Рішення

від 17.01.2017 по справі 17/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №17/133

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" простягнення 12 298,58 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Палій Ю.В. (дов. № 91/2016/10/17-20 від 17.10.2016 року) від відповідача Олійник Л.А. (дов. № 110/001-220 від 04.04.2016 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулася Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" заборгованості в сумі 93 546,51 грн. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.2000 року № 22-0323, з яких 81 247,93 грн. - основний борг, 3 232,87 грн. - пеня, 7 723,91 грн. - інфляційні втрати, 1 341,80 грн. - три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 22-0323 від 26.10.2000 року на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 81 247,93 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року порушено провадження у справі № 17/133 та призначено її до розгляду на 12.05.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 року розгляд справи відкладався на 26.05.2010 року, у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року розгляд справи № 17/133 було зупинено до вирішення справи № 2а-3475/09, що розглядається Шевченківським районним судом міста Києва.

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці по догляду за дитиною, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.04.2012 року у справі № 17/133 призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатами проведення якого справу № 17/133 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

05.10.2016 року Господарським судом міста Києва було направлено запит до Шевченківського районного суду міста Києва про наявність або відсутність обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

09.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Шевченківського районного суду міста Києва надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що спір у справі № 2а-3475/09, який розглядався Шевченківським районним судом міста Києва було вирішено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 року, судом поновлено провадження у справі № 17/133, розгляд справи призначено на 13.12.2016 року.

12.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2016 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши подане клопотання про зміну найменування Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", дійшов висновку про його задоволення та зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

У судовому засіданні 13.12.2016 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.01.2017 року.

У судовому засіданні 12.01.2017 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.01.2017 року.

13.01.2017 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення позовних вимог. У поданій заяві позивач зазначив, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 81 247,93 грн., позивач просить стягнути з відповідача 3 232,87 грн. - пені, 7 723,91 грн. - інфляційних втрат, 1 341,80 грн. - три проценти річних.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 17.01.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2017 року проти позову заперечив частково, зазначив про оплату суми основного боргу.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство Київенерго , (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-сервіс (споживач) було укладено Договір № 22-0323 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у виді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачуючи вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року.

При цьому пунктом 8.4. Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У відповідності до пункту 9 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до пункту 10 Додатка 2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року у зв'язку з простроченням оплати заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3 232,87 грн. - пені, 7 723,91 грн. - інфляційних втрат, 1 341,80 грн. - три проценти річних.

Відповідач проти позову заперечив частково, зазначив про оплату суми основного боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується обліковими картками за період з грудня 2008 року по березень 2010 року, відомостями обліку використання теплової енергії та розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором №22-0323 від 26.10.2000 року, що містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року у зв'язку з простроченням оплати заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3 232,87 грн. - пені, 7 723,91 грн. - інфляційних втрат, 1 341,80 грн. - три проценти річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору визначено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавствам України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та не спростований відповідачем належними доказами, нараховані позивачем 3 232,87 грн. - пені, 7 723,91 грн. - інфляційних втрат, 1 341,80 грн. - три проценти річних задовольняється судом в межах розрахунку позивача.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б, ідентифікаційний код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 3 232 (три тисячі двісті тридцять дві) грн. 87 коп. пені, 1 341 (одну тисячу триста сорок одну) грн. 80 коп. 3 % річних, 7 723 (сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2017

Суддя С.В. Стасюк