Рішення

від 18.01.2017 по справі 922/4272/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.Справа № 922/4272/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" ДП "НЕК "Укренерго", м. Бахмут до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор", м. Харків про стягнення 11557,11 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна Енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" державного підприємства «Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор", в якій позивач просить стягнути з відповідача: пеню у розмірі 2272,95 грн., штраф у розмірі 8839,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 129,98 грн. та 14% річних у розмірі 314,94 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №30-1/3381-15/231 від 29.10.2015р., який був укладений між позивачем та відповідачем щодо своєчасної поставки товару позивачу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області заяву, в якій повідомляє про неможливість прибуття у судове засідання та просить справу розглядати за відсутності позивача за вх.№1168, яка судом задоволена та справа розглядається за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 16.01.2017р. відзив на позовну заяву за вх.№1278, в якому зазначив, що застосування до відповідача одночасно такого виду зобов'язання як стягнення штрафу та пені є необґрунтованою та такою, що суперечить ст. 61 Конституції України та постанові Верховного суду України від 21.10.2015р. у справі №6-2003цс-15. Також відповідач зазначав, що стягнення з відповідача пені є безпідставним, оскільки у відповідача по справі не виникло грошового зобов'язання перед позивачем. Крім того, відповідач у справі зазначав, що за умовами договору постачання товару відповідачем здійснюється на протязі 50 робочих днів з моменту отримання авансу замовника, тобто поставка товару мала була бути здійснена до 03.02.2016р. Відповідач 19.02.2016р. повідомив позивача листом №163 від 19.02.2016р. про готовність продукції для ії передачі та необхідність надати доручення на прийняття товару. Довіреність на отримання товару була надана позивачем 09.03.2016р., тому на думку відповідача направлення ним позивачу листа від 19.02.2016р. за №163 підтверджує факт вчинення усіх необхідних дій для належного виконання умов договору з його боку, тому відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування інфляційних витрат.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

29.10.2015р. між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі по тексту - позивач, замовник по договору) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (далі по тексту - відповідач, постачальник по договору) укладено договір постачання товару №30-1/3381-15/231.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язався поставити (передати у власність замовника) товар, зазначений в специфікації (додаток №1, що є невід'ємною частиною договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар згідно з умовами договору.

Загальна сума договору передбачена сторонами пунктом 3.1. договору та становить 82 725,00 грн.

Термін постачання товару складає 50 робочих днів з моменту отримання авансу від замовника (пункт 5.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, розмір авансу складає 30 % від вартості партії товару.

20.11.2015р. позивач перерахував на рахунок відповідача аванс в розмірі 24 817,50 грн., що складає 30% вартості партії товару та підтверджується платіжним дорученням № 4833.

Позивач зазначає, що частина партії товару на суму 19 587,60 грн. поставлена відповідачем не була.

29.02.2016 на адресу позивача надійшов лист про відмову відповідача від поставки товару на суму 19 587,60 грн. Враховуючи відмову від поставки товару, сума грошових коштів позивача, яка була в користуванні відповідача у період з 21.11.2015 по 08.04.2016 склала 5 876,28 грн., тобто 30% від вартості непоставленого товару.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином не виконав, тому позивачем нараховано відповідно до пункту 7.1. договору: 2 272,95 грн. пені та 8 839,24 грн. штрафу, інфляційні втрати в сумі 129,98 грн. та згідно п.4.9. договору 14% річних за користування грошовими коштами позивача в сумі 314,94 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач двічі звертався до відповідача з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язання, а саме 17.02.2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію №01-16/337, 15.03.2016 та 15.03.2016р. лист про досудове врегулювання спору №01-16/518. Проте, відповідач на вказані претензії позивача не відреагував та суму штрафних санкцій не оплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 174 Господарського кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від його виконання або одностороння зміна його умов неприпустима (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України)

Одним з видів правових наслідків, які передбачені ст. 611 ЦК України та наступають в разі неналежного виконання стороною зобов'язань, є сплата неустойки (штрафу).

Відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань передбачена пунктом 7.1 договору, відповідно до якого, у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14 % від вказаної ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання зобов'язання на 36 днів, а саме здійснив поставку товару 09.03.2016р., а отже нарахування позивачем пені штрафу за період з 03.02.2016р. по 09.03.2016р. згідно п.7.1. договору у розмірі 8839,24 грн. є правомірним.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача щодо своєчасного виконання зобов'язань по повідомленню позивача про готовність передачі товару у формі направлення листа №163 ввід 19.02.2016р. судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано належних доказів вказаних обставин, а саме неналежного виконання зобов'язання кредитором.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 129,98 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування позивачем штрафу у розмірі 8839,24 грн. та інфляційних у розмірі 129,98 грн. суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, та умовам договору та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2272,95 грн. суд вважає зазначити про наступне.

Верховним судом України у Постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, прийнятої за результатом перегляду судових рішень, здійсненного на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що згідно ст. 549 ЦК України, штраф і пеня с одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання поставки товару за договором поставки свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, відповідно до цього суд вважає у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2272,95 грн. - відмовити.

Щодо заявленої позивачем суми 14% річних у розмірі 314,94 грн. суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.9. договору, у разі невиконання зобов'язань постачальник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (авансові платежі) протягом 3-ох робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та сплачує 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач користувався грошовими коштами позивача у розмірі 5876,28 грн. у період з 21.11.2015р. по 08.04.2016р. суд вважає позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 14% річних за користування грошовими коштами у розмірі 314,94 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (61001, місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, офіс 1410 код ЄДРПОУ 32760503 п/р 26001398526, АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ", МФО 380805) на користь Державного підприємства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (01036, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 код ЄДРПОУ 00100227, п/р 26008010066033 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" державного підприємства «Національна енергетична компанія "Укренерго" (84501, Донецька область, м. Бахмут, вул. П. Лумумби, 97 код ЄДРПОУ 23344104, п/р 26006151103329 в Центральне відділення АТ "Укрексімбанк" ум. Києві, МФО №322313) суму штрафу у розмірі 8839,24 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (61001, місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, офіс 1410 код ЄДРПОУ 32760503 п/р 26001398526, АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ", МФО 380805) на користь Державного підприємства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (01036, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 код ЄДРПОУ 00100227, п/р 26008010066033 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" державного підприємства «Національна енергетична компанія "Укренерго" (84501, Донецька область, м. Бахмут, вул. П. Лумумби, 97 код ЄДРПОУ 23344104, п/р 26006151103329 в Центральне відділення АТ "Укрексімбанк" ум. Києві, МФО №322313) інфляційні втрати у розмірі 129,98 грн., 14% річних за користування грошовими коштами у розмірі 314,94 грн. та судовий збір у розмірі 1332,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1