Постанова

від 23.12.2016 по справі 826/13308/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 23 грудня 2016 року                      № 826/13308/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовомПриватного підприємства «ИНДИГО СЕТ» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. В С Т А Н О В И В: Позивач, в особі Приватного підприємства «ИНДИГО СЕТ» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить:  визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 16.05.2015 року № 160520161; вважати прийнятою та зареєстрованою: звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року від 16.08.2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2016 року від 16.08.2016 року, днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві - 16.08.2016 року. В обґрунтування вимог Позивачем зазначено, що Контролюючим органом не прийнято та не зареєстровано звітність Приватного підприємства «ИНДИГО СЕТ» в  електронному вигляді, зокрема: податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2016 року від 16.08.2016 року. Вказані дії Позивач вважає протиправними, оскільки між Позивачем та Відповідачем укладений договір про визнання електронних документів від 16.05.2016 року №160520161, відповідно до якого Позивач подає податкову звітність в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електроносіях до органів ДФС. Вказаний договір є чинним, а отже відповідач зобов'язаний зареєструвати вказані вище податкові звітності . Представником Відповідача надано суду заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначає, що у відповідності до п 2.1.5 Порядку № 543, яким визначено порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з ПДВ, Відповідачем було призупинено дію Договору про визнання електронних документів від 16.05.2016 року №160520161. У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Приватне підприємство «ИНДИГИ СЕТ», код ЄДРПОУ 40373881, знаходиться на обліку платника податків у ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 28.03.2016 року. Судом встановлено, що між Приватним підприємством «ИНДИГО СЕТ»  (Платник податків), з однієї сторони та ДПІ у Подільському  районі Головного управління ДФС у м. Києві (Орган державної фіскальної служби), з іншої сторони 16 травня 2016 року укладено Договір про визнання електронних документів № 160520161. Підтвердженням укладення вказаного договору є квитанція № 2, надана позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку. Згідно вказаного договору платнику податків надається можливість подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису шляхом скерування засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Розділом 6 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається. Відповідно до умов договору, ПП «ИНДИГО СЕТ» засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітність з податку на додану вартість за липень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2016 року, які було доставлено до ДФС України 16.08.2016 року. Як вбачається із квитанції № 1 від 16.08.2016 року Відповідачем не було прийнято податкову звітність за липень 2016 року у зв'язку із порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233, а саме: - ЄДРПОУ: " 40373881", оскільки можливо розірвано договір про визнання електронної звітності. Ідентична за змістом квитанція № 1 від 16.08.2016 року щодо порозшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2016 року.      Позивач, вважаючи дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним дій щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 16.05.2015 року № 160520161, Суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, договір про визнання електронних документів укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних з порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закон України "Про електронний цифровий підпис", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу" від 26.05.2004 року №680 і ";Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності" від 28.10.2004 року № 1452, а також наказу ДПА України "Про подання електронної податкової звітності" від 10.04.2008 року № 233. Так, згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. Згідно ст. 14 "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством. Відповідно до підпункту "в" п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Крім того, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України). Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді. Додатком 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджено примірний договір про визнання електронних документів, п. 4 розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. Отже, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації. Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що платник податків не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце реєстрації. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині визнання протиправними дій ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 160520161 від 16.05.2016 року, укладеного між ПП «ИНДИГО СЕТ» та ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо зобов'язання прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «ИНДИГО СЕТ»  за липень 2016 року,  розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2016 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському  районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто 16.08.2016 року, Суд зазначає наступне. Відповідно до п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. У п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено податкову декларацію, розрахунок (далі - податкова декларація) як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України). Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 49.8 ст.49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Зі змісту п. 49.8 ст.49 Податкового кодексу України випливає, що інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Як передбачено нормою абз. 1 п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Згідно п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п. п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України). Згідно п.п.7.3-7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 "Про подання електронної податкової звітності", після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Відповідно до п. 4.10 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516, якщо після подачі декларації (незалежно від способу подачі) за звітний період платник податків подає нову декларацію із виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, така декларація заноситься до БДАЗ з ознакою "звітна нова" (якщо це передбачено формою) та "звітна" (якщо інше не передбачено формою), а надана раніше звітність отримує статус "До відома". Згідно п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Так, судом враховано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року №1486/12/13-13, за змістом якого резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати). Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено неправомірні дії Відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для не прийняття Контролюючим органом  податкової декларації, суд, в контексті п. 49.13 ст. 49 ПК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «ИНДИГО СЕТ» за липень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2016 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто 16.08.2016 року. Аналогічна позиція викладена в Постановах Київського апеляційного адміністративного суду: від 21 вересня 2016 року по справі № 823/578/16; від 14 вересня 2016 року по справі №810/5842/15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському  районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №160520161 від 16.05.2016 року. 3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства «ИНДИГО СЕТ»  за липень 2016 року,  розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2016 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто 16.08.2016 року. 4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ИНДИГО СЕТ» (код ЄДРПОУ 40373881) судові витрати в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень). Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук