Постанова

від 17.01.2017 по справі 826/25343/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2017 року № 826/25343/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві до третя особа:Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві провизнання недійсними установчих (засновницьких) документів, В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп , третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ Аста Консалт Груп (код ЄДРПОУ 39782832) з моменту їх реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що установчі та реєстраційні документи відповідача містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства у зв'язку із чим мають бути визнані недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Зважаючи не неявку в судове засідання представника третьої особи суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп зареєстровано Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією та взято на податковий облік 07.05.2015.

Відповідно до статуту, свідоцтва про державну реєстрацію засновником підприємства є ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: Черкаська область, м. Умань, провулок Садовий, 16, кв. 74.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що вказане підприємство було створено та здійснює фінансово - господарську операцію з порушенням вимог законодавства.

Так, співробітниками оперативного управління ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві здійснено відпрацювання ТОВ Аста Консалт Груп , в ході якого було опитано засновника та директора підприємства гр. ОСОБА_2 на предмет причетності до ведення фінансово - господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що останній не має відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Аста Консалт Груп , що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 від 14.09.2015 р.

Крім того, відповідно до довідки слідчого управління фінансових розслідувань у Хотинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 7871 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, місцезнаходження ТОВ Аста Консалт Груп за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25 не встановлено.

На підставі зазначеної довідки, інспекцією направлено рішення від 25.09.2015 № 1233/26-57-11-01-09 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№ 18-ОПП.

За таких обставин ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вважає, що установчі та реєстраційні документи відповідача (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду із позовом про визнання установчих (засновницьких) документів відповідача недійсними.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом, що регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб та також фізичних осіб - підприємців є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон № 755-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 4 Закону № 755-IV під поняттям державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців слід розуміти засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Частиною 3 ст. 8 Закону передбачено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 2 ст. 33 Закону № 755-IV передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи врегульовано ст. 38 Закону № 755-IV.

Так, ч. 2 цієї статті встановлено, що підставами для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Обставини, які відповідно до цієї норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття рішення про припинення юридичної особи та не є предметом самостійних позовних вимог.

З огляду на викладене, визначальним для припинення юридичної особи є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а самі по собі установчі документи (статут) без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть жодних юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Отже, в силу положення ст. 38 Закону № 755-IV установчі документи підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи. Визнання недійсними установчих документів законом не вимагається.

Так, відповідно до пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ДПІ надано право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Разом з тим, п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Таким чином, органи доходів і зборів наділені повноваженнями щодо звернення до суду щодо визнання недійсними установчих документів.

Водночас, суд зазначає, що завданнями податкових органів є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що контролюючий орган наділений законодавцем правом звертатися до суду щодо визнання установчих документів недійсними, сам по собі факт визнання установчих документів (статуту) без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть жодних юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи, а тому слід дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки визначальним для припинення юридичної особи є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача, що установчі та реєстраційні документи відповідача (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства ґрунтується на показах засновника та директора підприємства гр. ОСОБА_2 на предмет причетності до ведення фінансово - господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що останній не має відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Аста Консалт Груп , а також довідки слідчого управління фінансових розслідувань у Хотинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 7871, відповідно до якої місцезнаходження ТОВ Аста Консалт Груп за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25 не встановлено у зв'язку із чим інспекцією направлено рішення від 25.09.2015 № 1233/26-57-11-01-09 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП.

Між тим, викликаний в судове засідання в якості свідка директор та засновник ТОВ Аста Консалт Груп ОСОБА_2 показав, що покази давав під тиском працівників податкової міліції. Насправді саме він займався державною реєстрацією підприємства. Також зазначив, що підприємство займається наданням посередницьких послуг. Щодо дати реєстрації підприємства та відомостей про бухгалтера не зміг надати точну інформацію.

Судом встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відомості про місцезнаходження відповідача є підтвердженим, доказів направлення державному реєстратору довідки форми 18-ОПП позивачем не надано.

Інших доказів, окрім спростованих матеріалами справи, що свідчать про допущенні відповідачем порушення вимог законодавства під час реєстрації статуту товариства, позивачем не надано.

Виходячи із наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійними установчих (засновницьких) документів.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що позивачем не доведено, що установчі та реєстраційні документи відповідача (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук