Рішення

від 17.01.2017 по справі 916/1969/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2017 р.Справа № 916/1969/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД"

Відповідач: Виконавчий комітет Ренійської міської ради Одеської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство "Водоканал" Ренійської міської ради

про стягнення 305 349,35 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Зайцев Ю.О.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність

від третьої особи: не з'явився

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.09.2016р. до 14 год. 00 хв. 27.09.2016р., з 13.12.2016р. до 12 год. 00 хв. 27.12.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області 305 349,35 грн., де 134 322,00 грн. - вартість устаткування, 10 473,02 грн. - інфляційні, 2 793,00 грн. - 3% річних, 157 761,82 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2016р. позовну заяву (вх.№2111/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1969/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2016р. комунальне підприємство "Водоканал" Ренійської міської ради було залучено до участі у справі №916/1969/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

05.09.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№21562/16), яке судом було задоволено.

09.09.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№21950/16), яке судом було задоволено.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4977/16 від 20.09.2016р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2016р. справу №916/1969/16 було призначено до колегіального розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.09.2016р., справу №916/1969/16 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя О.В. Цісельський, судді Желєзна С.П., Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2016р. колегія суддів у складі: головуючий суддя О.В. Цісельський, судді Желєзна С.П., Зайцев Ю.О. прийняла справу №916/1969/16 до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

12.10.2016р. на адресу суду надійшли клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№24912/16) та (вх.№24937/16), які судом були задоволені.

17.10.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№24912/16), яке судом було задоволено.

Клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№2-5895/16 від 09.11.2016р.) судом не задоволено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Желєзної С.П. у відпустці з 31.10.2016р. по 14.11.2016р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_4 №911 від 10.11.2016р., справу №916/1969/16 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.11.2016р., справу №916/1969/16 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Оборотова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Оборотова О.Ю. прийняла справу до провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про виклик до суду посадових осіб (вх.№2-6328/16 від 29.11.2016р.) судом було задоволено.

13.12.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№30076/16), яке судом було задоволено.

16.12.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№30487/16), яке судом було задоволено.

26.12.2016р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів (вх.№2-6856/16), у задоволенні якого, судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-6900/16 від 27.12.2016р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзивах на позов (вх.№19368/16 від 04.08.2016р.) та (вх.№19598/16 від 08.08.2016р.).

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову суду не навів.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

25 липня 2015р. відбулось засідання комісії з влаштування технічної перемички на головному водопроводі в м. Рені, оформлене протоколом, який затверджено головою Ренійської міської ради.

Зі змісту наведеного протоколу вбачається, що комісія прийняла рішення про наступне:

1. Виконати пристрій технічної перемички на головному водогоні м. Рені з пристроєм камери.

3. Просити виконавчого директора ТОВ "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД" ОСОБА_5 після отримання проектно-кошторисної документації виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню і введенню в експлуатацію технічної перемички в термін до 20.08.2015р.

4. Виконавчому директору ТОВ "Будівельне управління "ОСОБА_6 та начальнику КП "Водоканал" м. Рені ОСОБА_7 після введення технічної перемички приступити до пуско-наладочним роботам на насосній станції ІІ-го підйому в термін до 20.08.2015 р.

5. Зам. міського Голови ОСОБА_8 на жовтневій сесії ОСОБА_9 внести пункт по оплаті обладнання технічної перемички відповідно до проектно-кошторисної документації і здійснити оплату обладнання Постачальникові в термін до 10.11.2015 р.

6. Пану ОСОБА_7 після оплати вартості обладнання технічної перемички головного водоводу прийняти обладнання на баланс водоканалу.

Термін виконання - до 15 листопада 2015р.

7. Вважати, що обладнання, встановлене на технічній перемичці головного водоводу м.Рені відповідно до проектно-кошторисної документації, є власністю ТОВ "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД".

Передача обладнання Водоканалу м. Рені буде проведена тільки після 100% оплати вартості встановленого на перемичці обладнання (засувки, конуса, фланців та ін.).

9. У разі несплати вартості встановленого обладнання в термін до 10.11.1015р. Ренійська міська рада оплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення оплати від загальної вартості обладнання, встановленого на технічній перемичці.

06 серпня 2015р. відбулась нарада з пуско-налагоджувальних робіт та запуску насосної станції ІІ-го підйому в роботу на постійній схемі при міському голові м. Рені, оформлена протоколом №1.

Зі змісту протоколу №1 вбачається, що комісія вирішила:

1. Зобов'язати ТОВ "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД" негайно приступити до робіт зазначених в акті. Устаткування необхідне для виконання даних видів робіт прийняти у Виконкому Ренійської міської ради

2. Для влаштування технологічної перемички подаючих водоводів Виконкому Ренійської міськради закупити і передати під монтаж:

- засувки паралельні д. 400мм. - 2 од.

- відведення гнуті д. 426мм. -1 од.;

- фланці плоскі д. 426мм. - 4 од.;

- тройник штампований д. 426мм.- 2 од.;

- перехід штампований д. 426мм. - І од.

3. Для нормальної роботи схеми подачі води від насосної станції в місто Виконкому Ренійської міської ради купити і здати під монтаж:

- датчик регулятора тиску - 2од.;

- бак розширювальний круглий - І - од.;

- клапан зворотний фланцевий на кожен насос - 3 од.;

- засувки паралельні фланцеві д. 80мм. (Батерфляй) - 3 - од.

10 серпня 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД" (Постачальник) та Виконавчим комітетом Ренійської міської ради Одеської області (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10/08-2015, згідно умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця наступне обладнання: засувка для води д.400 мм - 2 од., фланець д. 400 мм - 4 од., перехід 500х400 мм - відвід д.500 мм - 1 од., тройник д. 400 мм - 1 од., надалі товар, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.1. Договору, Покупець зобов'язується провести оплату за товар на р/р Постачальника: 26006341062 в "ОСОБА_10 Аваль" м. Києва, МФО 380805, код ОКПО 25050720, згідно протоколу від 25.07.2015р., який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що загальна сума Договору складає: 104 479 грн. 20 коп. (сто чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн. 20 коп.), в тому числі ПДВ 17 413 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч чотириста тринадцять грн. 20 коп.).

Цей Договір вступає в силу з 10.08.2015р. та діє до 31.12.2015р., але до повного виконання своїх зобов'язань згідно даного Договору обома сторонами (п.6.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору купівлі-продажу, позивачем було закуплено та встановлено обумовлене устаткування на загальну суму 104 479,20 грн.

Крім того, позивачем згідно протоколу №1 від 06.08.2015р. було змонтовано обладнання на загальну суму 29 843,00 грн.

Листом №08/132 від 17.08.2015р. позивач гарантував оплату встановленого обладнання в повному об'ємі.

Актом від 18.08.2015р. позивач на підставі акту передачі в експлуатацію насосної станції ІІ-го підйому в м. Рені Одеської області, а комунальне підприємство "Водоканал" Ренійської міської ради прийняло виконані роботи та встановлене обладнання в повному обсязі.

Листом №29/01 від 29.01.2016р. позивач звернувся до відповідача, в якому просив здійснити оплату поставленого устаткування.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача 10.11.2015р. виник обов'язок з оплати вартості устаткування в сумі 104 479,20 грн. з врахуванням умов договору купівлі-продажу №10/08-2015 та протоколу від 25.07.2015р.

Обов'язок з оплати додаткового устаткування на суму 29 843,00 грн. у відповідача виник 09.02.2016р. в порядку приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Проте, вартість отриманого від позивача устаткування не здійснив, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 134 322,20 грн.

Неналежне виконання відповідачем в частині здійснення оплати устаткування і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, судом встановлено поставку позивачем відповідачу товару за договором купівлі-продажу №10/08-2015 на суму 104 479,20 грн. та додаткове обладнання згідно протоколу №1 від 06.08.2015р. на загальну суму 29 843,00 грн., неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 134 322,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за встановлену судом в розмірі 134 322,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 157 761,82 грн., 3% річних в сумі 2 793,00 грн. та інфляційні в сумі 10 473,02 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційне збільшення суми боргу наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 10.11.2015 - 21.07.2016 104479.20 1.077 8033.57 112512.77 09.02.2016 - 21.07.2016 29843.00 1.039 1166.42 31009.42 Таким чином, за самостійним розрахунком суду інфляційні складають 9 199,99 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 9 199,20 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних в сумі 1 273,03 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки 104479.20 10.11.2015 - 17.12.2015 38 22.0000 % 0.121 %* 4786.01 104479.20 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 %* 5289.80 104479.20 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 4396.12 104479.20 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 6154.57 104479.20 22.04.2016 - 10.05.2016 19 19.0000 % 0.104 %* 2061.04 Таким чином, за самостійним розрахунком суду сума пені складає 22 687,53 грн.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. «Про судове рішення» , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Так, у зв'язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 10 000,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Щодо нарахованої позивачем суми пені на суму заборгованості за додатково поставлене устаткування в сумі 29 843,00 грн., суд зазначає наступне:

Постачання позивачем відповідачу додаткового устаткування відбувалось на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, умовами цього договору взагалі не передбачено стягнення пені у випадку його невиконання або неналежного виконання, а отже дана вимога про стягнення пені, нарахованої внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати устаткування на суму 29 843,00 грн. задоволенню не підлягає.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 104479.20 10.11.2015 - 21.07.2016 255 3 % 2189.77 29843.00 09.02.2016 - 21.07.2016 164 3 % 402.27 Таким чином, за самостійним розрахунком суду 3% річних складають 2 592,04 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 592,04 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД", у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає боргу в сумі 134 322,00 грн., 3% річних в сумі 2 592,04 грн., інфляційні в сумі 9 199,99 грн. та пеня в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по сплаті судового збору в сумі 2 532,42 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6 634,80 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області (68800, Одеська обл., Ренійський район, м. Рені, вул. Соборна, буд. №103, код ЄДРЮОФОПГФ 04056990) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "ПІВДЕНБУД" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, буд. №2-А, код ЄДРЮОФОПГФ 25050720) вартість устаткування у розмірі 134 322 (сто тридцять чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 00 коп., інфляційні у сумі 9 199 (дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп., 3% річних у сумі 2 592 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 04 коп., пеня у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 42 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 6 634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 23 січня 2017 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді Ю.О. Зайцев

ОСОБА_1