Постанова

від 12.01.2017 по справі 904/5476/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 року Справа № 904/5476/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,

за участю сторін:

від позивача: Цвілій Д.В., представник, довіреність №386 від 15.11.2016 р.,

від відповідача: Сокол І.В., представник, довіреність №4/10-352 від 30.05.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 р. у справі

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228", м.Дніпро

до Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 р. у даній справі (суддя Петрова В.І.) позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,7934 га, кадастровий номер 1210100000:01:286:0030, яка розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Берегова, 210, від 31.03.2003р., укладений між товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство №11228" та Дніпропетровською міською радою. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство №11228" 1 378,00 грн. судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що відповідач при укладенні договору не повідомив позивача про права третіх осіб на орендовану ним земельну ділянку, а також те, що сторони договору не досягли згоди щодо урегулювання спору прав третіх осіб на земельну ділянку, надану позивачу.

Не погодившись з даним рішенням, Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив того факту, що Дніпропетровською міською радою не були порушені або оспорені передбачені законодавством права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Спірний договір оренди земельної ділянки підписаний сторонами, нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку, отже складений на підставі вільного волевиявлення, у тому числі, позивача, з дотриманням всіх необхідних процедурних норм, у повній відповідності до діючого на той час законодавства України та є дійсним до 18.12.2017р.

Закон України "Про оренду землі" не передбачає безпідставної та необґрунтованої односторонньої відмови від договірних зобов'язань.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог у відсутності підстав для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, оскільки ні договором, ні законодавством України не передбачено дострокове розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору оренди землі у зв'язку з розташуванням на орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна іншої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що рішення господарського суду має бути залишено без змін, а апеляційна скарга Дніпропетровської міської ради відхилена.

Позивач вважає, що його права, як землекористувача, порушуються внаслідок того, що на протязі всього терміну оренди зазначеної земельної ділянки, позивач не має можливості безперешкодно використовувати орендовану земельну ділянку, в тому числі і ту її частині, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна - Верховної Ради України, що не відповідає умовам відповідного договору оренди землі.

Тобто, у сторін за договором немає правових підстав щодо продовження розпорядження та використання земельною ділянкою в рамках зазначеного договору оренди землі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

31.03.2003 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство №11228" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку площею 5,7934 га (з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2006 р.), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Берегова, 210, для фактичного розміщення будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кадастровим номер 1210100000:01:286:0030 згідно з планом земельної ділянки.

Земельна ділянка передається до 18.12.2017 р. Після закінчення терміну договору його дія скінчується (п.2.1. договору).

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 18.12.2002р. №58/5 та від 27.09.2006 р. №78/4 (п.1.2. договору, з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2006 р.).

Відповідно до п.п.7.2.1., 7.2.2. п.7.2. розділу 7 договору орендодавець зобов'язаний передати у користування земельну ділянку у стані, придатному до використання за цільовим призначенням, а також вказати права третіх осіб на об'єкт оренди.

Згідно п.п.8.1.,8.2. договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за невиконання або за неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони відповідають на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У лютому 2008 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради право власності на нежитлові будівлі літ. В-1 та літ. Ж-1 зареєстровано за Державою в особі Верховної Ради України.

Згідно акту інженера з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 від 20.04.2016 р., за результатами обстеження об'єкту нерухомого майна, який належить замовнику товариству з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" встановлено, що нежитлові будівлі літ.В-1, Ж-1 належать іншому власнику.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно будівлі автокласів літ.В-1, загальною площею 185,7 кв.м. та ремонтних майстерень літ.Ж-1, загальною площею 678,2 кв.м., розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Берегова, буд.210, належать Державі, в особі Верховної Ради України, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.02.2008 р. № 264.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 10.05.2016 р. № 167, в якому просив розірвати або припинити договір оренди земельної ділянки від 31.03.2003 р. та надати йому дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, оскільки на наданій йому земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, які не належать товариству з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" (а.с.52).

Зазначений лист був отриманий відповідачем 11.05.2016 р., проте залишений без задоволення, а тому позивач звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.03.2003р. на підставі умов договору та ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 14 спірного договору передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема на підставах, визначених законодавством України.

Частиною 1 ст. 654 цього Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки .

Отже, враховуючи, що укладення договору оренди земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, для припинення права користування та розірвання договору оренди земельної ділянки необхідне прийняття відповідного рішення та укладення договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, з переходом права власності на будівлю до іншої особи, до неї ж переходить право користування земельною ділянкою. При цьому, у якості підстав припинення договору оренди землі законодавець встановив саме набуття право на будівлю, яка знаходиться на цій земельній ділянці, іншою особою.

Зазначене свідчить, що позивач має право на розірвання договору в судовому порядку з зазначених підстав навіть і у випадку, коли інша сторона за договором заперечує проти цього, оскільки законодавець прямо встановив і визначив момент переходу права на користування землею у випадку переходу права власності на будівлі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі №18/5005/12936/2011, яка в силу ст.111 28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів не приймає до уваги наявне в матеріалах справи повідомлення відповідача від 25.07.2016 р. № 7/7-691 про розгляд листа позивача від 11.05.2016 р. вх.№36/2691, оскільки зазначене повідомлення було надіслано на адресу позивача після звернення останнім до господарського суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.101-103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 р. у справі №904/5476/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко

Суддя І.О.Вечірко