Ухвала

від 23.01.2017 по справі 572/1275/14-к

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сарненський районний суд

Рівненської області

Справа № 572/1275/14-к

Провадження № 1-кп/572/2/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області: одноособово суддя Довгий І.І.,

при секретареві - Сосюк Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за підозрою за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Шеремет Л.С.,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Дане кримінальне провадження підсудне Сарненському районному суду Рівненської області.

В обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, згідно яких ОСОБА_1 являючись фізичною особою-підприємцем, у порушення ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 Про прибутковий податок з громадян , п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, п. 181.1 ст. 181; п. 183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст.195, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України занизив об'єкт оподаткування шляхом не відображення у бухгалтерському та податковому обліку доходів за 2011 рік та доходів від реалізації за готівкові кошти у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року горіхів грецьких, насіння гарбузового, шипшини і сухофруктів для підприємців Республіки Білорусь - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, внаслідок чого не сплачено податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 492 477 грн. та податку на додану вартість в сумі 923 599 грн., всього на загальну суму 1 416 036 грн.

Крім того, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що будучи фізичною особою- підприємцем, платником податку на додану вартість, проводячи власну фінансово-господарську діяльність по продажу сільськогосподарської продукції, при отриманні оплати за реалізовану ним продукцію підприємцям республіки Білорусь ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 за листопад-грудень 2011р., виникає об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з метою ухилення від сплати податків, діючи умисно, підробив податкові декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за листопад та грудень 2011 року, шляхом внесення неправдивих відомостей щодо обсягів постачання товарів, а також вчинив підроблення податкової декларації про майновий стан і доходи підприємця ОСОБА_1 за 2011 рік та додатку 7 до розділу податкової декларації про майновий стан та доходи (розрахунок податкових зобов'язань податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності), у яких зазначив завідомо неправдиві відомості про отримані доходи, не включивши до декларації доходи від реалізації товару підприємцям республіки Білорусь ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Т.В., ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 за листопад-грудень 2011р.

Крім того, ОСОБА_1 будучи засновником, директором ФГ Лаврущенка (код СДРПОУ 37012357, м. Сарни) на підставі підроблених документів, отримав у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства сертифікат серії PB №612733 від 15.08.13 про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, який в подальшому наданий ОСОБА_1 з іншими необхідними документами в Рівненську митницю Міндоходів для проведення митного оформлення вантажу.

Також ОСОБА_1 на підставі підроблених документів, отримав у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства сертифікат серії РВ №578353 від 09.08.13 про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, який в подальшому наданий разом з іншими необхідними документами в Рівненську митницю Міндоходів для проведення митного оформлення вантажу.

Крім того, ОСОБА_1, будучи директором ФГ Лаврущенка , з метою переміщення товарів - сільськогосподарської продукції на експорт, митного оформлення експорту товару, відобразив у вантажно-митних деклараціях форми МД-2 ФГ Лаврущенка з відміткою митниці про відправлення продукції за кордон за травень-серпень 2013 року в графі 44 Додаткова інформац./Подані документи/Сертифікати і дозволи одним із поданих документів - сертифікати Рівненської торгово-промислової палати про походження товару форми СТ-1, які видані на підставі завідомо підроблених документів про їх походження (закупівельних актів, накладних).

У обвинувальному акті сформульована правова кваліфікація кримінальних правопорушень: ч. 1 ст.212 КК України, тобто умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язковий платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах; ч. 3 ст.358 КК України, тобто підроблення офіційного документа, який видається громадянином-підприємцем, і який надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем або іншою особою, вчинене повторно; ч. 4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підроблених документів та викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Прокурор Шеремет Л.С. висловила думку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 висловили думку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки:

1. У формулюванні обвинувачення та у викладі фактичних обставин, що стосується інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, прокурор лише вказує на факт завідомого підроблення документів, що стосуються придбання товарів (овочів, лісоматеріалів) та їх використання, однак при цьому взагалі не зазначає в чому саме виявляється підроблення таких документів і ким саме, самим обвинуваченим ОСОБА_1 чи іншими особами воно вчинене та у який спосіб (шляхом складання, виготовлення завідомо підроблених документів, внесення недостовірних відомостей у справжній документ, тощо).

2. Безпосередньо у формулюванні обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України міститься абсолютно не допустиме пряме та передчасне зазначення та посилання на докази одержані під час досудового розслідування - показання свідків (працівників ПП Волиньінвестбуд , ПП Канц-Лідер , філії Лубенська ДЕД , арк.13), показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, арк.35), проведений на підставі ухвали слідчого судді огляд, як слідчу (розшукову) дію (арк.10), висновок судово-економічної експертизи (арк.7), якими прокурор обґрунтовує обвинувачення в цій частині.

3. В порушення п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутня дата затвердження обвинувального акта прокурором (арк.1, 36).

4. Реєстр матеріалів досудового розслідування, який надано разом з обвинувальним актом до суду, складено з порушенням вимог, визначених ст.109 КПК України, зокрема:

в реєстрі відсутні відомості про складання та затвердження обвинувального акта, який відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування;

в реєстрі відсутні відомості про повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, обов'язковість якого визначена ч. 1 та ч. 2 ст.253 КПК України, що ставить під сумнів законність проведення таких заходів.

Вказали, що відсутність зазначених вище відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування не лише викликають сумніви в повноті і законності збирання доказів, а й ставлять під сумнів доказування в цілому, як таке. Недотримання ж зазначених вище вимог щодо формулювання обвинувачення призводить до порушення права особи на захист і справедливий суд.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.

У підготовчому судовому засіданні суд має право приймати одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України. Зокрема, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього кодексу, суд повертає його прокурору. Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.

В обвинувальному акті всупереч вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, який передбачає, що обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, у формулюванні обвинувачення та у викладі фактичних обставин, що стосується інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, вказано лише на факт завідомого підроблення документів, що стосуються придбання товарів (овочів, лісоматеріалів) та їх використання, проте не зазначено, в чому саме виявляється підроблення таких документів і ким саме, самим обвинуваченим ОСОБА_1 чи іншими особами воно вчинене та у який спосіб (шляхом складання, виготовлення завідомо підроблених документів, внесення недостовірних відомостей у справжній документ, тощо). Таким чином, прокурор формулюючи обвинувачення взагалі не відображає об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного кримінального правопорушення, що ставить під сумнів встановлення та дослідження таких обставин стороною обвинувачення в цілому.

Також, у обвинувальному акті, безпосередньо у формулюванні обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України, міститься абсолютно недопустиме пряме та передчасне зазначення та посилання на докази одержані під час досудового розслідування - показання свідків (працівників ПП Волиньінвестбуд , ПП Канц-Лідер , філії Лубенська ДЕД , арк.13), показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, арк.35), проведений на підставі ухвали слідчого судді огляд, як слідчу (розшукову) дію (арк.10), висновок судово-економічної експертизи (арк.7), якими обґрунтовується обвинувачення в цій частині. Таким чином, стороною обвинувачення передчасно створено умови, за яких суд має визнати належними та допустимими доказами зазначені показання свідків, результати огляду, висновок експерта, без їх безпосереднього дослідження судом.

Вказана обставина прямо суперечить вимогам ч. 1 та ч. 2 ст.23, ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду та ч. 2 ст. 94 КПК України, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Також суд погоджується з тією обставиною, що в порушення п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті відсутня дата затвердження обвинувального акта прокурором (арк. 1, 36).

Відповідно до вимог ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Частина 2 ст.109 КПК України визначає, що реєстр повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 обгрунтовано вказують, що реєстр матеріалів досудового розслідування, який надано разом з обвинувальним актом до суду, складено з порушенням вимог, визначених ст.109 КПК України, оскільки:

в реєстрі відсутні відомості про складання та затвердження обвинувального акта, який відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

в реєстрі відсутні відомості про повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, обов'язковість якого визначена ч. 1 та ч. 2 ст. 253 КПК України, що ставить під сумнів законність проведення таких заходів.

Недотримання зазначених вище вимог щодо формулювання обвинувачення та відсутність зазначених вище відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування призводить до порушення права особи на захист і справедливий суд, з огляду на наступне.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі Ващенко проти України , зазначено: Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51) . Аналогічна позиція Європейського Суду з прав людини також сформульована в його рішеннях по справах: "Фоті та інші проти Італії", серія А № 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та "Озтурк проти Німеччини", серія А № 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року.

Водночас, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду у світлі дотримання положень п. З "а" ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський Суд з прав людини в §34 рішення від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії" визнав надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, поставленим за вину цій особі, що лежать в основі твердження про вчинення нею злочину. Аналогічна позиція Європейського Суду з прав людини також сформульована в його рішеннях: рішення від 25 березня 1999 р. у справі Пелісьє та Сассі проти Франції [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі Матточіа проти Італії , № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі І.Н. та інші проти Австрії , № 42780/98, п. 34.

За таких обставин суттєво порушені права обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 2, 291 КПК України, які з урахуванням наведеної вище практики Європейського суду з прав людини неминуче ведуть до порушення права обвинуваченого, передбаченого ст.42 КПК України знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, і права на судовий захист в цілому.

Тобто, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 2, п.п. 5, 9 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України і його слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32012190000000003 від 21.11.2012 року, складений 21.03.2014 року, повернути прокурору Шеремет Л.С.

Зобов'язати прокурора Шеремет Л.С. усунути виявлені недоліки протягом 7 днів з дня оголошення ухвали.

Ухвалу негайно направити прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: