Постанова

від 11.01.2017 по справі 909/290/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа № 909/290/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс , вих. № 1 від 28.04.2015 р. (вх. № 01-05/2127/15 від 15.05.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2015 року

у справі № 909/290/15 (суддя Л.М.Неверовська),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_2 , м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс , с. Кропивники Калуського район Івано-Франківської області,

Про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 118-2013 від 01.10.2013 р. в сумі 269534579,38 грн., в т.ч. 238000000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 29236895,89 грн. - заборгованості за відсотками з користування кредитом; 970033,67 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом; 103932,18 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків; 1223717,64 грн. - інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату відсотків та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2015 року, справу № 909/290/15 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Кузь В.Л. (а. с. 100).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс , вих. № 1 від 28.04.2015 р. (вх. № 01-05/2127/15 від 15.05.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 03.06.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а. с. 102-104).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 909/290/15 Господарського суду Івано-Франківської області, замість судді Кузь В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Орищин Г.В. (а. с. 127).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.06.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. у справі № 909/290/15, задоволено клопотання позивача про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції (а. с. 154-155) та розгляд справи відкладено на 01.07.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України. З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. у даній справі, за заявою сторони, відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 17.08.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 184-185/зворот).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 909/290/15, за клопотанням апелянта (а. с. 128, 186), призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, експерта попереджено про кримінальну відповідальність, поставлено перед експертом відповідні питання (п. п. 4-5 резолютивної частини ухвали) та провадження у справі було зупинено (п. 9 резолютивної частини ухвали).

В процесі проведення у даній справі судово-економічної експертизи, експертом було заявлено клопотання про надання сторонами додаткових матеріалів для проведення експертизи з питань поставлених перед експертом у п. 5 ухвали про призначення експертизи.

Так, на виконання клопотання експерта від 13 червня 2016 р. № 3550 (вх. № ЛАГС 01-04/4388/16 від 15.06.2016 р.), Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 17.06.2016 р. поновив провадження у справі та зобов'язав сторін надати суду: первинні розрахункові документи (оригінали або їх копії, в належній для дослідження формі) щодо підтвердження здійснення із видачі банком (ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 ) кредитних коштів позичальнику (ТзОВ Драгон Інвестментс ) та погашення позичальником зобов'язань (повернення кредиту, сплата відсотків, пені тощо) перед банком, згідно Кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; розрахункові документи щодо усіх витрат понесених ТзОВ Драгон Інвестментс при виконанні умов Кредитного договору №118-2013 від 01 жовтня 2013 року; кредитну справу по укладеному між ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 та позичальником ТзОВ Драгон Інвестментс Кредитному договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; розгорнутий розрахунок заборгованості по Кредитному договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року з датами та сумами фактично сплачених платежів, розмір відсотків при нарахуванні прострочених та строкових процентів, а також вказати за який період та з якої суми боргу нараховувалася пеня та штрафні санкції, з розбивкою суми боргу по кожній позиції, також сторін було належним чином повідомлено рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р., від 13.07.2016 р. та від 13.07.2016 р. розгляд справи відкладався, про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.08.2016 р. на виконання вимог вищезазначеного клопотання судового експерта, судом було скеровано на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України документи а саме: копія кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року на 9-ти арк.; копія договору від 15 листопада 2013 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 16.12.2013 р. про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 25 грудня 2013 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 30 січня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 17 лютого 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 30 квітня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 16 червня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 15 липня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 12 серпня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 15 серпня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 15 вересня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору від 15 жовтня 2014 року про внесення змін до кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія заявки від 01 жовтня 2013 року на одержання коштів згідно кредитного договору № 118-2013 від 01 жовтня 2013 року; копія договору застави від 27.12.2013 р. на 4-х арк.; копія договору від 12 серпня 2014 року про внесення змін до договору застави від 27.12.2013 р.; копія договору від 13 квітня 2014 року про внесення змін до договору застави від 27.12.2013 р.; копія договору застави від 27.12.2013 р. на 4-х арк.; копія договору від 1 квітня 2014 року про внесення змін до договору застави від 27.12.2013 р.; копія договору від 12 серпня 2014 року про внесення змін до договору застави від 27.12.2013 р.; копія меморіального ордеру № 40287 від 01 жовтня 2013 року; копія меморіального ордеру № 3818913 від 14 листопада 2014 року; копія платіжного доручення № 1 від 28 листопада 2013 року; копія платіжного доручення № 1 від 26 грудня 2013 року; копія платіжного доручення № 2 від 16 квітня 2014 року; копія платіжного доручення № 1 від 04 вересня 2014 року, що підтверджується супровідним листом Львівського апеляційного господарського суду вих. № 09-04/160/16 від 30.08.2016 р.

Крім того, ухвалою суду апеляційної інстанції 27.09.2016 р. зобов'язано відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс ) оплатити витрати за проведення даної експертизи в сумі 18536,00 грн., згідно виставленого судовим експертом рахунку № 1373 від 22.09.2016 р.

29.12.2016 р. за вх. № 01-04/9285/16 на адресу Львівського апеляційного господарського суду від судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз поступив лист № 3175 від 19.12.2016 р. з висновком № 3175 судово-економічної експертизи по господарській справі № 909/290/15, також із висновком судового експерта поступили матеріали вищезазначеної господарської справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 р. поновлено провадження у справі № 909/290/15 та розгляд справи призначено на 11.01.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, станом на час прийняття постанови у даній справі повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулись (не поступили).

В судове засідання, яке відбулось 11.01.2017 р. представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, як зазначено вище, апелянт/скаржник/ був, під розписку, повідомлений 21.05.2015 р. рекомендованою поштою № 78405 03737632, про день, час та місце розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України та представник скаржника був присутній в судових засіданнях 03.06.2015 р., 17.06.2015 р., 17.08.2015 р., що підтверджується протоколами судових засідань (а. с. 141-142, 152-153, 188-189) та ухвалами суду апеляційної інстанції (а. с. 143-144, 154-155, 190-194).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2015 року у справі № 909/290/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 відмовити повністю (а. с. 109-113).

Представник позивача в судове засідання не прибув, на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду представником позивачем надіслано заяву № 11/2-919 від 11.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/152/17 від 11.01.2017 р.) про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання та надання додаткових обґрунтованих пояснень до справи. У попередніх судових засіданнях, представник позивача приймав участь у розгляді даної справи, надавав усні пояснення по суті спору, проти апеляційної скарги заперечував з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/3508/15 від 03.06.2015 р. та № ЛАГС 01-04/3917/15 від 19.06.2016 р.), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу представник підтримував у повному обсязі.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс , вих. № 1 від 28.04.2015 р. (вх. № 01-05/2127/15 від 15.05.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 03.06.2015 року; з підстав зазначених в ухвалах суду від 03.06.2015 р., від 17.06.2015 р., від 01.07.2015 р. у справі № 909/290/15 розгляд справи відкладався; ухвалою суду від 17.08.2015 р. у справі № 909/290/15 призначено судово-економічну експертиз.

Також судом апеляційної інстанції на виконання вимог судового експерта відповідними ухвалами суду було поновлено провадження у даній справі та ухвалою суду від 22.08.2016 р. справу було повторно зупинено та направлено судовому експерту додаткових документів на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р.

У зв'язку із поверненням матеріалів справи з ЛНДІСЕ ухвалою від 03.01.2017 р. поновлено провадження у справі № 909/290/15 та розгляд справи призначено на 11.01.2017 р. У всіх вищезазначених випадках, сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи апеляційним судом, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).

Однак, представник апелянта/відповідача та позивача у судове засідання, яке було призначене на 11.01.2017 р. не прибув.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача та третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Щодо надісланого на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду представником позивача заяви № 11/2-919 від 11.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/152/17 від 11.01.2017 р.) про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає за необхідне заяву відхилити, оскільки, у справі зібрано достатньо доказів згідно яких судовим експертом зроблено відповідний висновок, а відтак відсутні підстави для задоволення вищезазначеної заяви.

За наведених обставин, враховуючи те, що сторони, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін, за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2015 року по справі № 909/290/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2015 року по справі № 909/290/15 (суддя Неверовська Л.М.) позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Інвестментс" про стягнення 269534579 грн. 38 коп. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_2 238000000,00 грн. боргу за кредитом, 29236895,89 грн. боргу за процентами по користуванню кредитом, 970033,67 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 103932,18 грн. 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, 1223717,64 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (абзац перший та другий резолютивної частини рішення) . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс в дохід Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) 73080,00 грн. судового збору (абзац третій резолютивної частини рішення ) (а. с. 82, 83-85).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 14.04.2015 р. у справі № 909/290/15, апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 109-113), просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2015 року у справі № 909/290/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 відмовити повністю (п. 2 прохальної частини апеляційної скарги ).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права при недотриманні процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції, постановляючи судове рішення на користь позивача не витребував всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджували факт отримання ТзОВ Драгон Інвестментс кредитних коштів, оскільки, апелянт вважає, що кредитний договір № 118-2013 це волевиявлення сторін вчинити в майбутньому певні дії на користь іншої сторони, відтак укладення вищезазначеного договору на думку скаржника не може свідчити про факт надання банком кредитних коштів, відтак, прийняте рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також апелянт стверджує, що позивачем не було дотримано вимог досудового врегулювання спору, оскільки вимога позивача, яка нібито була надіслана 25.02.2015 р. на адресу апелянта, останнім не отримана, крім того, докази надсилання такої вимоги в матеріалах справи відсутні, а з текстом такої вимоги скаржник ознайомився при розгляді справи в місцевому господарському суді. Крім того, апелянт вважає, що дана вимога, на яку покликається позивач, не містить підстав дострокового розірвання кредитного договору на вимогу кредитора.

Апелянт також стверджує, що позивач зобов'язаний був першочергово звернути стягнення на майно, яке перебуває в заставі, відтак, на думку скаржника, виходячи з положень Цивільного кодексу України та договорів застави, які були укладені між сторонами у справі, позивач для задоволення своїх вимог першочергово повинен був звернути стягнення на майно, яке перебуває у заставі, однак не зробив цього, чим, як наслідок спричинив порушення прав та інтересів апелянта.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2 (далі за текстом - ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 ) є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27Т, перебуває в стані припинення, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч. 4 ст. 104 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що 20.11.2014 р. постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) № 733, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2 віднесено до категорії неплатоспроможних (а. с. 36). 19.03.2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 188, якою відкликано банківську ліцензію ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

20.03.2015 р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд), на виконання Постанови Правління НБУ від 19.03.2015 р. № 188 прийнято рішення № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. № 4452-VI , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Станом на дату постановлення судових рішень у даній справі, докази про внесення до Єдиного державного реєстру записів про припинення юридичної особи ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 - відсутні.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 38036269, місцезнаходження юридичної особи: 77340, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Кропивник, вул. Січових Стрільців, буд. 6, що підтверджується безкоштовним запитом Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр (а. с. 67-69).

Як вбачається з матеріалів даної справи, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2 звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс про стягнення заборгованості за кредитним договором № 118-2013 від 01.10.2013 р. в сумі 269534579,38 грн. з яких: 238000000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 29236895,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 970033,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту; 103932,18 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків; 1223717,64 грн. - інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату відсотків та стягнення судового збору, яку ухвалою місцевого господарського суду від 17.03.2015 р. прийнято до розгляду та порушено провадження по справі (а. с. 1).

З підстав зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 31.03.2015 р. розгляд справи відкладався на 14.04.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом ухвалу про порушення провадження у справі № 909/290/15 від 17.03.2015 р. (а. с. 1) та ухвалу про відкладення розгляду справи від 31.03.2015 р. (а. с .71-72) було направлено на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, та зокрема на адресу апелянта/відповідача, яка міститься у безкоштовному запиті Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр (а. с. 67-69), однак, поштова кореспонденція поштовим відділенням повернута з відміткою: за зазначеною адресою не проживає .

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом належним чином було повідомлено сторін, в т.ч. апелянта/відповідача, про день, час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (Позивач - по справі, ОСОБА_2 - за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс (Відповідач - по справі, Позичальник - за договором) було укладено кредитний договір № 118-2013 (а. с. 8-15) із змінами внесеними до нього 15.11.2013 р., 16.12.2013 р., 25.12.2013 р., 30.01.2014 р., 17.02.2014 р., 17.03.2014 р., 30.04.2014 р., 16.06.2014 р., 15.07.2014 р., 12.08.2014 р., 15.08.2014 р., 15.09.2014 р., 15.10.2014 р. (а. с. 16-28) (далі за текстом - договір).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений кредитний договір та додатки до кредитного договору, укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 1054 Цивільного кодексу України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є кредитним договором (ст. 1054 ЦК України), правовідносини за яким регулюються приписами ОСОБА_1 71 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 307000000,00 грн., а відповідач зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити процент за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до договору від 30.04.2014 р. про внесення змін до кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту відповідачем - 01.10.2020 р. включно.

Договором про внесення змін до кредитного договору від 30.04.2014 р. та від 12.08.2014 р. до кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користуванням кредитом починаючи з 01.11.2014 р. становить 10 % річних, з 01.10.2013 р. по 31.08.2014 р. - 28 % річних, з 01.09.2014 р. - 16,1% річних.

Відповідно до п. 2.3. договору, проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. День видачі та день погашення Кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі Кредиту; день погашення Кредиту не враховується).

Згідно п. 2.4. договору, проценти за користування кредитом відповідачем сплачує щомісяця на рахунок № 2909188001211, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 5.3. договору, кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, або шляхом оплати наданих Позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості відповідача за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до договору.

У відповідності до п. п. 8.2., 8.2.10. договору, позивач вправі пред'явити відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за договором у випадку порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 5 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, 01 жовтня 2013 року Відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_2 із заявкою на отримання коштів в сумі 307000000,00 грн. (а. с. 29, 176), шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагентів відповідно до наданого реєстру платежів, з призначенням платежів: За іменні ЦП згідно договору купівлі-продажу ЦП № БВ-222/2-13 від 01.10.2013р. без ПДВ .

Відповідно до наведеного, 01.10.2013 р., позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 307000000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 01.10.2013 р. по 02.06.2015 р. за допомогою системи S.W.I.F.T. (платіжна, міжнародна система у сфері фінансових телекомунікацій, забезпечуючи оперативну, безпечну та абсолютну надійну передачу фінансового сполучення по всьому світу) платежів шляхом їх перерахування через транзитний кореспондентський рахунок, відкритий у ПАТ ВіЕйБі Банк , на рахунок контрагента - ТОВ СТК (код ЄДРПОУ: 32873692), з призначенням платежу: За іменні цінні папери згідно договору купівлі-продажу ЦП № БВ-222/2-13 від 01.10.2013р. без ПДВ , із зазначенням в якості платника ТОВ Драгон Інвестменс , кредит №118 (а. с. 165).

Також, вищенаведене підтверджується меморіальним ордером № 40287 від 01 жовтня 2013 року (а. с. 136).

Слід зазначити, що меморіальний ордер - розрахунковий документ , який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України.

Відтак, загальна сума наданих позивачем відповідачу коштів згідно кредитного договору становить 307000000,00 грн.

Щодо тверджень апелянта, що суд першої інстанції, постановляючи судове рішення на користь позивача не витребував всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджували факт отримання ТзОВ Драгон Інвестментс кредитних коштів, оскільки, на думку апелянта кредитний договір № 118-2013 це волевиявлення сторін вчинити в майбутньому певні дії на користь іншої сторони, відтак укладення вищезазначеного договору на думку скаржника не може свідчити про факт надання банком кредитних коштів, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки, спростовуються вищенаведеними документами, які наявні в матеріалах справи.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, п.п. 8.2., 8.2.10. договору сторонами було передбачено, що позивач вправі пред'явити відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за договором у випадку порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 5 банківських днів.

Відповідно до вищенаведеного, позивачем 25.02.2015 р., внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором було направлено на адресу відповідача претензію (вимогу) № 31/1-2490 від 25.02.2015 р. (а. с. 32) з вимогою усунути порушення умов кредитного договору та сплатити борг в сумі 269534579,38 грн., з яких 238000000,00 грн. борг за кредитом, 29236895,89 грн. борг за процентами по користуванню кредитом, 970033,67 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 103932,18 грн. борг по 3 % річних, 1223717,64 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, дана вимога була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена у спірному договорі, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а. с. 177), відтак, твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що ним не було отримано вищезазначену вимогу, та в матеріалах справи відсутні докази її надсилання на адресу апелянта також не відповідають дійсності та є надуманими, оскільки спростовуються матеріалами даної справи.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у звзяку уз чим, позивач змушений був звернутись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, заборгованість відповідач перед позивачем за кредитним договором станом на час подання позовної заяви до суду першої інстанції становить 269534579,38 грн., з яких: 238000000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 29236895,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 970033,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту; 103932,18 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків, доказів про те, що вищезазначені суми були сплачені частково чи в повному обсязі відповідачем не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже було вище встановлено, позивач належним чином виконав прийняті згідно кредитного договору №118-2013 від 01.10.2013 р. свої зобов'язання надавши відповідачу кредит, однак, останні взяті на себе згідно договору зобов'язання не виконував - не сплачував своєчасно та в повному обсязі проценти за користування кредитом. Отже, у позивача у відповідності до п.п. 8.2., 8.2.10. договору виникло право пред'явити відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за договором.

