Постанова

від 19.06.2020 по справі 826/14913/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2020 року

м. Київ

справа №826/14913/13-а

касаційне провадження №К/9901/31188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя - Степанюк А.Г.; судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/14913/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сім-Тес звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 № 0004562201 та від 11.09.2013 № 0004572201.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.09.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004562201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 0,46 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сім-Тес звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій, а також звертає увагу на відсутність доказів того, що, укладаючи спірні договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА КЛ , Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонметал захід , Товариством з обмеженою відповідальністю ТРУ КАМ , Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙБУД , Приватним підприємством Унісон Дизайн , Товариством з обмеженою відповідальністю КЛУБ С за період з 01.04.2012 по 30.06.2013, результати якої оформлено актом від 27.08.2013 № 743/22-01/35677062.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із придбання підрядних робіт (будівельно-монтажних, монтажно-сантехнічних, електромонтажних, робіт із прокладення кабелю) в Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА КЛ , Товариства з обмеженою відповідальністю Регіонметал захід , Товариства з обмеженою відповідальністю ТРУ КАМ , Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙБУД , Приватного підприємства Унісон Дизайн , Товариства з обмеженою відповідальністю КЛУБ С з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004562201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 642976,54 грн. за основним платежем та 321488,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 11.09.2013 № 0004572201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1524061,32 грн. за основним платежем та 381015,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід при цьому враховувати, що різновидом нереальної операції є операції, які здійснюються фактично самим платником податків, але документально оформлюються як роботи, виконані сторонніми особами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами реального характеру здійснених господарських операцій.

Так, судами з`ясовано, що в контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес відсутні необхідні ресурси та виробничі потужності для виконання підрядних робіт, натомість у позивача відповідно до копій табелів обліку робочого часу та журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці були всі фізичні, технічні та технологічні можливості для самостійного виконання оспорюваних робіт. Не подано товариством і доказів на підтвердження передачі матеріалів підрядникам.

Крім того, на обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на пояснення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА КЛ та Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙБУД , які заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні первинних документів.

Суди цілком обґрунтовано прийняли подані контролюючим органом протоколи допитів свідків та зазначили, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб зазначених суб`єктів господарювання не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому, зокрема, в постановах від 20.01.2016 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, а також від 31.10.2017 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Київстар до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, органом доходів і зборів подано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, що набрав законної сили 30.10.2013, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 та частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Названим судовим рішення встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТРУ КАМ зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_1 , а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2 , який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Протягом 2012 - 2013 років на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю ТРУ КАМ перераховувались грошові кошти як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність товариство фактично не здійснювало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА КЛ , Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонметал захід , Товариством з обмеженою відповідальністю ТРУ КАМ , Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙБУД , Приватним підприємством Унісон Дизайн , Товариством з обмеженою відповідальністю КЛУБ С господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Тес залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі № 826/14913/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк