Постанова

від 11.01.2017 по справі 826/5790/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 11 січня 2017 року                   14:20           справа №826/5790/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Дахмонтажбуд” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дахмонтажбуд” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “Дахмонтажбуд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №51026552202 та №50926552202. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5790/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 21 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15  вересня 2015 року №50926552202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.36  пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ “Дахмонтажбуд” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1  090  926,00 грн., у тому числі за основним платежем на 872  741,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 218  185,00  грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15  вересня 2015 року №051026552202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.36  пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10  статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Дахмонтажбуд” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 980 642,00 грн., у тому числі за основним платежем на 653 761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 326  881,00  грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 серпня 2015 року №310/26-55-22-02/30488799 “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ  “Дахмонтажбуд” (код ЄДРПОУ 30488799) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2014 рік на 2  187  710,00 грн.; занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет в 2014 році на суму 872  741,00 грн., в тому числі за 2013 рік – 171  138,00 грн. та за 2014 рік – 710  611,00 грн.; підпункту 14.1.36  пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10  статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на653  761,00 грн., в тому числі: грудень 2013 року – 133190,00 грн., квітень 2014  року – 369  819,00 грн., травень 2014 року – 74  418,00 грн., червень 2014 року – 34  486,00 грн., липень 2014 року – 41  848,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг по відносинам із ТОВ “СПЕЦБУД” та ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт”, у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій. Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки актів перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами – ТОВ “СПЕЦБУД” та ТОВ  “Полімерна група “Інтерпласт”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Дахмонтажбуд” (підрядник) та ТОВ  “СПЕЦБУД” (субпідрядник) укладено наступні договори: - договір субпідряду від 10 січня 2014 року №10/01/2014, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи по улаштуванню проколів методом горизонтально-направленого буріння на об'єкті “Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплекту по вулиці Декабристів (військове містечко 11) в місті Васильків, Київської області” загальною довжиною 1200 м. з затягуванням п/е труби ф315 мм, згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору, а підрядник зобов'язується прийняти від субпідрядника закінчені роботи на об'єкту будівництва та оплатити їх. Субпідрядник зобов'язаний одержати встановлені законодавством дозволи на виконання окремих видів робіт; подати підряднику звіт про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок у разі, коли забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами повністю або частково здійснюється підрядником; передати підряднику закінчені роботи, акти на приховані роботи, виконавчі схеми, сертифікати на всі використані матеріали, копії накладних на всі використані матеріали, а також іншу документацію (пункт 4.4 договору). Підрядник протягом 3 днів з дати підписання договору передає субпідряднику проектну документацію затверджену згідно норм чинного законодавства (пункт 5.1 договору). - договір поставки від 07 квітня 2014 року №07/04/14, відповідно до умов якого ТОВ  “СПЕЦБУД” зобов'язується виготовити і передати продукцію, а саме “арматурні каркаси”, у власність позивача, у кількості та по цінах згідно рахунку. Товар поставляється ТОВ “СПЕЦБУД” на об'єкт позивача. Адреса поставки вказується позивачем. До вартості товару входять також витрати на упаковку товару, транспортування до місця призначення, витрати по складування та збереженню його цілісності до моменту передачі позивачу. Місце поставки товару вказується у заявках (розділ 3 договору). - договір субпідряду від 02 серпня 2013 року №02/08/2013, відповідно до умов якого ТОВ “СПЕЦБУД” (субсубпідрядник) зобов'язується за завданням позивача (субпідрядник) виконати комплект робіт (прокладку 2-ох поліетиленових трубок, задувку ВОК, установку пластикових колодязів під муфти ВОК, монтаж та вимірювання ВОК, виготовлення виконавчої дирекції) по об'єкту “Реконструкція технологічного зв'язку ДК “Укртрансгаз” на дільниці “Боярка-Яготин”, та здати в установлений договором строк закінчений будівництвом об'єкт відповідно до договірної документації. Субпідрядник зобов'язується надати субсубпідрядник фронт робіт, передати проектну документацію з відміткою замовника “Дозволено до виконання робіт”, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити вартість виконаних робіт та послуг субсубпідрядником, передбачену договором (пункт 1.5  договору). Субпідрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість: акта виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, протоколу вимірювань та протоколу пусконалагоджувальних робіт, відомості змонтованого обладнання та відомості використаних матеріалів, виконавчої документації (пункт 3.3 договору). Субсубпідрядник зобов'язаний подати субпідряднику звіт про використання матеріальних ресурсів, коли забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами повністю або частково здійснюється субсубпідрядником (підпункт 6.2.6 договору). Субсубпідрядник зобов'язаний забезпечити ведення та передачу субпідряднику в установленому порядку документів про виконання договору субпідряду, призначити осіб за її ведення (підпункт 6.2.13 договору). - договір поставки від 01 листопада 2013 року №01/11/13, відповідно до умов якого ТОВ “СПЕЦБУД” (постачальник) зобов'язується виготовити і передати у власність позивача (покупця) обладнання бурової установи згідно додатку 1, у кількості та по цінах згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Номенклатура, кількість та вартість визначається в специфікаціях (додатках) до цього Договору (пункт 2.5 договору). Розрахунками між сторонами здійснюються по рахунку-фактурі (пункт 3.3 договору). Товар поставляється ТОВ “СПЕЦБУД” на об'єкт позивача. Адреса поставки вказується позивачем. До вартості товару входять також витрати на упаковку товару, транспортування до місця призначення, витрати по складування та збереженню його цілісності до моменту передачі позивачу (пункт 3.2 договору). На підтвердження реальності господарських операцій по вищезазначеним договорам, позивачем надано договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові та видаткові накладні. Крім того, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” (продавець) укладено договір поставки від 21 травня 2013 року №2105-13/1, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується продати покупцю поліетиленову трубу, ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість якої передбачені у рахунках—фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” виписано позивачу податкові та видаткові накладні. Крім того, позивачем подано товарно-транспортні накладні від 17 червня 2013 року №90 та від 18 липня 2013 року №179. Суму вартості отриманих послуг відображена позивачем у складі доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги та поставлені товари стосуються господарської діяльності ТОВ “Дахмонтажбуд” та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача отриманих послуг та поставлених товарів; позивач не зазначив про характер отриманих послуг та не зазначив у чому вони полягали. Так, позивачем не надано доказів стосовно того, в яких саме послугах потребувало ТОВ “Дахмонтажбуд”, зокрема в матеріалах справи відсутній заявки, довідки, які б установлювали перелік необхідних послуг та товарів, а відтак, відсутність відповідної узгодженості між виконавцем та замовником (продавцем та покупцем) виключає можливість надання заявлених до виконання послуг та придбання товарів. Зокрема позивачем не надано договорів з третіми особами, на виконання яких позивачем залучались субпідрядники та залучені ним субпідрядники. Крім того, позивачем не суду доказів, наявності у ТОВ “Дахмонтажбуд” складських приміщень для зберігання отриманого товару; позивачем не надано довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, що б підтверджували отримання позивачем поставленого товару; матеріали справи не містять дозволів на виконання окремих видів робіт, звітів про використання матеріальних ресурсів, виконавчі схеми, сертифікати на всі використані матеріали, докази передачі позивачем контрагентам проектної документації, документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість: акта виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, протоколу вимірювань та протоколу пусконалагоджувальних робіт, відомості змонтованого обладнання та відомості використаних матеріалів, виконавчої документації, що є невід'ємною частиною договорів, укладених між позивачем та контрагентами. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “СПЕЦБУД” та ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” носять реальний характер, а надані послуги та поставлені товари використані в межах господарської діяльності позивача. Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Судом встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “СПЕЦБУД” та ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт” у зв'язку з отриманням послуг та поставленням товарів. Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям. Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг та товарів, отриманих від ТОВ “СПЕЦБУД” та ТОВ “Полімерна група “Інтерпласт”, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям. З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Дахмонтажбуд” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Дахмонтажбуд” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                            В.А. Кузьменко