Постанова

від 23.12.2016 по справі 826/11982/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 23 грудня 2016 року                      № 826/11982/16 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом           Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської                     міської державної адміністрації) до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» про                     стягнення фінансові санкцій в розмірі 17000,00 грн.. На підставі ст. 183-2 КАС України, Суд розглядає справу у скороченому провадженні. ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» (надалі - Відповідач), в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» (код ЄДРПОУ 39314791) фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2016 р. відкрито скорочене провадження у справі, запропоновано відповідачу у строк в десятиденний строк з дня отримання копії вказаної вище ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою: 04077, м. Київ, вул. Дніпровська, буд. 1-А, офіс 45, на адресу суду повернувся конверт з відміткою «не розшукано». За правилами, встановленими пунктом 4  статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, будинок, що розташований у м. Київ, Печерський район, вул. Хрещатик, буд. 13 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.01.1986 р. № 49 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, охоронний номер 161. Будинок розташовується у межах Центрального історичного ареалу міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/1804 охороняється  Законом України «Про охорону культурної спадщини»). З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2016 р. представником Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено огляд частини вказаного об'єкта культурної спадщини та виконано фотофіксацію будинку за вказаною адресою. В ходу огляду було встановлено, що в частині приміщень підвального та першого поверхів функціонує магазин «Буква». Замовником робіт з розміщення вказаної реклами є ТОВ «Компанія Осма». Розміщення рекламного засобу здійснено без дозволу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), чим порушено абзац другий частини п'ятої статті 24 Закону. За результатами огляду та встановлення фактів Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано припис № 275/П від 21.01.2016 р., яким  вимагалось від Відповідача, у тижневий строк з дати отримання, демонтувати зазначену рекламу, у триденний термін надати охоронний договір на відповідну частину пам'ятки. За фактом розміщення рекламного засобу, Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.01.2016 р. було видано Акт про вчинення правопорушення № 109 в якому відповідачу було запропоновано надати пояснення, однак, як вбачається з матеріалів справи, необхідні документи подані не були. Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.02.2016 р. було прийнято постанову № 88-16 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою на відповідача накладено фінансові санкції та недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам'ятки (абзац другий частини п'ятої статті 24 Закону) у розмірі 17000,00 грн. Зазначена постанова відправлена на юридичну адресу відповідача 11.02.2016 р. та отримана ним 15.02.2016 р. Крім того, суд зазначає, що станом на 16.01.2016 р. на адресу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли на погодження дозволи на розміщення рекламних засобів за №№ 51817-15, 53189-15, Погодження на даний дозвіл надано не було, про що Департамент 27.01.2016 р. листом за вих. №060-470 повідомив відповідача. Враховуючи вищевикладене, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне. Нормативно – правовим актом, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини» (надалі – Закон №1805). Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, відповідно до ст.1 Закону №1805, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини. Положеннями ст.3  Закону №1805  визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805 визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки. Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим  Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється (ст.6  Закону №1805). В той же час, в ст.23 Закону №1805  зафіксовано, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього  Закону  та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону. Частиною 1 ст.24 Закону №1805 визначено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього  Закону  та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (ч.2 ст.24  Закону №1805). Згідно ч.4 ст.24 Закону №1805 у разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка. Відповідно до абз.2 ч.5 ст.24 Закону №1805 розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України "Про рекламу" за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Водночас, ч.4 ст.16 Закону України "Про рекламу"  визначено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини". Положеннями ст.25 Закону №1805  визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори. Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768  (надалі – Порядок №1768) визначено, що власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п.1 Порядку №1768). В той же час, в п.5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. Відповідно до п.6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки. Як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи. Суд звертає увагу, що жодних доказів укладання такого договору до суду відповідачем не надано. Суд звертає увагу, що будівля, яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Хрещатик, буд. 13 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, а отже в даному випадку суб'єктом господарювання має бути укладений не просто договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, а саме має бути укладений охоронний договір до якого мають бути додані документи визначені Порядком №1768, зокрема: акт технічного стану пам'ятки; опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); паспорт пам'ятки. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що охоронний договір не укладався, доказів погодження (надання дозволу) Департаментом культури ВО КМР (КМДА) розміщення реклами на будівлі, яка є об'єктом культурної спадщини, що розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Хрещатик, буд. 13 відповідачем до суду не надано, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення ТОВ «Компанія Осма» вимог законодавства України у сфері охорони культурної спадщини. Згідно ст. 30  Закону №1805 приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена ст.44  Закону №1805. Так, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: зокрема, за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44  цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції. Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції. Беручи до уваги те, що заявлену суму фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини ТОВ «Компанія Осма» самостійно не сплачено, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч.1  ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.  9,  11,  158,  161-163,  183-2 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма»(код ЄДРПОУ 39314791) фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету на р/р 31416542700008, банк отримував - УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код банку 820019, одержувач - УДК у Подільському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37975298, код доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції». Постанову звернути до негайного виконання. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.  183-2,185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук