Постанова

від 20.01.2017 по справі 826/1876/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/1876/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ "Банк "Фінанси та Кредит", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С., щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в АТ Банк Фінанси та Кредит на рахунку №2630.2.062171.001 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню в розмірі 200 000,00 грн.;

- стягнути здійсненні ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2102,40 грн., з яких 1102,40 грн. судового збору та 1000,00 грн. оплата допомоги адвоката з Державного бюджету України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду Чернявської О.С., що полягає у невключені ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що в свою чергу зумовило невключення позивача до загального реєстру вкладників названого банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача і третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Надіслали заперечення та додаткові пояснення до заперечень на позов, в яких зазначено, що о позивач не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позивач не є вкладником, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06.08.2015 року між ОСОБА_1 (надалі-Вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі-Банк) укладено договір - заява №307231/43910/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 7 місяців в національній валюті. За умовами цього Договору Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок №2630.2.062171.001 у сумі 200 000,00 грн. на строк з 06.08.2015 року по 06.03.2016 року.

Згідно наданої позивачем копії виписки по особовому рахунку за період з 16.09.2015 року по 16.09.2015 рік станом на 16.09.2015 року залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 складав 200 000,00 грн.

При цьому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення за № 171 про запровадження строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з делегуванням останній всіх повноважень, визначених ст. ст. 37 - 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було призначено Чернявську Олену Степанівну.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 04.11.2015 було розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплата коштів здійснювалась протягом терміну дії тимчасової адміністрації через визначених банків-агентів.

23.12.2015 року позивачка звернулась на "гарячу телефонну лінію" ПАТ "ПУМБ" та до відділення банку-агенту - ПАТ "ПУМБ" і була повідомлена, що її не включено до Загального реєстру вкладників АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

05.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С., в якій просила в повідомити причини невнесення станом на 23.12.2015 року її персональних даних у реєстри вкладників АТ "Банк "Фінанси та Кредит" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та внести її у відповідні реєстри.

Проте на час розгляду справи відповіді на заяву позивачка не отримала.

Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Чернявську О.С. строком на 2 роки з 18.12.2015 по 17.12.2017 включно.

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною першою статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Оскільки позивачем з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір банківського рахунку, отже позивач є вкладником зазначеного банку в розмінні Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2, 4ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Відповідно до пункту 7 частини 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

У своїх письмових поясненнях, оформлених у вигляді заперечень проти позову, представник відповідача зазначив, що уповноваженою особою Фонду Чернявською О.С. у відповідності до норм та в порядку встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вживалися дії щодо перевірки правочинів, укладених Банком з фізичними особами на предмет їх нікчемності (в тому числі шляхом отримання та опрацювання Банком у повному обсязі інформації про карткові транзакції (операції), які були здійснені за допомогою міжнародних платіжних систем), здійснювалось формування переліку вкладників, кошти яких підлягають відшкодуванню, та здійснювалися інші дії покладені законом на Уповноважену особу.

Тобто, невнесення відомостей про позивача до реєстру вкладників не є результатом бездіяльності уповноваженої особи Фонду, а є результатом вчинення дій спрямованих на перевірку правочинів та встановлення обставин, які впливають на рішення щодо включення осіб до переліку вкладників, які мають право отримати відшкодування (компенсацію) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зокрема, під час проведення такої перевірки встановлено, що факт надходження коштів у розмірі 200 000,00 грн. на рахунок, відкритий на ім'я позивача, від юридичної особи ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 21997612) з призначенням платежу "надання безвідсоткової позики". Ця ж юридична особа в період з 10.03.2015 по 30.04.2015 здійснила ряд аналогічних платежів на карткові поточні рахунки у Банку, належні іншим фізичним особам, у сумах коштів, кожна з яких не перевищує максимальної суми відшкодування вкладу, гарантованої державою (у розмірі 200 тис. грн., що встановлений ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), з метою подальшого отримання зазначеними фізичними особами як вкладниками, сум грошових коштів, що нібито належать цим фізичним особам, в межах сум гарантованого відшкодування від держави в особі Фонду. На підтвердження зазначених доводів відповідач надав суду виписку по особовому рахунку ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс" за період з 01.01.2015 року по 21.03.2016 рік, виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 року по 19.04.2016 рік та виписку по рахунку ОСОБА_4 за період з 01.05.2015 року по 20.04.2016 рік.

На думку відповідача, такі операції з перерахування коштів з відкритого у Банку поточного рахунку юридичної особи ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс" на відкриті у тому ж Банку рахунки фізичних осіб (в тому числі й на рахунок позивача) з призначенням "безвідсоткова позика", направлені на "дроблення" коштів на рахунку юридичної особи шляхом оформлення фіктивних платежів щодо нібито надання безвідсоткової позики фізичним особам. Наведені обставини свідчать про намагання названої юридичної особи незаконно отримати через фізичних осіб грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (всього загалом у розмірі 4 млн. грн. Адже юридичним особам, згідно положень законодавства, відшкодування коштів Фонд не проводить), та відповідно про нікчемність правочинів щодо перерахування сум коштів на рахунок ОСОБА_1 та відсутність вкладу у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у Рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі "Золотас проти Греції" (№ 66610/09, 29/01/2013), згідно якого особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс", яким перераховано кошти на рахунки позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що дії останніх щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону.

Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону внаслідок яких правочин позивача з ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" є нікчемним.

У свою чергу відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Проте, будь-яких підстав відповідно до статті частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для відмови у відшкодування позивачу коштів судом не встановлено.

Оскільки, доводи відповідача про нікчемність правочину щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "ВКФ "Екран-Сервіс" на поточний рахунок позивача не знайшли підтвердження під час вирішення справи, отже ОСОБА_1 протиправно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб .

Статтею 27 Закону визначено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до п. 12 р. II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Пунктом 6. р. III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Протиправність не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" вказує на наявність правових підстави для зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит".

Щодо позовних вимог в частині стягнення здійснених ОСОБА_1 судових витрат в сумі 2102,40 грн., з яких 1102,40 грн. судового збору та 1000,00 грн. оплата допомоги адвоката з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви та уточнень складу судових витрат, позивачка зазначає, що нею понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн, які пов'язані з розглядом даної адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовної заяви та письмових поясненнях позивач зазначає про понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 1 000 грн., що пов'язані з розглядом даної судової справи, а саме: 400 грн. на підготовку та подання адвокатом ОСОБА_5 позову до суду згідно договору про надання правової допомоги № 11012016/6 від 11.01.2016 року, та 600 грн. - гонорар адвокату ОСОБА_6 за представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції згідно договору про надання правової допомоги № 14042016/2 від 14.04.2016 року.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копії договору про надання правової допомоги № 11012016/6 від 11.01.2016 року та додаткових угод № 1 від 11.01.2016 року та № 2 від 11.04.2016 до такого договору, копії договору про надання правової допомоги № 14042016/2 від 14.04.2016 року та додаткової угоди № 1 від 14.04.2016року до такого договору; копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 11 від 11.01.2016 року та № 3 від 11.04.2016 року, оригінали ордерів адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно положень ч. 1 та ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 та ч. 3 ст. 90 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах" від 20.12.2011 N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Статями 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 N 80-VIII та Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII установлено, що в 2015 році мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 1 січня складає 1218 гривень., а в 2016 році - 1378 гривень.

Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому та/або поза судовим засіданням становить: в 2015 році - 1218 х 40 % = 487,20 грн. за годину, і не може перевищувати дану суму, в 2016 році - 1 378 х 40% = 551,20 грн.

При цьому, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі справи коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Надані позивачем лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.10.2014 (Д/800/11/14).

За результатами дослідження наданих позивачем документів без обґрунтування заявленого розміру відшкодування судових витрат у розмірі 1 000 грн. у відповідності до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", суд дійшов висновку про відсутність в таких документах інформації про об'єми, кількість та види реально наданих послуг, за які здійснено оплату позивачем, та обсяг часу, фактично витраченого адвокатами на надання послуг, обумовлених в додатках до договорів про надання правової допомоги.

В матеріалах справи відсутні оригінали та/або засвідчені копії актів приймання-передачі наданих послуг та/або актів передачі-прийнття проектів процесуальних документів (позову), складених сторонами за результатами виконання договорів про надання правової допомоги.

Натомість, матеріалами справи підтверджується факт представництва інтересів позивача 19.04.2016 в судовому засіданні у справі адвокатом ОСОБА_7 на підставі договору про надання правової допомоги № 14042016/2 від 14.04.2016 року та відповідного ордеру.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про можливість відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_6 в судовому засіданні 19.04.2016, у розмірі 551,20 грн. (тобто, з розрахунку 1378 х 40 % = 551,20 грн. за годину роботи).

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.

Проте, проаналізувавши положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд приходить до висновку, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернівської О.С. щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3.Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернівську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в АТ Банк Фінанси та Кредит на рахунку №2630.2.062171.001 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню в розмірі 200 000,00 грн

4. Судові витрати в сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп. та витрати на правовому допомогу у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) грн. 20 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур