Рішення

від 11.01.2017 по справі 904/10204/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2017 Справа № 904/10204/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міана", м. Дніпро

до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення № 267 від 12.07.2016 року "Про внесення змін до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 770 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в пункті 213 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики"

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/12-2016 від 01.12.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №7/10-2585 від 28.12.2016 року, представник

Від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 11/6 від 10.01.2017 року, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міана" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про:

- визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 267 від 12.07.2016 року "Про внесення змін до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 770 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в пункті 213 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" Переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка (вул. Войцеховича), 140 А площею для паркування 632,5 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача суперечить ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки ним фактично обмежується право власності позивача та речове право позивача на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами. Об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності, є складною річчю, експлуатувався до 28.09.2016 року теперішнім власником (як і попереднім) за призначенням "автостоянка", яка складається з основних будівель та допоміжних навісів, сходів огорожі та асфальтного мостіння, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено від стоянки без її пошкодження або істотного знецінення. Земельна ділянка за вказаною адресою є повністю зайнята належними позивачу будівлями та спорудами та експлуатується за її призначенням як автостоянка, що унеможливлює надання її в цілому, або частинами цієї ділянки під облаштування на ній парковки, адже за однією адресою може бути зареєстровано тільки один об'єкт. За вказаною адресою зафіксовано знаходження тільки одного об'єкту - будівель та споруд стоянки, розташованих на земельній ділянці із призначення стоянка, іншої ділянки, на якій би могли розмістити парковку із зазначеною кількістю машиномісць - за вказаною адресою немає, адже парковка - це спеціально обладнана ділянка, яка передбачає зайняття певної території. Натомість земельна ділянка за вказаною адресою визначається як майданчик для паркування та передається на баланс комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, тобто територія парковки має тотожну адресу території стоянки. На думку позивача, визначення спірної земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу об'єкт нерухомості, майданчиком та її передача на баланс комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради є неприпустимим.

Також позивач зазначає, що у зв'язку із набуттям у встановленому порядку останнім права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходиться на спірних земельних ділянках, в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, позивач набув переважне право на оформлення правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості. Визначення спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне позивачу, як майданчик для паркування, є порушенням та невизнанням переважного права позивача на оформлення спірної земельної ділянки в користування, у зв'язку із чим таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Крім того, позивач вказує, що оскаржуване рішення відповідача суперечить положенням ст. 760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування парковочних майданчиків, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності. Вказаними нормативно-правовими приписами встановлено вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким переданий комунальному підприємству "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради майданчик не відповідає. Переданий майданчик для паркування фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, на земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування. Відсутність технічної документації щодо узгодження з Дорожньою поліцією, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та відповідно, як предмет найму, відсутні. Вказані обставини свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна, що безумовно вказує на те, що предмет передання не існує в натурі.

Відповідач згідно відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що майданчик для паркування є об'єктом благоустрою та оподатковується по ставкам, встановленим Податковим кодексом України. Відповідно до ст. 266.1.2. Податкового кодексу України, перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. На виконання вимог Податкового кодексу України, рішенням міської ради від 28.12.2011р. №9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування внесено зміни до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" та встановлено, що подальший перелік спеціальних ділянок для паркування затверджується виконкомом за поданням виконавчого органу міської ради у сфері транспорту.

12.07.2016 року рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №267 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 17.12.2014р. №770, викладено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпропетровську у новій редакції". Вказаним рішенням затверджено перелік земельних ділянок, що використовуються для паркування транспортних засобів, зокрема було включено земельну ділянку, що розташована за адресою м.Дніпро, вул. Миколи Руденка (вул. Войцеховича) 140А, площею 632,5 кв.м. Таким чином, органом місцевого самоврядування, як власником земельної ділянки, було віднесено вищевказану земельну ділянку, до земель, що використовуються для паркування транспортних засобів, а потім передано її на баланс КП "Міськавтопарк".

Порядок проведення конкурсу з визначення агентів, та визначає порядок надання дозволу особам, які уповноважені проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів визначено рішенням міської ради від 02.02.2011 року №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" із змінами внесеними рішенням від 30.11.2011 року №72/17.

Організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, яке визначено балансоутримувачем таких майданчиків на конкурсних засадах у порядку, затвердженому рішенням міської ради від 02.02.11 року №40/8 "Про проведення конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста".

Позивачем не надано доказів, що рішенням, дією чи бездіяльністю КП "Міськавтопарк" порушені його права, свободи або інтереси, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Третя особа, згідно відзиву на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог та норм Закону України "Про благоустрій населених пунктів в Україні", Податкового кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не суперечить чинному законодавству.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016 року з призначенням її до розгляду на 06.12.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 20.12.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 20.12.2016 року було оголошено перерву до 11.01.2017 року.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міана" (далі - Позивач), на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ВМТ № 435858 від 28.05.2010 року, є власником будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 140а: вартова літ.А-2 площею 35,5 кв.м.; ганок а, гараж літ.Б; убиральня літ.В; навіс літ.Г; навіс літ.Д; навіс літ.Е; огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, мостіння І, загальна площа 35,5 кв.м.

Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами з урахуванням допоміжних складових складає 1 350,0 м 2 , під дорожнім покриттям - 4 638,0м 2, загальною площею 5 988,0 м 2 .

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127 замощенням є спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку і тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

Асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність об'єкту, складовою частиною якого воно є.

Отже, замощення не є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжна функція і окремо не підлягає інвентаризації із складанням окремого технічного паспорту, а підлягає відображенню в технічному паспорті як складова частина об'єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Згідно ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Отже, об'єкт нерухомості, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Міана" на праві власності, є складною річчю, експлуатується як і попередніми власниками, за призначенням - автостоянка, яка складається з основної будівлі та допоміжних навісів, огорожі та асфальтного мостіння, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено від стоянки без її пошкодження або істотного знецінення. Цільове призначення об'єкта як стоянки було визначено з моменту створення цього об'єкту його першим власником - Колективним підприємством гаражного і технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

15.02.2006р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Колективним підприємством гаражного і технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно умов якого земельна ділянка, яка знаходиться за адресою вул. Войцеховича, 140-А (Кіровський район), загальною площею 0,5988 га була передана в оренду Колективному підприємству гаражного і технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (попередньому власнику нерухомого майна). Цільове використання земельної ділянки, згідно умов договору оренди землі, (УКЦВЗ) 1.14.2 (автомобільний транспорт).

Згідно п.6.10 договору оренди землі передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

У разі припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду шляхом підписання акту приймання-передачі (п.7.1., 7.8 Договору).

Так, Колективним підприємством гаражного і технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, після відведення земельної ділянки площею 5 988,0 м 2 під організацію стоянки, було отримано усі необхідні дозволи на будівництво. Після завершення будівництва був отриманий акт введення в експлуатацію та проведено інвентаризацію нерухомості органами БТІ, оформлено техпаспорт із зазначенням опису об'єкту стоянки з площами будівлі та допоміжних складових об'єктів (у тому числі і мостіння - асфальту).

Таким чином, усі навіси, огорожі, асфальтне мостіння є складовою частиною об'єкту нерухомості, які не можуть використовуватися самостійно та пов'язані із основною річчю спільним призначенням та є її приналежністю, у зв'язку із чим на них розповсюджується тотожній правовий режим, а отже і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до ч.7 ст. 316 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

02.02.2011р. Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", яким зобов'язано, зокрема, Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради: здійснити комплексну інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська та забезпечити координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

Так, згідно п.2.1. Правил паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську суб'єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

30.11.2011р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №72/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02.02.11р. №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", відповідно до п.3.10 якого Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 3-х днів з дати затвердження акта обстеження (п. 3.9 цих Правил), у разі необхідності подає запит до територіального підрозділу органу центральної виконавчої влади у сфері земельних відносин про наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також про цільове призначення земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (до запиту обов'язково має бути додано картографічний матеріал М 1:500 з позначенням території ймовірного розташування майданчика для паркування транспортних засобів); у разі наявності на земельній ділянці будівель та/або споруд - подає запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна та/або наявності інформації про об'єкт у Переліку безхазяйного нерухомого майна та/або Переліку нерухомого майна, що може бути визнано від умерлою спадщиною.

12.07.2016 року рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №267 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 17.12.2014р. №770, викладено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпропетровську у новій редакції". Вказаним рішенням затверджено перелік земельних ділянок, що використовуються для паркування транспортних засобів, зокрема до зазначеного переліку було включено земельну ділянку, що розташована за адресою м.Дніпро, вул. Миколи Руденка (вул Войцеховича) 140А, площею 632,5 кв.м.

Організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, яке визначено балансоутримувачем таких майданчиків на конкурсних засадах у порядку, затвердженому рішенням міської ради від 02.02.11р. №40/8 "Про проведення конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста".

Позивач неодноразово звертався до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про поновлення договору на право користування земельною ділянкою за адресою вул. Войцеховича, 140-А.

Згідно наданої в матеріали справи копії постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.01.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" до Дніпропетровської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, було визнано неправомірною бездіяльність Дніпропетровської міської ради, яка полягає у нерозгляді клопотання позивача, отримане Дніпропетровською міською радою 17 липня 2012 року за вих.№13/6940. А також, зобов'язано Дніпропетровську міську раду розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" отримане Дніпропетровською міською радою 17 липня 2012 року за вих.№13/6940 щодо надання дозволу на розробку технічної документації із складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку - договору оренди, в порядку ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Окрім того, постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.10.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" до Дніпропетровської міської ради, визнано неправомірною бездіяльність Дніпропетровської міської ради, що полягає у нерозгляді клопотання ТОВ "Міана" від 26.06.2013р. за вхідним №13/5945 та зобов'язано Дніпропетровську міську раду розглянути клопотання позивача від 26.06.2013р. за вхідним №13/5945 та надати відповідь відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Разом з тим, на час розгляду даної справи, Дніпропетровською міською радою, не виконано постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.01.2013 року та від 14.10.2013 року.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міана" є власником будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 140а, у тому числі і мостіння - асфальт. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає з урахуванням допоміжних складових складає 1 350,0 м 2 , під дорожнім покриттям - 4 638,0 м 2 . На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим, а, отже, і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

В силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" перейшло переважне право на отримання земельної ділянки у користування, на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості, у зв'язку із чим речове право позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту у судовому порядку на підставі ст. ст.396 Цивільного Кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана земельна ділянка, за даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 21.04.2016р., зареєстрована за землекористувачем - попереднім власником та особою, що здійснила побудову стоянки - Комунальним підприємством гаражного і технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Отже, об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності позивача, були оформлені за наявності у попереднього власника права користування земельною ділянкою для використання та експлуатації автостоянки у встановленому обсязі та об'ємах. Доказів повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, як передбачено умовами договору оренди землі від 15.02.2006р., в матеріали справи не надано.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю "Міана", ставши власником будівель та споруд стоянки, отримало переважне право на оформлення документів для набуття спірної земельної ділянки в користування.

Таким чином, визначення спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням переважного права позивача на оформлення спірної земельної ділянки в користування, у зв'язку із чим таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Право користування землею як речове право на чуже майно в силу ст. 396 Цивільного Кодексу України підлягає захисту у тому числі і від його власника.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Слід зазначити, що при постановленні на баланс та передачі майданчика для паркування транспортних засобів на спірній земельній ділянці третій особі, обставини щодо накладення меж земельної ділянки під стоянкою на межі земельної ділянки, яку планувалося облаштувати під паркування не були досліджені, відповідні графічні та семантичні дані щодо плану розташування паркування на місцевості не складалися та не надавалися, окрім того, взагалі не було встановлено, кому вказана ділянка належить на праві користування, та кому належать розташовані на ній об'єкти нерухомості. Також не було зроблено запитів до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна.

Вищезазначене свідчить про те, що комунальне підприємство "Міськавтопарк" не мало законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні товариству з обмеженою відповідальністю "Міана" об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів рішення Дніпропетровської міської ради №72/17 від 30.11.2011 року, а саме: не було проведено інвентаризацію та не було встановлено наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також цільове призначення земельної ділянки, не було встановлено власника нерухомості, що знаходиться на такій земельній ділянці.

Оспорюване рішення відповідача суперечить положенням ст.760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до п.7 та п.8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Вказані положення Правил паркування кореспондуються з приписами ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Окрім цього, відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху

Таким чином, вищенаведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.

Так, оспорюваним рішенням, передано майданчик для паркування, який фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, при чому, на вказаній земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування.

Отже, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та, відповідно, як предмет найму, відсутні.

Вказані обставини свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставах, порядку та спосіб, встановлених законами України.

Згідно зі змістом абз. 1, 2, 4 ст. 1 Закон України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт, який проводиться на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, в тому числі вулично-дорожньої мережі, в тому числі стоянок, парковок з інженерними та допоміжними спорудами.

Як зазначалося вище, у відповідності до п.7 Правил паркування транспортних засобів - парковки являються об'єктом благоустрою. Законом України "Про благоустрій населених пунктів", чітко визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою.

Так, відповідно до п.7 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

Таким чином, створення, облаштування об'єкту благоустрою комунальної власності не може бути покладено або передано третім особам. За останніми можуть бути закріплені тільки функції з утримання (і в жодному разі не зі створення, облаштування) об'єкту благоустрою і тільки після створення такого об'єкту в натурі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

Заперечення відповідача та третьої особи судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 267 від 12.07.2016 року "Про внесення змін до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 770 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в пункті 213 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" Переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка (вул. Войцеховича), 140 А площею для паркування 632,5 кв.м.

Стягнути з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (49070, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код 04052092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міана" (49000, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка,140-А, ідентифікаційний код 36367217) 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2017 року.

Суддя ОСОБА_4