Рішення

від 02.12.2016 по справі 757/34477/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34477/15-ц

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гладун Х.А.

при секретарі Василевській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, визнання 1/2 частини квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року прийнято відмову ОСОБА_2 шлюбу від позову до ОСОБА_1 про розірвання та закрито провадження в цій частині.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2015 р. до спільного розгляду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, визнання 1/2 частини квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнення коштів.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в зв'язку з чим припинити право часткової власності ОСОБА_2 на вказану частку квартири та визнати за подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, із визначенням за кожним із них по 1/4 частці у спірній квартирі.

В обґрунтування доводів та вимог позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що спірна частина квартира була придбана у період шлюбу з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, а відтак, є їх спільною сумісною власністю. Вказує, що під час укладання правочину щодо купівлі вказаної квартири ОСОБА_2 вчинено щодо неї психологічний тиск, в результаті якого вона вимушена була відмовитися на його користь від належній їй ? частці квартири.

Зазначає також, що перебуваючи у шлюбі подружжям неодноразово купувалися та продавалися квартири в м. Києві по ринковим цінам. Загалом за час шлюбу подружжям було придано квартири на загальну суму 94500 дол. США та продано на загальну суму 157300 дол. США, а відтак, різниця між прибутком, отриманим подружжям від продажу квартири, становить 62800 дол. США, що є спільним майном подружжям, та підлягає сплаті на її користь в примусовому порядку, оскільки, ОСОБА_2 добровільно сплатити ОСОБА_1 половину вказаних коштів відмовляється. Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 818607,42 грн., що становить половину від загальної суми 62800 дол. США, отриманих подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від пролажу їх спільних квартир.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що проживаючи у квартири АДРЕСА_1, та будучи власником її 1/2 частини ОСОБА_2 витрат на утримання квартири не несе. Вона сплачує житлово-комунальні послуги за користування квартири, а відтак, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 9724,76, що становить 1/2 частину від загальної суми витрат на житлово-комунальні послуги в розмірі 19449,53 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник доводи зустрічної позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

ОСОБА_2 заперечив проти доводів та вимог зустрічної позовної заяви, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали доводи зустрічної позовної заяви та просили її задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.02.2001 р. між сторонами зареєстровано шлюб.

Статтею 16 Закону України Про власність , який був чинний на той час, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Згідно ст. 22 КпШС України, який був чинним до 01.01.2004 р., майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За правилами ч. 1 ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 60 СК України, чинного з 01.01.2004 р., визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судовим розглядом також встановлено, що в період шлюбу 23.02.2001 р. на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали співвласниками квартири АДРЕСА_2 - 2/3 частини та 1/3 частини відповідно. Квартиру придбано за 14000,00 грн. та в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2004 р., подружжям продано за 15000,00 грн.

Даних про розподіл грошових коштів після продажу квартири у відповідності до часток співвласників матеріали справи не містять.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.07.2002 р. ОСОБА_2 став власникам квартири АДРЕСА_3. Квартиру придбано за 5000,00 грн., та в подальшому продано ОСОБА_2 за 430527,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2013 р. (реєстровий № 853). Згідно п. 4.4. останнього відчуження квартири вчинено за згоди дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1, про що останньою написано заяву про надання згоди на розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та укладання договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу від 04.10.2004 р. ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. Квартиру придбано за 12500,00 грн., яку ОСОБА_2, за згоди його дружини ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2005 р. продав за 274215,00 грн.

09.07.2013 р. на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 придбав у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/4 вказаної квартири.

Згідно п. 4 вказаного договору продаж квартири вчинено за 688500 грн., які сплачуються Покупцями відповідно їх часток.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт сплати вартості належних їм часток квартири Продавцям в повному обсязі за рахунок власних заощаджень.

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову щодо визнання 1/2 частини квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 вказував, що спірна частина квартира придбана виключно за рахунок його заощаджень до шлюбу, а саме, від продажу квартири АДРЕСА_4 (договір купівлі-продажу квартири від 10.01.2001 р., квартиру продано за 152075 грн.), які в подальшому, в період шлюбу, були використані на численні операції з нерухомістю. ОСОБА_1 при цьому спільної участі у придбанні нерухомості не брала, а відтак не має права претендувати на спірну частину квартири.

Так, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Отже, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Судовим розглядом встановлено, що 12.09.1996 р. ОСОБА_1 продала належну їй 9/20 частин жилого будинку АДРЕСА_5 за 2500,00 грн.

Крім того, в період з 25.04.2006 р. по 03.08.2015 р. ОСОБА_1 працювала в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти.

Вищевказане спростовує доводи ОСОБА_2, що спірна частина квартира була придбана виключно за його власні заощадження, накопичені ним до шлюбу, та коштів отриманих, від операцій з об'єктами нерухомості, що належали виключно йому, та дає підставі для висновку, що спірне майно було набуте за спільні кошти сторін, а відтак, є об'єктом спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частинах.

Також суд вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що під час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 09.07.2013 р. ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Скринника С.М. подано заяву про те, що грошові кошти в сумі 344250 грн., що витрачаються її чоловіком ОСОБА_2 на придбання 1/2 частини вказаної квартири буде належати йому на праві особистої приватної власності, грошові кошти належать йому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2013 р. (реєстровий № 853), оскільки, як вбачається з п. 4.4. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 09.07.2013 р. (реєстровий № 853), відчуження квартири вчинено за згоди дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1, про що останньою написано заяву про надання згоди на розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та укладання договору купівлі-продажу, яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидорчук А.Л. за реєстровим № 852.

Таким чином ОСОБА_2 при продажу квартири АДРЕСА_3 визнавався той факт, що зазначена квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а відтак виручені від її продажу кошти є також спільною сумісною власністю подружжя.

При цьому, ОСОБА_2 в належний спосіб не доведено, що спірна частина квартири придбана виключно за його власні грошові кошти.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; припинення права приватної часткової власності ОСОБА_2 на вказану частину квартири, та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 різниці між прибутком, отриманим подружжям від продажу квартир в розмірі 62800 дол. США, що еквівалентно 818607.42 грн., оскільки судовим розглядом встановлено, що розрахунки за об'єкти нерухомості здійснювались між сторонами угод в національні грошовій одиниці - гривні. Іншого сторонами не доведено, а відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини від загальної суми витрат на житлово-комунальні послуги, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, фактично ОСОБА_1 ставиться питання про відшкодування ОСОБА_2 витрат на житлово-комунальні послуги, які положеннями чинного законодавства щодо поділу спільного майна подружжя не регламентуються, а відтак, такі позовні вимоги є безпідставними.

ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про захист порушеного права в окремому позовному провадженні.

Керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. 16 Закону України Про власність , ст.ст. 57, 60, 61, 70 СК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, визнання 1/2 частини квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Припинити право приватної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Сягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2436,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Х.А. Гладун