Постанова

від 10.01.2017 по справі 804/6292/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р. справа № 804/6292/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р., -

в с т а н о в и в:

26 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (далі - ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог від 29.09.2016 р. (т.1 а.с. 23-24), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 194 018 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на 8 155 214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 2 038 804 грн., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 770 150 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на 9 416 120 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 2 354 030 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та письмових поясненнях від 05.12.2016 р. зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., про завищення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 13 180 001 грн., а також про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 13 650 685 грн. Не погоджуючись з такими висновками, позивач зазначив, що вони не ґрунтуються на доказах, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , були б спрямовані на отримання податкової вигоди або не були обумовлені економічними причинами, пов'язаними з отриманням доходу від підприємницької діяльності. З акту перевірки вбачається, що підставою формування відповідачем вищезазначених висновків стало ненадання позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект , а також відсутність у цих контрагентів основних засобів та трудових ресурсів. Крім того, податковий орган посилається на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 21.12.2015 р. по справі № 185/10511/14-к. Оспорюючи обґрунтованість вищенаведених підстав, позивач зазначає про наявність у підприємства на момент перевірки всіх первинних документів по взаємовідносинам з поставки товару по контрагентам-постачальникам ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект протягом періоду, що перевірявся податковим органом. Також, позивач вказує на те, що зазначені первинні документи надавались відповідачу, а тому мали бути предметом перевірки, проте, безпідставно не були прийняті до уваги податковим органом ще до закінчення перевірки. Також, позивач стверджує, що обставини, встановлені у вироку Павлоградського міськрайонного суду по справі № 185/10511/14-к, не мають відношення до спірних правовідносин, оскільки пов'язані з іншими обставинами господарської діяльності зазначених вище контрагентів-постачальників позивача. Крім того, вирок суду не містить висновків про визнання фіктивними господарських операцій, що здійснювались між ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект та ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс протягом спірного періоду. З приводу доводів відповідача на неподання податкової звітності зазначеними контрагентами, позивач зазначив, що такі висновки податкового органу суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів, оскільки нікчемність правочинів позивача з його контрагентами відповідачем з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, не доведена. Крім того, висновки відповідача, на його думку, суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Посилаючись на зазначені доводи у їх сукупності, позивач просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р. (т.1 а.с. 5-9, т. 14 а.с. 224-230).

06.01.2017 року від представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких викладено схему постачання товару по ланцюгу постачання на митній території України від моменту його ввезення ТОВ Дніпро-Транс-Шиппінг до моменту його придбання ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , яке відбувалось через контрагентів-постачальників, зокрема, ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект протягом періоду, що охоплений перевіркою податкового органу. Посилаючись на викладені в цих поясненнях обставини, а також на витребувані судом від Дніпропетровської митниці ДФС, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області докази, залучені до матеріалів справи, представник позивача стверджує про реальність та товарність спірних господарських відносин, одночасно спростовуючи висновки податкового органу щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а також щодо безпідставного включення ним до податкового кредиту суми податку на додану вартість по цим взаємовідносинам (т. 17 а.с. 215-219).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 до суду надані письмові заперечення від 17.11.2016 р., в яких зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ПП Фірма Промторгопт за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., ПП Техно-промбуд за період з 01.10.2012 р. по 30.04.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р. В даному акті, як зазначає представник відповідача, податковим органом зроблено висновки щодо завищення позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 13 180 001 грн., а також щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 13 650 685 грн. Зазначені висновки акту перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 194 018 грн., а також № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 770 150 грн. При цьому, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішень податкового органу, представник відповідача звертає увагу, що ревізором-інспектором в акті перевірки відображено факт ненадання позивачем до завершення перевірки документів на підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., з ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., та з ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., що стало підставою для складання акту про відсутність первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження показників, відображених позивачем у податковій звітності. Крім того, відповідач виходив з того, що зазначені контрагенти-постачальники позивача, за даними податкового обліку, не володіють основними засобами та трудовими ресурсами, не подають податкову звітність та перебувають на обліку зі станом 8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Також, представник відповідача на підтвердження висновку акту перевірки про відсутність здійснення господарської діяльності з боку зазначених контрагентів, посилається на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 р. по справі № 185/10511/14к відносно посадових осіб ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект , яких визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, пов'язаних із організацією діяльності фіктивних підприємств. На підставі наведених обставин у їх сукупності, представник відповідача вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо відсутності ознак реальності господарських взаємовідносин позивача з даними контрагентами протягом періоду, що перевірявся податковим органом, та просить відмовити у задоволенні позову (т.14 а.с. 198-200).

