Ухвала

від 17.01.2017 по справі 826/14913/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14913/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Сім-Тес (далі - Позивач, ТОВ Сім-Тес ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у подальшому заміненої на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0004562201, №0004572201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року частково задоволено касаційну скаргу ТОВ Сім-Тес - скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі - скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами не було перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості Позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами робіт як самостійно Позивачем та і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта, або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних з таким залученням. Крім того, Вищий адміністративний суд України підкреслив необхідність з'ясування реальності отримання від контрагентів Позивача робіт, вказаних у первинних документах. Окрім наведеного приписано встановити спосіб налагодження господарських зв'язків між Позивачем та контрагентами та допитати відповідних осіб як свідків. Також судом касаційної інстанції звернуто увагу на неврахування доводів Відповідача про те, що посадові особи контрагентів заперечують свою участь у господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0004562201 в частині 0,46 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, а матеріалами перевірки і досудового розслідування встановлено, що посадові особи контрагентів Позивача заперечують свою участь у підписанні будь-який документів від їх імені, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ Сіт-Тес не було. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд зазначив, що визначена сума платежу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішення є більшою на 46 коп., ніж сума доданків її складових.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2013 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, наказу від 13.08.2013 року №478 (т. 1 а.с. 89) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Сім-Тес щодо взаємовідносин ТОВ Дельта КЛ , ТОВ Регіонметал захід , ТОВ Тру Кам , ТОВ Будівельна компанія Стройбуд , ПП Унісон Дизайн , ТОВ Клуб С за період з 01.04.2012 року по 30.06.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток 2-4 квартали 2012 року на загальну суму 642 976,54 грн., у тому числі за півріччя 2012 року на суму 158 141,00 грн., за 9 місяців 2012 року - 516 970,00 грн., за 2012 рік - 642 977,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період червень - вересень 2012 року, грудень 2012 року - березень 2013 року та травень 2013 року, що підлягає сплаті в бюджет, в загальній сумі 1 524 060,32 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.08.2013 року №743/22-01/35677062 (т. 1 а.с. 17-42), висновки якого за наслідками розгляду заперечень були залишені без змін відповідним рішенням ДПІ у Шевченківському районі від 09.09.2013 року №3418/10/2201 (т. 1 а.с. 45-51).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 11.09.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення форми Р : №0004562201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 964 465,50 грн., у тому числі за основним платежем - 642 976,54 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 321 488,50 грн. (т. 1 а.с. 13); №0004572201 грн., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 905 075,40 грн., у тому числі за основним платежем - 1 524 061,32 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 381 015,08 грн. (т. 1 а.с. 15).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Сім-Тес (Замовник) та ТОВ Регіонметал-захід (Підрядник) укладено договір підряду від 28.08.2012 року №37 (д. 1 а.с. 3-6), за умовами якого Підрядник зобов'язується у встановлені строки власними силами та силами залучених Підрядником організацій виконати та об'єкті і здати Замовнику такі роботи: монтаж силових мереж електропостачання, монтаж щитового обладнання.

Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання Апелянта, свідчать наявні у матеріалах справи копії: договірної ціни (д. 1 а.с. 7); довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (д. 1 а.с. 8); акту приймання виконаних будівельних робіт (д. 1 а.с. 9-11); рахунку (д. 1 а.с. 12); податкової накладної (д. 1 а.с. 13).

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ПП Унісон Дизайн (Підрядник) укладено договір підряду №14 від 24.05.2012 року (д. 2 а.с. 154-156), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати монтаж кабелю з матеріалів Замовника, а останній зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором, як наполягає Позивач, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін (д. 2 а.с. 159, 161-169); податкових накладних (д. 2 а.с. 170-173); актів приймання виконаних будівельних робіт (д. 2 а.с. 174-176, 178-180, 182-185, 187-189); рахунків фактури (д. 2 а.с. 177, 181, 186, 190); банківських виписок (д. 2 а.с. 191-194).

Крім іншого, між ТОВ Сім-Тес (Замовник) та ТОВ Дельта КЛ (Підрядник) укладено договір підряду від 21.11.2012 року №118 (д. 2 а.с. 195-198), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконання господарських зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін (д. 2 а.с. 199-201, 203-205); податкових накладних (д. 2 а.с. 206-208); актів надання послуг (д. 2 а.с. 209-214); рахунку (д. 2 а.с. 215).

Також, між ТОВ Сім-Тес (Замовник) та ТОВ Тру Кам (Підрядник) укладено договір підряду №51 від 30.10.2012 року (д. 2 а.с. 216-219), згідно якого Підрядник зобов'язується у встановлені строки власними силами та силами залучених Підрядником організацій виконати на об'єкті і здати Замовнику такі роботи: монтажно-сантехнічні роботи; електромонтажні роботи.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Сім-Тес було надано копії: договірних цін (д. 2 а.с. 220-223); податкових накладних (д. 2 а.с. 224-237); довідок про вартість виконаних будівельних робіт (д. 2 а.с. 238, 244, 249; д. 3 а.с. 4, 11, 16, 27); актів приймання виконаних будівельних робіт та актів надання послуг (д. 2 а.с. 239-241, 243, 245-247, 249-250; д. 3 а.с. 1-2, 5-7, 8-10, 12-14, 17-19, 20, 22, 24, 25, 28-30); рахунків (д. 2 а.с. 242, 248; д. 3 а.с. 3, 15, 21, 23, 26, 31).

Між ТОВ Сім-Тес (Замовник) та ТОВ БК Стройбуд (Підрядник) укладено договір підряду від 24.04.2013 року №49 (д. 3 а.с. 32-35), згідно якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з прокладання кабелю з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання Апелянта, свідчать наявні у матеріалах справи копії: договірної ціни (д. 3 а.с. 36-37); довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (д. 3 а.с. 40, 44); актів приймання виконаних будівельних робіт (д. 3 а.с. 41-43, 45-47); податкових накладних (д. 3 а.с. 38-39).

Крім того, між ТОВ Сім-Тес (Замовник) та ТОВ Клуб С (Підрядник) укладено договір підряду №24 від 24.05.2012 року (д. 3 а.с. 59-62), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань Позивачем було надано копії: договірної ціни (д. 3 а.с. 63-64); податкових накладних (д. 3 а.с. 65-97); актів надання послуг (д. 3 а.с. 98-131).

Крім того, за твердженням ТОВ Сім-Тес , укладення договорів з вказаними контрагентами було зумовлено необхідністю виконання договірних зобов'язань за договорами, укладеними Позивачем з: ТОВ Бюро вин від 07.11.2012 року №07/11-12 (д. 1 а.с. 14-23); ТОВ Дом інвестмент констракшн від 01.08.2012 року №01/08-12 (д. 1 а.с. 77-79); представництвом Догу інша ат ве тіджарет анонім шіркеті від 20.09.2011 року №UBH-BW-428 (д. 1 а.с. 167-187); ТОВ Ренейссанс Інжиніринг і Констракшн від 02.07.2012 року №02/07/12 (д. 2 а.с. 69-88). При цьому до матеріалів справи ТОВ Сім-Тес були надані первинні документи, складені на виконання зазначених договорів.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи документи не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а також на встановлену у ході перевірки фіктивність даних суб'єктів господарювання і відсутність в останніх виробничих потужностей для виконання договірних зобов'язань, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 138, 139, 198 ПК України, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, а також наданих Позивачем копій табелів обліку робочого часу та журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці випливає (д. 1 а.с. 120-166), що ТОВ Сім-Тес мало всі фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення дій, які становили зміст господарських операцій.

Відтак, на переконання судової колегії, матеріалами справи не підтверджуються причини та господарська доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядників, оскільки, як вбачається з вищенаведеного, Позивач мав можливість самостійно виконати роботи за договорами, згідно яких ТОВ Сім-Тес виступало підрядником. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

Крім того, Апелянтом на підтвердження обставин реальності виконання договірних зобов'язань не було надано доказів передачі матеріалів підрядникам, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Поряд з іншим, Позивачем не надано підтвердження письмових узгоджень з замовниками залучення до виконання робіт субпідрядних організацій.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту протоколу допиту свідка від 07.11.2013 року (т. 1 а.с. 110-112), первинні документи від імені ТОВ Дельта КЛ підписані не ОСОБА_2., який зазначив, що жодного відношення до господарської діяльності вказаного товариства не має. Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Крім іншого, у протоколі допиту свідка від 23.08.2013 року (т. 1 а.с. 117-126) зафіксовано, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ БК Стройбуд та жодних документів від його імені не підписувала.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11, від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14, від 17.11.2015 року у справі №2а/3264/11/1070, від 15.12.2015 року у справі №826/467/14, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Дельта КЛ та ТОВ БК Стройбуд підписані від імені директорів особами, яка заперечують свою участь у їх створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані Позивачем докази виконання договірних зобов'язань є належними та такими, що підтверджують факт придбання Позивачем товарів у вказаних контрагентів.

Поряд з іншим, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано звернув увагу, що у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у справі №761/22932/13-а (т. 1 а.с. 227-267) встановлено, що протягом 2012 - 2013 році на рахунки ТОВ Тру Кам перераховувалися грошові кошти як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність товариство фактично не здійснювало.

Таким чином, враховуючи, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Дельта КЛ , ТОВ Регіонметал захід , ТОВ Тру Кам , ТОВ Будівельна компанія Стройбуд , ПП Унісон Дизайн , ТОВ Клуб С складені виключно у паперовому вигляді з метою даних податкового обліку, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ Сім-Тес докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем робіт та послуг у вказаних контрагентів.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем юридична дефектність первинних документів свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між контрагентами правочинів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операцій та факту отримання від контрагентів послуг, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та не підтвердження ними реальності виконання зобов'язань за договорами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Сім-Тес правових підстав для формування витрат та податкового кредиту за наслідками відносин з вказаними особами.

Судова колегія погоджується з посиланням Апелянта на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ Сім-Тес , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів погоджується з неможливість покладення в основу обґрунтування безтоварності господарських операцій матеріали зустрічних звірок, оскільки останні не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагентів робіт і послуг, а також встановлену у ході розгляду справи юридичну дефектність складеної між суб'єктами господарювання первинної документації, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у ТОВ Сім-Тес правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ Дельта КЛ , ТОВ Регіонметал захід , ТОВ Тру Кам , ТОВ Будівельна компанія Стройбуд , ПП Унісон Дизайн , ТОВ Клуб С .

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.