (том 1 а.с. 185), що складений та підписаний договірними сторонами. Зазначений акт містить відомості про зміст та обсяг, вартість послуг, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій тощо.

Позивач сплатив ТОВ "Лукас Індастріз" за вказані послуги кошти в розмірі 1189000,00 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 20.05.2015 року № 2060 та від 17.06.2015 року № 2295 (том 2 а.с. 45, 46).

За змістом письмових пояснень позивача з ТОВ "Лукас Індастріз" з метою пошуку об'єктів нерухомості та земельних ділянок для розташування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів в деяких областях України, ТОВ "Сільські традиції" планувалось розширення бізнесу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Сільські традиції". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Сільські традиції" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Лукас Індастріз", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Лукас Індастріз", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу посилань відповідача на те, що акти приймання наданих послуг від 20.05.2015 року №7 та від 17.06.2015 року № 11 не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містять детального опису (змісту) наданих послуг та їх вартості, колегія суддів зауважує на таке.

Позивачем надано до перевірки та до матеріалів справи:

- Звіт юридичних послуг та консалтингових послуг ТОВ "Лукас Індастріз" відповідно до договору № 18/05 про надання юридичних послуг від 18.05.2015 р., в якому висвітлені юридичні питання, які були вирішенні при наданні юридичних послуг;

- Звіт по підготовці матеріалів для купівлі та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області для обслуговування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів, в якому наведений перелік матеріалів, потрібний для роботи на ринку сільськогосподарської нерухомості у Кіровоградській області.

Складені звіти, в яких відображено проведену роботу, є невід'ємною частиною Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) - первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та п.п. 1.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Крім того, сторонами засвідчено, що послуги надано у повній відповідності до умов договору, замовник та виконавець претензій один до одного не мають (том 1 а.с. 123, 185).

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на підприємстві ТОВ "Сільські традиції" згідно штатного розкладу обліковується працівник, який здійснює юридичне супроводження господарської діяльності підприємства, не встановлено подальше укладення договорів оренди землі, з огляду на таке.

Приписами статей 42 та 43 Господарського кодексу України визначається суть підприємницької діяльності.

Так, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залученням матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, ТОВ "Сільські традиції" не позбавлено права укладати договори, залучати у своїй господарській діяльності інших фахівців у галузі права та здійснювати свою господарську діяльність на свій власний ризик.

А відтак, висновок відповідача про те, що факт придбання послуг позивачем не містить у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та відповідачем не встановлено факту подальшого використання результату надання вищевказаних послуг у своїй господарській діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки господарська операція може бути як прибуткова, так і не прибуткова. Це ризик, який несе суб'єкт господарювання.

Також, зазначені відповідачем обставини (відсутність контрагента за місцезнаходженням) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий Кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Сільські традиції" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Сільські традиції" та ТОВ "Лукас Індастріз" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201, п. 209.2, 209.5, 209.7, пп. 209.15.1 п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 816/1434/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2017 р.