В судове засідання 10.01.2017 року сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (т. 17 а.с. 211, 214), не з'явились.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 надала до суду клопотання від 06.01.2017 року про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів (т. 17 а.с. 220-221).

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, додаткових пояснень по суті спору або додаткових доказів не надав.

Враховуючи, що в судове засідання сторони не прибули, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення, надані представниками сторін під час судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі, як платник податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств (т.2 а.с. 6-7).

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс здійснює діяльність, пов'язану з оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом і засобами чищення, а також здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю (т.2 а.с. 8).

На підставі наказу № 767 від 04.08.2016 р. та направлень № 442/1402, № 443/1402 від 05.08.2016 р., виданих ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, посадовими особами відповідача в період з 05.08.2016 р. по 11.08.2016 р., а також з 12.08.2015 р. по 15.08.2016 р. (згідно наказу № 788 від 11.08.2016 р. про продовження терміну проведення перевірки), проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ПП Фірма Промторгопт за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., ПП Техно-промбуд за період з 01.10.2012 р. по 30.04.2013 р. та подальшої реалізації їх на адресу контрагентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р. (т.2 а.с. 5-51).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвели до завищення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 13 180 001 грн., в тому числі за 2012 рік - в сумі 3 763 881 грн., за 2013 рік - в сумі 6 777 066 грн., за 2014 рік - в сумі 2 639 054. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до безпідставного включення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених первинними документами, та, як наслідок, до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на суму 13 650 685 грн. Також, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки платник податків вважається звільненим від сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 763 881 грн., а також від сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 973 310 грн. (т.2 а.с. 49-50).

Позивачем на зазначений акт перевірки подані письмові заперечення, направлені на адресу відповідача за вих. № 2 від 29.08.2016 р. (т.2 а.с. 54-62).

За результатом розгляду заперечень, відповідачем підтверджені висновки, викладені в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., та зазначено про відсутність підстав для їх перегляду (т.14 а.с. 207-208).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 194 018 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на 8 155 214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 2 038 804 грн., а також № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 770 150 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на 9 416 120 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 2 354 030 грн. (т.2 а.с. 4).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом спору по даній справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., пов'язані з поставкою посуду та інших кухонних виробів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також податку на прибуток підприємств у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р.

При цьому, з акту перевірки слідує, що посадовими особами податкового органу під час проведення зазначеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс не вивчались та не аналізувались первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам між ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест за спірні періоди, зазначені у акті перевірки, з підстав ненадання позивачем вказаних документів до завершення перевірки.

Аналізуючи правомірність висновків податкового органу щодо ненадання позивачем до завершення перевірки первинних документів на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест, суд зазначає наступне.

Частиною 1 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За правилами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить про те, що підставою для визнання відсутніми документів, необхідних для підтвердження задекларованих платником податків показників податкової звітності, у зв'язку з ненаданням їх податковому органу під час проведення перевірки, виступає факт ненадання посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, зазначених документів до моменту закінчення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , результати якої оформлені актом № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., посадовими особами відповідача проведено в період з 05.08.2016 р. по 15.08.2016 р. (з урахуванням продовження терміну перевірки на підставі наказу № 788 від 11.08.2016 р.).

Під час проведення зазначеної перевірки, відповідач письмовим запитом за вих. № 25888/10/04-63-14-02 від 09.08.2016 р. витребував у позивача документи на підтвердження господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ПП Фірма Промторгопт за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., ПП Техно-промбуд за період з 01.10.2012 р. по 30.04.2013 р. Зазначений запит 10.08.2016 року було вручено директору ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс ОСОБА_1, що підтверджується її особистим підписом із зазначенням дати отримання запиту, та не заперечується сторонами у справі (т.14 а.с. 203-204).

При цьому, зазначеним запитом податковий орган встановив платнику податків строк для надання документального підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками до 17.00 години 10.08.2016 року - тобто, до 17.00 години того ж дня, коли представнику позивача і був вручений вказаний запит під підпис.

11.08.2016 року податковим органом складено акт № 2483/14-02/33249235 Про незабезпечення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс надання первинних документів , в якому зазначено, що позивачем на запит податкового органу, оформлений листом від 09.08.2016 р. № 25888/10/04-63-14-02, у термін до 17 год. 10.08.2016 року не були надані первинні документи щодо взаємовідносин з ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , та 12.08.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про нарахування ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс штрафу на суму 510 грн. (т.14 а.с. 205-206).

З наведеного вбачається, що податковий орган визнав відсутніми документи, необхідні для підтвердження задекларованих платником податків показників податкової звітності, та застосував до платника податків штраф за їх ненадання ще до завершення перевірки, тим самим, позбавив платника податків надати витребувані документи в строк до завершення цієї перевірки, незважаючи на те, що термін її проведення було продовжено до 15.08.2016 року.

Суд також враховує, що позивач отримав запит податкового органу про надання документального підтвердження господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами безпосередньо у день, зазначений як кінцева дата для надання витребуваних документів, у зв'язку з чим, не мав фактичної можливості надати їх вчасно, та в подальшому був позбавлений такого права, отримавши на наступний день акт № 2483/14-02/33249235 Про незабезпечення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс надання первинних документів та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.08.2016 р. про нарахування штрафу.

При цьому, суд враховує пояснення допитаної в судовому засіданні у якості свідка директора ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс ОСОБА_1, яка пояснила, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест вже були предметом перевірки податковим органом, оформленої довідкою № 1567/04-63-22-03/33249235 від 30.04.2014 р., у якій податковим органом було зроблено висновок про їх документальне підтвердження. При цьому, свідок зазначила, що всі первинні документи (належним чином завірені їх копії) по фінансово-господарським операціям між позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками були надані на запит податкового органу та були наявні у підприємства на момент виїзної перевірки, проведення якої здійснювалось у приміщенні позивача. Проте, вчасно надати на запит податкового органу належним чином завірені копії всіх первинних документів по господарським взаємовідносинам з трьома контрагентами за період трьох попередніх років, позивач не мав фактичної можливості, зважаючи на відсутність для цього достатнього часу та великий обсяг витребуваної інформації (т. 17 а.с. 203-209).

Свідок ОСОБА_1 також підтвердила обставини вручення їй запиту про надання документів безпосередньо в день закінчення встановленого податковим органом строку на їх надання, що, зважаючи на великий обсяг документів та необхідність виготовлення їх копій, робило виконання запиту фактично неможливим.

Стосовно сплати позивачем штрафу в сумі 510 грн. за ненадання документів на запит податкового органу згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.08.2016 р. (замість його оскарження, на що посилався представник відповідача), ОСОБА_1 зазначила, що сплата штрафу не означає підтвердження факту порушення, встановленого податковим органом. В даному випадку, нею було прийнято рішення про недоцільність сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з оскарженням цього рішення у розмірі більшому, ніж сам штраф.

За викладених обставин у їх сукупності, суд не приймає доводи відповідача, викладені в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., про ненадання позивачем до завершення перевірки документів на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., оскільки податковим органом порушено порядок витребування цих документів.

Суд також зауважує на передчасності висновків податкового органу про відсутність документів, необхідних для підтвердження задекларованих платником податків показників податкової звітності, зроблених ним до закінчення терміну проведення перевірки (з огляду на продовження терміну проведення перевірки до 15.08.2016 року).

Отже, первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., повинні були досліджуватися податковим органом при проведенні перевірки ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , чого ним зроблено не було.

Відповідно, у суду відсутні підстави для неврахування з підстав, передбачених ст. 44 Податкового кодексу України, зазначених документів, наданих позивачем під час судового розгляду справи.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з контрагентами-постачальниками ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та ПП Вуглемашкомплект було укладено договір постачання № 4 від 02.07.2012 р., згідно умов якого, ПП Вуглемашкомплект (постачальник) зобов'язувалось передати у власність ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (замовник) товар згідно специфікацій (т. 7 а.с. 138-142).

На виконання умов договору, ПП Вуглемашкомплект поставило на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р. товар (посуд, кухонні вироби) на загальну суму 7 255 167, 42 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1 209 194, 57 грн., що підтверджено податковими накладними на товар № 39 від 31.07.12, № 15 від 10.08.12, № 26 від 31.08.12, № 12 від 10.12.12, № 16 від 12.12.12, № 19 від 17.12.12, № 20 від 19.12.12, № 27 від 24.12.12, № 31 від 26.12.12, № 2 від 02.01.13, № 23 від 16.01.13, № 33 від 21.01.13, № 47 від 28.01.13, № 1 від 01.02.13, № 8 від 06.02.13, № 19 від 13.02.13, № 24 від 18.02.13, № 25 від 24.02.13, наданими позивачем (т. 7 а.с. 143-251).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ.

На підтвердження здійснення поставки товару, позивачем надано до суду видаткові накладні № 020101 від 02.01.13, № 160101 від 16.01.13, № 210104 від 21.01.13, № 280103 від 28.01.13, № 130201 від 13.02.13, № 180202 від 18.02.13, № 020704 від 02.07.12, № 090703 від 09.07.12, № 110705 від 11.07.12, № 160703 від 16.07.12, № 230701 від 23.07.12, № 010802 від 01.08.12, № 100801 від 10.08.12, № 130804 від 13.08.12, № 101203 від 10.12.12, № 121201 від 12.12.12, № 171202 від 17.12.12, № 191201 від 19.12.12, № 241201 від 24.12.12, № 261201 від 26.12.12 (т. 8 а.с. 10-101).

Крім того, між ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та ТОВ Іншаат-Інвест було укладено договір постачання № 7 від 02.07.2012 р., згідно умов якого, ТОВ Іншаат-Інвест (постачальник) зобов'язувалось передати у власність ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (замовник) товар згідно специфікацій (т. 8 а.с. 110-114).

На виконання умов цього договору, ТОВ Іншаат-Інвест на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р. поставило товар (посуд, кухонні вироби) на загальну суму 68 412 841, 27 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 11 402 140, 21 грн., що підтверджено податковими накладними № 14 від 10.08.12, № 27 від 31.08.12, № 24 від 31.07.12, № 1 від 01.11.12, № 16 від 08.10.12, № 28 від 15.10.12, № 34 від 22.10.12, № 39 від 29.10.12, № 13 від 12.11.12, № 20 від 19.11.12, № 3 від 05.11.12, № 23 від 21.11.13, № 21 від 19.11.12, № 24 від 21.11.12, № 27 від 26.11.12, № 26 від 26.11.12, № 31 від 28.11.12, № 15 від 10.12.12, № 38 від 26.12.12, № 2 від 02.01.13, № 14 від 14.01.13, № 17 від 16.01.13, № 23 від 21.01.13, № 27 від 23.01.13, № 2 від 03.12.13, № 14 від 10.12.13, № 29 від 17.12.12, № 37 від 24.12.12, № 35 від 30.01.13, № 1 від 01.02.13, № 10 від 06.02.13, № 14 від 11.02.13, № 19 від 13.02.13, № 6 від 18.03.13, № 7 від 20.03.13, № 3 від 03.04.13, № 6 від 08.04.13, № 7 від 10.04.13, № 9 від 15.04.13, № 10 від 17.04.13, № 12 від 22.04.13, № 13 від 24.04.13, № 15 від 29.04.13, № 29 від 28.11.12, № 4 від 11.03.13, № 1 від 01.04.13, № 1 від 06.05.13, № 5 від 13.05.13, № 10 від 20.05.13, № 18 від 29.05.13, № 7 від 05.12.13, № 18 від 12.12.12, № 36 від 19.12.12, № 40 від 26.12.12, № 1 від 02.01.13, № 3 від 01.03.13, № 13 від 27.03.13, № 32 від 28.01.13, № 22 від 29.05.13, № 12 від 25.03.13, № 25 від 24.06.13, № 13 від 17.06.13, № 10 від 12.06.13, № 18 від 19.06.13, № 1 від 01.07.13, № 28 від 26.06.13, № 1 від 03.06.13, № 19 від 08.07.13, № 33 від 15.07.13, № 45 від 24.07.13, № 51 від 29.07.13, № 52 від 29.07.13, № 55 від 31.07.13, № 12 від 05.08.13, № 22 від 14.08.13, № 26 від 19.08.13, № 32 від 21.08.13, № 38 від 27.08.13, № 9 від 04.09.13, № 10 від 04.09.13, № 20 від 11.09.13, № 28 від 18.09.13, № 36 від 23.09.13, № 40 від 25.09.13, № 48 від 30.09.13, № 8 від 02.10.13, № 18 від 07.10.13, № 24 від 09.10.13, № 39 від 16.10.13, № 53 від 21.10.13, № 60 від 23.10.13, № 70 від 28.10.13, № 69 від 28.10.13, № 73 від 30.10.13, № 74 від 30.10.13, № 15 від 06.11.13, № 20 від 11.11.13, № 26 від 13.11.13, № 37 від 18.11.13, № 40 від 20.11.13, № 47 від 25.11.13, № 52 від 27.11.13, № 8 від 04.12.13, № 21 від 11.12.13, № 28 від 16.12.13, № 33 від 18.12.13, № 40 від 23.12.13, № 41 від 23.12.13, № 46 від 25.12.13, № 47 від 25.12.13, № 2 від 03.01.14, № 38 від 20.12.13, № 22 від 15.01.14, № 39 від 27.01.14, № 37 від 27.01.14, № 43 від 29.01.14, № 31 від 22.01.14, № 27 від 20.01.14, № 32 від 22.01.14, № 38 від 27.01.14, № 9 від 05.02.14, № 17 від 10.02.14, № 25 від 12.02.14, № 34 від 17.02.14, № 45 від 24.02.14, № 49 від 26.02.14, № 8 від 05.02.14, № 27 від 11.03.14, № 31 від 12.03.14, № 41 від 17.03.14, № 37 від 19.02.14, № 46 від 24.02.14, № 66 від 26.03.14, № 31 від 14.04.14, № 37 від 16.04.14, № 44 від 21.04.14, № 48 від 23.04.14, № 55 від 29.04.14, № 58 від 30.04.14, № 10 від 05.03.14, № 30 від 12.03.14, № 26 від 11.03.14, № 21 від 09.04.14, № 58 від 24.03.14, № 15 від 07.04.14, № 82 від 31.03.14, № 1 від 01.04.14, № 45 від 19.03.14, № 1 від 03.03.14, № 16 від 10.02.14, № 1 від 03.02.14, виписаними позивачем (т. 8 а.с. 115-248, т. 9 а.с. 1-249, т. 10 а.с. 1-250, т. 11 а.с. 1-98).

На підтвердження здійснення господарських відносин з поставки товару, позивачем надано до суду видаткові накладні № 020705 від 02.07.12, № 090705 від 09.07.12, № 110705 від 11.07.12, № 160704 від 16.07.12, № 230703 від 23.07.12, № 010804 від 01.08.12, № 060802 від 06.08.12, № 100801 від 10.08.12, № 130802 від 13.08.12, № 081001 від 08.10.12, № 151001 від 15.10.12, № 221001 від 22.10.12, № 291001 від 29.10.12, № 11101 від 01.11.12, № 51101 від 05.11.12, № 121102 від 12.11.12, № 191101 від 19.11.12, № 211101 від 21.11.12, № 211102 від 21.11.12, № 261102 від 26.11.12, № 261101 від 26.11.12, № 281103 від 28.11.12, № 281102 від 28.11.12, № 031202 від 03.12.12, № 051201 від 05.12.12, № 101202 від 10.12.12, № 101201 від 10.12.12, № 121201 від 12.12.12, № 171207 від 17.12.12, № 191201 від 19.12.12, № 241202 від 24.12.12, № 261203 від 26.12.12, № 261202 від 26.12.12, № 020101 від 02.01.13, № 020102 від 02.01.13, № 140101 від 14.01.13, № 160101 від 16.01.13, № 210101 від 21.01.13, № 230101 від 23.01.13, № 280103 від 28.01.13, № 300101 від 30.01.13, № 1 від 01.02.13, № 010201 від 01.02.13, № 10 від 06.02.13, № 14 від 11.02.13, № 19 від 13.02.13, № 010303 від 01.03.13, № 110301 від 11.03.13, № 110301 від 11.03.13, № 180301 від 18.03.13, № 200301 від 20.03.13, № 250302 від 25.03.13, № 270301 від 27.03.13, № 010401 від 01.04.13, № 030401 від 03.04.13, № 080401 від 08.04.13, № 100401 від 10.04.13, № 150401 від 15.04.13, № 170401 від 17.04.13, № 220401 від 22.04.13, № 240401 від 24.04.13, № 290401 від 29.04.13, № 010501 від 06.05.13, № 130502 від 13.05.13, № 200501 від 20.05.13, № 290502 від 29.05.13, № 290504 від 29.05.13, № 030601 від 03.06.13, № 120601 від 12.06.13, № 170601 від 17.06.13, № 190601 від 19.06.13, № 240602 від 24.06.13, № 250601 від 25.06.13, № 010701 від 01.07.13, № 080702 від 08.07.13, № 150701 від 15.07.13, № 240701 від 24.07.13, № 290702 від 29.07.13, № 310702 від 31.07.13, № 050801 від 05.08.13, № 140801 від 14.08.13, № 190801 від 19.08.13, № 210801 від 21.08.13, № 270801 від 27.08.13, № 040902 від 04.09.13, № 040903 від 04.09.13, № 110901 від 11.09.13, № 180901 від 18.09.13, № 230903 від 23.09.13, № 250901 від 25.09.13, № 300901 від 30.09.13, № 021001 від 02.10.13, № 071001 від 07.10.13, № 091001 від 09.10.13, № 161002 від 16.10.13, № 211001 від 21.10.13, № 231004 від 23.10.13, № 281001 від 28.10.13, № 281002 від 28.10.13, № 301001 від 30.10.13, № 301002 від 30.10.13, № 061101 від 06.11.13, № 111103 від 11.11.13, № 131101 від 13.11.13, № 181101 від 18.11.13, № 201102 від 20.11.13, № 251102 від 25.11.13, № 271102 від 27.11.13, № 041201 від 04.12.13, № 111201 від 11.12.13, № 161201 від 16.12.13, № 181201 від 18.12.13, № 201201 від 20.12.13, № 231202 від 23.12.13, № 231201 від 23.12.13, № 251202 від 25.12.13, № 251203 від 25.12.13, № 030101 від 03.01.14, № 150101 від 15.01.14, № 200102 від 20.01.14, № 220101 від 22.01.14, № 220102 від 22.01.14, № 270102 від 27.01.14, № 270101 від 27.01.14, № 270104 від 27.01.14, № 290102 від 29.01.14, № 030201 від 03.02.14, № 050201 від 05.02.14, № 050202 від 05.02.14, № 100203 від 10.02.14, № 100202 від 10.02.14, № 120201 від 12.02.14, № 170203 від 17.02.14, № 190201 від 19.02.14, № 240201 від 24.02.14, № 240204 від 24.02.14, № 240203 від 24.02.14, № 260202 від 26.02.14, № 030301 від 03.03.14, № 050301 від 05.03.14, № 110302 від 11.03.14, № 110301 від 11.03.14, № 120302 від 12.03.14, № 120301 від 12.03.14, № 170303 від 17.03.14, № 190301 від 19.03.14, № 240301 від 24.03.14, № 260301 від 26.03.14, № 310301 від 31.03.14, № 010401 від 01.04.14, № 070401 від 07.04.14, № 090401 від 09.04.14, № 140401 від 14.04.14, № 160401 від 16.04.14, № 210401 від 21.04.14, № 290401 від 29.04.14, № 300401 від 30.04.14 (т.11 а.с. 127-252, т. 12 а.с. 1-250, т. 13 а.с. 1-250, т. 14 а.с. 1-125).

Також, між ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та ТОВ Ле Гран було укладено договір постачання № 7 від 02.07.2012 р., згідно якого, ТОВ Ле Гран (постачальник) зобов'язувалось передати у власність ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (замовник) товар згідно специфікацій (т. 7 а.с. 1-3).

На виконання умов цього договору, ТОВ Ле Гран на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р. поставлено товар (посуд, кухонні вироби) на загальну суму 6 236 098, 80 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1 039 349, 80 грн., що підтверджено податковими накладними № 19 від 22.01.14, № 20 від 22.01.14, № 23 від 27.01.14, № 5 від 05.02.14, № 6 від 05.02.14, № 12 від 10.02.14, № 13 від 10.02.14, № 16 від 12.02.14, № 21 від 17.02.14, № 22 від 17.02.14, № 25 від 19.02.14, № 32 від 24.02.14, № 2 від 03.03.14, № 1 від 03.03.14, № 7 від 05.03.14, № 20 від 11.03.14, № 21 від 11.03.14, № 22 від 12.03.14, № 25 від 12.03.14, № 35 від 17.03.14, № 43 від 19.03.14, № 54 від 24.03.14, № 62 від 26.03.14, № 74 від 31.03.14, № 1 від 01.04.14, від 02.04.14, № 26 від 09.04.14, № 57 від 21.04.14, № 62 від 23.04.14, № 86 від 28.04.14, № 92 від 29.04.14, № 93 від 30.04.14, від 02.04.14, № 7 від 02.04.14, № 80 від 30.05.14 наданими позивачем (т. 8 а.с. 115-248, т. 9 а.с. 1-249, т. 10 а.с. 1-250, т. 11 а.с. 1-98).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських відносин з поставки товару, позивачем надано прибуткові накладні: № 32 від 22.01.14, № 34 від 22.01.14, № 40 від 27.01.14, № 46 від 05.02.14, № 50 від 05.02.14, № 54 від 10.02.14, № 56 від 10.02.14, № 55 від 12.02.14, № 76 від 17.02.14, № 80 від 17.02.14, № 77 від 19.02.14, № 92 від 24.02.14, № 105 від 03.03.14, № 106 від 03.03.14, № 107 від 05.03.14, № 111 від 11.03.14, № 118 від 11.03.14, № 136 від 12.03.14, № 112 від 12.03.14, № 134 від 17.03.14, № 135 від 19.03.14, № 153 від 24.03.14, № 154 від 26.03.14, № 157 від 31.03.14 (т.7 а.с. 4-66).

Транспортування вищезазначеного товару, що постачався на адресу позивача контрагентами-постачальниками ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , здійснено на підставі договору на надання логістичних послуг № 17у від 01.09.2008 р., укладеного між ТОВ Лізар (виконавець) та ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (замовник), згідно якого, виконавець зобов'язується здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування з доставки товару на користь замовника (т.2 а.с. 161-163).

На підтвердження реальності здійснення господарський відносин з доставки товару ТОВ Лізар від контрагентів-постачальників (ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест) на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс в період спірних правовідносин, позивачем надано податкові накладні, акти про надання послуг, акти приймання продукції на відповідальне зберігання (т.2 а.с. 164-250, т. 3 а.с. 1-244, т.4 а.с. 1-250, т.5 а.с. 1-250, т.6 а.с. 1-251).

Використання зазначеного товару у власній господарській діяльності ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс шляхом його подальшої реалізації не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом і засобами чищення, а також здійсненням неспеціалізованої оптової торгівлі.

З метою встановлення ланцюгу постачання вказаного товару на території України, за клопотанням позивача судом було витребувано від Дніпропетровської митниці ДФС копії вантажно-митних декларацій, якими підтверджено ввезення ТОВ Дніпро-Транс-Шиппінг на митну території України імпортного товару, який в подальшому через контрагентів-постачальників ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест був поставлений на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , зокрема, згідно кодів УКТЗЕД: 3924 10 00 00 00; 4419 00 90 00; 6911 10 00 00; 6911 90 00 00; 6912 00 30 00; 7013 10 00 00; 7013 28 90 00; 7013 37 10 00; 7013 37 91 00; 7013 37 99 00; 7013 42 00 00; 7013 49 10 00; 7013 49 99 00; 7013 99 00 00; 7013 10 00 00; 7323 93 00 00; 7323 93 90 00; 7323 94 10 00; 7323 94 90 00; 7323 99 00 00; 7615 10 10 00; 7615 19 10 00; 7615 19 90 00; 8201 50 00 00; 8205 20 00 00; 8205 51 00 00; 8210 00 00 00; 8211 10 00 00; 8211 91 80 00; 8211 92 00 00; 8215 20 10 00; 8215 99 10 00; 8306 29 90 00; 8423 10 10 00; 8423 10 90 00; 8505 11 00 00; 8508 19 00 00; 8509 40 00 00; 8509 80 00 00; 8510 10 00 00; 8510 20 00 00; 8516 29 91 00; 8516 31 90 00; 8516 32 00 00; 8516 40 00 00; 8516 50 00 00; 8516 60 50 00; 8516 71 00 00; 8516 72 00 00; 8516 79 20 00; 8516 7970 00; 9405 50 00 00; 9617 00 00 00 за період з січня 2012 року по грудень 2014 року (т.14 а.с. 233-250, т. 15 а.с.1-181).

Також, за клопотанням сторони позивача судом було витребувано у відповідача та долучено до матеріалів справи копії декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 по взаємовідносинам з поставки імпортного товару ТОВ Дніпро-Транс-Шиппінг на адресу ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест за період з 2012 по 2014 роки, в яких містяться відомості щодо найменування поставленого товару, артикулів, опису, кількості та коду УКТЗЕД (т.15 а.с. 203-250, т. 16 а.с. 1-250, т. 17 а.с. 1-202).

Зазначені документи підтверджують ввезення ТОВ Дніпро-Транс-Шиппінг на митну територію України товару, який в подальшому реалізовувався на користь контрагентів-постачальників позивача ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест , що дає змогу встановити ланцюг постачання цього товару на адресу ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , та свідчить про реальність господарських операцій, які є предметом спірних правовідносин у цій справі.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Проте, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., що свідчить про неповноту проведеної відповідачем перевірки та неправомірність його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності з ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р.

При цьому, висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами, заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками протягом зазначеного періоду, зроблено податковим органом виключно на підставі фактичних даних, встановлених вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 р. по справі № 185/10511/14к, а також з урахуванням даних податкового обліку про відсутність у ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест основних засобів та трудових ресурсів, неподання ними податкової звітності, та перебування на обліку зі станом 8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Так, згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 р. по справі № 185/10511/14к у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, було встановлено обставини, які свідчать про відсутність здійснення реальної господарської діяльності між ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект у період спірних правовідносин, зважаючи на встановлення ознак фіктивності при здійсненні підприємницької діяльності зазначеними контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у кримінальній справі № 185/10511/14-к винесено вирок від 21.01.2015 р., яким було затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №32014040000000044 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.

З даного вироку суду слідує, що громадянина ОСОБА_4 визнано винним у придбанні у квітні 2011 року декількох суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран та ТОВ Іншаат-Інвест , з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному формуванні сум податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарювання реального сектору економіки, а також підробленні і використанні підроблених документів у своїй злочинній діяльності. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 28.01.2013 року підробив податкову накладну № 19 від 28.01.2013 р., шляхом внесення в її зміст відомостей про здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Іншаат-Інвест та ПАТ Укрспецреконструкція , які фактично не проводились. Після чого, використав цей завідомо підроблений документ для відображення у звітності підприємства з податку на додану вартість за січень 2013 року. Крім того, діючи повторно, ОСОБА_4 з тією самою метою 24.06.2014 року підробив податкову накладну № 44 від 24.06.2014 р., шляхом внесення в її зміст відомостей про здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Ле Гран та ПАТ Оболонь , після чого використав цей завідомо підроблений документ для відображення у звітності підприємства з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Інших обставин вказаним вироком не встановлено.

Отже, Павлоградським міськрайонним судом були встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення, що виразилось у підробленні винною особою податкової накладної з ПДВ по взаємовідносинам між ТОВ Іншаат-Інвест з ПАТ Укрспецреконструкція у січні 2013 року, та повторного епізоду - підробленні винною особою податкової накладної з ПДВ по взаємовідносинам між ТОВ Ле Гран та ПАТ Оболонь у червні 2014 року, а також реєстрації зазначених податкових накладних у складі податкової звітності з податку на додану вартість за відповідний період.

При цьому, визнана вироком суду винною у цих злочинах особа - ОСОБА_4, не є посадовою особою ТОВ Іншаат-Інвест , ПП Вуглемашкомплект або ТОВ Ле Гран , та не укладала від імені зазначених суб'єктів господарювання жодних договорів про поставку товарів (виконання робіт та послуг), зокрема, з ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс , у зв'язку з чим, зазначений вирок суду не містить будь-яких встановлених обставин, пов'язаних з фінансово-господарськими операціями ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс .

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Отже, обставини, встановлені вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 32014040000000044 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з контрагентами-постачальниками ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р., а отже, не мають преюдиційного значення для даної справи.

При цьому, суд також враховує, що після винесення відносно ОСОБА_4 вироку суду за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), діяльність ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ТОВ Іншаат-Інвест не була припинена, всі вони зареєстровані як юридичні особи та продовжують перебувати на податковому обліку як платники податків.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р., щодо встановлення вироком Павлоградського міськрайонного суду від 21.01.2015 р. по справі № 185/10511/14к обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання та позивачем.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує, що відповідачем було складено довідку № 1567/04-63-22-03/33249235 від 30.04.2014 р. Про результати документальної перевірки ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин з придбання товарів у ТОВ Іншаат-Інвест , ТОВ Ле Гран , ПП Промторгопт за період січень 2014 року та їх подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку , згідно висновків якої, перевіркою було документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із зазначеними контрагентами, а також підтверджено вид, обсяг та якість товару по ланцюгу його постачання (т. 14 а.с. 172-196).

Зазначені обставини свідчать про те, що податковим органом у 2014 році було підтверджено здійснення господарських взаємовідносин з придбання позивачем товарів у ТОВ Іншаат-Інвест , ТОВ Ле Гран , ПП Промторгопт за січень 2014 року, що прямо суперечить висновку відповідача, викладеному в акті перевірки № 2550/04-63-14-02/33249235 від 22.08.2016 р. про безумовну фіктивність вказаних підприємств.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки-застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача.

Крім того, у відповідності до п. 74.1 ст. 71 ПКУ, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р. та подальшої реалізації їх на адресу контрагентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з даними контрагентами на підставі лише даних податкового обліку зазначених контрагентів та обставин, встановлених у вироку суду, які не стосуються вчинених між даними суб'єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

При цьому, всі первинні документи позивача на підтвердження здійснення господарських відносин з даними контрагентами-постачальниками, безпідставно були визнані податковим органом як такі, що не надані до перевірки, а тому підстави не враховувати їх як докази у справі під час судового розгляду - відсутні.

Жодних інших обставин для невизнання первинних документів ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс та неврахування господарських відносин позивача з ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 р. по 28.02.2014 р., ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2014 р. при визначенні об'єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентами у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано, у зв'язку з чим, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду адміністративного позову - зокрема, згідно платіжного доручення № 1 від 10.11.2016 р. на суму 329 462, 54 грн., та згідно платіжного доручення № 763 від 22.09.2016 р. на суму 1 378 грн. (т. 14 а.с. 129, т. 1 а.с. 4).

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 05.09.2016 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 05.09.2016 р.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (код ЄДРПОУ 33249235) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 1 від 10.11.2016 р. на суму 329 462, 54 грн. (триста двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні п'ятдесят чотири копійки), а також згідно платіжного доручення № 763 від 22.09.2016 р. на суму 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_6