Щодо тверджень апелянта, що дана вимога, на яку покликається позивач, не містить підстав дострокового розірвання кредитного договору на вимогу кредитора, колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, 20.11.2014 р. постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) № 733, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2 віднесено до категорії неплатоспроможних (а. с. 36). 19.03.2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 188, якою відкликано банківську ліцензію ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

20.03.2015 р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд), на виконання Постанови Правління НБУ від 19.03.2015 р. № 188 прийнято рішення № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Відтак, спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. № 4452-VI , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором № 118-2013 від 01.10.2013 р. (із змінами), у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк була розпочата процедура ліквідації Банку (рішення від 20.03.2015 № 63), відтак до даних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , що регулюють процедуру ліквідації банку.

Відповідно до положень п.п. 2, 5, 7, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону .

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банківської установи вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості з позичальників та інших боржників.

Отже, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача не суперечить Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

З огляду на наведене та враховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором №118-2013 від 01.10.2013 р., місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 238000000,00 грн. боргу за кредитом, 29236895,89 грн. боргу за процентами по користуванню кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ухвалою суду від 17.08.2015 р. по справі № 909/290/15 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої судовому експерту було поставлено питання: Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви, щодо нарахування Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2", суми заборгованості за тілом кредиту згідно умов договору від 01.10.2013 року № 118-2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" та Товариством з обмеженою відповідальністю Драгон Інвестментс станом на 02.02.2015 року?; Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви, щодо нарахування Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2", суми заборгованості по процентам згідно умов договору від 01.10.2013 року № 118-2013, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2" та ТОВ Драгон Інвестментс станом на 02.02.2015 року?; Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви, щодо нарахування Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2", суми заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту згідно умов договору від 01.10.2013 року № 118-2013, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2" та ТОВ «Драгон Інвестментс» станом на 02.02.2015 року?; Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви, щодо нарахування Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2", суми заборгованості по інфляційним збиткам згідно умов договору від 01.10.2013 року № 118-2013, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2" та ТОВ «Драгон Інвестментс» станом на 02.02.2015 року?; Чи підтверджується документально заборгованість по тілу кредиту, процентам, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, інфляційним збиткам станом на 02.02.2015 року ТОВ «Драгон Інвестментс» згідно умов договору від 01.10.2013 року № 118-2013? (п. 5 резолютивної частини ухвали). Також судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за завідома неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (пункт 4 резолютивної частини ухвали) (а. с. 190-194).

Відповідно до проведеної судовим експертом експертизи у даній справі було зроблено висновок № 3175 від 19.12.2016 р., яким встановлено, що заборгованість станом на 025.02.2015 р. за тілом кредиту становить 238000000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом становить 29236895,89 грн. (а. с. 197-202).

Отже, основна заборгованість позичальника перед банком за тілом кредиту становить 238000000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом становить 29236895,89 грн., які і вірно встановлено місцевим господарським судом, з висновком якого погоджується колегія суддів.

Також з матеріалів справи вбачається, що крім основної суми заборгованості по тілу кредиту та відсотків за користування тілом кредити позивач просив суд стягнути на свої користь з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 970033,67 грн., яка нарахована відповідно до п. 14.4 договору.

Так, пунктом 14.4 кредитного договору сторони визначили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

З висновку судового експерта, який є наявний в матеріалах справи вбачається, що розрахунок пені проведений судовим експертом становить 1592778,30 грн., а не як зазначено позивачем 970033,67 грн., тобто розрахунок судового експерта є явно на більшу суму пені від розміру пені заявленого позивачем до стягнення - 970033,67 грн. Оскільки позивач позовних вимог в цій частині вимог не збільшував, така заява в матеріалах справи відсутня, відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають до задоволення у розмірі 970033,67 грн., тобто в межах позовних вимог. Відповідно до наведеного місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 970033,67 грн. пені.

Крім того, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача 103932,18 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків та 1223717,64 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, розрахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розраховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.12.2014 р. по 02.02.2015 р., однак, висновком № 3175 від 19.12.2016 р. судово-економічної експертизи встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є більшим на загальну суму 316300,65 грн., ніж заявлено позивачем у позові до стягнення, оскільки експерт у судовій експертизі прийшов до висновку, що початком для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат є дата: 16.10.2014 р., а не 16.12.2014 р., з якої розрахував вказані платежі позивач.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає наступне, оскільки позивачем заявлено до стягнення 103932,18 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків та 1223717,64 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, а не як встановлено у висновку судово-економічної експертизи № 3175 від 19.12.2016 р., на суму більшу вказаних позивачем платежів, позивач заяви про збільшення позовних вимог в цій частині до суду не подавав, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог, а саме: 103932,18 грн. - 3 % річних та 1223717,64 грн. інфляційних втрат.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2015 р. у справі № 909/290/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2015 року у справі № 909/290/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

11.01.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.01.2017 р.