Постанова

від 16.01.2017 по справі 923/1758/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р.Справа № 923/1758/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники учасників провадження у справі про банкрутство:Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Жекова В.І. Герасименко Ю.С. Від ОСОБА_5 розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_6, довіреність № 42, дата видачі: 27.02.15 Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Південний на ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. у справі№ 923/1758/15 за заявою до боржника ОСОБА_7 Товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року була прийнята заява гр. ОСОБА_7 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм (далі по тексту - ТОВ Херсон-Екотерм )

02 листопада 2015 року господарським судом Херсонської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство ТОВ Херсон-Екотерм за загальною процедурою, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі по тексту - Закон про банкрутство), визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна ТОВ Херсон-Екотерм призначений арбітражний керуючий Кириченко К.І. (свідоцтво НОМЕР_2 від 07.11.2014 р.), якому встановлено оплату послуг за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць виконання ним повноважень, шляхом авансування її ініціюючим кредитором.

Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ Херсон-Екотерм оприлюднене на сайті Вищого господарського суду України 04 листопада 2015 року.

14 грудня 2015 року гр. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог в сумі 9557723,56грн. боргу та 2436 грн. судового збору, зазначаючи, що він є забезпеченим кредитором ТОВ Херсон-Екотерм на підставі договору позики від 23.05.2014 р., укладеного із гр. ОСОБА_9, договору поруки від 23.05.2014р., укладеного між гр. ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм , а також договору іпотеки від 23.05.2014р., зареєстрованим у реєстрі за № 483, укладеного між заявником та боржником.

Натомість, 11 січня 2016 року розпорядником майна повідомлено гр. ОСОБА_5 про відсутність правових підстав для його включення до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2016р. (суддя Сулімовська М.Б.) крім іншого, відхилені вимоги гр. ОСОБА_5 в сумі 9557723,56грн. Зобов'язано розпорядника майна Кириченка К.І. внести окремо в реєстр вимог кредиторів вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, а саме вимоги гр. ОСОБА_5 в сумі 4633248,04грн., а також внести в реєстр вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом застави.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016р. апеляційну скаргу гр. ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.03.2016р. в частинах відхилення та визнання вимог гр. ОСОБА_5 по справі № 923/1758/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.03.2016 (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_5) у справі № 923/1758/15 скасовано; справу № 923/1758/15 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_5 передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р.:

1.Визнано вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм , м. Херсон, ідентифікаційний код 24117882, в сумі 9 560 159,56грн. з яких: 9 557 723,56грн. вимог з основного зобов'язання, що забезпечене майном боржника, з погашенням цих вимог в позачерговому порядку за рахунок вартості майна, що є предметом забезпечення; та 2436,00грн. судових витрат з віднесенням їх до першої черги задоволення.

2.Зобов'язано розпорядника майна Кириченка К.І. внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_5, що забезпечені заставою майна боржника та відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду від 25.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Південний звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. по справі № 923/1758/15 в частині визнання вимог забезпеченого кредитора ОСОБА_5 до ТОВ Херсон-Екотерм в сумі 9560159,56грн., їх відхилити у вказаному розмірі, та прийняти нову постанову, якою визнати вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_5 до ТОВ Херсон-Екотерм частково в сумі 4633248,04грн.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

- заява про грошові вимоги ОСОБА_5 до боржника мотивована саме тим, що ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_9 договір позики від 23.05.2014р. У якості забезпечення договору позики, 23.05.2014р. між ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм (поручителем) був укладений договір поруки;

- станом на 25.02.2016р. відповідно до рішення апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2016р. по справі № 668/7943/15-ц, визнано недійсним договір поруки укладений 23.05.2014р. між ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм ;

- договір іпотеки від 23.05.2014р. № 483, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А., згідно якого боржником було передано в іпотеку ОСОБА_5 нерухоме майно торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, з балансовою вартістю станом на 22.05.2014р. 4633248,04грн. - є дійсним;

- таким чином, зобов'язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, не є забезпеченими договором поруки на всю суму у розмірі 436000доларів США, таким чином не є забезпеченими повністю;

- вимоги ОСОБА_5 у розмірі 4633248,04грн. забезпечені майном - торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та можуть визнаватись лише у сумі - 4633248,04грн., та підлягають внесенню в реєстр вимог кредиторів окремо у вказаному розмірі;

- немає законних підстав для включення грошових вимог ОСОБА_5 у розмірі 9557723,56грн., тобто на суму що перевищує вартість майна, визначену предметом договору іпотеки, оскільки інших зобов'язань між ТОВ Херсон-Екотерм та ОСОБА_5, окрім договору іпотеки на момент розгляду судом його вимог, не існувало. Навіть договір поруки, який визнано недійсним на підставі рішення апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2016р., не давав таких підстав;

- подача повторної заяви з грошовими вимогами ОСОБА_5 11.03.2016р. зі спливом та порушенням місячного терміну з моменту оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Херсон-Екотерм , яке відбулось 04.11.2015р. на сайті Вищого господарського суду України, та її прийняття судом взагалі не передбачено нормами чинного законодавства, а отже його вимоги є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню;

- застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки;

- у визнанні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки);

- до розміру вимог кредитора повинно враховуватися не боргові зобов'язання та інші фактичні вимоги, а лише вимоги у межах узгодженої вартості предмета іпотеки;

- ч. 1 ст. 11 Закону України Про іпотеку чітко передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки;

- сума вимог кредитора ОСОБА_5 визнана судом у розмірі 9560159,56грн., не відповідає ні вартості предмету іпотеки згідно укладеного договору, ні даних бухгалтерського обліку боржника ТОВ Херсон-Екотерм , ні навіть сумі укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 грошового зобов'язання, який має визначатись в гривневому еквіваленті, на момент подання заяви кредитора;

- судом не було досліджено, що відповідно до предмету договору іпотеки від 23.05.2014р. ТОВ Херсон-Екотерм , виступило лише майновим поручителем за зобов'язання ОСОБА_9, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 10 липня 2013року;

- договір позики від 10 липня 2013 року - є погашеним, а відповідно ТОВ Херсон-Екотерм не має зобов'язань за ним перед ОСОБА_5 взагалі;

- зобов'язання відповідно до норм чинного законодавства виникають на підставі укладених договорів і взятих на себе зобов'язань сторонами. В даному випадку договором іпотеки від 23.05.2014р., не передбачено відповідальність іпотекодавця ТОВ Херсон-Екотерм , перед іпотекодержателем ОСОБА_5 на суму позики у розмірі 436000,00доларів США, а лише зазначено що боржник ОСОБА_9, який є окремим фінансовим боржником від ТОВ Херсон-Екотерм , має зобов'язання перед ОСОБА_5 на вказану суму. Жодного зобов'язання ТОВ Херсон-Екотерм перед ОСОБА_5 на суму 436000,00доларів США за укладеним договором іпотеки від 23.05.2014р. сторонами не встановлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.12.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 16.01.2017р.

13.01.2017р. на електронну адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Південний про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду апеляційної скарги через складні погодні умови.

Також, 13.01.2017р. на електронну адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання від розпорядника майна Кириченко К.І. та кредитора ОСОБА_11 про відкладення розгляду справи через складні погодні умови.

Надані клопотання суд до уваги не приймає, оскільки до клопотань про відкладення розгляду справи не надано жодного документа, який би підтверджував факт складних погодних умов напередодні 16.01.2017р., через які неможливо з'явитись у судове засідання. Окрім того, відповідно до ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, у разі неможливості прибути на судове засідання сторона має право заявити клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 16.01.2017р. окрім представника кредитора ОСОБА_5 інші представники сторін та учасники провадження у справі про банкрутство не з'явилися. Доказом фактичного направлення ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.12.2016р. на адресу сторін та інших учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, отриманих ТОВ Херсон-Екотерм та ТОВ Агропромисловий комплекс Південний .

Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 16.01.2017р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали даної справи, Одеський апеляційний господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм оприлюднене на сайті Вищого господарського суду України 04 листопада 2015 року .

14 грудня 2015 року гр. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог, що складаються з суми 9557723,56грн. основного боргу та 2436,00грн. судового збору, посилаючись на те, що він є забезпеченим кредитором ТОВ Херсон-Екотерм на підставі договору позики від 23.05.2014р., укладеного із гр. ОСОБА_9, договору поруки від 23.05.2014р., укладеного між гр. ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм , а також договору іпотеки від 23.05.2014р., зареєстрованому у реєстрі за № 483, укладеного між заявником та боржником.

Заява ОСОБА_5 була спрямована до господарського суду Херсонської області засобами поштового зв'язку, а саме у конверта, на якому міститься штамп Укрпошти та дата відправки - 04.12.2015р. (т. 1 а.с. 144). Виходячи із того, що датою звернення із заявою з кредиторськими вимогами до боржника у разі направлення заяви засобами поштового зв'язку є дата здачі заяви до поштового відділення, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника направлена до суду 04.12.2016р., тобто з дотриманням тридцятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство.

Як вбачається із заяви ОСОБА_5 та наданих до неї документів, 23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_9 був укладений договір позики (далі по тексту - Договір позики від 23.05.2014р.), за умовами якого останньому було надано безпроцентну позику в сумі 436 000 доларів США із встановленням сторонами графіку погашення позики певними частинами у строк до 23.05.2015р.

Пунктом 3 Договору позики від 23.05.2014р. передбачено, що в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором Позичальник (ОСОБА_9.) зобов'язаний забезпечити передачу Позикодавцеві (ОСОБА_5.) нерухоме майно: торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТОВ Херсон-Екотерм на праві власності.

В забезпечення виконання гр. ОСОБА_9 своїх зобов'язань за вказаним договором позики, 23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм був укладений договір поруки (далі по тексту - Договір поруки від 23.05.2014р.), за умовами якого товариство виступило майновим поручителем.

23 травня 2014 року між гр. ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм був укладений договір іпотеки (далі по тексту - Договір іпотеки від 23.05.2014р.), відповідно до якого з метою належного виконання гр. ОСОБА_9 своїх зобов'язань за договором позики від 23.05.2014р. ТОВ Херсон-Екотерм передало в іпотеку гр. ОСОБА_5 нерухоме майно: торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

В пункті 1.3. Договору іпотеки від 23.05.2014р. зазначено, що згідно довідки про балансову вартість № 1 від 22.05.2014р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм , балансова вартість Предмету іпотеки складає 4 633 248,04грн.

На момент звернення ОСОБА_5 до господарського суду Херсонської області заявник частково задовольнив вимоги, як іпотекодержатель, та набув права власності на предмет іпотеки. Оскільки балансова вартість іпотечного майна згідно договору іпотеки складала 4 633 248,04грн., ОСОБА_5 звернувся до суду з грошовими вимогами за договором поруки від 23.05.2014р. у розмірі залишку боргу на суму 9 557 723,56грн. та суми судових витрат у розмірі 2 436,00грн.

Проте, після звернення ОСОБА_5 з заявою до господарського суду Херсонської області, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 821/2072/15-а визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на предмет іпотеки, та ТОВ Херсон-Екотерм став власником іпотечного майна. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2016р. у справі № 668/7943/15-ц визнано недійсним договір поруки від 23.05.2014р., укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Херсон-Екотерм .

Станом на 01.03.2016р. відповідно до Інформаційної довідки № 54333093 від 01.03.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником нерухомого майна торгово-офісного центру із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1кв.м, що розташований в АДРЕСА_2, є боржник товариство з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм (т. 4 а.с. 161-163).

Відповідно до п. 4 договору іпотеки (том 1 а.с. 115) боржник зобов'язався повернути іпотекодержателю ОСОБА_5 позику у сумі 436 000,00 доларів США, які не повернуто у повному обсязі, а також відшкодувати його витрати, понесені у зв'язку із зверненням стягнення на майно, сплатити штрафні санкції, передбачені договором позики та відшкодувати збитки у повному обсязі.

Як стверджує кредитор, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов договору позики від 23.05.2014р., 24.12.2014р. та 05.02.2015р. кредитором було направлено ОСОБА_9 та ТОВ Херсон-Екотерм вимоги про сплату суми боргу за договором позики (т. 1 а.с. 122- 139), які, як зазначає кредитор, залишились без належного реагування.

ОСОБА_5 в заяві про грошові вимоги зазначає, що загальна сума заборгованості з суми основного боргу ТОВ Херсон-Екотерм з повернення суми позики станом на день звернення до суду із заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог становить 436 000,00 доларів США, що за курсом готівкового обміну гривні до долара США у розмірі 25,0370 за один долар станом на день подачі заяви до суду - 04.12.2015 року, складає 10 916 132,00 грн.

В той же час, відповідно до прохальної частини заяви кредитор просить визнати його вимоги у сумі 9 557 723,56грн. основного боргу та 2436,00грн. судового збору.

Згідно п. 5 Договору позики від 23.05.2014р., за прострочення повернення позики позичальник повинен сплатити позикодавцеві штраф в розмірі 30 % від суми простроченого зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційного суду, свої зобов'язання з погашення заборгованості за договором позики від 23.05.2014р. гр. ОСОБА_9 не виконав, вимоги гр. ОСОБА_5 про погашення боргу залишені без задоволення. Сума основного боргу становить 436 000 доларів США. Окрім цього, гр. ОСОБА_5 нараховано згідно до п. 5 договору позики штраф в сумі 130 800 доларів США.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_9 перед гр. ОСОБА_5 за договором позики становила 14 190 971,60 грн., у тому числі 10 916 132,00 грн. основного боргу та 3 274 839,60 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п.п. 3.1 Договору поруки від 23.05.2014р. та п.5 Договору позики від 23.05.2014р.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зобов'язання відповідно до договору іпотеки, забезпечують усі вимоги кредитора, включаючи основний борг, штрафні санкції, витрати та збитки.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 3 Закону України Про заставу передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про заставу , за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами.

Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, у процедурі розпорядження майном визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо, як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом повинно враховувати як саме визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви та реальний розмір конкурсної заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ Херсон-Екотерм є майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника перед ОСОБА_5 згідно із договором іпотеки від 23.05.2014р.

В постанові від 14.09.2016р. по справі № 923/1758/15 під час касаційного перегляду кредиторських вимог ОСОБА_5, Вищий господарський суд України зазначив:

- включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки вартість предмету іпотеки є помилковими та не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України Про заставу , які не пов'язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов;

- суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили п. 1.4. Договору іпотеки від 23.05.2014р., відповідно до якого вартість предмету іпотеку, зазначена у цьому договорі, є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку. Реалізація предмету іпотеки у будь - якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти в порядку, передбаченому цим договором та чинним на момент реалізації законодавством;

- на етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах

- законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною (вищою) від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог в сумі 9 557 723,56грн. боргу (як такі що забезпечені майном боржника) та 2 436,00грн. судового збору. Отже, заявлені ОСОБА_5 грошові вимоги у розмірі 9 557 723,56грн. вимог з основного зобов'язання забезпечені майном боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

Постановою Верховного Суду України від 26.08.2014 року у даній справі, яка є обов'язковою для виконання судами згідно статті 111-28 ГПК України на предмет застосування судами нормативно-правових актів, що містять норму права, розтлумачену Верховним Судом України у конкретній постанові, зазначено, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

За таких обставин та правових підстав ОСОБА_5 має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Що стосується посилань скаржника на встановлення в Договорі іпотеки від 23.05.2014р. вартості предмета іпотеки - торгово-офісного центру із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1кв.м (за адресою: АДРЕСА_2), колегія суддів апеляційного суду зазначає.

Відповідно до п. 1.4. Договору іпотеки від 23.05.2014р., сторони домовились, що для цілей даного Договору вартість Предмета іпотеки становить 4 633 248,04грн. При цьому Сторони погоджуються з тим, що вартість Предмета іпотеки, зазначена у цьому пункті Договору є приблизною вартістю Предмету іпотеки на момент передачі його в іпотеку. Реалізація Предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації Законодавством .

Таким чином, в даному випадку не можливо стверджувати, що сторони договору дійшли згоди щодо конкретної вартості означеного нерухомого майна, оскільки в договорі обидва визначили, що зазначена вартість є приблизною на момент передачі його в іпотеку, а в подальшому відчуження майна повинно відбуватися за ринковими цінами на момент його реалізації. Тобто, вимоги кредитора за договором позики є забезпеченими іпотечним майном, конкретна кінцева вартість якого буде визначена у момент реалізації предмету іпотеки.

Окрім того, апелянт заперечує вимоги кредитора ОСОБА_5, оскільки позика визначена в іноземній валюті та підлягає перерахунку по курсу НБУ станом на день подання заяви з грошовими вимогами, що не було зроблено судом першої інстанції.

Як зазначає сам ОСОБА_5 в заяві про грошові вимоги до боржника, заборгованість з суми основного боргу у розмірі 436 000,00доларів США, за курсом готівкового обміну гривні до долару США (1 долар США=25,0370 гривень) складає 10 916 132,00грн.

Колегією суддів встановлено, що згідно відомостей з сайту Національного банку України станом на 04.12.2015р. (на день подання заяви з кредиторськими вимогами), курс долара становив: за 100 доларів США - 2308.8807грн. Тобто 436 000,00доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2015р. становило - 10 066 719,85грн. Однак кредитором ОСОБА_5 до суду заявлено лише суму - 9 557 723,56грн., що є меншою, ніж за розрахунком суду по офіційному курсу гривні до іноземної валюти. Інших заяв з грошовими вимогами до боржника від кредитора ОСОБА_5 у даній справі до суду не надходило, тому суд не мав законних підстав розглядати та визнавати більшу суму, ніж заявлена самим кредитором.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Тому у випадку, якщо кредитор не встиг заявити свої вимоги у встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство строк, він має право заявити дані вимоги після означеного тридцятиденного строку, однак кредиторські вимоги будуть погашатися у шосту чергу у ліквідаційній процедурі.

Враховуючи викладене, з аналізу матеріальних норм права в контексті конкретних обставин справи з врахуванням умов договору іпотеки що стосується вартості предмету іпотеки , є підстави вважати, що суд першої інстанції правомірно визнав вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Екотерм в сумі 9 557 723,56грн. як вимоги з основного зобов'язання, що забезпечені майном боржника, з погашенням цих вимог в позачерговому порядку за рахунок вартості майна, що є предметом забезпечення.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. у справі № 923/1758/15 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Південний залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.11.2016р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

В.І. Жеков