ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 січня 2017 р. Справа № 902/974/16
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Матущак О.В.
у відсутності представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" (вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ, 03150)
про стягнення 100000 грн помилково перерахованих коштів,
В С Т А Н О В И В :
товариством з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" про стягненя 100000 грн помилково перерахованих коштів.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/974/16 з призначенням її до розгляду.
Відповідно до ухвал суду від 06.12.2016р. та 10.01.2016р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин (через неявку в судове засідання представників сторін, представника відповідача, неподанням ним витребуваних та необхідність витребування нових доказів по справі). Крім того, ухвалою суду від 13.01.2017р. продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду спору на п"ятнадцять днів.
В судове засідання на визначену дату (19.01.2017р.) представники сторін не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією.
Окрім того, про дату, час та місце судового засідання (19.01.2017р. об 11 год. 00 хв.) товариство з обмеженою відповідальністю "Юнга" повідомлялося телефонограмою від 13.01.2017 року., що містяться в матеріалах справи.
Поряд з цим 16.01.2017р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №1301/17-3 від 13.01.2017р. про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.
Поряд з цим щодо повторної неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 19.12.2016р. та 10.01.2017р. Крім того, ухвали суду від 16.11.2016р. та 06.12.2016р. надсилалися на адресу відповідача, яка вказана товариством з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" у позові. Поряд з цим направлені судом на адресу відповідача ухвали від 19.12.2016р. та 10.01.2017р. підприємством зв'язку не повернуті, тоді як ухвали від 16.11.2016р. та 06.12.2016р. поштовим відділенням повернуті на адресу суду з відміткою адресат не знайдений , відносно чого суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .
Згідно із п. 3.9.1-1 зазначеної постанови у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.
Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Також слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Натомість, згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Як свідчать матеріали справи, зокрема ухвала суду від 19.12.2016р., у якій зазначалося про відкладення слухання справи до 10.01.2017р. (11 год. 00 хв.) та реєстр поштових відправлень суду, відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 27.12.2016р . Крім того, як зазначалося вище, про дату, час та місце слухання справи товариство з обмеженою відповідальністю "Юнга" повідомлялося телефонограмою від 13.01.2017 року, яка прийнята безпосередньо самим директором ТОВ Юнга ОСОБА_1. А відтак, з огляду на вказане, суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що відповідач мав достатньо часу для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи, подати необхідні докази в обґрунтування своїх доводів та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06 квітня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" перераховано на рахунок №26009055326090 МФО 302689 ЗКПО 30188526 товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" грошові кошти в розмірі 100000 грн з призначенням платежу: Плата за товари зг. Рах. №05-04-16/1 від 05/04/2016р. , що стверджується випискою банку по особовому рахунку позивача з 06.04.2016р. по 06.04.2016р.
Як вказує позивач у позові, на день перерахування коштів між ним та відповідачем не було жодних договірних фінансово-господарських відносин та підстав для перерахування коштів відповідачу у позивача не було.
Судом встановлено, що матеріали справи також не містять доказів наявності між сторонами у справі будь-яких господарських відносин.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав .
Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про повернення відповідачем безпідставно набутого майна на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Крім того п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" N227/95 від 16.03.1995р. встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
При цьому ст.530 ЦК України регулює строки виконання зобов'язань, а між сторонами будь-яких зобов'язань не існує, що стверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням вищезазначеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 100000 грн помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. При цьому суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну.
Враховуючи, що вищевикладені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що даний позов про стягнення 100000 грн помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" (вул. Свинаря, буд. 17, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22434, код ЄДРПОУ 30188526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" (вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 35570327) 100000 грн помилково перерахованих коштів та 1500 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 20 січня 2017 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ, 03150)
3 - відповідачу (вул. Свинаря, буд. 17, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22434)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 19.01.2017 |
Оприлюднено | 25.01.2017 |
Номер документу | 64199707 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Тварковський А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні