Ухвала

від 12.01.2017 по справі 820/281/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 р.Справа № 820/281/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Голуб І.М.,

відповідача - Гаєвська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. по справі № 820/281/13-а за позовом Приватного підприємства "МИОЛ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "МИОЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова ДПС: №0001012212 від 05.09.2012 року на загальну суму 695 351,75 грн. з податку на прибуток; №0001292212 від 29.11.2012 року на загальну суму 590211,50 грн. з ПДВ; №00012822212 від 29.11.2012 року на загальну суму 104,75 гривень з податку на прибуток.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. адміністративний позов Приватного підприємства "МИОЛ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Державної податкової служби №0001012212 від 05.09.2012 року, №0001292212 від 29.11.2012 року, №00012822212 від 29.11.2012 року, стосовно приватного підприємства "МИОЛ".

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного підприємства "МИОЛ" (юридична адреса: вул. Новомосковська, 8-А, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ: 35476458) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПП "Миол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1435/22-104/35476458 від 13.08.2012 року (т. 1 а.с. 16-92).

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001012212 від 05.09.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 695 351,75 грн., з яких за основним платежем 644 430,00 грн. та за штрафними санкціями 50 921,75 грн. (т. 1 а.с. 93).

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022212 від 05.09.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 612964,00 грн., з яких за основним платежем 644 430,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 921,75 грн. (т. 1 а.с. 93).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби у Харківській області зі скаргою про перегляд цих рішень. За наслідками розгляду Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 5841/10/102-17 від 22.11.2012 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001022212 від 05.09.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 22 753,50 грн., також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0001012212 від 05.09.2012 року у розмірі 104,75 гривень, в іншій частині вказані рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 3 а.с. 28-31).

На підставі вказаного рішення Державної податкової служби у Харківській області відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00012822212 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 104,75 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями - 104,75 грн. (т. 1 а.с. 95), а також податкове повідомлення рішення № 0001292212 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 590211,50 грн., з яких за основним платежем - 536 973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53 238,50 грн.) (т. 1 а.с. 94).

Позивач, ПП "Миол", не погодившись із рішенням про результати розгляду скарги № 5841/10/102-17 від 22.11.2012 року, подав скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 3 а.с. 38-40).

Не погодившись з винесеним рішенням - № 0001012212 від 05.09.2012 року; - № 0001292212 від 29.11.2012 року; - № 00012822212 від 29.11.2012 року позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0001012212 від 05.09.2012 року, № 0001292212 від 29.11.2012 року, № 00012822212 від 29.11.2012 року прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 1435/22-104/35476458 від 13.08.2012 року, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат на придбання послуг за договорами з контрагентами, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат та, відповідно, завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ПП Миол (покупець) та ТОВ Трансмультиторг (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.06.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 96).

На виконання умов вказаного договору ТОВ Трансмультиторг у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 010614 від 01.06.2010 року на загальну суму 537 130,15 грн., в т.ч. ПДВ 89 521,69 грн.; № 020820 від 02.08.2010 року на загальну суму 479 784,49 грн., в т.ч. ПДВ 79 964,08 грн.; № 06087 від 06.08.2010 року на загальну суму 304 024,42 грн., в т.ч. ПДВ 50 670,74 грн.; № 010937 від 01.09.2010 року на загальну суму 570 802,27 грн., в т.ч. ПДВ 95 133,71 грн.; № 011032 від 01.10.2010 року на загальну суму 698 676,62 грн., в т.ч. ПДВ 116 446,10 грн.; № 051011 від 05.10.2010 року на загальну суму 279 003,67 грн., в т.ч. ПДВ 46 500,61 грн. та податковими накладними: № 010614 від 01.06.2010 року на загальну суму 537 130,15 грн., в т.ч. ПДВ 89 521,69 грн.; № 020820 від 02.08.2010 року на загальну суму 479 784,49 грн., в т.ч. ПДВ 79 964,08 грн.; № 06087 від 06.08.2010 року на загальну суму 304 024,42 грн., в т.ч. ПДВ 50 670,74 грн.; № 010937 від 01.09.2010 року на загальну суму 570 802,27 грн., в т.ч. ПДВ 95 133,71 грн., № 011032 від 01.10.2010 року на загальну суму 698 676,62 грн., в т.ч. ПДВ 116 446,10 грн.; № 051011 від 05.10.2010 року на загальну суму 279 003,67 грн., в т.ч. ПДВ 46 500,61 грн. (т. 1 а.с. 97-105, 106-112, 113-119, 120-121, 122-129, 130-131, 132-137, 138-143, 144-149, 151-156, 157-158, 160-161).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ Трансмультиторг .

