Ухвала

від 17.01.2017 по справі 392/1152/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/4/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю. А.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

17.01.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ПСП П'ятихатське на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПСП П'ятихатське про визнання недійсним договору оренди землі ,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПСП П'ятихатське про визнання недійсним договору оренди землі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 отримав в спадщину земельну ділянку, площею 7,15 га , що розташована на території Якимівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області .

Після отримання державного акта на право власності він дізнався про те, що земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача. Після чого позивач звернувся з письмовим листом до ПСП П'ятихатське про надання документів, на підставі яких обробляється його земельна ділянка.

Отримавши копію договору оренди землі від 15 серпня 2007 року, ОСОБА_2 виявив, що підпис в графі сторін Орендодавець виконано не ОСОБА_3, а іншою особою , а тому вважає, що є підстави для визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 15 серпня 2007 року, який укладений від імені орендодавця ОСОБА_3 і орендаря ПСП П'ятихатське , зареєстрований у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 22 січня 2008 року № 107.

Не погоджуючись з рішенням суду ПСП П'ятихатське звернулося з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рвшення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Зазначило, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального та процесуального права. А саме, судово-почеркознавча експертиза призначена та проведена в порушення науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. В порушення п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертиних досліджень , для проведення почеркознавчих досліджень, рукописних записів та підписів позивачем було надано копії документів, що суперечить методичним підходам для проведення почеркознавчої експертизи.

Сторони в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.234-236).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов та визнаючи договір оренди землі недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що у справі за клопотанням ОСОБА_2, Кіровоградським відділенням Одеського накуво-дослідного інституту судових експертиз була проведена судово-почеркознавча експертиза. За висновком судового експерта Петрова С.В. № 1660 від 02.10.14 р. підпис від імені ОСОБА_3,зображення якого міститься в копії договору оренди зеилі від 18.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП П'ятихатське , зі зворотної сторони 2-го аркуша документа в розділі Підпис сторони в графі Орендодавець_ , виконаний не самою ОСОБА_3, а іншою особою. Цей підпис виконаний з деякими наслідуваннями підпису (підписами) ОСОБА_3 (не виключаючи природної схожості підписів осіб, які мають однакове прізвище).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду із наступних підстав.

Суд встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 7,1496 га (а.с. 3).

Договір оренди землі від 15 серпня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ПСП П'ятихатське , 22 січня 2008 року зареєстровано у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України № 107 (а.с. 4-5).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підстави недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідо до пложень ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

При вирішенні спору суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі №6-110 цс 14 та справі №6-119 цс 14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-215 цс 14, від 04 лютого 2015 року у справі № 6-233 цс 14.

Крім того, згідно висновку повторної судово - почеркознавчої експертизи № 1917 06 грудня 2016 року Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз , проведеної за клопотанням сторони позивача на підставі ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в договорі оренди землі від 15.08.2007, укладеному між ОСОБА_3 та ПСП П'ятихатське , який міститься зі зворотної сторони 2-го аркуша в розділі Підписи Сторін в графі Орендодавець_ , виконаний не самою ОСОБА_3, а іншою особою. Цей підпис виконаний з деякими наслідуванням підпису

(підписами) ОСОБА_3 (не виключаючи природної схожості підписів осіб, які мають однакове прізвище) (а.с. 223-227).

Таким чином, зібраними по справі доказами доведено відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладання договору оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч.2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, представником позивачем у справі було заявлено клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року задоволено, а витрати, пов'язані з її проведенням, покладені на позивача.

Квитанцією від 18 листопада 2016 року №5135 підтверджується оплата вартості судової експертизи від 06 грудня 2016 року № 1917 у розмірі 4925грн.28 коп. (а.с. 238), що підлягають стягненню з ПСП П'ятихатське на користь ОСОБА_2.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПСП П'ятихатське - відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з ПСП П'ятихатське на користь ОСОБА_2 витрати за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи від 06 грудня 2016 року № 1917 в розмірі 4925грн.28 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді: