Ухвала

від 12.01.2017 по справі 808/2663/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2017 рокусправа № 808/2663/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Златової Є.В. (довіреність від 10 січня 2017 року),

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року

у справі № 808/2663/16

за позовом приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року приватне акціонерне товариство Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 12 серпня 2016 року №15 про накладення штрафу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Представник Головного управління Держпраці у Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, на підставі заяви ОСОБА_2, згоди Держпраці від 29 червня 2016 року №6897/4.3/4.2-ДП-16 та відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21 липня 2016 року №943, направлення на перевірку від 21 липня 2016 року №609, проведено позапланову перевірку приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 28 липня 2016 року №08-02-0102/0559.

Перевіркою встановлено, зокрема порушення частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України Про оплату праці щодо не нарахування та невиплати індексація заробітної плати, а саме, працівнику ОСОБА_2, за період роботи з 20 лютого 2012 року по 04 травня 2016 року, індексація грошових доходів підлягала начисленню та виплаті з лютого 2014 року по травень 2016 року, проте начислення та виплата індексації заробітної плати не проводилася, що підтверджується розрахунковими листками з квітня 2012 року по травень 2016 року та поясненням головного бухгалтера Щербини Ольги Омелянівни від 26 липня 2016 року №01/535; статті 116 Кодексу законів про працю України щодо порушення строків розрахунку з працівником при звільненні. Так, ОСОБА_2 звільнено 04 травня 2016 року, який є останнім робочим днем зазначеного працівника, проте виплата всіх сум, що належать йому від установи, проведена 10 травня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням від 10 травня 2016 року №1547 та табелем обліку робочого часу за травень 2016 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено припис від 28 липня 2016 року №08-02-0102/0559- 0313, а також, на підставі службової записки, прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 02 серпня 2016 року.

12 серпня 2016 року, на підставі акту перевірки від 28 липня 2016 року №08-02-0102/0559, відповідачем винесено постанову №15 про накладення штрафу на приватне акціонерне товариство Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів в розмірі 15950,00 грн., яка одержана позивачем 12 серпня 2016 року.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

При цьому слід зазначити, що на теперішній час Кабінетом Міністрів України не визначено порядку здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у зв'язку з чим Міністерство соціальної політики України листом від 08 жовтня 2015 року №15245/0/1415/13 роз'яснило, що до затвердження нового Порядку проведення перевірок додержання законодавства про працю та зайнятість населення, Державна служба України з питань праці може здійснювати перевірки відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом від 02 липня 2012 року №390.

У відповідності до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, право проведення перевірок мають посадові особи (інспектори) Держпраці та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки виконані приписи вищевказаних норм.

Щодо посилань позивача на встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок суб'єктів господарювання, обсяг доходу яких за попередній рік не перевищує 20 мільйонів гривень, без дозволу Кабінету Міністрів України, то суд першої інстанції правильно зазначив, що норми Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України та Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи якими встановлюються обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами, в даному випадку не застосовуються, оскільки Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, а відповідно до положень Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України заборона на діяльність щодо проведення перевірок відповідачем розповсюджувалась протягом січня-червня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки позапланова перевірка приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів призначена у зв'язку з надходженням звернення фізичної особи - колишнього працівника підприємства та за наявності погодження Державної служби України з питань праці, то доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення позапланової перевірки є хибними.

Як вбачається з акту перевірки від 28 липня 2016 року позивачем порушено норми трудового законодавства України, зокрема, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати працівнику ОСОБА_2; порушено строки розрахунку з працівником при звільнені.

Судом установлено, що позивачем не заперечується порушення ним трудового законодавства України в частині несвоєчасного перерахування належних сум працівнику при його звільненні та після проведеної відповідачем перевірки, позивач усунув порушення шляхом перерахування коштів в сумі 1506,05 грн. на рахунок звільненого працівника, що підтверджується платіжним дорученням від 04 серпня 2016 року №1694.

Проте позивач не погоджується із постановою про накладення штрафу від 12 серпня 2016 року №15 та сумою штрафних санкцій у розмірі 15950, 00 грн., посилаючись на те, що ним усунуто порушення та застосування до нього суми штрафу в десятикратному розмірі заробітної плати за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не відповідає нормам чинного законодавства.

Між тим, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу , Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.

У відповідності до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, штраф накладений згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є фінансовою санкцією за порушення законодавства про працю у відповідності до частини 3 статті 265 Кодексу законів про працю України та не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні Господарського кодексу України.

Враховуючи, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України , є Державна інспекція України з питань праці, а постанова про накладення штрафу від 12 серпня 2016 року №15 винесена заступником начальника територіального органу Держпраці, то відповідач наділений законними повноваженнями на її винесення.

Стосовно розміру штрафної санкції, накладеної відповідно до постанови від 12 серпня 2016 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що підставами для розрахунку 15950,00 грн. штрафної санкції стало недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; а також порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Щодо застосування штрафу за невиплату сум індексації заробітної плати працівнику ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Стаття 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Статтею 12 Закону України Про оплату праці передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України та 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, неквалафіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про оплату праці розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

При цьому слід зазначити, що усунення виявлених порушень при проведені перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів .

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим