Постанова

від 10.10.2017 по справі 904/10441/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 904/10441/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І.В., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Гараж-С" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.17 у справі№904/10441/15 господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" доПриватного підприємства "Гараж-С" треті особи 1)Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", 2)Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" провідшкодування вартості пошкодженого та втраченого вантажу за участю представників від: позивачаПавленка О.Є. та Кукутя В.Й.(дов. від 09.09.16), відповідачаХахановського А.В. (дов. від09.10.17), третьої особи-1не з'явилися, були належно повідомлені, третьої особи-2не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерекспедиція" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Гараж-С" 190 337,18 грн. на відшкодування вартості пошкодженого та втраченого вантажу під час перевезення.

Справа розглядалася неодноразово. За результатом останнього розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.17 у справі №904/10441/15 (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Дарміна М.О., Березкіної О.В.) позов задоволено частково, з підстав беззаперечного доведення позивачем належними доказами свідчать факта пошкодження вантажу. При цьому, позивач має право на отримання компенсації вартості зіпсованого вантажу, а розмір збитків розраховано математично, виходячи з вартості переробки 5,996 т вантажа, вартості матеріалу, якій не підлягає переробці, та вартості відсутнього вантажа після ДТП замовника-послуг позивача.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач просив їх скасувати, у позові відмовити повністю. Скарга мотивована ігноруванням судами доказів у справі, як то експертних досліджень підчас кримінального провадження щодо встановлення обставин ДТП за участю автомобіля тягача "Сканія" із номером НОМЕР_1, у ході яких встановлена винна особа у скоєнні ДТП - водій автомобіля Фольксваген-венто із номером НОМЕР_2. А тому висновки судів, про те, що такі експертні висновки не відповідають на питання, з чиєї вини воно сталося - є помилковими. При цьому, судами протиправно відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи на предмет встановлення оригінальності підпису осіб з боку відповідача, як то директора ПП "Гараж-С" ОСОБА_7 та водія транспортного засобу "Сканія" із номером НОМЕР_1 ОСОБА_8 щодо підписання без заперечень акта "прийомки возврата груза с целью нанесённого ущерба" від 18.05.16. Обґрунтовуючи клопотання про експертизу, відповідач зауважив, що зазначений акт підписаний замість зазначених осіб невстановленими особами і оскільки акт, є основним доказом позивача і має вирішальне значення для розрахунку суми збитків, то судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином дослідження цього факту.

Позивач надав відзив, просивши судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.01.05 ТОВ "Укрінтерекспедиція" (далі - позивач) уклало договір з ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" (далі третя особа-2) про транспортне експедирування №117, за яким позивач зобов'язався за плату і за рахунок ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" організовувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (п.1.2) (а.с.38-39 т.1).

Пунктом 2.1.5. вказаного договору експедирування, позивач взяв на себе повну відповідальність за збереження вантажу у дорозі, своєчасну доставку до пункту призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній, СМR. У разі повернення клієнту автомобіля, який пройшов митне оформлення, у зв'язку з порушенням перевізником вимог митного законодавства експедитор відшкодовує вартість пошкодженого вантажу, плату за перевезення, митні збори, мито та інші витрати пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати всього вантажу та у пропорції, відповідно до розміру збитку при частковій втраті, будь-які інші збитки відшкодуванню не підлягають.

У свою чергу, 14.04.15 ТОВ "Укрінтерекспедиція" та Приватне підприємство "Гараж-С уклали договір перевезення вантажу №2942, п.4.1. якого узгодили, що взаємна відповідальність сторін регулюється Конвенцією КДПВ, ЦК України, законодавчими та нормативними актами України та цим договором. При цьому, п.2.2.4. узгоджено обов'язок перевізника - ПП "Гараж-С відповідати за збереження прийнятого для перевезення вантажу, його втрату, нестачу, псування або пошкодження (а.с.9 т.1).

Згідно з п.1.3 договору перевезення вантажів та відповідальність сторін визначаються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (надалі - Конвенція КДПВ), ЦК України, ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", іншими законами та нормативно-правовими актами України.

05.05.15 третя особа-2 надала позивачеві замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом із Запоріжжя (Україна) до ОСОБА_12 (Чехія), за яким відповідач зобов'язався виконати перевезення абразивного матеріалу масою 20,6 т, власником якого є третя особа-2, для чого остання надала відповідачу автомобіль, р.н.з. НОМЕР_3, який здійснював вказане перевезення по товарно-транспортній накладній від 07.05.15СМR №0786933.

Вантаж не доставлено до пункту призначення через ДТП, що трапилося 09.05.15, у яку потрапив автомобіль, наданий відповідачу для здійснення перевезення.

Матеріали справи містять копію постанови РВ ГУ МВС України у Львівській області від 17.06.15 про закриття кримінального провадження від 10.05.15 №12015140350000580, постановленої старшим слідчим СВ Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_9, з якої вбачається, що ДТП, учасником якої став автомобіль відповідача, відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля "Фольксваген Венто" ОСОБА_10 низки ПДР України, а саме: п.1.5. (створення небезпеки для руху); п.п.2.12.1. (не дотримання безпечної швидкості руху); п.п.1.2.3. (не вжиття заходів для зменшення швидкості чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди); п.13.3. (не дотримання безпечного інтервала і створення небезпеки для дорожнього руху під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду). З мотивів вказаної постанови вбачається, що саме гр. ОСОБА_10 із власної вини вчинив ДТП і після отриманих ушкоджень на місці події загинув. Водій ТЗ марки "Сканія" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 (водій відповідача по даній господарській справі) проходив у справі, як свідок і не був визнаний винуватцем ДТП, тобто в його діях відсутня вина.

Позивач вказав, що у результаті ДТП пошкоджено та втрачено товар на суму 190 337,18 грн. (з ПДВ).

Зважаючи на те, що автомобіль з р.н.з. НОМЕР_3 не зміг виконувати зворотне перевезення у м. Запоріжжя після ДТП, вантаж був перевантажений у інший автомобіль відповідача р.н.з. НОМЕР_4, який прибув на розвантаження у м. Запоріжжя 18.05.15.

18.05.15 комісія у складі працівників третьої особи-2 і позивача склали акт прийомки повернутого вантажу з метою розрахунку спричинених збитків, у якому зазначено, що збитки завдані у результаті пошкодження і втрати вантажу становлять 158 614,32 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що третя особа-2 звернулася до позивача з претензією від 01.09.15, з вимогою сплати 190 337,18 грн. (158 614,32 грн.+31 722,86 грн. (20% ПДВ) збитків за втрачений та пошкоджений вантаж. Претензія позивачем задоволена частково, сплачено третій особі-2 158 614,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.15 №5768.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією від 16.09.15 про відшкодування вартості пошкодженого та втраченого вантажу на суму 190 337,18 грн., яка залишена відповідачем без задоволення, через що поданий даний позов про стягнення у порядку регресу збитків на суму 190 337,18 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості пошкодженого та втраченого вантажу під час перевезення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди обґрунтували свої рішення вимогами положень ст.314 ГК України, відповідно до яких вина перевізника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню відправником вантажу, а тому обов'язок доведення відсутності вини щодо втрати чи пошкодження вантажу покладається на перевізника, тобто на відповідача у справі.

Між тим, доказів у розумінні вимог ст.ст.32, 33 ГПК України, які б свідчили про відсутність вини щодо втрати чи пошкодження вантажу, відповідачем надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст.16 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами ст.623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. При цьому, вказана норма кореспондується із положеннями ст.314 ГК України.

Статтею 614 ЦК України визначено вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за від 10.05.15 №12015140350000580, свідчать про те, що слідчим взагалі не досліджувалися обставини, мав чи не мав відповідач можливості уникнути ДТП або зменшити його наслідки, не встановлено чи міг перевізник запобігти втраті недостачі, псуванню або пошкодженню вантажу чи зменшенню завданих збитків.

Питання про те, чи була у водія ОСОБА_8, який керував належним відповідачу транспортним засобом (автомобілем), технічна можливість уникнути зіткнення з іншим автомобілем, слідчими органами за допомогою спеціальних знань не досліджувалося, та, відповідно, відповідачем належними і допустимими доказами не доведено.

З постанови слідчого, на яку посилається відповідач, не вбачається, що втрата, нестача, псування та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу сталося не з вини перевізника (його водія), а через непереборну силу, зокрема незалежних від відповідача обставин.

Крім того, постанова РВ ГУ МВС України у Львівській області правомірно не прийнята господарським судом у якості доказу, що підтверджує відсутність вини перевізника - ПП "Гараж-С", зважаючи на те, що у силу вимог ст.35 ГПК України, лише обставини, встановлені рішенням, постановою або вироком суду, є обов'язковими для господарського суду, а не зазначена вище постанова слідчого.

Що ж до випадків звільнення перевізника від відповідальності за втрачений (пошкоджений) вантаж, то вони висвітлені у п.5 договору, а саме: якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (стихійне лихо, страйк, блокада), рішення органів влади та інших, незалежних від сторін, обставин. Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно відхилені доводи відповідача про неналежність висновків експертних досліджень підчас кримінального провадження щодо встановлення обставин ДТП за участю автомобіля тягача "Сканія" із номером НОМЕР_1, оскільки вказані дослідження не дають відповідей щодо: технічної можливості з боку водія-перевізника уникнути зіткнення з іншим автомобілем, можливості уникнути ДТП взагалі чи зменшити його наслідки, встановлення можливостей перевізника запобігти втраті недостачі, псуванню або пошкодженню вантажу чи зменшенню завданих збитків.

А тому висновки судів, про те, що такі експертні висновки не відповідають на запитання, з чиєї вини воно сталося є вірним, при тому що у силу вимог ст.35 ГПК України лише встановлені рішенням, постановою або вироком суду обставини, є обов'язковими для господарського суду, а не постанова слідчого.

Щодо доводів скаржника про неправомірність відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи з питання встановлення оригінальності підпису осіб з боку відповідача, як то директора ПП "Гараж-С" ОСОБА_7 та водія транспортного засобу "Сканія" із номером НОМЕР_1 ОСОБА_8 щодо підписання без заперечень акта "прийомки возврата груза с целью нанесённого ущерба" від 18.05.16.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.12 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, оскільки до предмета доказування у даній справі входить саме доведення факту спричинення збитків та їх розмір, то для встановлення фактичних даних, немає необхідності у спеціальних технічних знаннях, оскільки у матеріалах справи достатньо інших доказів, як то: - разові пропуски, видані 18.05.15 на ім'я ОСОБА_11, ОСОБА_8, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні(а.с.196-198 т.1); - наявні в акті приймання повернутого товару від 18.05.15 не лише підписів осіб, підписи яких оскаржуються, а й інших: перевізника незацікавленої особи - третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПАТ "Страхова компанія "Перша", яка не заперечувала проти підписання даного акту.

Крім того, слушним є доводи колегії суддів апеляційної інстанції щодо спростування у клопотанні про призначення експертизи обставин перебування зазначених осіб підчас підписання вказаного акту від 18.05.15.

Так, на думку колегії суддів касаційної інстанції, вірними є доводи суду апеляційної інстанції про відсутність доказів на неможливість звернення із вказаним клопотанням до скасування рішення постановою Вищого господарського суду України від 11.10.16 року, так і підчас розгляду справи у місцевому суді підчас нового розгляду.

Оскільки, зазначеним актом, дослідженим попередніми інстанціями, встановлено, що тільки у 3-х мішках не пошкоджена цілісність упаковки, 15 мають пошкодження упаковки з недостатністю за вагою, у 8 з яких матеріал мокрий, а 2 повністю втрачені, то загальна сума збитків складається з вартості переробки 5,996 т вантажу - 14 584,97 грн. + вартість матеріалу, якій не підлягає переробці 108 979,32 грн. + вартість відсутнього вантажу після ДТП 35 049,53 грн., загалом на суму 158 614,32 грн. без ПДВ.

Отже, наявні у матеріалах справи докази, беззаперечно свідчать про факт пошкодження вантажу і розмір збитків замовника-послуг позивача, а також право позивача на отримання компенсації вартості зіпсованого вантажу від відповідача, то висновки про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на арифметичний розрахунок таких витрат попередніми інстанціями, є вірними.

При цьому, зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру нарахувань, оскільки це суперечило б ст.111 7 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну правильність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які у даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судові акти попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гараж-С" залишити без задоволення.

Рішення господарського сулу Дніпропетровської області від 10.01.17 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.17 у справі №904/10441/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил