Ухвала

від 17.01.2017 по справі 265/6468/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/59/2017(м)

265/6468/16-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В.

Доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.,

з участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі про скасування постанови, зобов'язання призначити та виплатити недоплачену суму з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, зобов'язання призначити та виплатити щомісячну грошову суму, що компенсує частину втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька (далі Фонд у Ворошиловському районі м.Донецька), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі (далі Фонд в м.Маріуполі) про визнання протиправною та скасування постанови Фонду у Ворошиловському районі м.Донецька від 30 вересня 2002 року № 1373. Позивач також просив зобов'язати Фонд у м.Маріуполі призначити йому одноразову допомогу в розмірі 14 208 грн. та виплатити недоплачену суму у розмірі 6 548 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року, а також зобов'язати Фонд в м.Маріуполі призначити щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 142,08 грн. та виплатити недоплачені суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 14 листопада 2016 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України - є таке, що набрало законної сили рішення суду про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та справу направити до суду для подальшого розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Відповідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи, в межах апеляційного оскарження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що його вимоги до Фонду у Ворошиловському районі м.Донецька та Фонду в м.Маріуполі про скасування постанови, зобов'язання призначити та виплатити недоплачену суму з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, зобов'язання призначити та виплатити щомісячну грошову суму, що компенсує частину втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних заявлені з тих підстав, що підприємство на якому він працював до отримання професійного захворювання - ВО Донецьквугілля не було ліквідовано, а тому, його вимоги, викладені у позовній заяві від 01 листопада 2016 року, підлягають розгляду в загальному порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що аналогічні позовні вимоги ОСОБА_1 були раніше предметом дослідження суду першої інстанції і за цими обставинами ухвалено рішення, яке набрало чинності.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається зі справи, у лютому 2015 року ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі і просив визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька від 30 вересня 2002 року № 1373, зобов'язати

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі призначити одноразову допомогу у розмірі 14 208 грн. та виплатити недоплачену суму у розмірі 6 548 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року, призначити щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 142,08 грн. та виплати недоплачені суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що призначаючи йому страхові виплати, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька не врахувало, що підприємство - роботодавець позивача - Виробниче об'єднання Донецьквугілля Міненерго України (далі ВО Донецьквугілля ) не ліквідовано, а тільки було змінено назву одного зі структурних підрозділів, тому, відповідачем неправильно ідентифіковано роботодавця та призначено йому страхові виплати із розрахунку місячної тарифної ставки проходчика аналогічної професії (посади) у галузі, до якої належало ліквідоване підприємство, із розрахунку 383 грн. Позивач вважав, що відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та враховуючи довідку № 3-185 від 25 вересня 2002 року ВО Донецьквугілля , в якому він отримав професійне захворювання, що спричинило страховий випадок, при середньомісячній заробітній платі проходчиків в розмірі 710 грн. 40 коп., він має право на страхові виплати з розрахунку зазначеної заробітної плати. Взявши за приклад постанову відповідача від 30 вересня 2002 року № 1373, одноразова грошова допомога мала бути призначена позивачу у розмірі 142 08 грн. (710,40 х 20%). Оскільки позивач у 2002 році отримав 7 660 грн. допомоги, то сума, яка підлягає доплаті складає 6 548 грн. Перша щомісячна виплата мала складати 142,08 грн. (710,40 х 20%) На даний час страхова справа позивача перебуває на виконанні у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі, яке має здійснити відповідний перерахунок регулярних страхових виплат.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач знаходився у трудових відносинах з підприємством Управління по монтажу, демонтажу й ремонту гірничошахтного обладнання , яке було реорганізовано у Підприємство по технічному обслуговуванню і ремонту гірничошахтного обладнання , а останнє ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 11 квітня 2002 року. Тому, постанова Фонду у Ворошиловському районі м.Донецька від 30 вересня 2002 року про визначення позивачу страхових виплат, виходячи із розміру місячної тарифної ставки прохідника - 383 грн., з урахуванням п.12 постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2011 року Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням , є обґрунтованою і підстав для перерахунку сум, що виплачувалися ОСОБА_1 Фондом в м.Маріуполі немає.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін та набуло законної сили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 травня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2016 року було відмовлено. Досліджуючи доводи скарги ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що ВО Донецьквугілля не було роботодавцем і страхувальником позивача, не є правонаступником Управління по монтажу, демонтажу й ремонту гірничошахтного обладнання , тому підстав враховувати дані щодо середньомісячної заробітної плати прохідника на вказаному підприємстві при визначенні страхових виплат ОСОБА_1, які наведені у листах від 26 липня 2002 року № 3-133 та від 25 вересня 2002 року № 3-185, у Фонду не було.

Як свідчать матеріали справи, 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом і просив постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька від 30 вересня 2002 року № 1373 визнати протиправною і скасувати; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області призначити одноразову допомогу у розмірі 14 208 грн. та виплатити недоплачену суму у розмірі 6548 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області призначити щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 142,08 грн. та виплати недоплачені суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, коефіцієнтів індексації та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплат, починаючи з 25 липня 2002 року.

При цьому, позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що позивач не працював у ліквідованому підприємстві Підприємство по технічному обслуговуванню і ремонту гірничошахтного обладнання , яке утворилося шляхом реорганізації Управління по монтажу, демонтажу й ремонту гірничошахтного обладнання , що ліквідоване Підприємство по технічному обслуговуванню і ремонту гірничошахтного обладнання , не мало жодного стосунку до позивача; що на печатці підприємства на якому він працював та з якого був звільнений вказаний ОКПО 00174800, належний ДВО Донецьквугілля Мінтопенерго України , яке і є юридичною особою-страхувальником позивача, та яке не було ліквідовано.

Однак, проаналізувавши вимоги ОСОБА_1, викладені у позові від 01 листопада 2016 року, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 лютого 2016 року, висновки, які викладені в ухвалі апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2016 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 травня 2016 року, колегія суддів вважає, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 14 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 від 01 листопада 2016 року, є законною та обґрунтованою, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія виходить з того, що позови вважаються тотожними тільки в тому випадку, коли в них одночасно співпадають сторони, підстави і предмет. При визначені підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Саме тотожність позовів встановив Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя, постановляючи ухвалу 14 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі і цим висновком апеляційний суд погоджується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що позов від 01 листопада 2016 року поданий з інших підстав є непереконливими, оскільки характер правовідносин ОСОБА_1 з ВО Донецьквугілля був предметом дослідження Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя 10 лютого 2016 року та наступних судових інстанцій, з цього приводу зроблені висновки, які ніким не спростовані, а судові рішення не скасовані, тому, підстав для задоволення скарги позивача та скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 14 листопада 2016 року немає.

Відповідно до ст.ст.307, 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, ст.312 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: О.М. Пономарьова

ОСОБА_3