Вирок

від 16.01.2017 по справі 127/7244/15-к

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7244/15-к

Провадження №1-кп/127/375/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Чезганової А.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

за участю сторін кримінального провадження -

з боку обвинувачення: прокурора Бібляка М.Ю.,

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

за участю представника потерпілої ОСОБА_3 -

адвоката Стьоби Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 386 КК України, відомості про які внесені 03 грудня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010380003864,-

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2011 року в період часу із 08.00 до 11.00 год. обвинувачений ОСОБА_1, скориставшись відсутністю власника майна (електродвигунів) ОСОБА_3, не маючи законних підстав перебування у підсобному приміщенні, де зберігалися електродвигуни, з метою вчинення крадіжки даних двигунів, проник на територію цеху (будівля водопостачання літ. А ), розташованого на території колишнього ВАТ Вінниця Хімпром (ТОВ Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро ), що по АДРЕСА_2. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, будучи обізнаним про місце знаходження майна та його вартісну оцінку, маючи на меті корисливий мотив та самозбагачення, використовуючи допомогу робітників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не були обізнані у злочинних планах ОСОБА_1, таємно вчинив крадіжку майна, що належить ФОП ОСОБА_3, а саме:

- електродвигуна 4А225/55кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигунів ASI 200/22кВт (2 шт.), придбаних 19.05.2010 р., загальною вартістю 2940 гривень;

- електродвигуна 4АМ 200/30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигуна ASI 200/30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигуна ВАО 71/6 30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигунів 4АМ 160/15кВт (7 шт.), придбаних 18.03.2011 р., загальною вартістю 7050,24 гривень;

- електродвигуна ВАО 71/6 17кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигунів 2В 112/4 кВт (2 шт.), придбаних 03.03.2011 p., загальною вартістю 799,45 гривень;

- електродвигуна 2В 112/5,5 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011 p., загальною вартістю 399,92 гривень;

- електродвигунів ОА2/5,5 кВт (3 шт.), придбаних 14.07.2010 p., загальною вартістю 4963,88 гривень;

- електродвигунів 4АМ 132/11кВт (2 шт.), придбаних 19.05.2010 р., загальною вартістю 2940 гривень;

- електродвигунів 4АМ160/15 кВт (2 шт.), придбаних 07.02.2011 р., загальною вартістю 3504,24 гривень;

- електродвигуна 4АМН280/200 кВт (1 шт.), придбаного 14.07.2010 р., вартістю 6618,50 гривень;

- електродвигуна 22кВт/3000 (1 шт.), придбаного 26.06.2008 р., вартістю 3662,71 гривень;

- електродвигуна 4АМН 250/132, КНЗ-2-15-57-8-УЗ (1 шт.), придбаного, 05.06.2010 р., вартістю 16 912,80 гривень;

- електродвигунів 4АМ 100/2,2 (3 шт.), придбаних 03.03.2011 р., загальною вартістю 1199,17 гривень;

- електродвигуна 4АМ 100/4 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011 р., вартістю 399,73 гривень;

- електродвигунів А111 100 кВт (3 шт.), придбаних 22.10.2008 р., загальною вартістю 12 366,72 гривень;

- електродвигуна 75 кВт/1500 (1 шт), придбаного 26.06.2008 р., вартістю 4531,51 гривень;

- електродвигуна ВАО 75 кВт 1500 (2 шт.), придбаних 10.09.2010 p., загальною вартістю 1906 гривень;

- електродвигуна 2В160/11 кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010 р., вартістю 1470 гривень;

- електродвигунів 4АМ 132/8,3 кВт (2 шт.), придбаних 11.11.2008 р., загальною вартістю 1727,60 гривень;

- електродвигунів А02/4/5,5 кВт (3 шт.), придбаних 22.10.2010 р., загальною вартістю 2876,40 гривень;

- електродвигуна АІР 180/22кВт (1 шт.), придбаного 25.07.2011 р., вартістю 3787,60 гривень;

- електродвигуна 4АМ90/11 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011 р., вартістю 399,73 гривень;

- електродвигуна 4АМ 112/4кВт (1 шт.), придбаного 10.09.2010 р., вартістю 191,10 грн.

- насосів хімічних (3 шт.), придбаних 21.04.2011р., загальною вартістю за три штуки - 1967, 61 гривень;

- насоса хімічного (1 шт.), придбаного 18.01.2011р., вартістю 388,36 гривень;

- вентилятора з двигуном ВЦ 4/75 (1 шт.), придбаного в середині 2009 р., за 1607,04 гривень;

- електродвигуна ОА 2/4/5,5 кВт (1 шт.), придбаного в жовтні 2010 р., вартістю 1730,70 гривень, а всього на загальну суму, яка у відповідності до висновку експерта №376 від 24.04.2012 року, складає 93 691,01 гривень.

Викрадені електродвигуни робітниками ОСОБА_5 та ОСОБА_8, на прохання ОСОБА_1, були завантажені за допомогою вантажопідйомника на вантажний автомобіль марки Камаз , д.н.з НОМЕР_3, з причепом д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та перевезені до місця постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, де їх було розвантажено в гаражне приміщення. В подальшому ОСОБА_1 реалізував викрадене майно, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 93 691,01 грн., що в 199,1 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, ОСОБА_1, приблизно, 15 серпня 2011 року, перебуваючи по місцю реєстрації та постійного проживання, в домоволодінні АДРЕСА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності та кримінального покарання за вчинення ним злочину, маючи умисел на підкуп свідка ОСОБА_7, примушував його надати органам внутрішніх справ завідомо неправдиві показання стосовно присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при вивозі ним з цеху на території колишнього Хімпрому , по АДРЕСА_2, електродвигунів за допомогою вантажного автомобіля та навантажувача, що мало місце 28 липня 2011 року в період часу із 08.00 до 11.00 год. за відсутністю їх власника ФОП ОСОБА_3 За надання ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань на користь ОСОБА_1, останній пообіцяв ОСОБА_8 матеріальну винагороду, яку в подальшому, приблизно, 20-25 серпня 2011 року виплатив двічі по 200 гривень, в загальній сумі 400 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ст. 386 КК України, не визнав, суду пояснив, що протягом тривалого часу у нього був з ОСОБА_9 спільний бізнес, пов язаний з ремонтом та подальшою реалізацією електродвигунів. В 2006 році він разом з ОСОБА_3 придбали приміщення цеху АДРЕСА_3 вклавши кошти в рівних долях. Дане приміщення поділене між ними навпіл в рівних долях. Право власності належить йому та ОСОБА_3, відповідно до договору, в рівних долях.

Влітку 2011 року між ним та ОСОБА_9 виник конфлікт, він почав помічати, що ОСОБА_9 обманює його та не порівну ділить зароблені ними кошти, які вони отримували від реалізації електродвигунів. Побачивши це, він почав говорити ОСОБА_9, що хоче повністю від нього відділитись, поділивши двигуни, які знаходились в цеху. З цією метою 28 липня 2011 року він замовив автомобіль та навантажувач, щоб завантажити належні йому електродвигуни. При цьому були присутні ОСОБА_9, його син ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 В присутності вищезазначених осіб він з ОСОБА_9 розділили майно, в тому числі електродвигуни, які завантажили в автомобіль Камаз . Разом з ним поїхали ОСОБА_11 та ОСОБА_7, які допомогли розгрузити дані електродвигуни за місцем його проживання, які він розібрав на металобрухт, а замість коштів, отриманих від їх реалізації, він взяв кутники, арматуру та інше приладдя, яке може знадобитись в господарстві.

22.08.2011 року йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_9 та запропонував зустрітись, щоб поговорити про розподіл цеху, який спільно їм належить. Приїхавши до магазину Грош разом зі своєю дружиною, він зустрівся з ОСОБА_9, який також приїхав разом з дружиною ОСОБА_3 та зі знайомим ОСОБА_13 Коли вони почали спілкуватись, ОСОБА_9 категорично сказав, щоб він забирався зі своєї частини складу, а він в своїй частині буде продовжувати працювати до того часу, поки не буде продано даний цех. Коли він не погодився на такі умови, то ОСОБА_9 уїхав. Приблизно, через 3-4 години йому знову на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_9 та запропонував ще раз поспілкуватись з приводу розподілу цеху. Погодившись, він знову приїхав до магазину Грош , де на нього чекали працівники міліції разом із ОСОБА_9 Оскільки докази його вини відсутні, просить його виправдати, відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_3

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, його вина повністю підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_9 займається придбанням, ремонтом та реалізацією електродвигунів. В 2006 році вони разом з обвинуваченим придбали приміщення цеху, яке в подальшому планували продати, а тому придбали його в рівних частинах, його розподіл не проводився. Оскільки вигідних пропозицій щодо продажу не надходило, то згодом в даному приміщенні почали зберігати особисте майно, в тому числі електродвигуни, які зачиняли на ключ. 19.08.2011 року вона приїхала з села додому і чоловік повідомив, що ОСОБА_1 викрав їх електродвигуни. Раніше чоловік її про це не повідомляв, так як вона хворіла, тому він не хотів її турбувати. Чоловік сказав, що розмовляв з ОСОБА_1, однак без результату. Після чого вони вирішили ще раз поговорити з останнім, щоб він повернув їм викрадені електродвигуни, а вони не зверталися з цього приводу в міліцію. Вони зустрілись біля Грошу , однак розмови не вийшло. Тоді 22.08.2011 року вона звернулась із заявою в міліцію з приводу крадіжки ОСОБА_1 електродвигунів. Спільного бізнесу з ОСОБА_1 у їх сім ї не було. Просила суд повністю задовольнити її уточнений цивільний позов та стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1931903 гривні матеріальної шкоди, яка підтверджується ксерокопіями прайсів, в яких зазначені реальні ціни на електродвигуни аналогічні тим, які були у них викрадені обвинуваченим. Також просила стягнути на її користь 500000 гривень моральної шкоди, так як через неправомірні дії обвинуваченого вона перенесла нервовий стрес, з 06.02.2012 - 16.03.12 року пролежала в лікарні, так як перенесла мікроінфаркт, який був викликаним сильним хвилюванням з даного приводу.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що його дружина - ОСОБА_3, як ФОП займається роздрібною торгівлею в спеціалізованих магазинах непродовольчими товарами, виробництвом машин та устаткування. Дана підприємницька діяльність здійснюється в приміщенні цеху, що розташований на території колишнього Хімпрому по АДРЕСА_5 Вказане приміщення було придбано в рівних частках з ОСОБА_1, яке в майбутньому планували продати. В зв язку з фінансовою кризою приміщення продати не вдалось, а з часом там стали зберігати особисте майно, в тому числі належні їх сім ї електродвигуни та інше устаткування. В іншу частину будівлі своє майно завіз ОСОБА_1 Він безпосередньо скуповував на різних підприємствах електродвигуни, ремонтував їх, знаходив покупців та в подальшому продавав. Ремонтом та купівлею займався він сам, іноді, при великій кількості роботи, йому допомагали його син - ОСОБА_10 та знайомі за матеріальну винагороду. ОСОБА_1 надавав йому послуги водія також за матеріальну винагороду, часто возив його для придбання старих електродвигунів, закупівлі деталей для ремонту.

28.07.2011 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_13 та повідомив, що біля їхнього цеху бачив ОСОБА_1, який здійснював завантаження електродвигунів на автомобіль Камаз . Приїхати до цеху та особисто зустрітись з ОСОБА_1 для з ясування даної ситуації в нього не було можливості, тому він зателефонував останньому, який повідомив, що забрав своє майно. Наступного дня він поїхав до цеху, двері якого відчинив своїм ключем. Замки були цілі, але він виявив зникнення електродвигунів та відразу зателефонував до ОСОБА_1, який повідомив, що нічого не крав і повертати не збирається. Про дану ситуацію дружині зразу не розповів, так як не хотів її хвилювати. Однак зрозумівши, що з ОСОБА_1 не домовиться вирішити питання мирним шляхом, вирішив по приїзду дружини із села все їй розповісти. 22.08.2011 року його дружина звернулася до міліції із заявою про крадіжку електродвигунів.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_1 його знайомий, який до нього двічі звертався та просив допомоги у завантаженні та розвантаженні автомобіля. Перший раз він завантажував металеві конструкції та будівельні матеріали в середині липня 2011 року. 28.07.2011 року, приблизно, о 10.30 год. приїхав на велосипеді на територію колишнього Хімпрому та з ясував, що на завантаження майна спізнився. Тоді він на велосипеді поїхав додому до ОСОБА_1, де допоміг розвантажувати автомобіль Камаз , на якому знаходилися піддони з електродвигунами. Розвантаження здійснювали карою. Деякі двигуни впали, потім їх поставили на піддони, розвантаження тривало, приблизно, 30 хв., можливо, трохи більше. Двигуни, які вони розвантажували були пофарбовані та не пофарбовані, вони складали їх у гаражі ОСОБА_1 За розвантаження останній заплатив йому кошти, але він не пам ятає скільки. Крім того, через деякий час ОСОБА_1 запросив його та ОСОБА_11 до себе на розмову, в ході якої повідомив, що у нього виник спір з ОСОБА_9 стосовно електродвигунів, які нещодавно вони допомагали йому розвантажувати в його гараж. ОСОБА_9 подав на нього в міліцію, але він ні в чому не винен, ніяких проблем у нього з ОСОБА_11 не буде, якщо вони будуть свідчити на його користь. В подальшому пообіцяв за надання нами неправдивих показань матеріальну винагороду, яку йому особисто сплатив двічі по 200 грн., в загальній сумі 400 грн. Свідчення, які він надавав до порушення кримінальної справи, є неправдивими, на той момент він не попереджався про кримінальну відповідальність і думав, що ОСОБА_1 з ОСОБА_9 вирішать питання мирним шляхом.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він мав питання по бізнесу з ОСОБА_9 Влітку в 2011 році чув про крадіжку електродвигунів з цеху, можливо, щось не поділили. За чиї кошти були придбані бувші у використанні електродвигуни, йому невідомо. ОСОБА_9 їздив разом з ОСОБА_1, останній був за кермом.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що 28.07.2011 року, в першій половині дня, до нього на склад по роботі прийшов ОСОБА_13, а потім вони вирішили поїхати на його автомобілі попити квасу. Коли виїжджали з заводу, то біля цеху, що належить ОСОБА_3, побачили автомобіль марки Камаз . ОСОБА_13 попросив його зупинитись, так як він хотів побачити ОСОБА_9 Він залишився в автомобілі, з якого бачив двох робітників, які за допомогою навантажувача грузили на автомобіль Камаз електродвигуни. Коли ОСОБА_13 повернувся, то сказав, що ОСОБА_9 не має.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона з ОСОБА_1 з 2008 року перебуває в цивільному шлюбі. Їй відомо, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9 купували старі електродвигуни, ремонтували їх та продавали. Кошти від їх реалізації ділили. Між ними були дружні стосунки. В липні 2011 року вона, ОСОБА_1 та сім я ОСОБА_9 їздили відпочивати на море. Коли вони повернулись, то між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник конфлікт на ґрунті несправедливого розподілу прибутку від спільного бізнесу. ОСОБА_1 прийняв рішення розділити бізнес, зателефонував до ОСОБА_11 та ОСОБА_7, щоб вони допомогли йому із завантаженням та розвантаженням його частини двигунів. ОСОБА_1 привіз додому невелику кількість двигунів, вони були старі, бувші у використанні, декілька з них були пофарбовані сірою фарбою. Через декілька днів їх здали на металобрухт, а до того вони знаходились у них в гаражі. Вона була присутня при зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_9 біля магазину Грош , під час якої останній ні на які компроміси не йшов. В кінці розмови ОСОБА_9 сказав, що якщо її чоловік не віддасть йому свою частину цеху, то він заявить на нього в міліцію. Того ж дня, приблизно, через дві години після даної розмови до її чоловіка знову подзвонив ОСОБА_9 та домовився про зустріч біля магазину Грош . Коли вона із чоловіком приїхали на дану зустріч, то побачили працівників міліції. Свідок ОСОБА_13 погрожував свідку ОСОБА_7, а тому останній дав такі показання.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в середині літа 2011 року він приїхав в цех до ОСОБА_15 з приводу свого замовлення. Після розмови з останнім, він запропонував ОСОБА_15 його підвезти. Проїжджаючи біля цеху ОСОБА_9, він побачив автомобіль марки Камаз , на якому були завантажені піддони з електродвигунами. Він запитав у водія вантажівки, де ОСОБА_9, на що той сказав, що йому нічого невідомо. Він побачив ОСОБА_1 в кінці цеху, з ним не розмовляв. ОСОБА_9 ні в цеху, ні поряд з цехом не було. Він був присутнім у складі комісії при інвентаризації електродвигунів ОСОБА_3 Він не пам ятає кількість викрадених двигунів, але нестача складала більше 100000 гривень.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в кінці липня 2011 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та попросив допомогти завантажити електродвигуни на автомобіль, на що він погодився. Він навантажувачем приїхав до цеху, біля якого побачив автомобіль марки Камаз та ОСОБА_1 Останній вказав йому, які саме електродвигуни необхідно вантажити на автомобіль. Водій автомобіля Камаз стояв в стороні. ОСОБА_9 в цей час на складі не було. Він завантажив на автомобіль, приблизно, 30 чи 40 піддонів, на яких знаходилося по одному чи по два електродвигуна, в залежності від їх розміру. Потім він допоміг розвантажити дані двигуни за місцем проживання ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що, приблизно, понад чотири з половиною років тому, до нього звернувся ОСОБА_1, який попросив допомогти завантажити та розвантажити автомобіль, при цьому пояснив, що він ділить з ОСОБА_9 спільний бізнес. Приблизно, о 10.00 год. він приїхав до цеху, що по АДРЕСА_6 де разом з іншими чоловіками на ім я ОСОБА_5 та ОСОБА_11 завантажили автомобіль марки ЗІЛ корпусами електродвигунів, дерев'яними балками та дерев'яними дошками, які привезли та розвантажили у ОСОБА_1 вдома. Згодом, ОСОБА_1 знову попросив допомогти завантажити автомобіль корпусами електродвигунів і він разом з тими самими робітниками завантажили, приблизно, 15 корпусів електродвигунів на автомобіль Камаз , які перевезли додому до ОСОБА_1 Потім розібрали їх та завезли на металобрухт. Давати свідчення, що ОСОБА_9 і його син були присутні, коли вивозили зі складу електродвигуни, його просив ОСОБА_1, тому в ході досудового слідства він давав неправдиві показання, однак коштів за це не отримав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в нього у власності є автомобіль Камаз , д.н.з. НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_1, яким надає послуги по перевезенню. Влітку 2011 року, точної дати не пам ятає, до нього звернувся ОСОБА_1 і попросив допомогти перевезти електродвигуни у великій кількості, які будуть загружатись навантажувачем. Приїхавши із замовником до цеху на території колишнього Хімпрому , за допомогою навантажувача на його автомобіль було завантажено велику кількість електродвигунів на дерев яних піддонах. При завантаженні були присутні замовник, водій навантажувача, більше нікого не пам'ятає. Завантаження тривало, приблизно, 1-2 години. Електродвигуни він привіз на АДРЕСА_7, де проживає ОСОБА_1 За допомогою навантажувача вони електродвигуни розвантажили.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив що, в березні 2012 року на території Замостянського РВ зустрів ОСОБА_5, з яким стояли в коридорі та чекали виклику на допит. Через деякий час ОСОБА_1 вийшов з кабінету та в грубій формі спитав ОСОБА_5, чому він сюди прийшов, для чого воно йому потрібно. На це ОСОБА_5 йому повідомив, що прийшов по виклику слідчого. Згодом до ОСОБА_1 підійшов чоловік крупної статури з претензією, що він його підставив , та заставив говорити неправду слідчому. ОСОБА_1 назвав даного чоловіка ОСОБА_11, став його заспокоювати, просив мовчати, не говорити тут, запевняв, що все буде нормально, він все вирішить. Так як він стояв поруч, а також з кабінету вже вийшов ОСОБА_5, ОСОБА_1 став виводити ОСОБА_11 з коридору на вулицю. Вони пішли до бесідки, він з ОСОБА_5 теж вийшли на вулицю та бачили, як ОСОБА_1 і ОСОБА_11 про щось пожвавлено спілкуються, при цьому обличчя ОСОБА_11 виражало обурення, а ОСОБА_1 йому щось пояснював.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він працює, близько, десяти років сторожем. До його обов'язків входить охорона приміщення по АДРЕСА_8 у будні з 17.00 год. до 08.00 год. наступного дня та протягом вихідних. В одному із приміщень здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_3 ОСОБА_1 доступу до приміщення, де знаходяться електродвигуни, не мав, у нього не було ключа. Влітку 2011 року йому сказали, що відбулася крадіжка електродвигунів, при цьому замки були цілі. Крадіжку виявили ОСОБА_3 та її чоловік - ОСОБА_9 Це сталося в робочий день. Незадовго до цього він бачив, як ОСОБА_1 брав із сейфу ОСОБА_3 документи та їх фотографував. Йому ОСОБА_1 висловив незадоволення, що він про це розповів ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сином потерпілої ОСОБА_3 28 липня 2011 року він не був присутнім в цеху, коли ОСОБА_1 вивозив електродвигуни. Спільного бізнесу у його батьків з останнім не було.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що в 2011 році він працював завскладом в ТД Амбар . Його фірма знаходилася по сусідству з цехом, що належав ОСОБА_3 та ОСОБА_1, де ремонтували електродвигуни. ОСОБА_1 їздив на автомобілі, а ОСОБА_3 розраховувалася з ним за електродвигуни, які він їй продавав. Коли заходив в цех до ОСОБА_3, то бачив 30-40 електродвигунів. В цеху ОСОБА_3 він був всього 3-4 рази. Крім чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_9, там також працював їх син та ще якісь хлопці. В один із днів пішла інформація, що відбувалась крадіжка електродвигунів з даного цеху, але джерело походження даної інформації він не пам ятає.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що з 2006 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був спільний бізнес по ремонту електродвигунів. Вони придбали приміщення цеху на території ВО Хімпром по АДРЕСА_5 Бізнес полягав в тому, що вони купували двигуни, ремонтували їх та продавали. Це все відбувалося в приміщенні вищезазначеного цеху. Він у них два чи три рази купував двигуни, за які розраховувався з ОСОБА_1 та ОСОБА_9, а вони у нього купували старі неробочі двигуни. Документів, що вони ведуть спільний бізнес, він не бачив. Приміщенням цеху вони володіли в рівних частках 50 на 50. З ОСОБА_9 у нього ніяких стосунків не було, але був випадок, що той на нього напав. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 разом працювали, однак розійшлися погано.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів також підтверджується:

- договором купівлі-продажу від 02.02.2006 року, №285, згідно з яким, ТОВ Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро передало у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частках будівлю установки гарячого водопостачання літ. А , яка складається з приміщень: на І-му поверсі - приміщення №1: з №1 по №24 загальною площею 573,8 кв. м.; на ІІ-му поверсі - приміщення №2 з №1 по №15, площею 374,0 кв. м., загальною площею 947,8 кв. м., і яка знаходиться в АДРЕСА_9 про що зазначено в довідці характеристиці, виданій КП ВООБТІ 31.01.2006 року за №691 (т. 1 а.с. 155);

-державним актом на право власності на земельну ділянку виданим ОСОБА_3, яка є власником земельної ділянки, площею 0.2247 га, згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2008 року, №2345, договору купівлі продажу від 19.11.2008 року, №2849, розташованої в АДРЕСА_10, з цільовим призначенням для виробничих потреб. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 160);

-свідоцтвом про сплату єдиного податку, серія НОМЕР_5 від 01.01.2011 року, згідно з яким ОСОБА_3 займається діяльністю по класифікації 52.4. Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах непродовольчими товарами. 29. Виробництво машин та устаткування, за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 161);

-згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_6, ОСОБА_3 з 04.06.2007 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець (т. 1 а.с. 162);

-згідно реєстраційного посвідчення КП ВООБТІ від 09.02.2006 року, ? частки АДРЕСА_6, зареєстровано за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_21, приватним нотаріусом Вінницького МНО від 02.02.2006 року за зареєстрованим № 285 акту приймання-передачі майна від 03.02.2006 року. В цілому складається з літ. А будівлі установки гарячого водопостачання - приміщення на І поверсі прим. №1: з №1 по №24 загальною площею 573,8 кв. м.; на ІІ-му поверсі - прим. №2 з №1 по №15, площею 374,0 кв. м, загальною площею приміщення 947,8 кв. м. (т. 1 а.с. 163);

-актом приймання-передачі майна від 03.02.2006 року до договору купівлі продажу №285 від 02.02.2006 року, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли по вищевказаному Договору нерухоме майно, яке розташоване в АДРЕСА_6 а саме: будівлю установки гарячого водопостачання літ. А , яка складається з приміщень: на І-му поверсі - приміщення №1: з №1 по №24 загальною площею 573,8 кв. м.; на ІІ-му поверсі - приміщення №2 з №1 по №15, площею 374,0 кв. м.; загальною площею 947,8 кв. м. (т. 1 а.с. 164), що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №2053074 від 02.02.2006 року (т.1 а.с. 165);

-попереднім договором купівлі-продажу від 22.02.2008 року, згідно з яким, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язались передати у власність ОСОБА_22 комерційну нерухомість, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, у строк до 25.08.2008 року, за домовленою ціною в розмірі 505000,00 грн., що дорівнює 100000 доларів США за ринковим курсом 1USD 5,05 грн. на час укладення даного Договору (т.1 а.с. 166);

-книгою обліку доходів і витрат підприємця ОСОБА_23, з якої вбачається, що остання проводила господарську діяльність, проте не вела бухгалтерський облік (т.1 а.с. 174-181);

-протоколом огляду місця події від 30.01.2014 року та долученими до нього фототаблицями, згідно з яким об'єктом огляду являється приміщення цеху який розташований за адресою: АДРЕСА_6, в якому знаходяться електродвигуни (т.1 а.с. 204-206);

-протоколом відтворення обстановки і обставин події від 02.11.2011 року за участю свідка ОСОБА_9 та фототаблицями, згідно з яким в приміщені № 3 знаходились електродвигуни, ОСОБА_9 детально показав їх місце розташування в середині приміщення. Електродвигуни були різного розміру, в кількості близько 80 шт., з яких було викрадено 50 шт. ОСОБА_1 Доступ до складу у вищевказаному приміщені, тобто ключі від навісних замків, які знаходились на основному вході до складу, мав як він так і ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 217-227);

-товарно-транспортними накладними №2102 від 18.02.2011 року, №2790 від 18.03.2011 року, №2381 від 03.03.2011 року, №1432 від 07.02.2011 року, 2102 від 18.02.2011 року, №2790 від 18.03.2011 року, №3762 від 21.04.2011 року, №6667 від 25.07.2011 року, №7679 від 19.05.2010 року, №14701 від 10.09.2010 року, №11256 від 14.07.2010 року, №17476 від 22.10.2010 року, накладною №48 від 22.10.2008 року, прибуткових касових ордерів №433 від 25.03.2011 року, №396 від 18.03.2011 року, №229 від 18.02.2011 року, №257 від 23.02.2011 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 03.03.2011 року,18.02.2011 року, 21.04.2011 року, 26.07.2011 року та 14.07.2010 року, накладної №48 від 22.10.2008 року, накладною №471 від 11.11.2008 року, видаткової накладної №П-00000007 від 05.05.2010 року, видаткової накладної №СА-2606/1 від 26.06.2008 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 отримувала електродвигуни від різних постачальників (т. 2 а.с. 2-7, 157-175, 183);

- висновком експерта №376 від 24.04.2012 року, згідно з яким станом на 19 серпня 2011 року дійсна вартість електродвигуна 4А225/55кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470,00 грн.;

-дійсна вартість електродвигунів ASI 200/22кВт (2 шт.), придбаних 19.05.2010р., могла складати 2940 гривень;

-дійсна вартість електродвигуна 4АМ 200/30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470 гривень;

-дійсна вартість електродвигуна ASI 200/30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470 гривень;

-дійсна вартість електродвигуна ВАО 71/6 30кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470 гривень;

-дійсна вартість електродвигунів 4АМ 160/15кВт (7 шт.), придбаних 18.03.2011р., могла складати 7050,24 гривень;

-дійсна вартість електродвигуна ВАО 71/6 17кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів 2В 112/4 кВт (2 шт.), придбаних 03.03.2011p., могла складати 799,45 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 2В 112/5,5 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011p., могла складати 399,92 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів ОА2/5,5 кВт (3 шт.), придбаних 14.07.2010p., могла складати 4963,88 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів 4АМ 132/11кВт (2 шт.), придбаних 19.05.2010р., могла складати 2940 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів 4АМ160/15 кВт (2 шт.), придбаних 07.02.2011р., могла складати 3504,24 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 4АМН280/200 кВт (1 шт.), придбаного 14.07.2010 р., могла складати 6618,50 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 22кВт/3000 (1 шт.), придбаного 26.06.2008р., могла складати 3662,71 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 4АМН 250/132, КНЗ-2-15-57-8-УЗ (1 шт.), придбаного 05.06.2010р., могла складати 16 912,80 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів 4АМ 100/2,2 (3 шт.), придбаних 03.03.2011р., могла складати 1199,17 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 4АМ 100/4 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011р., могла складати 399,73 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів А111 100 кВт (3 шт.), придбаних 22.10.2008р., могла складати 12 366,72 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 75 кВт/1500 (1 шт.), придбаного 26.06.2008р., могла складати 4531,51 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна ВАО 75 кВт 1500 (2 шт.), придбаних 10.09.2010p., могла складати 1906 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 2В160/11 кВт (1 шт.), придбаного 19.05.2010р., могла складати 1470 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів 4АМ 132/8,3 кВт (2 шт.), придбаних 11.11.2008р., могла складати 1727,60 гривень;

- дійсна вартість електродвигунів А02/4/5,5 кВт (3 шт.), придбаних 22.10.2010р., могла складати: 2876,40 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна АІР 180/22кВт (1 шт.), придбаного 25.07.2011р., могла складати: 3787,60 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 4АМ90/11 кВт (1 шт.), придбаного 03.03.2011р., могла складати: 399,73 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна 4АМ 112/4кВт (1 шт), придбаного 10.09.2010р., могла складати: 191,10 грн.

- дійсна вартість насосів хімічних (3 шт.), придбаних 21.04.2011р., могла складати 1967, 61 гривень;

- дійсна вартість насоса хімічного (1 шт.), придбаного 18.01.2011р., могла складати 388,36 гривень;

- дійсна вартість вентилятор з двигуном ВЦ 4/75 (1 шт.), придбаного в середині 2009 р., могла складати 1607,04 гривень;

- дійсна вартість електродвигуна ОА 2/4/5,5 кВт (1 шт), придбаного в жовтні 2010 р., могла складати 1730,70 гривень (т. 2 а.с. 148-156);

-актом про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, проведеної у ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 - за місцем положення виробничого цеху, згідно з яким, внаслідок проведеної перевірки комісія виявила нестачу частини товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у виробничому цеху, серед яких електродвигуни, що зазначені в обвинувальному акті та у вищезазначеному висновку експерта, на загальну суму 104798 гривень 71 копійка (т.2 а.с. 176-182).

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.

Судом визнано доведеним обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що 28 липня 2011 року в період часу з 08.00 до 11.00 год. він, скориставшись відсутністю власника майна (електродвигунів) ОСОБА_3, не маючи законних підстав перебувати в підсобному приміщенні, де зберігалися електродвигуни, з метою вчинення крадіжки даних двигунів, проник на територію цеху (будівля водопостачання літ. А ), розташованому на території ВАТ Вінниця Хімпром по АДРЕСА_6 звідки таємно вчинив крадіжку майна, що належить ФОП ОСОБА_3, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 93691 гривня 01 копійка, що в 199, 1 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

А також в тому, що ОСОБА_1, приблизно, 15 серпня 2011 року, перебуваючи по місцю реєстрації та постійного проживання, в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_11, з метою уникнення кримінальної відповідальності та кримінального покарання за вчинення ним злочину, маючи умисел на підкуп свідка ОСОБА_7, примушував його надати органам внутрішніх справ завідомо неправдиві показання стосовно присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при вивозі ним з цеху на території колишнього Хімпрому , по АДРЕСА_2, електродвигунів за допомогою вантажного автомобіля та навантажувача, що мало місце 28 липня 2011 року в період часу із 08.00 до 11.00 год. за відсутністю їх власника ФОП ОСОБА_3 За надання ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань на користь ОСОБА_1, останній пообіцяв ОСОБА_8 матеріальну винагороду, яку в подальшому, приблизно, 20-25 серпня 2011 року виплатив двічі по 200 гривень, тобто в загальній сумі 400 гривень.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого є крадіжка, що завдала значної матеріальної шкоди потерпілому, поєднана з проникненням у сховище; за ст. 386 КК України, як примушування свідка до давання завідомо неправдивих показань шляхом його підкупу.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 02 лютого 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали у власність в рівних частках будівлю гарячого водопостачання (цех №15 ВО Хімпром ). Вони також є співвласниками земельної ділянки, на якій розташоване дане приміщення. Порядок користування земельною ділянкою та цехом встановлений не був. Дане приміщення купувалось з метою, щоб в майбутньому продати його на більш вигідних умовах, однак вони не змогли цього зробити в зв язку з кризою, тому стали його використовувати, умовно поділивши. В одній частині склав свої речі та будівельні матеріали ОСОБА_1, а іншою, яка закривалася на ключ, користувалась сім я ОСОБА_3, там знаходились електродвигуни, які ними купувались, ремонтувались та продавались. За ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований вид діяльності, пов язаний з придбанням, ремонтом та реалізацією електродвигунів, даним видом діяльності, крім неї, постійно займався її чоловік - ОСОБА_9, інколи її син - ОСОБА_10, в якості водія для виконання окремих доручень вони запрошували обвинуваченого ОСОБА_1, з яким розраховувалися за виконану роботу.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та вищепроаналізованими письмовими доказами, які суд вважає достовірними, оскільки вони є послідовними та узгоджуються між собою.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає недостовірними, розцінює їх як засіб захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються вищепроаналізованими доказами в їх сукупності.

Показання свідків ОСОБА_16, яка є цивільною дружиною обвинуваченого, та свідка ОСОБА_20, який перебуває в неприязних стосунках з ОСОБА_9, суд вважає недостовірними, розцінює їх, як намагання допомогти уникнути ОСОБА_1 кримінальної відповідальності, вони є зацікавленими особами і їх показання спростовуються вище проаналізованими доказами в їх сукупності.

Доказів ведення спільного бізнесу ФОП ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 суду не надано.

Так, потерпіла ОСОБА_3 видала органам досудового слідства накладні та касові ордери, згідно з якими вона купувала та продавала електродвигуни. Дані накладні сторона обвинувачення долучила до матеріалів кримінального провадження і вони були досліджені в судовому засіданні ( т. 2 а.с. 2-7, 157-175, 183 ).

Обвинувачений ОСОБА_1 будь - яких документів на придбання та продаж електродвигунів не надав.

Жодного беззаперечного доказу, який вказував би, що бізнес з електродвигунами був спільним бізнесом обвинуваченого та сім ї ОСОБА_3, суду не надано.

Навпаки, спосіб, у який обвинувачений ОСОБА_1 вирішив поділити спільний бізнес, свідчить про протиправний характер його дій та прямий умисел, направлений на викрадення електродвигунів, що належали потерпілій ОСОБА_3

Для реалізації свого умислу обвинувачений ОСОБА_1 скористався відсутністю потерпілої ОСОБА_3, її чоловіка - ОСОБА_9 та сина - ОСОБА_10, таємно від них, із застосуванням автомобіля Камаз та навантажувача, ввівши в оману свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, скориставшись тим, що знав, де знаходиться ключ від приміщення, де зберігаються електродвигуни, вивіз їх спочатку до себе додому, а потім розпорядився ними на власний розсуд, здав їх на металобрухт.

Крім того, з метою уникнути кримінальної відповідальності, просив за винагороду свідка ОСОБА_7 дати неправдиві показання з приводу того, що під час завантаження електродвигунів були присутні ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_18, який охороняв приміщення, з якого була вчинена крадіжка, суду пояснив, що ключа у ОСОБА_1 від приміщення, де знаходилися електродвигуни, не було. Коли виявили крадіжку, працівники міліції з ясували, що замки пошкоджені не були, що свідчить про те, що ОСОБА_1 знав, де знаходиться ключ і скористався ним. Крім того, він бачив, як ОСОБА_1 перефотографував документи, які взяв у сейфі ОСОБА_9. Коли він про це розповів ОСОБА_9, то ОСОБА_1 був вкрай незадоволений.

Як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_1 з фотографій, з які зробив з документів, що знаходились в їх сейфі, зробив блокнот, в якому він, ніби - то, записував кошти, що витрачав на спільний бізнес, а також прибутки. Даний блокнот, як доказ, ОСОБА_1 видав працівникам міліції, його ксерокопію залучено до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 184-250, т. 3 а.с. 1-6).

Виходячи зі змісту даних записів, суд не може зробити висновок, що вони підтверджують ведення спільного бізнесу обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3, так як записи є незрозумілими.

Оскільки при веденні спільного бізнесу питання розподілу майна слід було вирішувати разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_9, а не одноособово, всупереч волі власників та таємно від них, то суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватості.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України, пояснивши суду, що на досудовому слідстві давав неправдиві показання, що під час завантаження електродвигунів були присутні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про що його просив ОСОБА_1, і за що останній заплатив йому кошти в загальній сумі 400 гривень. Дані показання свідка ОСОБА_7 не спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_16, які суд вважає недостовірними, оскільки вони суперечать показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_15, які узгоджуються між собою та з показаннями свідка ОСОБА_7, тому суд вважає їх достовірними.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

- згідно вимоги ВІТ УМВС України у Вінницькій області обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 1 а.с. 228);

- згідно довідок КЗ ВОНД Соціотерапія та КЗ Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка , ОСОБА_1 на обліку у вказаних закладах не перебуває (т.1 а.с. 230,234);

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, думки потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо покарати, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинено сукупність злочинів, суд вважає за необхідне, при призначенні остаточного покарання, застосувати положення ст. 70 КК України.

З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов язання.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 суд вважає, що в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1931903 гривні він повністю підлягає стягненню, оскільки є законним, вартість викраденого обґрунтовується прайсами, в яких зазначена вартість електродвигунів аналогічних викраденим (т. 1 а. с.57-62 ). В частині стягнення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки вона не оплачена судовим збором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 367 гривень 80 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта (т. 2 а.с. 147).

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 386 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

-за ст. 386 КК України - 4 (чотири) місяці арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку у виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 обрати у виді особистого зобов язання та зобов язати його з являтися на виклики суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі м. Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1931903 (один мільйон дев ятсот тридцять одну тисячу дев ятсот три) гривні матеріальної шкоди.

В частині стягнення моральної шкоди цивільний позов залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (банк одержувача ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО - 802015, номер рахунку - 31113115700002, код ЄДРПОУ - 38054707, одержувач - УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 24060300, за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 Інші надходження та символом звітності 115 для зарахування до державного бюджету) 367 (триста шістдесят сім) гривень 80 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: