Ухвала

від 20.01.2017 по справі 916/3175/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

"20" січня 2017 р. Справа № 916/3175/16

За позовом : Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

Про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від 3-ї особи: ОСОБА_2, представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною, у якій просить суд визнати за Виробничим кооперативом „Організація орендарів Одесавторресурси» право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольска дорога, 5 та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» на користь Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м., за адресою: м.Одеса, Овідіопольска дорога, 5.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2016р. порушено провадження у справі №916/3175/16, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

23.12.2016р. (вх. № ГСОО 2-6836/16) до господарського суду Одеської області представником Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» надано клопотання про забезпечення позову, у якому заявник просив суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі загальною площею 90,4 кв.м., що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5.

В обґрунтування поданого клопотання, позивачем було зазначено, що нежитлові будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташовані не земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5, є власністю Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» , за захистом права на яке, позивач і звернувся до суду, Дана обставина, як зазначається позивачем, підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013р. у справі №522/31283/13-к, копія якої міститься в матеріалах справи. (а.с. 18-24, т.1).

Як стверджує позивач, вищезгаданою ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2013р. у справі №522/31283/13-к чітко встановлено, що власником спірного нерухомого майна є Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси» , однак, цим майном незаконно заволоділи інші особи, які у подальшому ним розпорядилися, отже, судом встановлено факт вчинення злочину щодо незаконного заволодіння майном, яке належить позивачу у даній справі.

Заявником у клопотання про забезпечення позову було зазначено суду, що позивач має підстави побоюватись, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» може вжити заходів по переоформленню прав на майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, на користь інших осіб, для уникнення відповідальності та утворення ситуації, за якою позивач не зможе отримати своє майно, що, відповідно, утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» .

Виробничим кооперативом „Організація орендарів Одесавторресурси» були зазначені обставини, які підтверджують вказані побоювання та обґрунтовані наступним.

В грудні 2012 року Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси» звертався до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, загальною площею 90,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 5.

Однак, ОСОБА_3, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» , з метою неможливості виконання рішення суду, в березні 2015 року передала до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» вказану вище нерухомість.

В результаті вищевказаних дій, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.10.2016р. було скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2016р. в частині визнання права власності за Виробничим кооперативом „Організація орендарів Одесавторресурси» та витребування нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, загальною площею 90,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5, у Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» , та закрито цивільне провадження в цій частині, оскільки станом на момент перегляду рішення районного суду в апеляційній інстанції, власником спірної нерухомості вже стало ТОВ „ЕКОНОМІСТ - 2013» - відповідач у даній справі, і вимоги позивача про визнання за ним права власності вже повинні були розглядатися в порядку господарського судочинства, приймаючи до уваги суб'єктний склад учасників спірних відносин.

Крім зазначеного, за твердженням заявника, збалансованість інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову досягається тим, що заявлені заходи забезпечення позову повністю узгоджені з позовними вимогами позивача у справі, направлені на запобігання порушеного права позивача, крім того, заходи забезпечення позову не призведуть до блокування господарської діяльності відповідача, так як арешт майна не позбавляє права використовувати вказане майно.

В судовому засіданні 20.01.2017р. представник позивача наполягав на розгляді по суті поданого ним клопотання, з винесенням ухвали суду в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, наданих позивачем на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі, та додатково представлених ним для залучення до матеріалів даної справи.

Розглянувши клопотання Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» від 23.12.2016р. (вх. № ГСОО 2-6836/16) про забезпечення позову, заслухавши в судовому засіданні додаткові пояснення позивача в обґрунтування поданого клопотання, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення поданого позивачем клопотання з наступних підстав.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності зі ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2, від 10 липня 2014 року № 6, від 14 липня 2016 року №7), відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2, від 10 липня 2014 року № 6, від 14 липня 2016 року №7), обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна (п.п. 7.2 Постанови).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2, від 10 липня 2014 року № 6, від 14 липня 2016 року №7) встановлено, зокрема, що у спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.

Як пояснює позивач, 05 січня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Організацією орендарів підприємства „Одесавторресурси» , яка діяла на підставі Положення, зареєстрованого Ленінським райвиконкомом № 228 від 25.09.1992 р., було укладено Договір купівлі-продажу державного майна № 47 , відповідно до умов якого Організацією орендарів підприємства „Одесавторресурси» було придбано у власність державне майно орендного підприємства „Одесавторма» , що знаходиться за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, на земельній ділянці загальною площею 4,3974 га, у тому числі: ділянка Нр1 за адресою: 7-й км. Овідіопольської дороги; ділянка Нр2 за адресою Балтська дорога, 150; ділянка Нр3 за адресою вул. Вапняна, 93; приймальний пункт, розташований по вул. Бондарева, 28; приймальний пункт, розташований по вул. Поштовій, 30; приймальний пункт, розташований по вул. 8-ий Чорноморський провулок; приймальний пункт, розташований по вул. Кирпичній, 1; приймальний пункт, розташований по вул. Хаджибєєвській дорозі, 2; приймальний пункт, розташований по вул. Толбухіна, 131; приймальний пункт, розташований по вул. Довга, 96; приймальний пункт, розташований по вул. Академічний провулок, 7/9; приймальний пункт, розташований по вул. Житомирській, 118; приймальний пункт, розташований по вул. Інструментальній, 54; приймальний пункт, розташований по вул. Застава, 1; приймальний пункт, розташований по вул. Севастопольській, 7; приймальний пункт, розташований по вул. Кустанайська, 21; приймальний пункт, розташований по вул. Марсельська, 14; приймальний пункт, розташований по вул. Щепний провулок, 21; приймальний пункт, розташований по вул. Ленінського батальйону, 9; приймальний пункт, розташований по вул. Радісній, 11; приймальний пункт, розташований на 7-км. Овідіопольської дороги; приймальний пункт, розташований по вул. Костанді, 103.

Згідно до п. 3.2. Договору, Покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником майнових прав та обов'язків ОП „Одесавторма» , з моменту переходу до нього права власності, яке відповідно до п. 1.2. договору, перейшло до покупця на підставі Наказу начальника Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області №459 від 29.12.1993 р. з дня його видання.

На виконання умов договору купівлі-продажу державного майна №47, після сплати вартості майнового комплексу, Фондом державного майна України в Одеській області та Організацією орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства „Одесавторресурси» 28.03.1994 року був складений акт передачі проданого майна, відповідно до якого Організації орендарів було передане майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, у складі цілісного майнового комплексу з усіма спорудами і будівлями.

06.04.1994 року Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства „Одесавторресурси» було видано свідоцтво про право власності №45 на цілісний майновий комплекс орендного підприємства „Одесавторма» .

Як вбачається із ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року, в ході розгляду кримінальної справи (522/31283/13-к (1-кп/522/862/13), судом встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства „Одесавторресурси» , розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Вапняна, 93, з метою заволодіння об'єктами нерухомості „Одесавторресурси» , спільно та за попередньою змовою зі своїми підлеглими: заготівником ОСОБА_5 та головним інженером ОСОБА_6, 10.03.1994 року, заволодів зазначеними об'єктами нерухомості в кількості 18 об'єктів.

Так, 05.01.1994 року, ОСОБА_4К, від імені „Одесавторесурси» , укладено та підписано договір купівлі-продажу державного майна № 47, акт передачі проданого майна та отримано свідоцтво про право власності № 45 від 06.04.1994 року, яке фактично підтверджувало право власності за „Одесавторресурси» .

24.05.1994 року, на підставі зазначеного свідоцтва, право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано у книзі 1 неж-5 за „Одесавторресурси» .

Водночас, ОСОБА_4К, який перебував на посаді директора обох товариств „Одесавторресурси» та „Одесавторма» , достовірно знаючи, що 05.01.1994 року „Одесавторресурси» купило майно, орендоване ОП „Одесавторма» , маючи намір на заволодіння майном „Одесавторресурси» , шляхом створення нового підприємства, з співзвучною назвою „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» , нібито правонаступника, та перереєстрації на нове підприємство права власності на майно „Одесавторресурси» , вступив в злочинну змову зі своїми підлеглими: заготівельником ОСОБА_5 та інженером ОСОБА_6, направлену на реалізацію злочинного умислу.

Засновниками та вкладниками товариства „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» виступили ОСОБА_4К, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При цьому, слідством встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, знаходячись в довірчих стосунках із ОСОБА_4К, не знаючи про дійсні злочинні наміри останнього, не маючи з ним єдиного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, не вивчаючи змісту документа, підписали Статут „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» від імені засновників.

Підписанням Установчого договору КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» , ОСОБА_4К, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які діяли умисно, фактично завірили завідомо недостовірні відомості про реорганізацію підприємств „Одесавторресурси» та „Одесавторма» , що надало останнім можливості переоформити нове підприємство за реєстраційним номером в ЄДРПОУ 13914500 та виглядало, як правонаступництво КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» прав товариств ОП „Одесавторма» та „Одесавторресурси» .

10.03.1994 року ОСОБА_4К, з метою реєстрації нового підприємства надав до комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси Установчий договір КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» , в якому містилися недостовірні відомості про правонаступництво, та в підтвердження надав підписний лист, з числа працівників підприємства, які нібито вирішили створити нове підприємство. Проте вказані особи у загальних зборах колективу з вирішення питання про створення нового товариства не брали участі та зазначених рішень не приймали. Того ж дня Статут КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» було зареєстровано у виконавчому комітеті Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси під реєстраційним № 885.

У подальшому, ОСОБА_4К, спільно з ОСОБА_5, достовірно знаючи, що КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» не є правонаступником „Одесавторресурси» та „Одесавторма» , надали до виконавчого комітету Одеської міської ради заявку та інші документи про реєстрацію права власності, згідно яких КТ „ОСОБА_4 і Ко „Одесавторма» були видані свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна за адресами:

- вул. Вапняна, 93, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 01900 від 08.05.2002 р.;

-вул. Отамана Чепіги (Бондарева), 28, м. Одеса, свідоцтво про право власності №019112 від 08.05.2002 р.;

- вул. Поштова, 30, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019114 від 08.05.2002 р.;

- вул.. Тираспольське шосе, 2а, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 011082 від 05.12.2002 р.;

-вул. Цегельна, 1, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019107 від 08.05.2002 р.;

-вул. Балтська дорога, 150, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 020732 від 19.08.2002р.;

-вул. Хаджибеєвська дорога, 28, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019113 від 08.05.2002 р.;

-вул. Толбухіна, 131, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019108 від 08.05.2002р.;

-вул. Довга, 98, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019103 від 08.05.2002 р.;

-вул. Кустанайська, 21, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019104 від 08.05.2002 р.;

-вул. Марсельська, 15, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019102 від 08.05.2002р.;

-вул. Аеропортівська, 1 (7-ой км. Овідіопольської дороги), м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019139 від 08.05.2002 р.;

-вул. Різовська (Севастопольська), 7,. м. Одеса, свідоцтво про право власності №019107 від 08.05.2002 р.;

-вул. Радісна, 1, м. Одеса,. свідоцтво про право власності № 019111 від 08.05.2002 р.;

-вул. Бугаївська, 54, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019110 від 08.05.2002р.;

-вул. Армійська, 9, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019109 від 08.05.2002 р.;

-пров. Щепний, 21, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 019105 від 08.05.2002 р.;

-вул. Костанді, 103, м. Одеса, свідоцтво про право власності № 021938 від 21.10.2002 р.;

- Овідіопольська дорога (7-км. Овідіопольської дороги) 5, свідоцтво про право власності №021939 від 21.10.2002 р.

Отже, як встановлено в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013р. по справі № 522/31283/13-к, ОСОБА_6Г,. ОСОБА_5Г та ОСОБА_4К, незаконно заволоділи чужим майном - майновим комплексом, що належить „Одесавторесурси» , загальною вартістю 5414736 грн., шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило зазначеному підприємству шкоду в особливо великому розмірі та спричинило тяжкі наслідки, розпорядившись в подальшому зазначеними об'єктами за своїм розсудом.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи та зазначається представником позивача, нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташовані за адресою м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5, належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, та засвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.05.2015 року індексний номер: 38159900.

Зазначене нерухоме майно було передано в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ - 2013» учасником даного товариства - ОСОБА_3 у березні 2015 року, яка свого часу, придбала вказане майно у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма „УНІКУМ» за договором купівлі-продажу в липні 2010 року.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене, вирішуючи питання про забезпечення позову, дослідивши обставини, зазначені заявником в обґрунтування поданого клопотання, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог, встановивши наявність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення його позову і предметом позовної вимоги, враховуючи імовірність утруднення виконання рішення господарського суду без вжиття таких заходів, в разі задоволення позовних вимог Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» , суд вважає цілком обґрунтованим клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5, до вирішення господарського спору у справі №916/3175/16 по суті.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Клопотання Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси» від 23.12.2016р. (вх. № ГСОО 2-6836/16) про забезпечення позову - задовольнити.

2.Накласти арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 90,4 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, будинок 5, до вирішення господарського спору у справі №916/3175/16 по суті.

Стягувачем за ухвалою суду від 20.01.2017р. є Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, будинок 93, код 33600699).

Боржником за ухвалою суду від 20.01.2017р. є Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ-2013» (09150, Київська область, Білоцерківський р-н, село Фурси, провулок Обручєва, будинок 2, код 38793707).

Ухвала набирає чинності 20 січня 2017р. та підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалу суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Т.Г. Д'яченко