Рішення

від 16.01.2017 по справі 914/2944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017р. Справа№ 914/2944/16

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юг Львів , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Космо Плюс , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 5 123,39 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 18.06.2014р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юг Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Космо Плюс про стягнення заборгованості за Договором поставки № 211-22052015 від 22.05.2015р. в сумі 5 123,39 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.12.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.12.2016р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 211-22052015 від 22.05.2015р. не оплативши вартість отриманого товару в сумі 5 123,39 грн.

В судовому засіданні 16.01.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 5 123,39 грн.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 16.01.2017р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернута без вручення з відміткою: за закінченням терміну зберігання , яка надсилалась судом на адресу: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 12.12.2016р. про відкладення розгляду справи направлялись судом на зазначену адресу.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.05.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 211-22052015 (далі - Договір ).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати( поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 16 378,06 грн., що підтверджується накладною № 290535 від 29.05.2015р., що підписана та скріплена печатками сторін без жодних застережень.

Відповідно п. 7.1. Договору покупець повинен сплатити поставлений товар кожні 14 календарних днів, з моменту реалізації товару, а остаточний розрахунок,здійснюється не пізніше 120 (сто двадцяти) календарних днів з дати поставки товару Постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати повної вартості отриманого товару в сумі 5 123,39 грн. за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 5 123,39 грн., що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

З ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків, вбачається що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.216р.становить 5 123,39 грн. Даний ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків підписаний та скріплений печатками обох сторін без жодних застережень.

Належних та допустимих доказів оплати за поставлений товар в сумі 5 123,39 грн. на момент розгляду справи в суді відповідачем не надано.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Виконання обов'язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманої товару не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 5 123,39 грн.

Матеріали справи свідчать про факт не виконання відповідачем у повному обсязі взятого обов'язку щодо оплати поставленого товару у сумі 5 123,39 грн., яка підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 01.06.2016р.

При цьому суд, з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , констатує, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Отже, підписаний та скріплений печатками сторін ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків, про існування заборгованості за Договором станом на 01.06.2016р. в сумі 5 123,39 грн. свідчить про волевиявлення відповідача, що направлене на визнання заборгованості за Договором.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 5 123,39 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Космос Плюс (79053, м.Львів, вул. Володимира Великого, 18 ; ідентифікаційний код 33461764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юг Львів ( 79034, м.Львів, вул. Павроцького, буд. 33; ідентифікаційний код 35227229) 5 123,39 грн. заборгованості за товар та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2017 року.

Суддя Коссак С.М.