Ухвала

від 24.01.2017 по справі 348/725/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 348/725/16-ц

Провадження № 22-ц/779/170/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б. М. Б.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Петрів Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто на рішення Надвірнянського районного суду від 16 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

в лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилаючись на введення його в оману при укладенні договору, порушення прав як споживача, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003012 з додатками від 13.04.2016, укладений ним з ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто , стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 80 300 грн, 800 грн комісії, сплачених на користь банку, 10 000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003012 з додатками від 13.04.2016, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто . Стягнуто з ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в сумі 80 300 грн і 2 500 грн судових витрат, а в дохід держави 803 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що правовідносини сторін урегульовані спеціальним Законом України "Про фінансовий лізинг". Суд не врахував, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак, як порушення умовами договору принципу добросовісності, коли умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків сторін та коли такі умови завдають шкоди споживачеві. В оскаржуваному рішенні не наведено цих ознак несправедливості умов договору. Сторони при укладенні договору погодили ціну предмета лізингу та розмір відповідних платежів. Умови оспорюваного договору повністю відповідають чинному законодавству, не обмежують і не порушують прав позивача. Що стосується адміністративного платежу, то ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає загальний можливий склад лізингових платежів і не містить вичерпного переліку їх складових. Не враховано судом і те, що відповідач не є фінансовою установою, на даний час відсутній правовий механізм отримання ліцензії для здійснення його діяльності. Крім того, договір фінансового лізингу не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Щодо витрат на правову допомогу, то компенсація таких витрат не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи. Позивачем не надано доказів того, які процесуальні дії вчинялись адвокатом, затрачений час на ці дії. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2016 між ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто і ОСОБА_2 укладено договір № 003012 фінансового лізингу з додатками. Згідно п. 1.1 договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб Renault Koleos , вартість якого становить 30 426,36 долари США (додаток № 1). 13.04.2016 на виконання умов договору позивачем здійснено адміністративний платіж в розмірі 80 300 грн.Т

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив із того, що в оспорюваному договорі фінансового лізингу наявні ознаки, які вказують на несправедливість по відношенню до споживача, зокрема умова виконання зобов'язань відповідачем в залежності від внесення позивачем адміністративного платежу. Чинним законодавством не передбачено лізингового платежу, пов'язаного з укладенням самого договору фінансового лізингу. Оспорюваний договір не містить графіку покриття витрат і виплати лізингових платежів у національній валюті, обсяг таких платежів сторони не погодили. У спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Позивачем не надано доказів про наявність підстав для відшкодування судом моральної шкоди відповідно до закону.

З огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. ст. 3, 13, 203, 215-216, 220, 227, 799, 806, 808 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним укладеного сторонами договору фінансового лізингу та стягнення з ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто на користь ОСОБА_2 сплаченого ним авансового платежу в сумі 80 300 грн.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які правильно встановлені, та узгоджуються з нормами матеріального права, що застосовані до цих правовідносин, а також з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно: порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; завдають шкоди споживачеві.

Згідно з укладеним 13.04.2016 між сторонами договору фінансового лізингу № 003012 лізингодавець зобов'язався придбати і передати на умовах фінансового лізингу в користування автомобіль Renault Koleos , а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (п.п. 1.1, 3.3.1). Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 30 426,36 доларів США.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості виконавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, в той час як споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа № 6-330цс16).

За положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Оскільки договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, то вірним є висновок суду щодо недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення оспорюваного договору.

Визнаючи умови укладеного договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з ПАТ Лізингова компанія Ваш Авто на користь ОСОБА_2 сплачений адміністративний платіж, суд вірно керувався положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" та статей 203, 215 ЦК України.

Відмовляючи в стягненні моральної шкодив розмірі 10000 грн суд вірно виходив з того, що у спорах про захист прав споживачів законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Матеріали справи не містять доказів про наявність підстав для відшкодування судом моральної шкоди відповідно до закону.

Судом правильно відмовлено у стягненні з відповідача 800 грн комісії за надходження готівки з платіжної картки, сплаченої на користь ПАТ КБ Приватбанк .

Витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн стягнуті у відповідності до вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", виходячи із фактично понесених затрат, пов'язаних із наданням позивачу правової допомоги адвокатом при вирішенні справи,

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Максюта І.О.