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 011001 від 01.10.2010 року, № 051001 від 05.10.2010 року - перевезення здійснювалось ТОВ Трансмультиторг , вантажовідправник: ТОВ Трансмультиторг , вантажоодержувач: ПП Миол (т. 1 а.с. 150, 159).

Позивач відповідно до договору оренди приміщення № 01/08/10 від 01.08.2010 року, укладеного між ПП "Миол" (орендар) та ТОВ "Miol" (орендодавець), позивач орендує офісне та складське приміщення за адресою: місто Харків, вулиця Новомосковська 8-А (т. 3 а.с. 174-175, 176-185). Оплата за оренду вказаного приміщення здійснювалась позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Миол", про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень (т. 3 а.с.215-242).

Товар було отримано уповноваженою особою ПП Миол на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Трудові відносини останнього з позивачем підтверджені долученими до справи належним чином завіреними копіями: наказу № 2-К від 01.10.2008 року про прийняття його на посаду начальника складу, трудової книжки, наказу № 2-П про обов'язки ведення складського обліку від 01.10.2008 року.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Трансмультиторг , про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача.

Між ПП Миол (покупець) та ТОВ Мир-груп (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 36 від 01.02.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Мир-груп у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 010252 від 01.02.2011 року на загальну суму 546 075,54 грн., в т.ч. ПДВ 91 012,59 грн.; № 328 від 01.03.2011 року на загальну суму 615 811,49 грн., в т.ч. ПДВ 102 635,25 грн.; № 331 від 15.03.2011 року на загальну суму 273 641,53 грн., в т.ч. ПДВ 45 606,92 грн.; № 6 від 01.04.2011 року на загальну суму 663 683,36 грн., в т.ч. ПДВ 110 613,89 грн.; № 28 від 14.04.2011 року на загальну суму 574 135,14 грн., в т.ч. ПДВ 95669,19 грн. та податковими накладними: № 010252 від 01.02.2011 року на загальну суму 546 075,54 грн., в т.ч. ПДВ 91 012,59 грн.; № 328 від 01.03.2011 року на загальну суму 615 811,49 грн., в т.ч. ПДВ 102 635,25 грн.; № 331 від 15.03.2011 року на загальну суму 273 641,53 грн., в т.ч. ПДВ 45 606,92 грн.; № 6 від 01.04.2011 року на загальну суму 663 683,36 грн., в т.ч. ПДВ 110 613,89 грн.; № 28 від 14.04.2011 року на загальну суму 574 135,14 грн., в т.ч. ПДВ 95669,19 грн.

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ Мир-груп .

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 010201 від 01.02.2011 року, № 010301 від 01.03.2011 року, № 150301 від 15.03.2011 року, № 010401 від 01.04.2011 року, № 140401 від 14.04.2011 року - перевезення здійснювалось ТОВ Мир-груп , вантажовідправник: ТОВ Мир-груп , вантажоодержувач: ПП Миол .

Товар було отримано уповноважено особою ПП Миол на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Мир-груп , про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача.

Між ПП Миол (покупець) та ТОВ Інтер-плюс (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 42 від 04.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Інтер-плюс у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 27 від 04.05.2011 року на загальну суму 577 190,20 грн., в т.ч. ПДВ 96 198,37 грн.; № 211 від 24.05.2011 року на загальну суму 484 436,11 грн., в т.ч. ПДВ 80 739,35 грн. та податковими накладними: № 27 від 04.05.2011 року на загальну суму 577 190,20 грн., в т.ч. ПДВ 96 198,37 грн.; № 211 від 24.05.2011 року на загальну суму 484 436,11 грн., в т.ч. ПДВ 80 739,35 грн.

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ Інтер-плюс .

Товар було отримано уповноваженою особою ПП Миол на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Інтер-плюс , про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача.

Між ПП Миол (покупець) та ПП Геліос-Д (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 42 від 01.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару.

На виконання умов вказаного договору ПП Геліос-Д у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 040107 від 04.01.2011 року на загальну суму 336 471,18 грн., в т.ч. ПДВ 56 078,53 грн., № 071201 від 07.12.2010 року на загальну суму 352 111,79 грн., в т.ч. ПДВ 58 685,30 грн., № 011201 від 01.12.2010 року на загальну суму 407 371,68 грн., в т.ч. ПДВ 67 895,28 грн. та податковими накладними: № 040107 від 04.01.2011 року на загальну суму 336 471,18 грн., в т.ч. ПДВ 56 078,53 грн., № 071201 від 07.12.2010 року на загальну суму 352 111,79 грн., в т.ч. ПДВ 58 685,30 грн., № 011201 від 01.12.2010 року на загальну суму 407 371,68 грн., в т.ч. ПДВ 67 895,28 грн.

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ПП Геліос-Д .

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 040101 від 04.01.2011 року, № 071201 від 07.12.2010 року, № 011201 від 01.12.2010 року - перевезення здійснювалось ПП Геліос-Д , вантажовідправник: ПП Геліос-Д , вантажоодержувач: ПП Миол .

Товар було отримано уповноваженою особою ПП Миол на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП Геліос-Д , про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Між ПП Миол (замовник) та ТОВ SANTAN (виконавець) був укладений договір № 01/03М від 01.03.2011 року на проведення передпродажних послуг з дослідження за напрямками нової торгової марки INSTRA (т. 2 а.с. 40). Так, за наказом № 1-м від 14.01.2011 року керівництвом ПП Миол було прийнято рішення про проведення маркетингових робіт з метою дослідження нової торгової марки INSTRA (т. 3 а.с. 111). Відповідальною особою за проведення маркетингових робіт було призначено працівника ПП Миол , який згідно наказу № 22-к від 01.10.2010 року прийнятий на посаду начальника відділу збуту.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: акту №1235 від 30.11.11р. до договору № 01/03 М від 01.03.2011 року; податкової накладної № 5 від 30.11.2011 року від ТОВ SANTAN ; службової записки щодо виконання наказу № 1-м від 14.01.2011 року; звіту про проведення передпродажних послуг з дослідження за напрямками розвитку нової торгової марки, виконаний ТОВ SANTAN .

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ SANTAN , про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: № 30 від 16.12.2011 року; № 501 від 11.01.2012 року; № 486 від 19.12.2011 року; № 485 від 16.12.2011 року та виписки з банківського рахунку позивача.

Замовлені за вказаним договором № 01/03 М від 01.03.2011 року послуги необхідні позивачу для здійснення власної господарської діяльності, а саме, були замовлені з метою вивчення та просування якісних та конкурентноздібних товарів на внутрішній ринок України та з метою отримання прибутку від реалізації товарів нової торгової марки у майбутньому.

Придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов договорів з контрагентами - покупцями, та був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими до суду:

- договорами поставки укладеними між ПП "Миол" (постачальник) та ПП "ТДК "Оріон", ТОВ "Промінструмент-Україна", ПП "Молоток ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Техновед", ПП "Цемто, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Адельфан", ТОВ "Агро-Сервіс", ТОВ Фірма "Ганок", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Добрий Господар ЛТД", ПП "Інстрабуд", ТОВ "Інтертрейд-Авто", ТОВ "Кінг Авто", ТОВ "Компанія КОР" (покупець);

- дистриб'юторськими угодами, укладеними між ПП "Миол" та ПП "Молоток", ТОВ "Профінструмент-Україна", ФОП ОСОБА_7, ТОВ "ВПК-Сервіс", ТОВ "Житомирбудінструмент", ТОВ "Лівша-Донецьк".

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на час існування спірних правовідносин було врегульовано Законом України Про податок на додану вартість та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" до 31.03.2011р., а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вищезазначені положення також були врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. по справі № 820/281/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2017 р.