Ухвала

від 18.01.2017 по справі 495/4065/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1190/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю Алкалія про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України Про оренду землі щодо несплати ТДВ Алкалія орендної плати за договорами оренди землі та невідповідності державної реєстрації договорів оренди землі порядку реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (штамп, підпис та печатка Білгород-Дністровського районного відділу Держкомзему в Одеській області є неналежним доказом державної реєстрації договорів оренди землі), просила суд розірвати договори оренди земельних ділянок № 112 від 01 грудня 2010 року площею 4,95 га., кадастровий номер 5120883200:01:002:0262 та № 113 від 01 грудня 2010 року площею 1,40 га., кадастровий номер 5120883200:01:002:0175.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачка є власником земельних ділянок на підставі державного акту про право власності на землю ІV-ОД № 037353, площею 4,95 га., кадастровий номер 5120883200:01:002:0262 та площею 1,40 га., кадастровий номер5120883200:01:002:0175, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. 01 грудня 2010 року між сторонами були укладені договори оренди землі № 112 від 01 грудня 2010 року площею 4,95 га., кадастровий номер 5120883200:01:002:0262 та № 113 від 01 грудня 2010 року площею 1,40 га., кадастровий номер 5120883200:01:002:0175. Договори оренди укладено на строк в 10 років (п.4 договорів). Зазначені договори оренди у встановленому законом порядку пройшли державну реєстрацію.

Згідно з п. 5, 7 спірних договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1500 кг пшениці і 500 кг ячменю за один повний пай. Орендна плата вноситься до 20 числа першого місяця за звітнім роком. Тобто один раз на рік.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди і односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна щодо оренди такого майна.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови значених у ст.7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря та в інших випадках, що передбачені законодавством України. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 32 цього ж Закону, договір оренди землі може бути припинений його розірвання на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених договором та законодавством, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та законами України.

Якщо договір оренди землі розривається з ініціативи орендаря, то орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору тієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування протягом трьох місяців підряд.

Згідно п. 24 договорів оренди земельних ділянок від 01.12.2010 року передбачено, що їх дія припиняється лише в 2-х випадках: 1) взаємної згоди сторін на розірвання договору; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав не виконання іншою стороною договору, а також внаслідок випадкового знищення землі, яке істотно перешкоджає її використанню та з інших підстав.

Пунктом 25 договорів оренди земельних ділянок від 01.12.2010 року передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду у однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі передбачено права та обов'язки та орендодавця, серед яких є право орендодавця вимагати від орендаря своєчасно внесення орендної плати. Договір оренди можливо розірвати в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-146 цс12 від 12 грудня 2012 року, яка згідно 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належних та допустимих доказів про наявність заборгованості або систематичного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди землі щодо справляння орендної плати позивачем не надано та матеріали справи не містять, спірні договори оренди мають всі встановлені законодавством істотні умови при їх укладені та пройшли відповідну державну реєстрацію, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4