Рішення

від 17.01.2017 по справі 903/819/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2017 р. Справа № 903/819/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс""

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 108 500,00грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. від 01.08.2016р.; ОСОБА_3-дов. від 10.01.2016р. б/н

від відповідача: ОСОБА_4-директор; ОСОБА_5-договір від 29.12.2016р.

від третьої особи: ОСОБА_6-дов. від 10.12.2010р.

В судовому засіданні 11.01.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.01.2017р. до 11:00год. в зв'язку з необхідністю представлення сторонами та третьою особою додаткових доказів по справі.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 17.01.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" - про зобов'язання вчинити дії та стягнення 108 500,00грн., в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" вчинити дії, щодо передачі нежитлового приміщення загальною площею 283,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, будинок 10, в оренду ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" згідно договору оренди від 06.11.2013р., укладеного між ТзОВ "Глобус Проперті" та ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №3501, а також стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" всі штрафні санкції передбачені договором оренди, а саме:108 500,00грн., в т.ч. 50 000,00грн.-штрафу за незабезпечення позивачу цілодобового повного доступу до приміщення згідно п. 3.1.4. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р., 50 000,00грн.-штрафу за вчинення дій, які перешкоджають позивачу користуватись приміщенням на умовах договору оренди згідно п. 3.1.5. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. та 8 500,00грн.-штрафу за укладення з третьою стороною договору оренди приміщення, що є предметом договору оренди між позивачем та відповідачем згідно п. 3.1.10. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по виконанню умов договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р.

Ухвалою суду від 07.11.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 29.11.2016р. на 12:00год.

Ухвалою суду від 29.11.2016р. розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2016р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н (вх.№01-68/108/16 від 14.12.2016р.), в якій просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Клима Савура, будинок 21А), оскільки у спірному приміщенні перебуває на правах оренди супермаркет "Вопак" і рішення у даній справі може вплинути на його права та інтереси.

Зауважив, що на момент укладення між ТзОВ "Глобус Проперті" та ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" договору оренди від 06.11.2013р., ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" повідомлялось, що приміщення не обтяжено іншими зобов'язаннями та обмеженнями.

Водночас, у зв'язку з необхідністю залучення до участі в справі третьої особи та представлення суду додаткових доказів по справі, як винятковий випадок, звернувся до суду з клопотанням б/н (вх.№01-66/198/16 від 14.12.2016р.), в якому просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд спору на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України.

Долучив до матеріалів справи акт перевірки вих.№140 від 14.12.2016р.

Супровідним листом вих.№27 від 29.11.2016р. (вх.№01-54/11494/16 від 14.12.2016р.) долучив до матеріалів справи копію статуту ТзОВ "Глобус Проперті" (нова редакція), який затверджений загальними зборами учасників ТзОВ "Глобус Проперті" протоколом №9 від 25.09.2013р., зареєстрований 01.10.2013р. за №11981050007006543.

Відповідач в судове засідання 14.12.2016р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 29.11.2016р., направлена на адресу ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"", зазначену у позовній заяві та у витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 63 повернулась до суду органами поштового зв'язку з відмітками "фірма відсутня".

Суд розглянувши заяву позивача б/н (вх.№01-68/108/16 від 14.12.2016р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Клима Савура, будинок 21А), її задоволив.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів, необхідність залучення до участі у справі третьої особи та необхідність витребування додаткових доказів по справі, як винятковий випадок, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд спору.

Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Клима Савура, будинок 21А).

Зобов'язано сторін представити суду: позивача -надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками (докази надіслання надати суду); відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази укладення договору на спірне приміщення з третьою особою; докази права власності на спірне приміщення; третю особу-письмові пояснення та докази по суті позовних вимог, в т.ч. щодо підстав перебування у спірному приміщенні.

04.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву б/н від 04.01.2017р. (вх.№01-54/82/17), в якому він позов заперечив, вказавши, що вимоги позивача базуються на доводах про те, що договір оренди від 06.11.2013р., який підписаний між ТзОВ "Глобус Проперті" та ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрований в ресстрі за №3501, набув чинності, і з боку відповідача має місце порушення його умов.

Такий підхід позивача, на думку відповідача, не відповідає вимогам закону, змісту договору та дійсному стану речей з огляду на наступне.

На момент підписання вказаного вище договору оренди, приміщення магазину продовольчих товарів, яке є предметом вказаного договору, перебувало в оренді ТзОВ "Пакко Холдинг" на підставі договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012p., і про цей факт було відомо позивачу. Саме тому відповідач, усвідомлюючи необхідність початкового повернення такого приміщення із оренди від ТзОВ "Пакко Холдинг", наполіг на тому, що договір оренди від 06.11.2013р. підписаний між позивачем та відповідачем, набуде чинності лише з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, що чітко погоджено сторонами договору в п. 8.2.

Після підписання вказаного договору оренди із позивачем, керівник відповідача звернувся до ТзОВ "Пакко Холдинг" із листом №114 від 10.11.2013 p., у якому повідомив, що не продовжуватиме дію договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р. після закінчення строку його дії - 11.12.2013р.

У зв'язку із вказаним повідомленням ТзОВ "Пакко Холдинг" про непродовження строку дії договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна, останнє, з'ясувавши причини намірів відповідача не продовжувати строк дії договору у зв'язку із запланованою передачою приміщення в оренду позивачу, запропонувало відповідачу продовжити строк його дії до 14.01.2014 року для можливості завершити господарську діяльність у вказаному приміщенні та вивезти обладнання, яке використовувалось в магазині у зв'язку з такою діяльністю. Відповідач на це погодився, та 30.10.2013р. між ним та ТзОВ "Пакко Холдинг" підписано договір про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012p., яким п. 7.2. такого договору викладено в редакції, якою строк дії договору та строк оренди обумовлено до 14.01.2014 р.

Однак, ТзОВ "Пакко Холдинг" до обумовленої дати не звільнив приміщення магазину та не повернув його відповідачу, обґрунтувавши це ненадходженням від відповідача письмового попередження про припинення його дії за 20 днів до закінчення обумовленого строку оренди. І продовжив користування приміщенням. Подальші спроби відповідача повернути вказане приміщення собі для наступної передачі позивачу, не принесли бажаного результату.

Про це відповідач повідомив позивачу, і останній на той момент зрозумів ситуацію, та не наполягав на передачі йому в оренду вищевказаного приміщення. Позивач більше не висував до відповідача будь-яких вимог чи претензій.

Зауважив, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є різновидом договору найму (оренди) і до нього застосовуються спеціальні норми глави 58 ЦК України. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до такого договору субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом наведених правових норм, не є укладеними нравочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частиною 2 ст. 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, є стаття 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Положення названої статті свідчить про те, що за способом укладення договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є реальним правочином, для укладення якого, поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій.

Пунктом 8.1. договору оренди від 06.11.2013р., підписаного між сторонами, визначено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в термін, вказаний у договорі, але не пізніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення. Тобто, момент початку дії договору пов'язаний не з часовим проміжком, а з конкретною обставиною, після настання якої він може розпочатись.

Відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно пункту 8.2. договору оренди, даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 15 січня 2020 року включно.

Отже, момент вчинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до ст.ст. 640, 795 ЦК України пов'язується з передачею майна у найм шляхом підписання сторонами відповідного документу (акту).

Пунктом 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Вказав, що на його думку, спірний договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. є неукладеним, оскільки відповідно до законодавства для його вчинення потрібна передача визначеного ним майна. А обумовленого договором акту приймання-передачі приміщення сторонами підписано так і не було, і в силу того, що договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. по суті є неукладеним, тому і вимога щодо передачі відповідачем позивачу приміщення, яке є його предметом є безпідставною. Вона може мати місце лише у разі непередачі такого приміщеннявідповідачем після завершення процедури укладення вказаного договору, а саме після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі приміщення, який обумовлений п.п.8.1.-8.2. спірного договору.

Долучив до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності від 04.08.2004р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4444214 від 13.08.2004р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12315972 від 06.11.2013р., статуту ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" (нова редакція), який затверджений рішенням №1 від 12.03.2009р. та зареєстрований 19.03.2009р. за №11981050004002762, договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., акту передачі - приймання від 10.12.2012р., договору від 30.10.2013р. про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., договору від 16.04.2014р. про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., листа №114 від 10.11.2013р., вимоги вих.№27 від 15.01.2014р., листа №03-11/260 від 18.02.2014р.

10.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника третьої особи надійшли до суду письмові пояснення вих.№80 від 10.01.2017р. (вх.№01-54/233/17), в яких він позов заперечив, вказавши, що ТзОВ "Пакко Холдинг" не згідний із вимогами позивача, оскільки перебуває у спірному приміщенні на законних підставах.

Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.12.2012р. між ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" (орендодавець) та ТзОВ "Пакко Холдинг" було укладено договір №101212-01/3п оренди нерухомого майна, а саме окремого приміщення магазину продовольчих товарів, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10, загальна площа-292 м.кв.Укладаючи даний договір, орендодавець гарантував, що орендоване майно не знаходиться в заставі, під арештом, не вирішених щодо нього судових справ, претензій третіх осіб, заборон та будь-яких обмежень щодо нього немає (пункт 6.5. договору).

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.795 ЦК України).

10 грудня 2012 року сторони договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна підписали акт передачі - приймання згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв окреме приміщення магазину продовольчих товарів площею 292 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 4 ст. 283 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За погодженням сторін було встановлено строк дії договору та строк оренди - до 10 грудня 2013 року з моменту його підписання (п.7.2. договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна).

В подальшому, 30 жовтня 2013 року, 16 квітня 2014 року сторонами було укладено договори про внесення змін до договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна, згідно яких строк дії договору та строк оренди було продовжено до 05 грудня 2015 року.

При цьому, не змінним залишався і діяв пункт 6.5. договору згідно якого орендодавець гарантував відсутність претензій третіх осіб, заборон та будь - яких інших обмежень щодо об'єкту оренди.

Як стало відомо ТзОВ "Пакко Холдинг" з ухвали суду від 14.12.2016 року, 06.11.2013р. між ТзОВ "ВТФ "Агротекс" та ТзОВ "Глобус Проперті" було укладено договір оренди, об'єктом оренди якого є нерухоме майно, яке перебуває в оренді ТзОВ "Пакко Холдинг", а саме нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10.

При цьому, договір оренди від 06.11.2013 року було укладено протягом строку дії договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012 року; ні ТзОВ "Глобус Проперті", ні ТзОВ "ВТФ "Агротекс" не повідомили ТзОВ "Пакко Холдинг" про намір укласти та про укладення вищезгаданого договору оренди від 06.11.2013 року. Хоча, згідно п.6.6. договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна ТзОВ "ВТФ "Агротекс" зобов'язувалося повідомляти ТзОВ "Пакко Холдинг" про всі зміни, які здатні вплинути на реалізацію договору та виконання зобов'язань по ньому.

Таким чином, ТзОВ "Пакко Холдинг" не знав та не міг знати про укладення договору оренди від 06.11.2013 року і ймовірні претензії на об'єкт оренди з боку третіх осіб.

В свою чергу, ТзОВ "Пакко Холдинг" правомірно користувався (і користується) окремим приміщенням магазину продовольчих товарів за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10 згідно укладеного і діючого договору.

Після закінчення строку дії договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012 року, між ТзОВ "ВТФ "Агротекс" та ТзОВ "Пакко Холдинг" 06.12.2015 року було укладено новий договір № 061215-01/3п оренди нерухомого майна, об'єктом оренди якого є окреме приміщення магазину продовольчих товарів за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10.

Строк дії договору та строк оренди - до 30 листопада 2018 року з моменту його підписання (п.7.2. договору).

06.12.2016р. згаданий об'єкт оренди було передано ТзОВ "Пакко Холдинг" згідно відповідного акту передачі - приймання.

Таким чином, станом на сьогодні ТзОВ "Пакко Холдинг" користується спірним приміщенням на законних підстав згідно укладеного і діючого договору оренди.

Укладаючи договір № 061215-01/3п оренди нерухомого майна орендодавець гарантував відсутність претензій третіх осіб, заборон та будь - яких інших обмежень щодо орендованого майна (п.6.5.).

ТзОВ "Глобус Проперті" також не повідомляло ТзОВ "Пакко Холдинг" про укладення поговору оренди від 06.11.2013р., його умови, не дотримавшись при цьому добросовісності, справедливості, розумності - засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України.

Також звернув увагу суду на те, що договір оренди між ТзОВ "ВТФ "Агротекс" та ТзОВ "Глобус Проперті" було укладено 06.11.2013 року, а ТзОВ "Глобус Проперті" звернувся до суду з позовом лише в листопаді 2016 року.

Протягом 3 років, які пройшли з дати укладення договору оренди від 06.11.2013р. ТзОВ "Глобус Проперті" не звертався до ТзОВ "Пакко Холдинг" і не повідомляв про існування спору щодо приміщення, хоча знав, що в ньому знаходиться супермаркет "Вопак".

Позивач також і не надав суду доказів того, що він протягом періоду з дати укладення договору і до сьогодні, звертався до ТзОВ "ВТФ "Агротекс" із вимогою передати йому спірне приміщення, забезпечити йому цілодобовий доступ до приміщення, усунення перешкод в користуванні, а тому така бездіяльність позивача, на думку третьої особи, свідчить про те, що ТзОВ "Глобус Проперті" не вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правовпорушення.

Долучив до матеріалів справи копії договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., акту передачі - приймання від 10.12.2012р., договору від 30.10.2013р. про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., договору від 16.04.2014р. про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р., договору №061215-01/3п оренди нерухомого майна від 06.12.2015р. та акту передачі - приймання від 06.12.2015р.

В судовому засіданні 11.01.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.2017р. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 11.01.2017р. (вх.№01-54/296/17 від 11.01.2017р.), в якій просив суд стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00грн.

Долучив до матеріалів справи додаткову угоду №1 (замовлення) до договору б/н про надання правової допомоги від 29.12.2016р., акту №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.01.2017р. копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 03.01.2017р. на суму 3 500,00грн.

Водночас, долучив до матеріалів справи копію договору №061215-01/3п оренди нерухомого майна від 06.12.2015р.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.01.2017р. позов заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях.

В судовому засіданні 11.01.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.01.2017р. до 11:00год. в зв'язку з необхідністю представлення сторонами та третьою особою додаткових доказів по справі.

16.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду письмові пояснення вих.№01 від 16.01.2017р. (вх.№01-54/561/17), в яких він позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі, вказавши, що договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 283,8кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10, посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №3501, вчинений з усіма, визначеними законом вимогами, що стосується форми, змісту, волевиявлення сторін під час укладення правочинів такого виду.

Сторона відповідача не довела недійсності чи нікчемності правочину, а тому в силу ст. 204 ЦК України, спірний договір оренди є чинним та таким, що породжує та визначає зобов'язання для сторін.

Оскільки вищезазначений договір оренди укладений з дотриманням вимог передбачених Цивільним та Господарським кодексами України та відсутні будь-які судові рішення щодо його недійсності, то такий договір є правомірним. Таким чином, зобов'язання, що виникають з дійсного правочину, повинні безумовно виконуватись сторонами, що уклали цей правочин, в даному випадку орендарем та орендодавцем, в т.ч. й в частині обов'язку орендодавця передати об'єкт оренди орендарю.

Зауважив, що пунктом 3.1.1. спірного договору оренди передбачено, що орендодавець зобов'язаний надати приміщення орендарю за актом приймання - передачі в строк до 15 січня 2014 року включно.

Крім того п. 2.2. договору оренди встановлено, що обов'язок по складанню акту приймання - передачі покладається на орендодавця. Оскільки ніяких письмових повідомлень від орендодавця на адресу орендаря з повідомленням про те, що акт приймання - передачі складено та пропозицій здійснити передачу нежитлового приміщення не надходило, крім того і не надіслано сам акт приймання - передачі нежилого приміщення, яке є предметом договору оренди, з цього вбачається, що орендодавець свідомо ухилявся та не виконував своїх зобов'язань щодо передачі приміщення та не забезпечив права позивача на безперешкодний доступ до вищезазначеного приміщення передбачених договором оренди та законодавством України.

Зазначив, що договір оренди було укладено 06.11.2013 року. Вказаним договором було передбачено, що у відповідача виникло зобов'язання передати приміщення в строк до 15 січня 2014 року включно, тобто визначено строк (термін) виконання зобов'язання. Проте, відповідач не вжив жодних дій для виконання своїх зобов'язань, чим грубо порушив вимоги чинного законодавства України та умов договору оренди.

Щодо тверджень відповідача, що договір є не укладеним з огляду на те, що між сторонами не досягнуто згоду з усіх істотних умов, зауважив, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоду з усіх істотних умов у відповідності до ст. 638 ЦК України.

Акцепт відповідача на оферту позивача, щодо підписання договору оренди з врахуванням всіх істотних умов договору, що передбачені законодавством, для даного виду договору було отримано, що підтверджено підписанням та скріпленням мокрими печатками договору оренди, крім того його нотаріальним посвідченням та реєстрацією речового іншого речового права за заявою відповідача.

Що стосується посилання відповідача на норму передбачену ст. 640 ЦК України, в якій він посилається тільки на частину 2, зауважив, що тут не повністю розкрито дану норму, з огляду на те, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Дану норму можна застосовувати якщо договір оренди (найму) здійснено в простій письмовій формі, а оскільки між сторонами договір оренди посвідчений нотаріально, то в даному випадку застосовується норма визначена частиною 3 ст. 640 УК України, а саме договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

16.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду додаткові письмові пояснення б/н від 16.01.2017р. (вх.№01-54/503/17), в яких він позов заперечив, вказавши, що твердження позивача про надіслання 04.02.2015р. на адресу відповідача вимоги не відповідають дійсності.

Долучив до матеріалів справи оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2017р. на суму 3 500,00грн.

16.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника третьої особи надійшли до суду додаткові письмові пояснення б/н від 16.01.2017р. (вх.№01-54/503/17), в яких він позов заперечив, вказавши, що згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст. 180 ГК України.

В договорі оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013 року сторони встановили істотну умову набрання чинності договором, а саме: даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення (п.8.2.).

Отже, сторони встановили, що з настанням такої обставини як підписання акту приймання - передачі настають права та обов'язки для сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Актом цивільного законодавства, а саме ч. 1 ст. 795 ЦК України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починаються обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. і норми цивільного законодавства визначають таку істотну умову як підписання акту приймання - передачі приміщення, моментом набрання чинності договором.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання - передачі не був підписаний сторонами, а, отже, договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. не набув чинності.

З набуттям чинності договору чинне законодавство пов'язує виникнення прав і обов'язків сторін, в т.ч. зобов'язань надати приміщення, а після його надання - забезпечити цілодобовий повний доступ до нього, не перешкоджати в користуванні приміщенням, не укладати інші договори щодо приміщення та інші обов'язки передбачені п.3.1. договору.

Окрім того позивач, протягом трьох років, які пройшли з дати укладення договору оренди від 06.11.2013р., не звертався до ТзОВ "Пакко Холдинг" і не повідомляв про існування спору щодо приміщення, хоча знав, як свідчать матеріали справи, що в ньому розташовано супермаркет "Вопак".

Також до моменту пред'явлення позову ТзОВ "Глобус Проперті" не звертався до ТзОВ "ВТФ "Агротекс" з вимогою про передачу приміщення, забезпечення доступу до нього, усунення перешкод в користуванні тощо.

Тобто, позивач не вживав залежних від нього заходів, які сприяли б підписанню акту приймання - передачі і набранню чинності договору оренди від 06.11.2013 року.

Враховуючи таку норму договору щодо набуття його чинності з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі (п.8.2. договору, що не суперечить вищезгаданим вимогам чинного законодавства), позивач не має права вимагати зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі приміщення та сплати штрафних санкцій.

В позовній заяві для обгрунтування правових підстав позову ТзОВ "Глобус Проперті" посилається лише на норми чинного законодавства, які регулюють обов'язковість виконання зобов'язань, при цьому не обґрунтовує набуття юридичного значення зобов'язання, і, відповідно, правами та обов'язками, що ним породжені, не обґрунтовує набрання чинності договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013 року.

Повідомив, що ТзОВ "Пакко Холдинг" категорично не згідний із вимогами позивача щодо зобов'язання вчинити дії по передачі спірного приміщення, оскільки перебуває у ньому на законних підставах, а саме на підставі договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012р. (акт передачі - приймання від 10.12.2012р.), який був укладений раніше, ніж договір від 06.11.2013р., і діяв до 05.12.2015 року. Після закінчення строку дії договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012 року, між ТзОВ "ВТФ "Агротекс" та ТзОВ "Пакко Холдинг" 06.12.2015 року було укладено новий договір № 061215- 01/3п оренди нерухомого майна, із строком дії договору та строком оренди - до 30 листопада 2018 року.

Щодо посилання відповідача у відзиві на лист № 114 від 10.11.2013р. (щодо не продовження договору), зауважив, що даного листа ТзОВ "Пакко Холдинг" не отримував, доказів направлення і отримання позивачем не надано.

В судовому засіданні 17.01.2017р. представники позивача позовні вимоги підтримади та просили суд їх задоволити в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач та його представник в судовому засіданні 17.01.2017р. позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.01.2017р. позов заперечив з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2013р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" (орендар) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" (орендодавець) було підписано договір оренди нежитлового приміщення, згідно з пунктом 1.1. розділу 1 якого за даним договором орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування магазин продтоварів /літер А-9/, загальною площею 283,8кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10, з метою здійснення торгівельної діяльності та здійснення господарської діяльності, що не суперечить чинному законодавству та статуту орендаря.

Розділом 2 даного договору сторони обумовили порядок приймання-передачі приміщення, а саме передача-приймання приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною даного договору. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця. Приміщення вважається переданим однією стороною і, відповідно, прийнятим другою стороною з моменту підписання акту приймання-передачі. Повернення приміщення орендодавцю здійснюється після закінчення строку дії договору.

Згідно підпунктами 3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6., 3.1.10. пункту 3.1. розділу 3 цього договору орендодавець зобов'язаний в т.ч. надати приміщення орендарю за актом приймання-передачі в строк до 15.01.2014р. включно; забезпечити цілодобовий повний доступ до приміщення, не вживати заходів, які будь-яким чином обмежували б орендаря в праві використання приміщення з метою визначеною даним договором; не вчиняти дій, які б перешкоджали б орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору; без письмової згоди орендаря не заключати з третіми особами будь-які договори про наміри, що стосуються приміщення, або договори про передачу прав та обов'язків визначених даним договором третім особам.

Згідно пункту 4.1. розділу 4, підпунктів 4.6.1., 4.6.2. пункту 4.6. розділу 4 договору передбачено, що орендна плата за користування приміщенням за домовленістю сторін встановлюється в розмірі 8 500,00грн. на місяць. Орендна плата сплачується орендарем, після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення, на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний в даному договорі. Орендна плата сплачується орендарем в національній одиниці України, в гривнях, за домовленістю сторін готівкою, до 15 числа місяця, що йде за розрахунковим.

Пунктами 5.10., 5.13. розділу 5 договору сторони передбачили, що за порушення орендодавцем п.3.1.4., 3.1.5., 3.1.6. договору, на протязі 5 робочих днів з моменту надсилання відповідної вимоги орендарем сплатити штраф в розмірі 50 000 грн. за кожен випадок порушення; за порушення орендодавцем п.3.1.10., 3.1.11., 3.1.12. договору, на протязі 5 робочих днів з моменту надсилання відповідної вимоги орендарем сплатити штрафну неустойку в розмірі 100% місячної орендної плати за кожен випадок порушення.

Відповідно до розділу 8 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщення в термін, вказаний в договорі, але не пізніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення (пункт 8.1. договору). Згідно пункту 8.2. договору від 06.11.2013р. даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 15.01.2020р. включно.

В розділі 10 цього договору сторони визначили, що додатками до цього договору є: акт прийому-передачі приміщення, копії документів, що підтверджують право власності на приміщення та копії документів, що підтверджують повноваження на підписання даного договору (наказ на призначення, довіреність, витяг з Статуту, в разі необхідності рішення компетентного органу).

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки, посвідчено Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №3501.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 641 ЦК україни пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підписаний між сторонами договір є за своєю правовою природою договором оренди (найму).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Сторонами в розділі 8 договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. визначено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщення в термін, вказаний в договорі, але не пізніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення (пункт 8.1. договору). Згідно пункту 8.2. договору від 06.11.2013р. даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 15.01.2020р. включно.

В даному випадку, предметом спору є вимога позивача про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" вчинити дії, щодо передачі нежитлового приміщення загальною площею 283,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, будинок 10, в оренду ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" згідно договору оренди від 06.11.2013р. та стягнення 108 500,00грн., в т.ч. 50 000,00грн.-штрафу за незабезпечення позивачу цілодобового повного доступу до приміщення згідно п. 3.1.4. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р., 50 000,00грн.-штрафу за вчинення дій, які перешкоджають позивачу користуватись приміщенням на умовах договору оренди згідно п. 3.1.5. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. та 8 500,00грн.-штрафу за укладення з третьою стороною договору оренди приміщення, що є предметом договору оренди між позивачем та відповідачем згідно п. 3.1.10. договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р.

Вимоги позивача базуються на доводах про те, що договір оренди від 06.11.2013р., який підписаний між ТзОВ "Глобус Проперті" та ТзОВ "Виробничо-торгова фірма "Агротекс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрований в ресстрі за №3501, набув чинності, і з боку відповідача має місце порушення його умов.

Такий підхід позивача, на думку суду, не відповідає вимогам закону, змісту договору та дійсному стану речей з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на момент підписання спірного договору оренди, приміщення магазину продовольчих товарів, яке є предметом вказаного договору, перебувало в оренді ТзОВ "Пакко Холдинг" на підставі договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012p., і про цей факт було відомо позивачу, що ним і не заперечується.

Відповідач стверджує, що усвідомлюючи необхідність початкового повернення такого приміщення із оренди від ТзОВ "Пакко Холдинг", наполіг на тому, що договір оренди від 06.11.2013р. підписаний між позивачем та відповідачем, набуде чинності лише з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, що чітко погоджено сторонами договору в п. 8.2.

30.10.2013р. між відповідачем та ТзОВ "Пакко Холдинг" підписано договір про внесення змін до договору №101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012p., яким п. 7.2. такого договору викладено в редакції, якою строк дії договору та строк оренди обумовлено до 14.01.2014 р.

Однак, ТзОВ "Пакко Холдинг" до обумовленої дати не звільнив приміщення магазину та не повернув його відповідачу, обґрунтувавши це ненадходженням від відповідача письмового попередження про припинення його дії за 20 днів до закінчення обумовленого строку оренди. І продовжив користування приміщенням. Подальші спроби відповідача повернути вказане приміщення собі для наступної передачі позивачу, не принесли бажаного результату.

Як стверджує відповідач про це він повідомив позивача, і останній на той момент зрозумів ситуацію, та не наполягав на передачі йому в оренду вищевказаного приміщення. Позивач більше не висував до відповідача будь-яких вимог чи претензій, доказів в підтвердження протлежного позивачем суду не надано.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є різновидом договору найму (оренди) і до нього застосовуються спеціальні норми глави 58 ЦК України. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до такого договору субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом наведених правових норм, не є укладеними нравочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору . Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час , впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 2 ст. 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, є стаття 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Положення названої статті свідчить про те, що за способом укладення договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є реальним правочином, для укладення якого, поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій.

Пунктом 8.1. договору оренди від 06.11.2013р., підписаного між сторонами визначено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в термін, вказаний у договорі, але не пізніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення. Тобто, момент початку дії договору пов'язаний не з часовим проміжком, а з конкретною обставиною, після настання якої він може розпочатись.

В договорі оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013 року сторони встановили істотну умову набрання чинності договором, а саме: даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення (п.8.2.).

Отже, сторони встановили, що з настанням такої обставини як підписання акту приймання - передачі настають права та обов'язки для сторін.

Відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно пункту 8.2. договору оренди, даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 15 січня 2020 року включно.

Отже, момент вчинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до ст.ст. 640, 795 ЦК України пов'язується з передачею майна у найм шляхом підписання сторонами відповідного документу (акту).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст. 180 ГК України.

За змістом наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно , якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо.).

Договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. є неукладеним, оскільки відповідно до законодавства для його вчинення потрібна передача визначеного ним майна. А обумовленого договором акту приймання-передачі приміщення сторонами підписано так і не було, і в силу того, що договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. по суті є неукладеним, тому і вимога щодо передачі відповідачем позивачу приміщення, яке є його предметом та стягнення штрафних санкцій є безпідставною. Вона може мати місце лише у разі непередачі такого приміщення відповідачем після завершення процедури укладення вказаного договору, а саме після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі приміщення, який обумовлений пунктами 8.1., 8.2. спірного договору.

Дана правова позиція відображена і в постанові Вищого господарського суду України від 29.02.2012р. у справі №5013/1217/11.

Тому, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд врахував, що момент вчинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до статей 640 та 795 ЦК України пов'язується з передачею майна у найм шляхом підписання сторонами відповідного документу (акту).

Актом цивільного законодавства, а саме ч. 1 ст. 795 ЦК України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починаються обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. і норми цивільного законодавства визначають таку істотну умову як підписання акту приймання - передачі приміщення, моментом набрання чинності договором.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання - передачі не був підписаний сторонами, а, отже, договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. є неукладеним.

З набуттям чинності договору чинне законодавство пов'язує виникнення прав і обов'язків сторін, в т.ч. зобов'язань надати приміщення, а після його надання - забезпечити цілодобовий повний доступ до нього, не перешкоджати в користуванні приміщенням, не укладати інші договори щодо приміщення та інші обов'язки передбачені п.3.1. договору.

Сторонами не надано підписаного ними акту, складання якого передбачено умовами розділу 8 договору, що свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди позивачу.

Окрім того суд зауважує, що позивач, протягом трьох років, які пройшли з дати укладення договору оренди від 06.11.2013р., не звертався до відповідача з вимогою передати майно, доказів в підтвердження протилежного суду не надано.

Тобто, позивач не вживав залежних від нього заходів, які сприяли б підписанню акту приймання - передачі і укладенню договору оренди від 06.11.2013 року.

Враховуючи таку норму договору щодо набуття його чинності з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі (п.8.2. договору, що не суперечить вищезгаданим вимогам чинного законодавства), вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі приміщення та сплати штрафних санкцій є безпідставними.

А тому суд не може взяти до уваги посилання позивача на набрання чинності договору.

Безпідставним є посилання позивача, на думку суду, на те, що відповідачем не доведено недійсність чи нікчемність правочину з огляду на таке.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Однак, встановленню обставин відповідності спірних договорів вимогам закону та як наслідок отримання висновку про недійсність договору передує встановлення обставин його укладення.

Судом встановлено, що даний договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013р. є неукладеним.

Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) .У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори) , в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно , якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Водночас, судом враховано, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-ТзОВ "Пакко Холдинг" правомірно користувався на час укладення сторонами спірного договору оренди (і користується) окремим приміщенням магазину продовольчих товарів за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10 згідно укладеного і діючого договору.

Після закінчення строку дії договору № 101212-01/3п оренди нерухомого майна від 10.12.2012 року, між ТзОВ "ВТФ "Агротекс" та ТзОВ "Пакко Холдинг" 06.12.2015 року було укладено новий договір № 061215-01/3п оренди нерухомого майна, об'єктом оренди якого є окреме приміщення магазину продовольчих товарів за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10.

Строк дії договору та строк оренди - до 30 листопада 2018 року з моменту його підписання (п.7.2. договору).

06.12.2016р. згаданий об'єкт оренди було передано ТзОВ "Пакко Холдинг" згідно відповідного акту передачі - приймання.

Таким чином, станом на сьогодні ТзОВ "Пакко Холдинг" користується спірним приміщенням на законних підставах згідно укладеного і діючого договору оренди.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 108 500,00грн., а тому в позові слід відмовити.

Доводи ТзОВ "Глобус Проперті" у позовній заяві та у поясненнях не спростовують даного висновку.

Згідно ст. 49 ГПК України, підстави віднесення судових витрат на відповідача, у разі відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні.

Розглянувши заяву представника відповідача про відшкодування позивачем понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00грн., суд вважає за необхідне її задоволити частково з огляду на таке.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між відповідачем та адвокатом ОСОБА_5 підтверджуються договором про надання правової допомоги від 29.12.2016 року б/н.

Згідно з предметом договору адвокат за цим договором надає клієнту послуги з правової допомоги по захисту його прав та інтересів, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв'язку з виконанням даного договору.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2017р. відповідачем було перераховано на рахунок адвоката ОСОБА_5 3 500,00грн.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №834, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 25.03.2016 року № 1/47-3 на ім'я ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_5 приймав участь у судових засіданнях у якості представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"".

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем надано договір про надання правової допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"" судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.

Зважаючи на те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката відповідачу за рахунок позивача мають бути відшкодовані в розмірі 1 500 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті", Волинська обл., м. Луцьк, вул. Макарова, 5, код 37940368

на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс"", м. Луцьк, вул. Ковельська, 63, код 02807273

1 500,00грн.-витрат на послуги адвоката.

Повний текст рішення складено

23.01.2017

Суддя С. В. Бондарєв