Ухвала

від 18.01.2017 по справі 826/1016/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1016/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Зв'язокТелекомБуд до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Зв'язокТелекомБуд (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0037451706 від 19.10.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ Зв'язокТелекомБуд перебуває на обліку у відповідача як платник Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач звертав увагу суду на те, що з метою застосування понижуючого коефіцієнту у січні 2015 року було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці (далі - Закон № 77-VIII), у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

За січень 2015 року ТОВ Зв'язокТелекомБуд здійснило нарахування заробітної плати працівникам на загальну суму 109 883, 31 грн., з яких: 1 231, 46 грн. - це заробітна плата інваліда 3 групи (в т.ч. 141, 99 грн. є відпускними за січень 2015 року, сума по яким була включена у звіт за грудень 2014 року), 3 881, 58 грн. - заробітна плата сумісників. Ставка єдиного внеску встановлена позивачу складала 38,52 %.

Як стверджує позивач, нарахований підприємством єдиний внесок за січень 2015 року склав 45 912, 07 грн. (108 651, 85 x 38,52 % + 1 231, 46 x 8,41 % + 109 883, 31 x 3,6 %), але у зв'язку з тим, що підприємством були виконані критерії, визначені чинною редакцією Закону на момент здійснення розрахунку, до нарахованої суми єдиного внеску позивачем був застосований понижуючий коефіцієнт в розмірі 0,4 і таким чином було нараховано єдиного внеску в сумі 21 697, 56 грн. ((108 651, 85 - 3 881, 58) х 38, 52 % х 0,4 + 3 881, 58 x 38, 52 % + 1 231, 46 x 8,41 % + 109 883, 31 x 3,6 %).

Вищевказана сума нарахованого єдиного внеску за січень 2015 року, як зазначає позивач, була своєчасно та в повному розмірі сплачена позивачем до податкового органу 20.02.2015 року. На підтвердження сплати єдиного внеску за січень 2015 року до матеріалів справи долучено платіжні доручення від 20.02.2015 року.

20.02.2015 року позивачем подано до контролюючого органу засобами електронного зв'язку звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2015 року.

При цьому, як стверджує позивач, у звіті за січень 2015 року у програмі m.e.doc , за допомогою якої звіт відправляється до ДПІ, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто податковий орган отримав звіт з помилковими показниками.

З матеріалів справи убачається, що 17.04.2015 року позивачем засобами електронного зв'язку надіслано до ДПІ звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2015 року, у якому останній виправив помилки, допущені у звіті за січень 2015 року, та надав пояснення про зміст допущених помилок.

Вищевказані обставини, у т.ч. числові показники звітів, в ході розгляду даної справи відповідачем жодним чином не заперечувалися та не спростовані.

У той же час, 19.10.2015 року заступником начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення № 0037451706 від 19.10.2015 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 9 188, 45 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 311, 08 грн. за період з 21.02.2015 року по 20.04.2015 року.

Вважаючи рішення відповідача про нарахування штрафу та пені протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із підпунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Разом з тим, з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці (далі по тексту - Закон № 77-VIII).

Так, пунктом 3 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закон № 77-VIII (в редакції, яка була чинна на момент подачі позивачем звіту ) встановлювалося, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Тобто, положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

В даному випадку, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ Зв'язокТелекомБуд з метою застосування понижуючого коефіцієнту було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону № 77-VIII, у зв'язку з чим в січні 2015 року підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

Як вже зазначалось, при складанні позивачем Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січня 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту 0,4.

Зокрема, після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску в розмірі 38,52 % без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4 (38, 52 % * 0,4 = 15, 408 %).

Таким чином, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті, складала 21 697, 56 грн. = ((108 651, 85 - 3 881, 58) х 38,52 % х 0,4 + 3 881, 58 x 38, 52 % + 1 231, 46 x 8,41 % + 109 883, 31 x 3,6 %), сплата якої була здійснена згідно платіжних доручень від 20.02.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Наведені обставини стосовно виконання позивачем умов для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність обрахування їх позивачем, факт сплати позивачем сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що в даному випадку об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок за січень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі цього суду від 15 грудня 2015 року по справі К/800/31766/55.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.