Ухвала

від 17.01.2017 по справі 18/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17 січня 2017 року                                                                                 Справа № 18/362

Розглянувши заяву приватного підприємства “Наукове промислово–комерційне об”єднання “ТАТА” про видачу дублікату наказу господарського суду Луганської області № 18/362 від 01.11.2001 та відновлення строку пред‘явлення його до виконання у справі за позовом приватної фірми “ТАТА”, м. Запоріжжя

до державного відкритого акціонерного товариства “Шахта “ОСОБА_1” ДП ДХК “Луганськвугілля”, смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області

про стягнення боргу.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Краєвська К.П.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство “ТАТА” звернулося до господарського суду Луганської області із заявою від 16.12.2016 № 3144 про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред’явлення його до виконання.

Сторони правом на участь в судовому засіданні не скористалися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання від 10.01.2017 № 15, в якому він просить розглянути заяву без участі його представника.

Враховуючи повідомлення належним чином сторін про розгляд заяви, а також враховуючи обставини справи та доводи заявника, суд дійшов до висновку про розгляд заяви по суті у даному судовому засіданні за наявними у справі документами.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про те, що заява про видачу дубліката наказу та поновлення строку для пред’явлення судового наказу до виконання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.11.2001 стягнуто з державного відкритого акціонерного товариства “Шахта “ОСОБА_1” ДП ДХК “Луганськвугілля” на користь приватної фірми “ТАТА” борг в сумі 85008 грн, витрати на держмито в сумі 850,08 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69 грн.

На виконання вищезазначеного рішення господарського суду позивачу видано наказ господарського суду Луганської області від 01.11.2001 № 18/362.

Листом від 21.10.2016 № 4244021-29 Відділ примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Луганської області зазначив, що наказ господарського суду Луганської області № 18/362 від 01.11.2001 на виконанні на даний час не перебуває. Разом з тим, у вказаному листі зазначено, що всі виконавчі провадження знаходяться за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 9, та перебувають на тимчасово неконтрольованій території Луганської області.

Разом з тим, позивачем надано лист Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 08.09.2011 № 15312, відповідно до якого 30.04.2004 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та приєднано до зведеного виконавчого провадження. 30.08.2006 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 04.01.2011 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. 31.01.2011 повторно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Відповідно ст. 43 ОСОБА_2 процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 4-5 ОСОБА_2 процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

          В силу ст. 115 ОСОБА_2 процесуального кодексу України рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.119 ОСОБА_2 процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

          Приписами ст.53 ОСОБА_2 процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними.

На виконання рішення, яке набрало законної сили 12.11.2001, позивачу у справі було видано наказ господарського суду Луганської області № 18/362 від 01.11.2001.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, строк пред’явлення вказаного наказу було встановлено до 01.02.2002.

Стаття 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Враховуючи, що виконавче провадження за наказом № 18/362 від 01.11.2001 відкрито 30.04.2004, відтак, суд дійшов до висновку, що строк пред’явлення наказу від 01.11.2001 № 18/362 не сплив.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред’явлення судового наказу до виконання, оскільки строк пред’явлення наказу до виконання не є пропущеним.

Частина третя ст. 120 ОСОБА_2 процесуального кодексу України визначає перелік документів, які мають бути додані до заяви про видачу дублікату наказу. Відповідно до вказаної норми, до заяви про видачу дубліката наказу має бути додана, зокрема, довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

ОСОБА_2 процесуальним кодексом України не покладено обов'язку на стягувача наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами на підтвердження факту його втрати. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано доказів, передбачених ч. 3 ст. 120 ГПК України, якою визначено перелік документів, що додаються до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту його втрати.

ОСОБА_2 процесуального кодексу України не ставлять видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу і те, що він не пред'являвся до виконання або не знаходиться на виконанні.

Позивачем до заяви про видачу дубліката наказу додано лист № 4244/021-29/ від 21.10.2016, в якій зазначено, що всі виконавчі провадження знаходяться за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 9, та перебувають на тимчасово неконтрольованій території Луганської області, тому наказ від 01.11.2001 № 01.11.2001 на даний час на виконанні не перебуває.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

           У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).

          У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі “Півень проти України” суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення).

          Відповідно п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» дублікат наказу (ст. 120 ОСОБА_2 процесуального кодексу) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

Враховуючи викладене вище та з метою забезпечення виконання судового рішення, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заяви в частині видачі дублікату наказу.

За таких обставин, заяву позивача у справі слід задовольнити в частині видачі дублікату наказу від 01.11.2001 № 18/362 та відмовити у задоволенні заяви щодо поновлення строку пред’явлення наказу до виконання.

          Разом з тим, судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивачем - приватної фірми “ТАТА” змінено найменування на приватне підприємство “Наукове промислово–комерційне об’єднання “ТАТА” (код 19264196).

          Крім того, щодо відповідача суд вважає за необхідне зазначити, що відповідача у справі було приєднано до ДП «Луганськвугілля», тому ОСОБА_1 є відокремленим підрозділом ДП «Луганськвугілля».

Керуючись статтями 53, 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву приватного підприємства “Наукове промислово–комерційне об’єднання “ТАТА” про видачу дублікату наказу господарського суду Луганської області № 18/362 від 01.11.2001 та відновлення строку пред‘явлення його до виконання у справі задовольнити частково.

2. У задоволенні заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання відмовити.

3. Видати дублікат наказу від 01.11.2001 у справі № 18/362.

Суддя                                                                      С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.:                                                                                

1- до справи;                                                                                                                         

2 – позивачу: 69032, м. Запоріжжя, вул.Макаренка, 13 (рекомендованим листом з повідомленням) + дублікат наказу

3 –відповідачу: 03680, м. Київ, пров. Приладний , 2А(рекомендованим листом з повідомленням)