Ухвала

від 13.01.2017 по справі 2а-283/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

13 січня 2017 року м. Київ № 2а-283/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О, суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. розглянув у письмовому провадженні заяву Приватного підприємства Офір про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р. за нововиявленими обставинами у справі

за позовомПриватного підприємства Офір до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві провизнання незаконними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Офір звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р. за нововиявленими обставинами, в якій просить:

1. Переглянути за нововиявленими обставинами постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у адміністративній справі № 2а-283/09/2670.

2. Скасувати повністю постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у адміністративній справі N° 2а-283/09/2670.

3. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, а саме:

- Визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва: № 0000632310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000632310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000632310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000632310/3 від 29 жовтня 2008 року, № 0000642310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000642310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000642310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000642310/3 від 29 жовтня 2008 року.

- Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Приватного підприємства Офір , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 32854673, заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 18241380,00 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті сорок одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 коп. (в тому числі: за серпень 2006 року на суму 8 951 675, 00 грн., вересень 2006 року на суму 3 800 000, 00 грн., жовтень 2006 року на суму 5 489 705, 00 грн.) шляхом перерахування її на поточний рахунок ПП Офір .

- Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва зараховувати суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 24702582,00грн. (двадцять чотири мільйони сімсот дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 коп. (в тому числі: за лютий 2006 року в сумі 6 342 711, 00 грн., березень 2006 року в сумі 4 856 180, 00 грн., квітень 2006 року в сумі 1 349 172, 00 грн., липень 2006 року в сумі 8 213 136, 00 грн. та листопад 2006 року в сумі 3 941 383, 00 грн.) у зменшення податкових зобов'язань Приватного підприємства Офір з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що постанова суду була прийнята незаконно, внаслідок неврахування істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі позивачу під час розгляду справи. Такими обставинами, на думку заявника, є докази здійснення поставок оплаченого позивачем товару залученим перевізником з оформленням відповідних товарно-транспортних накладних.

В судовому засіданні 29.04.2016 р. позивач (заявник) заяву підтримав.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти заяви заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача 2, суд ухвалив подальший розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подана заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наступне.

У січні 2009 року ПП звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення: від 31 березня 2008 року № 0000632310/0, 13 червня 2008 року № 0000632310/1, 1 вересня 2008 року № 0000632310/2, 29 жовтня 2008 року № 0000632310/3, якими ПП зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 24 852 441 грн., з яких 16 568 294 грн. - основний платіж та штрафні (фінансові) санкції - 8 284 147 грн.; 31 березня 2008 року № 0000642310/0, 13 червня 2008 року № 0000642310/1, 1 вересня 2008 року № 0000642310/2, 29 жовтня 2008 року № 0000642310/3, якими ПП зобов'язано сплатити суму ПДВ у розмірі 2 942 858 грн. 45 коп. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 471 429 грн. 23 коп. (далі - спірні рішення);

- скасувати рішення ДПІ від 6 червня 2008 року № 4565/10/25-033;

- скасувати рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - ДПА) від 18 серпня 2008 року № 1128/10/25-114;

- скасувати рішення ДПА від 24 жовтня 2008 року № 10409/6/25-0115;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо: ненадання висновків до ГУ ДКС про відшкодування надмірно сплаченого та задекларованого ПДВ за серпень 2006 року на суму 8 951 675 грн., вересень 2006 року - 3 800 000 грн., жовтень 2006 року - 5 489 705 грн. всього на суму 18 241 380 грн.; невчинення дій щодо спрямування сум бюджетного відшкодування: за лютий 2006 року - в сумі 6 342 711 грн., за березень 2006 року - 8 213 136 грн. та листопад 2006 року - 3 941 383 грн. у зменшення податкових зобов'язань ПП з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 24 702 582 грн. як невикористаних протягом трьох звітних періодів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18 241 380 грн.;

- зобов'язати ДПІ зарахувати суми бюджетної заборгованості у розмірі 24 702 582 грн. у зменшення податкових зобов'язань ПП з ПДВ наступних податкових періодів;

- зобов'язати ДПІ після повного перерахування коштів з бюджету нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2013 р. залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 09.04.2015 р. ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП бюджетної заборгованості з ПДВ змінив. Прийняв у цій частині нову постанову, якою скасував спірні повідомлення-рішення та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ПП бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18 241 380 грн. У решті постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р. залишив без змін.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 01.12.2015 р. винесено постанову по справі, якою заяву державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі.

Згідно зі ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Виходячи із системного аналізу наведеної норми, суд зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин на час розгляду справи; - ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Крім того, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р., заявник посилається на те, що відмовляючи у позові, Окружний адміністративний суд м.Києва посилався на непідтвердженість реальності господарських операцій належними первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, які б свідчили про належне транспортування товару від продавців позивачу як покупцю. На вказане також звернув увагу і Київський апеляційний адміністративний суд.

При цьому, з пояснень заявника вбачається, що судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.

Так, 20.09.2005 р. ПП Офір уклало договір № 200905-А з ТОВ Еко Синтез про надання останнім складських послуг. Вказаний договір надавав ТОВ Еко Синтез право приймати товар, доставлений на ім'я ПП Офір .

25.01.2016 р. ПП Офір звернулося із запитом до ОСОБА_1 з проханням повідомити, яким чином здійснювалося транспортування товару, який він поставляв ПП Офір .

У відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 направив ПП Офір лист від 04.02.2016, в якому вказав, що перевезення вказаного товару здійснювалося автотранспортним підприємством ТОВ Ковад авто (код 33601426).

08.02.2016 р. ПП Офір звернулося із запитом до ТОВ Ковад авто з проханням надати копії товарно-транспортних накладних.

У відповідь на вказаний запит ТОВ Ковад авто з листом від 16.02.2016 р. надало копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару (каучуку) від постачальника ФОП ОСОБА_1 на користь ПП Офір та одержання вказаного товару на склад ТОВ Еко Синтез (від імені ПП Офір ), а саме ТТН№№: 316132, 316131, 316130, 316129, 316128, 316127, 316126, 316133, 316134, 316161, 316162, 316163, 316164, 316165, 316166, 316135, 316149, 316150, 316141, 316142, 316143, 316147, 316148, 316175, 316173, 316174, 316136, 316137, 316138, 316139, 316140, 316144, 316145 та 316146.

Вказаний лист ПП Офір одержав лише 18.03.2016 р. До цього про спосіб транспортування вказаного товару та документальне оформлення такого транспортування ПП Офір відомо не було.

Тобто фактично позивачем надано суду нові докази.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що надання доказів поставок оплаченого позивачем товару залученим перевізником з оформленням відповідних товарно-транспортних накладних не може бути нововиявленою обставиною в даній справі в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 245 КАС України.

Згідно зі ст. 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. по справі №2а-283/09/2670, а тому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Керуючись ст. ст. 69-71, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства Офір про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. по справі № 2а-283/09/2670 за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко