Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/6415/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа № 910/6415/16 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

про стягнення 37 556,03 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Черних Я.С. (представник за довіреністю № 45 від 19.12.16р.);

від відповідача: Сільченко О.А. (представник за довіреністю № 01/2016 від 15.02.2016р.);

від третьої особи: Хасін І.Б. (представник за довіреністю від 04.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (надалі - відповідач) суми в розмірі 37 556,03 грн., а саме:

- за Договором № 1603 від 21.03.2005р. 26 357,86 грн., з яких 22 658,25 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 502,58 грн. пені, 197,03 грн. інфляційних втрат;

- за Договором № 3625 від 24.10.2006р. 11 198,17 грн., з яких 9 613,33 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 1 500,52 грн. пені, 84,32 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладених між сторонами договорів, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому з посиланням на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вказував на те, що він не міг користуватися об'єктом оренди у спірний період через обставини, за які орендар не відповідає, а тому у останнього відсутній обов'язок щодо сплати орендних платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 16.06.2016 року у справі №910/6415/16 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі №910/6415/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі №910/6415/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справа розглядається судом першої інстанції вдруге.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.11.2016р. справу №910/6415/16 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016р. справу №910/6415/16 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи призначено на 20.12.2016р.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано для долучення до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких позивач вказує на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення дій, які унеможливили виникнення несприятливих умов для здійснення відповідачем своєї господарської діяльності. Крім того, позивач у своїх поясненнях вказує на те, що листом № 72 від 11.02.2016р. відповідач звернувся до позивача з проханням щодо реструктуризації боргу, чим фактично, на думку позивача, визнав суму боргу за спірний період. З урахуванням викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подачу письмових пояснення з урахуванням позиції суду касаційної інстанції не скористався, в судових засіданнях 20.12.2016р. та 17.01.2017р. представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого вказує на те, що відповідачем не підтверджено належними засобами доказування вчинення третьою особою перешкод у користуванні приміщенням. Посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, на думку третьої особи, не заслуговують на увагу суду з огляду на предмет спору у даній справі, а також відсутність вимог відповідача про усунення перешкод у користуванні майном, тощо.

В судовому засіданні 20.12.2016р. судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів, а саме Акту № 04-21/1 від 02.03.2016р. ревізії фінансово-господарської діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за період з 01.10.2012р. по 01.12.2015р. та відмовлено в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.

Крім того, вказані у клопотанні відповідача докази (засвідчені копії сторінок акту ревізії), що стосуються даного спору містяться в матеріалах справи та були повторно надані для долучення до матеріалів справи представником третьої особи, а надання акту ревізії в повному обсязі, як зазначив останній, не видається за можливе, оскільки в ньому містяться конфіденційні дані фізичних осіб та інформація, яка не має відношення до предмету даного спору.

В судовому засіданні 20.12.2016р. судом оголошено перерву до 17.01.2017р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005р. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 1603 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 224,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 39 (далі - Майно), що перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.Богомольця (далі - Балансоутримувач).

24.10.2006р. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 3625 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 100,6 кв.м (тераса, яка є прибудовою до будинку гуртожитку № 7 за інвентарним № 19289), розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 39 (далі - Майно), що перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.Богомольця (далі - Балансоутримувач).

Згідно з п. 2.1. Договору-1, Договору-2 (далі разом - Договори) Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Майна.

На виконання умов Договорів між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем було підписано та скріплено печатками відповідні акти приймання-передачі нерухомого майна № б/н від 21.03.2005р. та № б/н від 24.10.2006р. відповідно.

Як встановлено п. 3.1. Договорів орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ:

- за базовий місяць розрахунку - лютий 2005 року 4 712,48 грн. (за Договором-1). Орендна плата за перший місяць оренди березень 2005 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2005 року;

- за базовий місяць розрахунку - червень 2006 року 766,58 грн. (за Договором-2). Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2006 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень, вересень, жовтень 2006 р.

Додатковим договором № 1 від 08.02.2007р. до Договору-1 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за перший/базовий/місяць розрахунку січень 2007 року 4 520,82 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Додатковим договором № 1603/2 від 24.03.2009р. до Договору-1 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2009 року 10 823,64 грн. Орендна плата за березень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2009 року.

Додатковим договором № 1603/4 від 19.02.2013р. до Договору-1 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2012 року 13 207,10 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2012 року. Вказані умови застосовуються до відносин сторін з 01.10.12.

Додатковим договором № 3625/01 від 10.02.2007р. до Договору-2 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за перший/базовий/місяць розрахунку січень 2007 року 665,16 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Додатковим договором № 3625/02 від 24.09.2009р. до Договору-2 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2009 року 1 807,71 грн. Орендна плата за вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2009 року.

Додатковим договором № 3625/06 від 31.10.2013р. до Договору-2 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2013 року 4 744,60 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2013 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.1. Договорів).

Орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договорів).

Відповідно до п. 3.3. Договорів орендна плата перераховується самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 50% до державного бюджету, 50% Балансоутримувачу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування приміщеннями за Договором-1 на суму 22 658,25 грн. та за Договором-2 на суму 9 613,33 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також пеню та витрати від інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що вказані правочини за своєю правовою природою є договорами оренди державного майна.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2. Договорів).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договорами орендної плати у визначені терміни в повному обсязі не виконав, до матеріалів справи не надав доказів повної оплати заборгованості за Договорами по грудень 2015 року включно.

При цьому судом встановлено, що Договором № 1603/06 від 22.02.2016р. до Договору-1 Орендар та Орендодавець дійшли згоди та достроково припинили за взаємною згодою сторін Договір № 1603 від 21.03.2005р. - з 30.12.2015р. та актом від 30.12.2015р. приймання-передачі (повернення) відповідач повернув орендоване за Договором-1 Майно, а Договором № 3625/08 від 19.02.2016. до Договору-2 Орендар та Орендодавець дійшли згоди та достроково припинили за взаємною згодою сторін Договір № 3625 від 24.10.2006. - з 30.12.2015р. та актом від 30.12.2015р. приймання-передачі (повернення) відповідач повернув орендоване за Договором-2 Майно.

У разі розірвання Договору за згодою сторін Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. (п. 5.14. Договору-1 в редакції договору № 1603/04 від 19.02.2013р. та п. 5.14. Договору-2 в редакції Договору № 3625/03 від 29.11.2011р.).

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.4. Договорів).

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні договору (п. 2.5. Договору-1).

Отже, оскільки Майно за Договорами було повернуто Орендарем 30.12.2015р., то вказана дата є останнім днем для нарахування орендної плати за Договорами, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення орендної плати за Договорами по 30.12.2015р. включно.

Стосовно доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву, суд відзначає, що останній не був позбавлений права скористатись своїми правами та звернутись до суду з вимогами про розірвання Договорів, про зобов'язання Орендодавця або Балансоутримувача прийняти майно за актами приймання-передачі (повернення) Майна з оренди за Договорами, зобов'язання продовжити строк дії Договорів чи укласти їх на новий строк, усунення перешкод у користуванні майном, тощо.

Посилання відповідача на те, що ним було проведено ремонт орендованих приміщень не приймається судом, оскільки наявність чи відсутність від'ємних чи невід'ємних поліпшень орендованого майна не є предметом розгляду даної справи.

Аналогічно предмету спору в даній справі не стосується наявність побудованої відповідачем тераси, яка, за твердженням відповідача, була передана на баланс Балансоутримувача, оскільки предметом спору є стягнення орендної плати саме в доход державного бюджету, як 50% загальної орендної плати за Договорами відповідно до пропорцій розподілу.

Крім того, відповідач посилається на те, що орендованим майном за Договорами він не користувався з 24.06.2015р., оскільки третьою особою було відключено електроенергію, водопостачання орендованим приміщенням та замкнено останні. З урахуванням чого відповідач вважає, що він звільнений від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України

Відповідно ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказані приписи кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у ч. 1 ст. 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Відповідачем належними засобами доказування не доведено, що належне виконання зобов'язань за договорами оренди виявилось неможливим внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Умовами Договорів (п. 7.2) передбачено обов'язок Орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватись орендованим Майном.

В свою чергу позивачем, як Орендодавцем за Договором-1 та Договором-2 свої зобов'язання було виконано в повному обсязі.

Обставини, які б свідчили про вчинення позивачем будь-яких дій, які б перешкоджали орендарю користуватись Орендованим Майном суду не доведені.

Щодо мети оренди, на яку звертав увагу суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, суд відзначає, що Договори не місять положень про обов'язок Орендодавця забезпечити водопостачання та освітлення в орендованих приміщеннях.

При розгляді даного спору, суд виходить з того, що відповідач за наявності обставин, на які він посилається як на підставу свої заперечень не був позбавлений звернутися до суду з відповідними вимогами до позивача та захистити своє порушене право в обраний ним спосіб та порядку, встановленому законом.

Наданий відповідачем до матеріалів справи акт за підписами директора, головного бухгалтера відповідача та коменданта гуртожитку НМУ ім. О.О.Богомольця не є належним в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом на підтвердження того, що орендовані за Договорами приміщення були замкнені, а викладені у ньому обставини спростовуються зібраними у справі доказами.

В силу приписів ст. 7 закону України Про управління об'єктами державної власності на орендодавця покладено контроль за використанням майна, переданого в оренду та за виконанням договору оренди державного майна.

Судом встановлено, що на неодноразові звернення відповідача про направлення представників позивача для перевірки орендованого майна, позивачем було надано відповідачу відповідь (лист № 30-06/8037 від 05.08.2015р.), якою рекомендовано відповідачу звернутися з вимогами до балансоутримувача приміщення (третьої особи).

Як було зазначено вище, відповідно до умов укладених договорів Орендар зобов'язувався вносити орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно.

Звільнення орендаря від внесення орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України може мати місце лише у випадку, якщо майно не могло бути використане. У випадку наявності певних складнощів у користуванні орендованим майном, орендар не позбавлений ініціювати питання щодо зменшення орендної плати (ч. 4 ст. 762 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), чого не було зроблено відповідачем.

Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за Договорами.

Судом також, на виконання вказівок суду касаційної інстанції було надано оцінку наданим відповідачем доказам в підтвердження його заперечень, зокрема, листу - відповіді ПАТ "Київенерго" № 42 від 12.08.2015р. КФ/012/4098 та листу - відповіді Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві № 09/2209 від 15.09.2015р., листам відповідача до Балансоутримувача з вимогою відновити водопостачання, електропостачання, надати доступ до майна.

Так, судом встановлено, що орендоване відповідачем приміщення було відключено від електропостачання, проте як було зазначено вище, вказані обставини не можуть свідчити про неможливість використання орендованого майна відповідачем та могли бути підставою для іншого спору.

Щодо обставин неодноразового звернення відповідача до суду з позовами про усунення перешкод у користуванні майном, спонукання третьої особи та позивача до вчинення дій, суд відзначає, що при обранні ефективного способу захисту свого порушеного права, позивач при зверненні до суду з відповідними вимогами повинен неухильно дотримуватись норм процесуального кодексу, що регулюють питання подачі позовної заяви та вимог до документів, доданих до неї (розділ VІІІ ГПК України).

Натомість, ухвалами суду з різних причин, як-то: відсутність належних повноважень у підписанта позовної заяви, відсутність доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, відсутність належних доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідачів, позовні заяви відповідача до позивача та третьої особи на підставі ст. 63 ГПК України було повернуто без розгляду.

При цьому, суд також відзначає, що своїм правом на оскарження вказаних судових рішень, відповідач не скористався.

Наведене, за висновками суду, не може бути покладено в основу для звільнення відповідача від виконання свої зобов'язань за укладеними з позивачем договорами та може свідчити тільки про неефективність реалізації відповідачем свого конституційного права на судовий захист.

Щодо вирішення у судовому порядку спору за позовом третьої особи до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування рішення про надання згоди на продовження дії договору оренди від 21.03.2005 № 1603, визнання таких дій неправомірними, зобов'язання утриматися від відповідних дій, суд виходить з того, що попри наявність вказаного спору та обставини встановлені, зокрема, в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016р. у справі № 826/14804/15, що спір у справі, що розглядається стосується неналежного виконання відповідачем умов укладених з позивачем Договорів.

Обмежуючись предметом спору у даній справі, суд також виходить з того, що Договори оренди було розірвано за взаємною згодою сторін, а не у зв'язку з наявністю порушень умов договорів з боку орендодавця чи у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна.

Крім того, суд погоджується з позицією позивача про те, що листом вих. № 72 від 11.02.2016р. орендар у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем просив орендодавця провести реструктуризацію боргу зі сплати орендної плати до кінця 4 кварталу 2016 року, чим визнав наявність боргу за спірний період.

При розгляді даного спору суд також виходить з того, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів було встановлено судом під час розгляду справи №910/11331/16, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. в якій, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р., з відповідача стягнуто на корить третьої особи 50 % орендної плати за Договором № 1603 від 21.03.2005р.

Вказані обставини, що встановлені судовим рішенням під час розгляду справи №910/11331/16, яке набрало законної сили в силу положень ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийнято судом до уваги з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за Договором № 1603 від 21.03.2005р. в розмірі 22 658,25 грн., та за Договором № 3625 від 24.10.2006р. в розмірі 9 613,33 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 197,03 грн. інфляційних втрат за Договором-1 та 84,32 грн. інфляційних втрат за Договором-2.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 197,03 грн. інфляційних втрат за Договором-1 та 84,32 грн. інфляційних втрат за Договором-2, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач також просить суд на підставі п. 3.5. Договорів стягнути з Орендаря пеню в розмірі 3 502,58 грн. за Договором-1 та в розмірі 1 500,52 грн. за Договором-2.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по сплаті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5. Договору-1 та Договору-2).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3 502,58 грн. пені за Договором-1 та 1 500,52 грн. пені за Договором-2, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договорів, укладених з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/6415/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 22 658,25 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 502,58 грн. пені, 197,03 грн. інфляційних втрат за за Договором № 1603 від 21.03.2005р. та 9 613,33 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 1 500,52 грн. пені, 84,32 грн. інфляційних втрат за Договором № 3625 від 24.10.2006р.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд відзначає наступне.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було відстрочено позивачу (ухвала суду від 11.04.2016р.) сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судовий збір за розгляд справи в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача та підлягає до стягнення з останнього в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (ідентифікаційний код 30181363, адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А) за Договором № 1603 від 21.03.2005р. в доход Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) 22 658 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 25 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 502 (три тисячі п'ятсот дві) грн. 58 коп. пені, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 03 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (ідентифікаційний код 30181363, адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А) за Договором № 3625 від 24.10.2006р. в доход Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) 9 613 (дев'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 33 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 52 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 32 коп. інфляційних втрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (ідентифікаційний код 30181363, адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017р.

Суддя С.М. Морозов