Постанова

від 05.04.2017 по справі 904/5476/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/5476/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиДніпровської міської ради, м. Дніпро на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228", м. Дніпро доДніпровської міської ради, м. Дніпро пророзірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників

позивача: Цвілій Д.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" (далі за текстом - ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003 року, загальною площею 5, 7934 га, кадастровий номер 1210100000:01:286:0030, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Берегова, 210, укладеного ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" та Дніпропетровською міською радою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року позов задоволено: розірвано Договір оренди земельної ділянки від 31.03.2003 року, загальною площею 5,7934 га, кадастровий номер 1210100000:01:286:0030, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Берегова, 210, укладений ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" та Дніпропетровською міською радою.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач при укладенні Договору не повідомив позивача про права третіх осіб на орендовану ним земельну ділянку, а також те, що сторони Договору не досягли згоди щодо врегулювання спору прав третіх осіб на земельну ділянку, надану позивачу, а тому вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003 року є законною та обгрунтованою.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Дніпровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 Господарського кодексу України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2003 року Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір), за умовами якого орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку площею 5, 7934 га (з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2006 року), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Берегова, 210, для фактичного розміщення будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номер 1210100000:01:286:0030 згідно з планом земельної ділянки.

Земельна ділянка передається до 18.12.2017 року. Після закінчення терміну Договору його дія закінчується (п. 2.1 Договору).

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 18.12.2002 року № 58/5 та від 27.09.2006 року № 78/4 (п. 1.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2006 року).

Відповідно до п. п. 7.2.1, 7.2.2 п. 7.2 розділу 7 Договору орендодавець зобов'язаний передати у користування земельну ділянку у стані, придатному до використання за цільовим призначенням, а також вказати права третіх осіб на об'єкт оренди.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору зміна умов Договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов Договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

В п. 8.3 Договору визначено, що за невиконання або за неналежне виконання зобов'язань, передбачених Договором, сторони відповідають на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством і цим Договором.

В лютому 2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради право власності на нежитлові будівлі літ. В-1 та літ. Ж-1 зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України.

Згідно акту інженера з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна ОСОБА_5 від 20.04.2016 року за результатами обстеження об'єкту нерухомого майна, який належить замовнику ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228" встановлено, що нежитлові будівлі літ. В-1, Ж-1 належать іншому власнику.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно будівлі автокласів літ. В-1, загальною площею 185, 7 кв. м. та ремонтних майстерень літ. Ж-1, загальною площею 678,2 кв.м., розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 210, належать державі в особі Верховної Ради України на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.02.2008 року № 264.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 10.05.2016 року № 167, в якому просив розірвати або припинити Договір оренди земельної ділянки від 31.03.2003 року та надати йому дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, оскільки на наданій йому земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, які не належать ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11228".

Зазначений лист отримано відповідачем 11.05.2016 року, проте залишено без реагування, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003 року на підставі умов Договору та положень Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відтак, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 14 спірного Договору передбачено можливість дострокового розірвання цього Договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, на підставах, визначених законодавством України.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 20.08.2013 року у справі №18/5005/12936/2011.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, навіть і у випадку, коли інша сторона за договором заперечує проти цього, оскільки законодавець прямо встановив і визначив момент переходу права на користування землею у випадку переходу права власності на будівлі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи Дніпровської міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі № 904/5476/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець