Постанова

від 17.01.2017 по справі 910/17718/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа№ 910/17718/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Саленко Я.Ю. (за довіреністю від 01.09.2016 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2016р.

по справі № 910/17718/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Ательєр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж"

про стягнення 151 413 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 151 413 грн. 56 коп. заборгованості за договором на проведення проектних робіт по розробці проектної документації № МЕЖ-КР-РП-1 від 07.10.2013, в тому числі: 124 058 грн. 66 коп. основної заборгованості, 21 788 грн. 23 коп. пені, 3 700 грн 69 коп. інфляційних втрат та 1 865 грн. 98 коп. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2016 р. у справі № 910/17718/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Ательєр" задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Ательєр" 124 058 грн. 66 коп. заборгованості, 21 788 грн. 23 коп. пені, 3 700 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 1 865 грн. 98 коп. 3 % річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справ належним чином підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2016 р. по справі № 910/17718/16 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач не звернувся з вимогою про оплату боргу чим порушив норми ст. 625 ЦК України. Вказав також, що роботи виконані несвоєчасно. Крім того, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно розглянув справу у відсутності уповноваженого представника відповідача за одне засідання, про цьому відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду

20.12.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В подальшому розгляд справи відкладався.

У судове засідання, 17.01.2017 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином. (а.с.74,87)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.10.2013 р. між ТОВ "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" (замовник за договором) та ТОВ "Архітектурне бюро "Ательєр" (виконавець за договором) укладено договір на проведення проектних робіт по розробці проектної документації № МЕЖ-КР-РП-1 (а.с.12)

За умовами вищевказаного договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, за завданням та за рахунок замовника виконати проектні роботи з розробки проекту капітального ремонту існуючих нежитлових приміщень по вул. Межигірська, 87 у Подільському районі м. Києва (далі "об'єкт") по стадії "Робочий проект", а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та їх результат (проектну документацію) та оплатити їх вартість.(п.1.1. договору).

В результаті виконання проектних робіт по даному договору підрядник зобов'язується передати замовнику у визначений сторонами строк розроблену проектну документацію в кількості 4 (чотирьох) примірників на паперових носіях, 1 (один) примірник в електронному вигляді.(п. 1.1.1 договору).

Загальний строк виконання проектних робіт складає 2,5 місяці (пункт 1.5. договору).

Роботи по даному договору виконуються поетапно згідно додатку № 1 до цього договору (календарного графіку виконання проектних робіт), а саме: етап № 1 "розробка розділу ГП" - 15 (п'ятнадцять) робочих днів з моменту отримання від замовника необхідних вихідних даних, в тому числі топогеодезичної підоснови в М 1:500 та авансового платежу; етап № 2 "розробка архітектурно-будівельного розділу" - 1 (один) місяць з моменту отримання від Замовника результатів обстеження наявного стану об'єкту який підлягає капітальному ремонту; етап № 3 "розробка розділів по внутрішнім інженерним мережам та протипожежним системам" - 1 (один) місяць з моменту розробки та затвердження замовником архітектурно-будівельного розділу (п.1.6 договору та додаток № 1 до договору)(а.с.19).

Пунктом 2.1 договору визначена ціна договору, а саме ціна за цим договором (ціна договору) є договірною, включає всі затрати підрядника та плату за виконання ним проектних робіт, та становить 646 751 гр. 00 коп., в тому числі ПДВ 20 % складає 107 791 грн. 83 коп.

Порядок виплат належної підряднику винагороди за розробку проектної документації на стадії "Робочий проект" передбачено положеннями п.2 додатку 2 до договору (а.с.20).

Відповідно до п. 4.1.,4.2 та 4.7 договору приймання-передача проектної документації за цим договором здійснюється сторонами за актами приймання-передачі проектної документації поетапно по мірі її розробки та належного оформлення у відповідності зі строками, зазначеними в додатку № 1 до цього договору (в календарному графіку виконання проектних робіт), у кількості примірників, передбаченої пунктом 1.1.1 договору. Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати отримання від підрядника відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт остаточно перевірити разом з генпідрядною організацією результати виконаних робіт, і, при відсутності зауважень до якості та обсягу таких результатів робіт, підписати акт, і передати його другий примірник підряднику. Непідписання замовником акту приймання-передачі робіт за цим договором протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від підрядника, без направлення в цей час на адресу підрядника мотивованої відмови у підписанні вищезазначеного акту, є підставою для сторін вважати виконані за цим договором роботи прийнятими замовником.

В подальшому, 11.06.2015 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № МЕЖ-КР-РП-1 від 07.10.2013 р., за якою у зв'язку із отриманням від Київського національного академічного театру оперети технічних завдань на розробку додаткових розділів по капітальному ремонту майнового комплексу театрально-видовищного закладу по вул. Межигірський, 87 у м. Києві (надалі об'єкт), сторони вирішили, що підрядник на вимогу замовника зобов'язується виконати додаткові роботи по розробці проектної документації по наступним розділам: системи телефонізації; структурована комп'ютерна мережа; системи охоронної сигналізації; зовнішні мережі водопроводу, каналізації та дощової каналізації; зовнішнє освітлення; система відеоспостереження; кошторисна документація.(а.с.21)

Пунктами 2 та 4 додаткової угоди № 1 передбачено, що загальна вартість зазначених вище додаткових робіт є договірною, включає всі затрати підрядника та плату за виконання ним проектних робіт та становить 84 774 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 20 %. Замовник першочергово, протягом трьох днів після підписання даної згоди перераховує підряднику аванс у розмірі 50% загальної вартості додаткових робіт; 30 % від загальної вартості робіт зазначеної в пункті 2 даної угоди замовник сплачує підряднику на протязі 3-х (трьох) банківських днів після подачі отриманої проектної документації в експертну організацію для її перевірки; остаточний розрахунок у розмірі 20 % від загальної вартості додаткових робіт здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Також, 24.02.2016 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2, за якою були внесені зміни до пункту 2.1 договору виклавши його в наступній редакції та доповнити договір пунктом 2.6: "2.1 Ціна робіт за цим договором (ціна договору) є договірною, включає всі затрати підрядника та плату за виконання ним проектних робіт, яка становить 629 690 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 20% та загальної суми зазначеної в пункті 2 Ддодатковій угоді № 1 від 11.06.2015 до договору, яка становить 84 774 грн 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 20%.

Загальна сума договору № МЕЖ-КР-КП-1 від 07.10.2013 складає 714 464 грн. 90 коп. в тому числі ПДВ 20% складає 119 077 грн. 48 коп.

2.6 Сума генпідрядних робіт складає 7% (сім) від загальної договірної ціни визначеної в пункті 2.1 договору яка розраховується та сплачується при закінчені робіт".(а.с.23)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в повному обсязі були виконанні роботи за умовами договору по розробці та передачі відповідачу комплекту проектної документації на загальну суму 714 464 грн. 90 коп., згідно до актів здачі - приймання проектної документації від 03 листопада 2014 року,17 грудня 2015 року, 21 березня 2016 року, 21 березня 2016 року (а.с.24-27), відповідач в свою чергу, здійснив оплату лише за виконанні роботи за № 1 та № 2 етапами, а також частково за 3 етапом.

06.09.2016 року позивач направив відповідачу претензію № 02/07-16 (а.с.37), з вимогою про виплату заборгованості у розмірі 124 058 грн. 66 коп., яка виникла за договором № МЕЖ-КР-КП-1 на проведення проектних робіт по розробці проектної документації від 07.10.2013 р. Також як додаток до претензії позивачем було направлено акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.09.2016 за договором № МЕЖ-КР-КП-1 на проведення проектних робіт по розробці проектної документації від 07.10.2013 на загальну суму 714 464 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що складає 119 077 грн 00 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, а акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.09.2016 р. відповідачем не підписаний та не повідомлено причини не підписання.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за виконанні роботи, а саме за 3 етап виконаних робіт, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що підрядник на виконання своїх зобов'язань за договором виконав проектні роботи по розробці проектної документації, яку передав замовнику, який в свою чергу вказані роботи прийняв але повністю їх не оплатив, у зв'язку з чим, з урахуванням часткової оплати та розміру зарахованих зустрічних вимог, в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані роботи у розмірі 124 058 грн. 66 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Договір, укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст.853 ЦК України обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, актами здачі-приймання проектної документації № 1 від 03.11.2014 на суму 452 725 грн. 70 коп., № 2 від 17.12.2015 на суму 7 668 грн. 00 коп. та № 3 від 21.03.2016 на суму 164 058 грн. 11 коп. (з урахуванням вартості виконаних додаткових робіт, загальна сума акту складає 254 071 грн. 20 коп.), які підписані представниками сторін та скріпленим печатками сторін, на виконання умов договору на проведення проектних робіт по розробці проектної документації № МЕЖ-КР-РП-1 від 07.10.2013 р. позивачем було здійснено роботи по розробці та передачі відповідачу комплекту проектної документації на загальну суму 714 464 грн. 90 коп. (а.с.24-27). При цьому, претензій щодо кількості, якості та часу виконання робіт замовником (відповідачем) в актах здачі-прийняття виконаних робіт зазначено не було.

Відповідно до платіжних доручень № 1120 від 14.11.2013 р. на суму 452 725 грн. 70 коп., № 420 від 22.06.2015 р. на суму 40 000 грн. 00 коп., № 565 від 17.12.2015 р. на суму 7 668 грн. 00 коп., № 20 від 28.03.2016 р. на суму 40 000 грн. 00 коп. та довідкою ПАТ "Кредобанк" № 152-36053/16 від 26.08.2016 р. відповідачем було оплачено виконанні роботи за № 1 та № 2 етапами, а також частково за № 3 етапом (а.с.33-36). У зв'язку з тим, що ціна відповідних етапів робіт змінювалась та оплата здійснювалась відповідачем з відхиленням від графіку, встановленого у додатку № 2 до договору, фактична вартість виконаних робіт по етапу № 3 складає 254 071 грн. 20 коп.

28.03.2016 року платіжним дорученням № 20 відповідачем було частково погашено заборгованості за виконанні підрядником роботи за етапом № 3 в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 22.03.2016 р. між сторонами було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.31), за яким замовник підтвердив наявність заборгованості за договором в розмірі 214 071 грн. 20 коп., а підрядник в свою чергу визнав наявність заборгованості за послуги генпідряду за договором в розмірі 50 012 грн. 54 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 21.03.2016.(а.с.28)

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.03.2016 р. та керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог однорідних вимог за зобов'язаннями на загальну суму 50 012 грн. 54 коп.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підрядник на виконання своїх зобов'язань за договором виконав проектні роботи по розробці проектної документації, яку передав замовнику, який в свою чергу вказані роботи прийняв, але в повному обсязі їх не оплатив, у зв'язку з чим, з урахуванням часткової оплати та розміру зарахованих зустрічних вимог, в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані роботи у розмірі 124 058 грн. 66 коп.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 124 058,66 грн. відповідач не надав, отже суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконанні роботи в цій частині.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що строк оплати не настав, оскільки позивач не звертався з вимогою про оплату боргу, чим порушив норми ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2. договору встановлений обов'язок замовника протягом десяти робочих днів з дати отримання від підрядника відповідного акту приймання - передачі виконаних робіт остаточно перевірити разом з генпідрядником організацію результату виконаних робіт, і при відсутності зауважень до якості та обсягу таких результатів робіт, підписати, і передати його другий примірник підряднику.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було підписано усі надані позивачем Акти здачі-приймання проектної документації та не було пред'явлено зауважень щодо здійснених робіт. Отже, вся проектна документація, яка була предметом робіт позивача за договором була прийнята та погоджена відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок оплати виконаних позивачем робіт, який був порушений відповідачем.

Крім того, як вже зазначалось, 06.09.2016 р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія з вимогою про виплату заборгованості у розмірі 124 058 грн. 66 коп., яка виникла за договором № МЕЖ-КР-КП-1 на проведення проектних робіт по розробці проектної документації від 07.10.2013 р., що отримана була відповідачем 13.09.2016 року (а.с. 43) Також, як додаток до претензії позивачем було направлено акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.09.2016 за договором № МЕЖ-КР-КП-1 на проведення проектних робіт по розробці проектної документації від 07.10.2013 на загальну суму 714 464 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що складає 119 077 грн. 00 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, а акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.09.2016 відповідачем не підписаний.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення , то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем було надано відповідачу всі акти здачі-приймання проектної документації та відповідно рахунки-фактури на їх сплату, що підтверджує факт направлення позивачем вимоги про оплату виконаних робіт відповідачу.

Відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 700 грн. 69 коп., нараховані за період прострочення з 01.04.2016 р. по 27.09.2016 р., пені у розмірі 21 788 грн. 23 коп. та 3% річних у розмірі 1 865 грн. 98 коп., нараховані за період прострочення з 29.03.2016 р. по 27.09.2016. р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, колегія суддів зазначає на наступне.

Частиною 1 ст. 230 ГПК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору № МЕЖ- КР-РП-1 на проведення проектних робіт по розробці проектної документації, а саме п. 5.5 за порушення встановлених договором строків оплати виконаних робіт замовник зобов'язується на письмову вимогу підрядника сплатити йому пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені, за кожний день прострочення, і не більше 10 % від ціни даного договору.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови договору щодо оплати за виконані роботи, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.5 договору та ст.ст.230-232 ГК України за період з 29.03.2016 по 27.09.2016 в розмірі 21 788 грн. 23 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови договору щодо оплати за виконані роботи, що є підставою для застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", передбачено, що відповідно до вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, зроблений судом першої інстанції, вважає його правильним та арифметично вірним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21 788 грн. 23 коп. пені, 3 700 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 1 865 грн. 98 коп. 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Безпідставними є, також доводи відповідача про те, що суд першої інстанції, порушуючи права відповідача, розглянув справу у одне засідання та виніс рішення у відсутності уповноваженого представника відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали (а.с.4). Відповідач в свою чергу в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення без участі представника відповідача, позбавив його права скористатись процесуальними правами, які наведені у статті 22 ГПК України.

Колегія судів зазначає, що позовна заява була прийнята до провадження 28.09.2016р. , а рішення судом першої інстанції, було винесено 17.10.2016р. отже, у відповідача було достатньо часу скористатись своїми правами наведеними у статті 22 ГПК України, надавши суду усні та письмові пояснення та направивши уповноваженого представника в судове засідання.

Водночас, колегія суддів враховує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений права в порядку ст. 28 ГПК України направити в судове засідання представника. Окрім того, колегія суддів зазначає, що до апеляційної інстанції відповідач, також, не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні, хоча про розгляд апеляційної скарги був повідомлений належним чином (а.с.74)

Таким чином, доводи апелянта про порушення його права на участь в судовому засіданні є необґрунтованими та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі № 910/17718/16, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі № 910/17718/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі № 910/17718/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17718/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко