Ухвала

від 16.01.2017 по справі 199/345/17-к

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/345/17-к

(1-кс/199/29/17)

УХВАЛА

16.01.2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., при секретарі Гуменюк О.Т., за участю прокурора Гулого Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області юриста другого класу ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, про арешт майна.

Клопотання обґрунтовується тим, що У провадженні СВ АНД ВП Дніпропетровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 19.07.2016 року за № 42016042630000073, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2017 року, будинок №3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Павлодарський, на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994 року належав ОСОБА_2 про що приватним нотаріусом ОСОБА_3 були внесені відповідні відомості до реєстру речових прав на нерухоме майно.

14.08.2015 року приватний нотаріус ОСОБА_3 посвідчив договір купівлі - продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, серія та номер: НАО 935660/р.№1154, чим зареєстрував у реєстрі речових прав на нерухоме майно будинок №3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Павлодарський за ОСОБА_4.

Однак, згідно інформації КП Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації від 20.07.2016 року, встановлено, що станом на 31.12.2012, право власності на будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Павлодарський, буд. 3 належить - 1/16 ч. гр. ОСОБА_5, на підставі договору дарування від 10.06.1963р., посвідчений Першою ДДНК, за реєстром №1-377; 02/16 ч. гр. ОСОБА_6, на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.1987р., посвідчений Сьомою ДДНК, за реєстром №2-210; 3/16 ч. гр. ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.1978р., посвідчений Сьомою ДДНК, за реєстром №2- 7457; 5/16 ч. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.12.1963р., видане Першою ДДНК, за реєстром №3-3803; згідно реєстраційної книги 5/32 ч. гр. ОСОБА_10, на підставі акта про денаціоналізацію від 19.10.1922р., свідоцтво про право власності від 23.10.1951р.; 5/32 ч. ОСОБА_11, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.1964р., посвідчений Першою ДДНК, за реєстром №1-1711.

Досудовим розслідуванням встановлено, що реєстрація права власності на будинок №3 по пров. Павлодарський у м. Дніпропетровську проведена на підставі фіктивних документів, оскільки договір купівлі - продажу від 28.06.1994 року, на підставі якого ОСОБА_2 придбав будинок №3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Павлодарський, у КП Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації не зареєстрований, однак до 2012 року договори купівлі продажу (інші правовстановлюючі документи) обов'язково проходили державну реєстрацію у КП Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації . Оскільки договір купівлі - продажу від 28.06.1994 року у ДМБТІ не зареєстрований, а в ДМБТІ міститься інформація щодо інших власників вказаного об'єкту нерухомості є підстави вважати, що договір купівлі - продажу, серія та номер: НАО 935660/р.№1154 є фіктивним.

Крім того, відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.07.2016 року встановлено, що 18.07.2016 року, приватний нотаріус ОСОБА_12, зареєструвала право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га., адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Павлодарський, земельна ділянка 3) за ОСОБА_4.

Оскільки, підставою для отримання вказаної земельної ділянки стала реєстрація права власності на об'єкт нерухомості, а право власності на об'єкт нерухомості набуто поза волею власника та отримано шахрайським шляхом, а саме шляхом пред'явлення фіктивних документів то похідне право на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га., адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Павлодарський, земельна ділянка 3) є незаконним.

Під час укладення договорів купівлі продажу, ОСОБА_2 у якості правовстановлюючого документа були надано нотаріусу в тому числі:

- договір, який містить запис про його посвідчення 28 червня 1994 року Першою Дніпропетровською нотаріальною конторою реєстрацію в реєстрі за № 1-4258, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 На примірнику договору наявний штамп Дніпропетровського МБТІ про те, що право власності на домоволодіння зареєстроване в БТІ за № 249-37;

- довідка, яка містить підпис він імені начальника інформаційно-юридичного відділу КП ДМБТІ ДОР ОСОБА_13 від 29 липня 2015 року, за змістом якої станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Павлодарський, б. 3 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 червня 1994 року посвідченого 1-ою ДНК за реєстром № 1-4258, зареєстроване в КП ДМБТІ ДОР та записано в реєстрову книгу № 249 за реєстровим № 37.

При цьому, у межах досудового розслідування органом досудового розслідування було витребувано:

- довідку Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області про те, що згідно відомостей з реєстру про вчинення нотаріальних дій Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою була вчинена інша дія від іншої особи. Згідно наряду (справи) відчуження нерухомого майна від 28 червня 1994 року вищевказаний договір не значиться;

- довідку КП ДМБТІ ДОР про те, що договір купівлі продажу від 28 червня 1994 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений Першою ДДНК за реєстром № 1-4258 в КП ДМБТІ ДОР не реєструвався.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), провулок Павлодарський, та складається з житлового будинку літ. А-1, сараю літ. Б, сараю літ. В, вбиральні літ. Г, 1-водоколонки; земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га.) що знаходиться за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), провулок Павлодарський, земельна ділянка №3 з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами , оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів ;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України збереження речових доказів.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що будинок №3 по пров. Павлодарський у м. Дніпропетровську та земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га.) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Павлодарський, земельна ділянка №3 є предметом, набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, тому згідно з ч.2 ст. 170 КК України підпадає під майно, яке підлягає арешту

З метою запобігання ризикам знищення, втрати, пошкодження даного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; встановлення об'єктивної істини по даному кримінальному правопорушенню, та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), виникла необхідність в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, про що і звертаються до суду з даним клопотанням.

Судом досліджено додані до клопотання документи та заслухано прокурора Гулого Я.О.

Клопотання про арешт майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розглянуте за відсутності власника майна, оскільки це необхідно для забезпечення арешту майна.

Суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення.

Встановлено, що зазначене прокурором нерухоме майно є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167, тому з метою забезпечення повного, всебічного, та неупередженого розслідування кримінального провадження необхідно накласти арешт на зазначене нерухоме майно. Це дасть можливість на час досудового слідства зберегти майно, яке є предметом кримінального правопорушення, за яким розпочато досудове розслідування.

Таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, і найменш обтяжливим способом арешту майна є заборона ним розпоряджатися.

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Накласти арешт на на нерухоме майно, а саме: будинок №3 по пров. Павлодарський у м. Дніпропетровську; земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га.) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Павлодарський, земельна ділянка 3 та заборонити будь-яким особам відчужувати вказане майно та розпоряджатися ним .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дні проголошення ухвали.

Слідчий суддя: