Постанова

від 12.02.2020 по справі 826/1876/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №826/1876/16

касаційне провадження №К/9901/36867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 (головуючий суддя: Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі №826/1876/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни (далі - Уповноважена особа Фонду або відповідач), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит (далі - АК Банк Фінанси та Кредит ), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в АТ Банк Фінанси та Кредит на рахунку НОМЕР_3 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню в розмірі 200 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вкладником АТ Банк Фінанси та Кредит в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Закон №4452-VI), а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО, з подальшою виплатою коштів в межах гарантованої суми відшкодування. Вважає, що віднесення договору банківського рахунку та транзакцій за ним до нікчемних на підставі пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. Суд першої інстанції зазначив, що право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. У спірному випадку Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, підстав для визнання правочину нікчемним. Суди зазначили, що частину 3 статті 38 Закону №4452-VI доповнено пунктом 9 згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку від 16.07.2015 №629-VIII, який набрав чинності 12.08.2015, тобто після здійснення відповідних транзакцій по рахунках позивачки, а тому зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також суди попередніх інстанцій констатували, що наявність постанови Національного банку України від 19.01.2015 №34-БТ, якою АТ Банк Фінанси та Кредит віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності банку, не може впливати на спірні правовідносини, оскільки становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів. Відповідачем не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої особи суперечать законодавству або укладеним договорам.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ Банк Фінанси та Кредит подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на рахунок позивачки надійшли внаслідок так званого дроблення (розподілу) коштів з рахунку іншого клієнта банку, внаслідок чого власник вкладу отримав перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Крім того скаржник також вказує на нікчемність договору банківського вкладу та операцій по рахунку позивачки з підстав, встановлених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Також скаржник відзначив, що правочини та операції із перерахування коштів з поточних рахунків інших клієнтів банку на вкладні (депозитні) рахунки позивачки були здійснені з порушенням, встановлених постановою НБУ від №34-БТ обмежень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 14.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанцій надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2015 між ОСОБА_1 та АТ Банк Фінанси та Кредит було укладено договір - заява №307231/43910/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 7 місяців в національній валюті, згідно умов якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_3 у сумі 200 000 грн на строк з 06.08.2015 року по 06.03.2016.

10.08.2015 на рахунок позивачки з рахунку іншого клієнта банку надійшли грошові коши в обумовленій договором сумі.

Залишок грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 станом на 16.09.2015 склав 200 000,00 грн, що підтверджується інформацією з виписки по особовому рахунку за період з 16.09.2015 по 16.09.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення за № 171 про запровадження строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Фінанси та Кредит з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37 - 39 Закону №4452-VI. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Фінанси та Кредит було призначено Чернявську Олену Степанівну .

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 04.11.2015 було розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ Банк Фінанси та Кредит та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплата коштів здійснювалась протягом терміну дії тимчасової адміністрації через визначених банків-агентів.

Постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 Про початок процедури ліквідації ПAT Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Фінанси та Кредит та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Чернявську О . С. строком на 2 роки з 18.12.2015 по 17.12.2017 включно.

23.12.2015 позивачка звернулася на гарячу телефонну лінію ПАТ ПУМБ та до відділення банку-агенту - ПАТ ПУМБ і була повідомлена, що її не включено до Загального реєстру вкладників АТ Банк Фінанси та Кредит .

05.01.2016 ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Уповноваженої особи Фонду, в якій просила в повідомити причини невнесення станом на 23.12.2015 її персональних даних у реєстри вкладників АТ Банк Фінанси та Кредит для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та внести її у відповідні реєстри.

Відповіді за результатами розгляду її звернення позивачка не отримала.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.

Пунктами 3 та 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №802/351/16-а.

Закон №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Верховний Суд зазначає, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачку не було включено до переліку вкладників, які отримують кошти у межах гарантованої суми за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що, на думку Уповноваженої особи Фонду, правочини, а також транзакція щодо зарахування коштів у сумі 200 000 грн мали ознаки нікчемності, визначені пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачкою та ПАТ Банк Фінанси та Кредит , оскільки на підставі цього договору у позивачки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.

При цьому, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі №910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі №804/6992/15, від 15 січня 2020 року 2 справі №804/199/16.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку від 16.07.2015 №629-VIII частину 3 статті 38 Закону №4452-VI доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства .

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, з огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність посилань Уповноваженої особи на цю підставу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення правочину (06.08.2015) та зарахування коштів на рахунок (10.08.2015) відбулося до початку віднесення АТ Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (з 18.09.2015).

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Доводи скаржника касаційної скарги відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивачки суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивачки повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Щодо посилань скаржника на обмеження, встановлені постановою НБУ №34-БТ, то необхідно зазначити про те, що відповідно до положень статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для АТ Банк Фінанси та Кредит обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в АТ Банк Фінанси та Кредит до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Разом із тим, згідно із частиною другою статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судами попередніх інстанції оскаржуваних рішень), яка кореспондується із частиною третьою статті 3 КАС України (у чинній редакції), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 27 Закону №4452-VI (у редакції Закону України від 16.07.2015 N 629-VIII, що діяла на момент ухвалення судами рішень у справі), уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів

Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 .

Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 354, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 у справі №826/1876/16, виклавши абзац 3 її резолютивної частини наступним чином:

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві Банк Фінанси та Кредит надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків про ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.06.2010 Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у АТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду .

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 у справі №826/1876/16 залишити без змін.

Змінити мотивувальну частину ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/1876/16, виклавши її у редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/1876/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна