Рішення

від 10.01.2017 по справі 904/10441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2017 Справа № 904/10441/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція", м. Київ

до приватного підприємства "Гараж-С", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя

про відшкодування вартості пошкодженого та втраченого вантажу на суму 158 614, 32 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 09.09.16 р., представник; ОСОБА_2, наказ № 1 від 19.11.13 р., генеральний директор;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 4 від 10.01.17 р., представник; ОСОБА_4, дов. № 5 від 10.01.17 р., представник;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 158 614,30 грн., що складають вартість пошкодженого та втраченого вантажу, 25 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Відповідач заявлені вимоги не визнав, посилаючись на відсутність вини перевізника в пошкодженні вантажу, що викладено у відзиві, залученому до матеріалів справи 08.02.2016 р. Додаткового відзиву чи пояснень на момент нового розгляду справи від відповідача не надходило.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" у відзиві на позов, залучений до матеріалів справи 17.02.2016 р. (т. 1, а.с. 112-114), повідомило про наступне.

05.05.2015 р. ПрАТ "СК "Перша" уклало з ПП "Гараж-С" договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (СМR, СМR+ТТН) № 12-01.04.15.00042 (далі Договір страхування) на стандартних умовах, відповідно до Закону України "Про страхування" (далі Закон) та згідно із чинними Правилами добровільного страхування вантажів та багажу. 09.05.2015 р. від ПП "Гараж-С" до асистуючої компанії ПрАТ "СК "Перша" за вх. № 1291715 надійшло повідомлення з приводу події, яка містила в собі ознаки страхового випадку, а саме: 09.05.2015 р. близько 22.30 год. на 40 км+150 м автодороги Львів - Краковець поблизу села Тернавиця Яворівського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), під час якої відбулося зустрічне зіткнення забезпеченого транспортного засобу (далі ТЗ) марки "Сканія", реєстраційний номерний знак (далі р.н.з.) АЕ 4149 ЕХ, який здійснював рух з напівпричепом марки "Велтон", р.н.з. АЕ 6592 ХТ під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля марки "Фольксваген Венто", р.н.з. RJА 44372, під керуванням гр. ОСОБА_6, внаслідок чого останній загинув. Під час ДТП пошкодження зазнав не тільки автопоїзд, але й вантаж, який перевозився у напівпричепі. Проаналізувавши отримане повідомлення та надані документи із слідчих органів, ПрАТ "СК "Перша" прийняло рішення не вважати заявлену Відповідачем у справі подію від 09.05.2015 р. страховим випадком та відмовити йому у виплаті страхового відшкодування виходячи з того, що винною у вчиненні ДТП особою визнано гр. ОСОБА_6, а в діях іншого її учасника гр. ОСОБА_5 відсутня складова вини у настанні пригоди, то, керуючись ст.26 Закону, пунктами 1.1 та 8.8 Договору страхування, ПрАТ "СК "Перша" прийняте належним чином вмотивоване та цілком обґрунтоване рішення відмовити ПП "Гараж-С" у виплаті страхового відшкодування.

Додаткових пояснень на момент нового розгляду справи від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" не надходило.

07.12.2016 р. ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" подав заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі його представника.

10.01.17р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене вище клопотання відхилено господарським судом з огляду на те, що останнє не відповідає вимогам статті 38 ГПК України.

Крім того, слід зазначити про те, що строк розгляду даної справи закінчився 10.01.17р.

На протязі всього строку нового розгляду справи та його продовження (починаючи з дати, коли відповідачу стало відомо про розгляд справи, а саме 10.11.16р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому поштового відправлення (арк.спр.40, 2-й том) та до дати винесення рішення 10.01.17р.), від відповідача не надходило ніяких заяв та клопотань, а отже останній не скористався правами, наданими йому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України в межах строку нового розгляду справи.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" (Експедитор) та публічним акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" укладено договір транспортного експедирування № 117, згідно п.1.1. якого Експедитор (Позивач) зобов'язався за плату і за рахунок другої сторони - Клієнта - публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" у даній справі організовувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (п. 1.2).

За умовами 2.1.5 вказаного договору Позивач взяв на себе повну відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній, СМR. В разі повернення клієнту автомобіля, який пройшов митне оформлення, в зв'язку з порушенням перевізником вимог митного законодавства Експедитор відшкодовує вартість пошкодженого вантажу, плату за перевезення, митні збори, мито та інші витрати пов'язані з перевезенням вантажу, повністю в разі втрати всього вантажу та в пропорції, відповідно до розміру збитку при частковій втраті, будь-які інші збитки відшкодуванню не підлягають.

14.04.15р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" (Експедитор) та приватним підприємством "Гараж-С" (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу № 2942, згідно п.1.1. якого Перевізник (відповідач у даній справі) зобов"язується доставити довірений йому вантаж, який належить клієнтам - Замовникам послуг Експедитора, до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Експедитор (позивач) зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 1.3 Договору перевезення вантажів та відповідальність сторін визначаються цим Договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, надалі Конвенція КДПВ, Цивільним кодексом України, Законом України "Про транспортно експедиторську діяльність", іншими законами та нормативно-правовими актами України.

У п.4.1. договору перевезення вантажу, сторони узгодили, що взаємна відповідальність сторін регулюється Конвенцією КДПВ, Цивільним кодексом України, законодавчими та нормативними актами України та цим договором.

При цьому, п.2.2.4, узгоджено обов"язок перевізника - ПП "Гараж-С" відповідати за збереження прийнятого для перевезення вантажу, його втрату, нестачу, псування або пошкодження.

Відповідно до Замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.05.15р., наданого ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" позивачу, відповідач зобов'язався виконати перевезення абразивного матеріалу масою 20,6 т із Запоріжжя (Україна) до Мніхово Градісте (Чехія) для чого останньому надано автомобіль, р.н.з. АЕ 4149 ЕХ / АЕ 6592 ХЕ, який здійснював перевезення згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0786933 від 07.05.15р.

Відповідно до митної декларації (форма МД-2) № 112050000/2015/007009, задекларована вартість вантажу вагою брутто 20340 кг., нетто 20000 кг (20 мішків на 20 піддонах), разом з доставкою становила 12 600 євро, що за курсом валюти (1 євро = 23,61164 грн.) у гривнях становить 297 506,66 грн.

Відповідач не доставив вантаж у пункт призначення через ДТП, у яку потрапив його автомобіль 09.05.15р.

18.05.2015 року, комісією у складі представників ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" (третьої особи-2), перевізника - відповідача, та третьої особи-1 було складено акт приймання повернутого товару, відповідно до якого засвідчено кількість пошкодженого і втраченого в результаті ДТП вантажу.

Актом встановлено, що тільки в трьох мішках не пошкоджена цілісність упаковки, 15 мають пошкодження упаковки з недостатністю за вагою, у 8 з яких матеріал мокрий, а два повністю втрачені.

На підставі цього акту власником вантажу - ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" складений акт приймання повернутого вантажу і здійснений розрахунок нанесених збитків при втраті, пошкодженні та переробці вантажу, що транспортувався.

У складеному розрахунку до вказаного вище акту визначено, що збитки складають 158 614,32 грн., в результаті чого позивачу була виставлена претензія на вказану суму, яку останній сплатив, про що свідчить платіжне доручення № 5768 від 09.09.15р. (арк.спр.41, 1-го тому).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що саме на таку суму йому завдані збитки, в зв"язку з чим просить стягнути її з відповідача, що і стало причиною спору.

Заявлені вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли у межах зазначеного перевезення, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення від 19.05.56р. (до якої Україна приєдналась Законом України від 01.08.06р. № 57-V) - далі Конвенція, Цивільним та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ч.1). Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки сталися внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч.2).

Згідно зі ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Таким чином, з вимог вищевказаних норм вбачається, що обов'язок доведення відсутності вини щодо втрати чи пошкодження вантажу покладається на перевізника, тобто на відповідача у справі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б свідчили про відсутність вини щодо втрати чи пошкодження вантажу, відповідачем надано не було.

Посилання останнього на постанову РВ ГУ МВС України у Львівській області, не можуть бути прийняті судом у якості доказу, що підтверджує відсутність вини перевізника - ПП "Гараж", зважаючи на те, що в силу вимог ст.35 Господарського процесуального кодексу України, лише обставини, встановлені рішенням, постановою або вироком суду, є обов"язковими для господарського суду, а не зазначена вище постанова слідчого.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір", передбачені підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи, при подачі позову, його ціна складала 190 337,18 грн., отже, за подання даного позову, підлягав судовий збір в сумі 2855,06 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 6823 від 02.11.2015р.

В процесі нового розгляду даної справи, позивачем зменшено розмір позовних вимог, про що останнім подана відповідна заява, яка прийнята господарським судом до розгляду.

Після зменшення розміру позовних вимог, сума позову склала 158 614,32 грн., а розмір судового збору - 2379,21 грн.

З огляду на викладене, у зв"язку зі зменшенням позовних вимог, судовий збір в сумі 475,85 грн. підлягає поверненню, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 25 000,00 грн.

В підтвердження стягнення зазначеної вище суми адвокатських витрат до матеріалів справи надано копію договору про надання юридичних послуг № 1-03/16 від 03.03.16р., копію додаткової угоди № 1 від 10.10.16р. до договору про надання юридичних послуг № 1-03/16 від 03.03.16р., копію договору про надання юридичних послуг № 66 від 17.12.15р.., копії платіжних доручень № 8018 від 18.12.15р., № 2046 від 14.04.16р., № 6397 від 17.11.16р.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру» .

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається із договору про надання юридичних послуг № 1-03/16 від 03.03.16р., він укладений із підприємством позивача та адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1739, яке до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення адвокатських витрат у розмірі 25 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 314, 924 ЦК України , 49, 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України ,

ВИРІШИВ:

Стягнути з приватного підприємства "Гараж-С", (52071, Дніпропетровська область, с.Дослідне, вул.Наукова,1, код ЄДРПОУ 38528042) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" (04128, м. Київ, вул.Академіка Туполєва,23, код ЄДРПОУ 32734850) 158 614 (сто п"ятдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень) 32 коп. вартості пошкодженого вантажу, 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев"ять гривень) 21 коп. судового збору.

В решті заявлених вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено: 16.01.2017

Суддя ОСОБА_7