Ухвала

від 17.01.2017 по справі 369/9526/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9526/13-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М. Провадження № 11-кп/780/38/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 23 17.01.2017

УХВАЛА

іменем України

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Дриги А.М., Миколюка О.В.,

при секретарі Коломиченко А.С.,

за участю прокурора Сагей Л.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013100200002485за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області Стося С.П. та апеляційною скаргою, поданою обвинуваченою ОСОБА_2 і її захисником - адвокатом ОСОБА_3 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку с. Скрипки Васильківського району Київської області, вул. Лісовий кордон (Комінтерна), 251, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українку, громадянку України, одружену, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонерку, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 , ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. в дохід держави з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 року позбавлення волі, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає, покладений на неї обов'язок, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_2, визнано винуватою у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за наступних обставин.

ОСОБА_2 відповідно до наказу № 65-к від 05.06.2007 року призначена на посаду директора Територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. 21.12.2010 року Територіальний центр по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів перейменовано в Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 25658580), який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.

ОСОБА_4 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов'язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.

Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 є службовою особою.

В січні 2011 року ОСОБА_2, будучи директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_5 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011 року, хоча ОСОБА_5 на роботу в дійсності прийнята не була та не приступила до виконання своїх обов'язків.

Крім цього, ОСОБА_2 у листопаді 2011 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),отримала від ОСОБА_6 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп'ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011 року, хоча ОСОБА_6 на роботу в дійсності прийнятий не був та до виконання своїх обов'язків не приступив.

Крім того, ОСОБА_2 відповідно до наказу № 65-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора Територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. 21.12.2010 року Територіальний центр по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів перейменовано в Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 25658580), який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.

ОСОБА_4 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов'язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.

Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 є службовою особою.

31.08.2011 перебуваючи у службовому приміщенні Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62, ОСОБА_2 за своїм підписом видала наказ № 103/К про виплату собі надбавки за вислугу років в розмірі 20% із зазначенням стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів усвідомлюючи, що згідно трудової книжки вказані відомості не відповідають дійсності, оскільки фактичний стаж її роботи на час підписання вищевказаного наказу складав 4 роки 3 місяці.

ОСОБА_4 від 09.07.2013 року № 22-31/101 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо дотримання службовими особами та матеріально-відповідальними особами даної установи вимог чинного законодавства України в результаті таких дій ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року було безпідставно нараховано та виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 855 грн. 60 коп.

Крім того, згідно обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачено також у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, а також у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за наступних обставин.

ОСОБА_4 обвинувального акту ОСОБА_7 відповідно до наказу № 128-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ЄДРПОУ 25658580, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.

ОСОБА_4 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов'язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.

Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 є службовою особою.

В січні 2011 року ОСОБА_2, будучи директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_5 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011.

Після чого ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_2, надала необхідні документи до банківської установи Приват Банк за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район м. Боярка вул. Білогородська, 134 де отримала банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім'я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці передала вказану банківську карту ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2 не дивлячись на не вихід ОСОБА_5 на роботу, в період з 04.01.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_5 на робочому місці та особисто отримувала нараховані їй грошові кошти.

ОСОБА_4 розрахунково-платіжних відомостей за період з 04.01.2011 по 31.12.2011 нараховано та начебто виплачено ОСОБА_5 заробітної плати на загальну суму 15768 грн. 43 коп.

Крім того, ОСОБА_2 відповідно до наказу №128-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ЄДРПОУ 25658580, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.

ОСОБА_4 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов'язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.

Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 є службовою особою.

В січні 2011 року ОСОБА_2, будучи директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_5 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011.

Після чого ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_2, надала необхідні документи до банківської установи Приват Банк за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район м. Боярка вул. Білогордська, 134, де отримала банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім'я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці передала вказану банківську карту ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2 не дивлячись на не вихід ОСОБА_5 на роботу, в період з 04.01.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_5 на робочому місці та особисто отримувала нараховані їй грошові кошти.

ОСОБА_4 розрахунково-платіжних відомостей за період з 04.01.2011 по 31.12.2011 нараховано та начебто виплачено ОСОБА_5 заробітної плати на загальну суму 15768 грн. 43 коп.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_2 у листопаді 2011 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_6 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп'ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011.

Після чого ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_2, надав необхідні документи до банківської установи ПриватБанк за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 134, де отримав банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім'я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановлену місці передав вказану банківську карту ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2, не дивлячись на відсутність ОСОБА_6 на робочому місці в період з 01.11.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_6 на робочому місці та особисто отримувала нараховані йому грошові кошти.

ОСОБА_4 розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 ОСОБА_6 нараховано та начебто виплачено заробітної плати в загальній сумі 2264 грн. 90 коп.

Крім цього, ОСОБА_2 у листопаді 2011 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),отримала від ОСОБА_6 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп'ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011.

Після чого ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_2, надав необхідні документи до банківської установи ПриватБанк за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 134 де отримав банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім'я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановлену місці передав вказану банківську карту ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2, не дивлячись на відсутність ОСОБА_6 на робочому місці в період з 01.11.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_6 на робочому місці та особисто отримувала нараховані йому грошові кошти.

ОСОБА_4 розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 ОСОБА_6 нараховано та начебто виплачено заробітної плати в загальній сумі 2264 грн. 90 коп.

Суд першої інстанції за наслідками судового розгляду прийшов до висновку щодо недоведеності, а тому виключив з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ст. 191 КК України епізоди заволодіння ОСОБА_2 шляхом зловживання службовим становищем грошовими коштами територіально центру, а саме нарахованої заробітної плати ОСОБА_5 у сумі 15768 грн. 43 коп. та нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 в сумі 2264 грн. 90 коп., мотивуючи тим, що вказане обвинувачення побудоване на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, оскільки прокурором поза розумним сумнівом не доведено, що саме ОСОБА_2 отримала нараховану на карткові рахунки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заробітну плату, що є суб'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, та входить до кола доказування при обвинуваченні особи у вчиненні саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Також суд першої інстанції визнав недоведеними та виключив з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України епізоди щодо умисного внесення в період з 04.11.2011 року по 21.12.2011 року неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_5 на робочому місці, а також щодо умисного внесення в період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_6 на робочому місці, мотивуючи тим, що відповідальним за ведення табелів обліку використання робочого часу за вказаний період в самих табелях зазначена ОСОБА_8, що спростовує причетність саме ОСОБА_2 до внесення до табелів обліку робочого часу відомостей про перебування на робочому місці вказаних осіб.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не оспорюючи вини обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_2, змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити рішення, яким: ОСОБА_2 вважати засудженою: за ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 191 КК України - до 1 року позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає, покладений на неї обов'язок за п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання. В іншій частині вирок суду залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в порушення вимог кримінального закону та позиції судової практики, суд першої інстанції при звільненні обвинуваченої ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, у резолютивній частині вироку не послався на ст. 75 КК України.Крім того, при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник - адвокат ОСОБА_3 просять вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_2, скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити. Апелянт вважає, що суд першої інстанції: здійснив неповний судовий розгляд; дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; послався на докази, які є недопустимими. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянти вказують про те, що стороні захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України, не було відкрито доступ до деяких матеріалів досудового розслідування, а саме: до постанови старшого слідчого прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_9 про призначення позапланової виїзної ревізії, акта ревізії від 09 липня 2013 року №22-31/101, проведеної Києво-Святошинською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією Київської області, показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у зв'язку з чим, на переконання сторони захисту, зазначені докази, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, є недопустимими. Апелянти вказують про відсутність в матеріалах провадження доказів щодо отримання підозрюваною ОСОБА_2 та її захисником копій постанов прокурора від 30 вересня 2013 року про відмову в задоволенні поданих ними клопотань. Також, апелянти зазначають про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів підтвердження вручення обвинуваченій ОСОБА_2 та її захиснику копій обвинувального акта щодо ОСОБА_2, направленого до Києво-Святошинського районного суду Київської області 30 вересня 2013 року. Як зазначають апелянти, вказані факти свідчать про порушення права обвинуваченої ОСОБА_2 на захист та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, однак під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції зазначені обставини залишив поза увагою. Крім того, апелянти зазначають про безпідставну відмову під час судового розгляду у заявлених стороною захисту клопотаннях щодо витребування з Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідних документів та допиту осіб, які склали акт ревізії №22-31/101 від 09 липня 2013 року. Також, апелянти зазначають про відсутність доказів, які б підтверджували, що обвинувачена ОСОБА_2 була ознайомлена з Положенням про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації 01 липня 2010 року, яке визначало обсяг її повноважень. Крім того, на підтвердження невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, сторона захисту посилається на рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року, яким визнано незаконним наказ від 14 червня 2013 року №27-к про припинення трудового договору 14 травня 2013 року з ОСОБА_2 у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України та зобов'язано Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора вказаного центру, з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України з 15 травня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали подану ними апеляційну скаргу та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінальних правопорушень, і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового розгляду.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_16, які безпосередньо сприймав суд під час судового розгляду; актом позапланової виїзної ревізії та іншими документами, дослідженими судом першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що декілька років тому він, з метою влаштування на роботу до Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62, зайшов до керівника вказаного центру ОСОБА_2, де написав заяву про прийняття на роботу, яку особисто віддав ОСОБА_2, після чого ОСОБА_2 ознайомила його із наказом про прийняття на роботу та повідомила, що пізніше йому зателефонують та викличуть на роботу. Однак, свідок зазначив, що йому ніхто не зателефонував та на роботу він так і не вийшов, заробітну плату також не отримував.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що декілька років тому на пропозицію керівника Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2, написала заяву про прийняття на роботу на посаду комірника центру та передала свою трудову книжку з метою нарахування їй трудового стажу, однак фактично на роботу не вийшла. Свідок зазначила, що її трудова книжка знаходилася в територіальному центрі близько року, після чого до неї приїхав працівник відділу кадрів та попросив її написати заяву на звільнення з роботи.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона працює прибиральницею в Києво-Святошинському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), де ОСОБА_2 - керівник вказаного центру, запропонувала їй надати трудову книжку її доньки - ОСОБА_5 для зарахування на посаду комірника.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона, перебуваючи на посаді заступника директора з правових та кадрових питань Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в період з 02 січня 2013 року по 20 лютого 2015 року, виявила значну кількість порушень законодавства в діяльності центру, в тому числі в частині кадрових питань, після чого нею, за дорученням керівника територіального центру - ОСОБА_20, було складено заяву про злочин.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона являється керівником Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 28 квітня 2012 року та зазначила, що працівник ОСОБА_11 в ході перевірки діяльності центру виявила значну кількість порушень законодавства, в тому числі в частині кадрових питань, про що була складена доповідна та в подальшому підготована відповідна заява про злочин.

З досліджених судом першої інстанції документів, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що остання згідно наказу №65/к від 05 червня 2007 року призначена на посаду директора територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. З 04 січня 2011 року вказану установу перейменовано на Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). ОСОБА_4 наказу № 50/к від 28 квітня 2012 року ОСОБА_2 переведена на посаду заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). ОСОБА_4 наказу №13-к від 31 липня 2014 року, ОСОБА_2 звільнена з посади заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, з 14 травня 2013 року (а.с.101-104, т.3).

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

ОСОБА_4 п. 11 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №3194 від 01 липня 2010 року, директор територіального центру виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки (а.с.85-91, т.1).

Відповідно до відомостей, які містяться в акті позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо дотримання службовими особами та матеріально-відповідальними особами даної установи вимог чинного законодавства України в період з 31.12.2009 по 30.04.2012, №22-31/101 від 09 липня 2013 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року, ревізією встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не з'являлись на робочому місці в територіальному центрі, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за період з 01 лютого 2011 року по 30 березня 2012 року комірнику ОСОБА_5 та оператору з комп'ютерного набору ОСОБА_6, в порушення вимог ст. 94 КЗпП Украни та ст. 1 Закону України Про оплату праці , проставлені відпрацьовані години за дні роботи, в які вони фактично не з'являлися, та нараховано заробітну плату. Крім того, в ході ревізії встановлено, що відповідно до наказу від 31 серпня 2011 року №103/к Про виплату надбавки за вислугу років директору ОСОБА_2 з 01 вересня 2011 року встановлена надбавка за вислугу років в розмірі 20 %, у зв'язку з досягненням нею стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів, проте згідно трудової книжки ОСОБА_2 БТ-І №0237655, стаж її роботи в територіальному центрі на посаді директора станом на 01 вересня 2011 року складав 4 роки 3 місяці. Таким чином, в порушення п. 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 239 від 15 червня 2011 року, ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року безпідставно нараховано та виплачено надбавку за вислугу років в загальній сумі 855 грн. 60 коп., та, як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 310 грн. 58 коп. Зазначене порушення допущено колишнім головним бухгалтером Територіального центру ОСОБА_21, якою проведене нарахування заробітної плати в завищених розмірах та ОСОБА_2, якою видано та підписано наказ від 31.08.2011 №103/К, чим порушено вимоги п. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (а.с. 62-93, т.2).

ОСОБА_4 відомостей, що містяться в наказі № 103/к від 31 серпня 2011 року, виданому за підписом директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2, директору установи ОСОБА_2 встановлено з 01 вересня 2011 року надбавку за вислугу років у розмірі 20 % за наявності стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів (а.с. 105, т.2).

З відомостей, зафіксованих в копії наказу № 3/к від 04 січня 2011 року, виданому директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_5 прийнято на посаду комірника у відділення організації надання адресної грошової та натуральної допомоги з 04 січня 2011 року з окладом згідно штатного розпису. 30 березня 2012 року ОСОБА_5 звільнена з посади комірника за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно наказу №32/к від 30 березня 2012 року (а.с.17-18, т.2).

З відомостей, що містяться в копії наказу №121/к від 01 листопада 2011 року, виданому директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_6 прийнято на посаду оператора з комп'ютерного набору з 01 листопада 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. 30 березня 2012 року ОСОБА_6 звільнено з посади оператора комп'ютерного набору за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.19-20, т.2).

Таким чином, зазначені в сукупності докази підтверджують, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, вносила до офіційних документів неправдиві відомості, а саме: до наказу №3-к від 04 січня 2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_5, наказу №103/к від 31 серпня 2011 року про встановлення надбавки, наказу №121/к від 01 листопада 2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_6, а також заволоділа шляхом зловживання своїм службовим становищем, грошовими коштами в сумі 855 грн. 60 коп., виплачених їй в якості надбавки за вислугу років за період з 01 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно дана оцінка показанням обвинуваченої ОСОБА_2 щодо непричетності до вказаних вище злочинів, та визнано дані показання способом захисту обвинуваченої, який спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення.

Також колегія суддів погоджується з мотивами виключення судом першої інстанції з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення епізодів злочинних діянь за ч. 1 ст. 366 та ст. 191 КК України, та перекваліфікацією дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

На переконання колегії суддів, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої та її захисника щодо порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, що виразилося у ненаданні доступу до певних матеріалів досудового розслідування, є надуманими. Як вбачається із протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30 вересня 2013 року, підозрювана ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_3 та понятих ОСОБА_22 і ОСОБА_23 ознайомилася з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з постановою старшого слідчого прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_9 про призначення позапланової виїзної ревізії, акта ревізії від 09 липня 2013 року №22-31/101, проведеної Києво-Святошинською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією Київської області, що містилися в першому томі кримінального провадження на 221 аркуші в повному обсязі та без обмежень в часі (а.с.235-239 т.2). Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 15-18 т.1), надісланого до суду разом з обвинувальним актом 30 вересня 2013 року, вбачається, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, є неспроможними.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

ОСОБА_4 ч. 4 ст. 95 КК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Відповідно до ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки щодо винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих їй злочинах на безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказах, в тому числі на показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_16, про допит яких у письмовому клопотанні під час підготовчого судового засідання заявляла сторона обвинувачення - прокурор.

Тому доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції послався на недопустимі докази, отриманими внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а саме на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_16, є надуманими, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Також, є надуманими доводи сторони захисту щодо невручення обвинуваченій та її захиснику копії обвинувального акта від 30 вересня 2013 року, оскільки як вбачається з розписки про отримання копії обвинувального акта від 30 вересня 2013 року (а.с.19 т.1), підозрювана ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_3 в присутності понятих відмовилися від отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Зазначені вище обставини не можуть розцінюватися як порушення права на захист обвинуваченої, так як стороною обвинувачення, у відповідності до ст. ст. 290, 293 КПК України, створено всі передумови для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав, які частково не були реалізовані внаслідок обраної обвинуваченою та її захисником позиції захисту.

Посилання сторони захисту щодо не ознайомлення обвинуваченої ОСОБА_2 з Положенням про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 3194 від 01 липня 2010 року, яке визначало обсяг її повноважень, спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до якого зазначене Положення безпосередньо підписане діючим на той час директором територіального центру ОСОБА_2 (а.с.91 т.1).

Всупереч доводам сторони захисту щодо безпідставного відхилення судом заявлених ними клопотань про витребування та дослідження доказів, колегією суддів не встановлено неповноти судового розгляду, так як судом першої інстанції повністю досліджені всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі сторони захисту на судові рішення, якими змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), не впливають на кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_2 та доведеність її винуватості в даному кримінальному провадженні.

Доводи обвинуваченої та її захисника щодо відсутності відомостей про отримання копій постанов прокурора від 30 вересня 2013 року, якими відмовлено у задоволенні поданих ними клопотань про витребування документів та про призначення почеркознавчої експертизи, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного вироку суду, ухваленого відносно ОСОБА_2, більше того, сторона захисту не була позбавлена можливості заявити такі клопотання безпосередньо під час судового розгляду.

Отже під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання сторони захисту, зазначене в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції: здійснив неповний судовий розгляд; дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; послався на недопустимі докази.

Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України, стороною обвинувачення доведена, а тому підстави для закриття провадження відносно ОСОБА_2, про що просять обвинувачена та захисник в апеляційній скарзі, - відсутні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону під час звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від відбування покарання, яке виразилося в тому, що суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену ОСОБА_2 від відбування основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, не послався у резолютивній частині оскаржуваного вироку на ст. 75 КК України та не зазначив про звільнення обвинуваченої від відбування покарання саме з випробуванням. Зазначена обставина, згідно п. 1 ч 1 ст.413 КПК України, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок необхідно змінити, зазначивши про застосування ст. ст. 75, 76 КК України під час звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку суду, суд першої інстанції при призначенні основного покарання обвинуваченій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України, вийшов за межі санкції зазначеної частини статті кримінального закону та призначив більш суворе покарання, ніж передбачено даною санкцією частини статті, а саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 413 КПК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та тягне за собою зміну судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним, відповідно до ст. 404 КПК України, привести основне покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України у відповідність до санкції зазначеної частини статті, зменшивши розмір штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, колегія суддів погоджується з правильністю застосування судом першої інстанції до ОСОБА_2 вимог ст. 49 КК України та звільнення останньої від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухваленого відносно ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженою:

за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язку, відповідно до п. 3 ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: