Рішення

від 16.01.2017 по справі 906/181/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" січня 2017 р. Справа № 906/181/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання : Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 26/2016 від 29.12.16р.,

від третьої особи -1: не прибув,

від відповідача: ОСОБА_2А, довіреність № б/н від 01.12.16р., ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 25.11.2016р., ОСОБА_4І, довіреність № 28 від 06.07.17р.,

від третьої особи-2: ОСОБА_5О, довіреність № 05/129 від 11.01.17р.,

від третьої особи-3: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України ( м.Житомир)

за участю третьої особи на стороні позивача:

1. Громадської організації Товариство сприяння обороні України ( м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (м. Коростень)

за участю третіх осіб на стороні відповідача:

1. ФДМ України (м. Київ) в особі РВ Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир);

2. Лугинської районної ради ( смт Лугини);

3. ПАТ "Фортуна-Банк" ( м. Київ).

про витребування майна

У березні 2016 року Житомирська обласна організація товариства сприяння обороні України звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» про витребування із чужого незаконного володіння нежитлової адміністративно-виробничої будівлі загальною площею 369,5кв.м., вартістю 121100,20грн., яка розташована за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул.Рози Люксембург, буд. 19, та вибула з володіння поза їх волею.

18.05.16 рішенням господарського суду Житомирської області, залишеним без змін 10.08.16 постановою Рівненського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.16 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.16 та рішення господарського суду господарського суду Житомирської області від 18.05.16 у справі №906/181/16 скасовано з направленням справи №906/181/16 на новий розгляд з наданням першій інстанції обов'язкових вказівок для врахування при вирішенні спору:

- знаходження майна на балансі особи не може бути доказом права власності чи законного володіння таким майном для застосування приписів ст. ст. 317 та 387 ЦК України у спорі про витребування такого майна;

- об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на час подання позову; якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.16року справу розподілено судді Машевській О.П.

Ухвалою господарського суду від 16.11.16р. справу прийнято на новий розгляд, призначено засідання суду на 05.12.16р., вжито відповідні заходи.

До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив , відповідач зустрічного позову не подав. Суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених , в тому числі, встановлених судовими рішеннями у справах № 21/25007/1109/12, № 906/1281/13 та № 906/113/14, про що додатково вказав у письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві у позов та додатково поданому письмовому поясненні. Вважає, що судовими рішеннями у справах № 21/25007/1109/12, № 906/1281/13 та № 906/113/14, навпаки, встановлені обставини , які спростовують підстави цього позову.

Ухвалою господарського суду від 05.12.16р. залучено до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача громадську організацію Товариство сприяння обороні України (м. Київ), Фонд державного майна України (м. Київ) в особі РВ Фонду державного майна України по Житомирській області ( м. Житомир), Лугинську районну раду ( смт Лугини) та ПАТ "Фортуна-Банк" (м. Київ).

В засіданні суду 19.12.16р. представник позивача в усних поясненнях до заявленого позову доводить, що як користувач спірного майна вправі на підставі ст. 396 ЦК України витребувати останнє із чужого незаконного володіння відповідача, і вчинений позов не суперечить та не вступає в конфлікт з правами власника спірного майна. На підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України представник позивача заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог і витребувати спірне майно від відповідача у користування позивача.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві у позов та додатково поданому письмовому поясненні.

Заперечуючи в усній формі проти заявленого представником позивача клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, представник відповідача наголошує на тому, що позивач фактично змінив предмет позову, оскільки просить витребувати спірне майно у користування , тоді як у позові вимагав у власність.

Спростовуючи в усній формі заперечення представника відповідача щодо заявленого клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, представник позивача наголошує на відсутності ознак зміни предмету позову , оскільки останній відповідає обраному способу захисту речового права за позовом, а процесуальний механізм п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України дає можливість конкретизувати зміст речового права користування , на захист якого подано позов.

Не погоджуючись з такими поясненнями представника позивача, представник відповідача звертає увагу суду, що попри посилання позивача на ст. 396 ЦК України у позові, по тексту останнього позивач вказує на вибуття спірного майна з його володіння , тому не розуміє щодо захисту якого титулу позивач подав позов: щодо користування спірним майном чи щодо володіння спірним майном.

Додатково наголошує на тому, що позивач, вважаючи себе саме власником спірного майна, вже звертався з віндикаційним позовом про його витребування у відповідача, однак у задоволенні останнього йому відмовлено ( рішення суду у справі № 21/25007/1109/12). Вважає, що віндикаційний позов у цій справі задоволенню не підлягає, оскільки є тотожним за предметом та підставами позову у справі № 21/25007/1109/12.

Представник позивача погодився з тим, що при вирішенні спору у справі № 21/25007/1109/12 не вдалось довести право власності на спірне майно , саме тому у віндикаційному позові було відмовлено, однак за цим позовом спірне майно витребовується не як власником , а як користувачем.

Представник відповідача заявив, що якщо навіть і погодитись з представником позивача , що позов подано на захист речового права користування спірним майном , останній не підтвердив титул користувача спірного майна, про що фактично наголошено у постанові ВГСУ від 24.10.16р. у цій справі. Тому на виконання вказівок касаційної інстанції позивач зобов'язаний довести належними та допустимим доказами або право власності на спірне майно, або право користування цим майном.

Заявивши клопотання про витребування доказів у позивача, представник відповідача вважає, що основним питанням у цій справі є питання визначення дійсного власника спірного нерухомого майна. Зокрема, таким він вважає територіальну громаду Лугинського району, в інтересах якої діє Лугинська районна рада. Представник органу місцевого самоврядування погодився з такими доводами представника відповідача.

Представник позивача наголошує, що за цим позовом не вирішується спір щодо право власності на спірне майно.

Представник РВ ФДМУ по Житомирській області в усній формі повідомив, що у всіх справах, що розглядались Господарським судом Житомирської області за участю сторін спору щодо прав на спірне майно, саме Фонд державного майна України діяв як учасник судового процесу, а регіональне відділення лише забезпечувало представництво останнього в суді.

Представник відповідача також наголошує на тому, що з врахуванням викладених у постанові ВГСУ від 24.10.16р. мотивів, спірне майно не може бути витребувано у відповідача, оскільки внаслідок реконструкції відбулася зміна його площі з 375,3 кв.м на 369,50 кв.м та функціональне призначення.

Заперечуючи проти таких доводів представника відповідача, представник позивача вважає, що не може йти мови про будь-яку видозміну спірного майна як нерухомого , оскільки основною ідентифікуючою ознакою останнього є реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29.09.2009р. у справі № 2-1/6471.1-2008 , № в реєстрі 6820278 та зроблені у рішенні суду у справі № 21/25007/1109/12 висновки про те, виходячи з відсутності доказів на підтвердження права власності на спірне майно як у позивача, так і в ТСОУ, не виключається той факт, що до моменту переходу у власність громади, спірне майно відносилося саме до державної власності, ухвалою від 19.12.16р. витребувано у Фонду державного майна України письмово викладену правову позицію щодо правового режиму майна ОСОБА_6.

У письмових поясненнях Фонду державного майна України від 16.01.2017р. № 1025-595 визнано, що на законодавчому рівні правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України , не визначено. Однак, на думку третьої особи, майно Товариства сприяння оборони України (ТСОУ) , яке є правонаступником ОСОБА_6, тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності на нього, що випливає із змісту Закону України № 1540-XII від 10.09.1991 року« Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» , Постанови ВР України № 2268-XII від 10.04. 1992 року, Постанови ВР України № 3943-XII від 04.02.1994 року та Указу Президії ВР України від 7 жовтня 1991 року N 1608-XII "Про підпорядкування України дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям товариства сприяння обороні України".

В засіданні суду 16.01.17р. представникам учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Заслухавши представників учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи , господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Лугинської районної ОСОБА_7 народних депутатів від 22.04.86р. № 97 затверджено акт від 11.04.1988 року на списання будівлі районного комітету ДТСААФ вартістю 1014 карбованців, зокрема, одноповерхової , дерев'яної , 1930 року побудови , розташованої у смт. Лугини , яку вирішено розібрати через 95 % зносу конструктивних елементів будівлі ( далі - ОСОБА_8 списання будівлі від 11.04.1988р.) ( а. с. 4-6, т.2).

Акт списання будівлі від 11.04.1988р. не містить назви вулиці, на якій розташовувалась будівля, що підлягала знесенню та номеру цієї будівлі по вулиці, якщо такі відомості мали місце.

Чинна з 31.01.1966р. до 19.01.1996року Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР ( далі - Інструкція 1966р.) передбачала реєстрацію будинків з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі, що належали місцевим ОСОБА_7 депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам , організаціям і громадянам.

У справі відсутні докази реєстрації будівлі, що підлягала знесенню за ОСОБА_8 списання будівлі від 11.04.1988р. за будь-яким суб'єктом, однак поданням цього доказу до справи Лугинська районна рада визнає, що у цій будівлі в смт Лугини розташовувався районний комітет ОСОБА_6.

В свою чергу, Лугинська районна рада визнає, що у період 1981-1989 року було споруджено комплекс нежитлових будівель, місцем розташування яких є вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини, та які у період з 1989 року по 1996рік перебували у користуванні ОСОБА_6 ( а с. 1-2, т.2).

Наявні у справі архівні документи, подані позивачем, також доводять, що у 1981-1989 роках Лугинським районним комітетом ОСОБА_6 велось будівництво будинку військово-технічного навчання (дома военно-технического обучения - ДВТО), гаража, тиру , та що будинок технічного навчання було завершено будівництвом.

Вищевикладені обставини щодо періоду будівництва вищенаведених об'єктів для забезпечення діяльності Лугинського РК ОСОБА_6 встановлені також у рішенні господарського суду від 27.11.12р. у справі № 21/ 5007/1109/12, що вступило в законну силу, та не заперечувались ( іншими словами - не спростовані) учасниками спору, в тому числі, Лугинською районною радою.

Доводи Лугинської районної ради про ще, що будівництво цих об'єктів здійснено господарським способом за рахунок коштів та матеріалів підприємств , установ, організацій району не підтверджено доказами, тому останні приймаються судом до уваги в частині визнаних обставин про розташування у смт Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 нежитлових будівель (у складі більше одного об'єкта) та їх використання у період з 1989 року по 1996рік Лугинським РК ОСОБА_6 (в подальшому - ТСО України).

Натомість оцінені судом при вирішенні цього спору архівні документи 1981-1989 років в частині джерел фінансування будівництва, доводять наявність державних капітальних вкладень.

У затвердженій обласним управлінням освіти 01.03.1995року Концепції діяльності спортивно-технічного клубу Лугинського РК ТСО України Житомирської області ( далі - Концепція) йдеться про те, що в період з 1990-1994 років в смт. Лугини було побудоване нове приміщення спортивно-технічного клубу, ведеться будова гаражів та майстерень господарським способом.

ОСОБА_8 вищевикладене у Концепції у сукупності з поданими позивачем доказами та визнаними Лугинською районною радою обставинами будівництва в смт Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 у період 1981-1989 роках нежитлових будівель (у кількості більше одного об'єкта), та відсутність будь-яких доказів здійснення будівництва за цією адресою в період з 1990-1994 років, суд приходить до висновку, що у Концепції йдеться про ті самі об'єкти нерухомості, про які заявляє позивач та визнає Лугинська районна рада, та що їх користувачем у період з з 1989 року по 1996рік був Лугинський РК ОСОБА_6 ( в подальшому -ТСО України).

Інструкція 1966р. передбачала, що будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої ОСОБА_7 депутатів трудящих.

У справі відсутні докази факту введення в експлуатацію побудованого приміщення будинку військово-технічного навчання ( інша назва - спортивно-технічного клубу) по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини актом, затвердженим виконкомом Лугинської селищної ОСОБА_7 депутатів трудящих та закінчення будівництва із прийняттям в експлуатацію за цією ж адресою в такому ж порядку гаражів (тиру, майстерень) .

На запит Лугинської районної ради архівний відділ Лугинської районної державної адміністрації повідомив, що у документах фонду № 109 " Лугинська райахітектура" відсутня проектно-кошторисна документація на будівництво нежитлової будівлі, а також акти введення об'єкту в експлуатацію за адресою смт. Лугини по вул. Р.Люксембург, 19 та місцезнаходження яких невідоме.

Водночас учасниками судового процесу визнано обставини фактичної наявності в натурі в смт Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 декількох об'єктів нерухомості , як завершених, так і незавершених будівництвом, в тому числі, фактом прийняття їх до комунальної власності у 2009 році з наступним продажем у 2011 році відповідачу у справі.

Судом встановлено, що 26 вересня 1991 року на 7 позачерговому з'їзді було прийняте рішення про реорганізацію ОСОБА_6 у Товариство сприяння обороні України. У прийнятому Статуті відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ республіки, всеукраїнською громадською організацією. Відповідно до Закону України Про об'єднання громадян ТСО України зареєстроване 10 жовтня 1991 року Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян.

30.03.1993 року Бюро Центрального комітету ТСО України (протокол № 6) затверджено першу редакцію Статуту Житомирської обласної організації ТСО України, зареєстровану 03.06.1993року, про те, що обласна організація є правонаступником Житомирської обласної організації ОСОБА_6 , складовою частиною Товариства сприяння обороні України, окремою юридичною особою, має право на майно , яке знаходиться у її віданні та підпорядкованих їй організацій ( далі - Статут Житомирської ОО ТСОУ).

Згідно п. 4.1 Статуту Житомирської ОО ТСОУ її організаційну основу складають первинні організації, зокрема, Лугинська районна організація ТСОУ. Згідно п.п. 5.4, 5.11 та 5.12 Статуту для вирішення питань статутної діяльності обирається бюро в складі голови, його заступників і членів бюро, яке вправі у випадку невиконання статутних завдань ліквідувати районні організації, а голова обласної організації ТСОУ представляє її інтереси, несе відповідальність за правильне й ефективне використання організаціями ТСОУ області майна і коштів, має право підпису фінансових документів своєї організації.

20.02.1996 року Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України постановлено вважати таким, що самоліквідувався , Лугинський районний комітет ТСО України, створено ліквідаційну комісію, яку зобов'язано , серед іншого, оформити передачу майна районної організації в інші організації ТСОУ області актом, підготовку якого до 10.03.96р. постановлено здійснити голові Лугинського РК ТСОУ та члену ліквідаційної комісії ОСОБА_9

На підставі Постанови Бюро Житомирського ОК ТСОУ 20.06.1996року, головою обласного комітету ТСОУ полковником ОСОБА_10 прийнято наказ № 70-а, яким наказано ліквідувати з 20.10.1996р. Лугинську районну організацію ТСОУ та призначено комісію для вирішення всіх питань, пов'язаних з її ліквідацією в аналогічному складі, що і в постанові Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996року, за винятком голови Лугинського РК ТСОУ ОСОБА_9

ОСОБА_8 від 18.10.96року про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено, що останній складено на бланку акта про списання з підзвіту особи цінностей (матеріалів) Коростенської автошколи ДТСААФ, одним із реквізитів якого є гриф "затверджую" , що містить відомості про керівника автошколи - ОСОБА_11 та реквізит місця складання акту "м. Коростень" (далі - ОСОБА_8 від 18.10.96р.)

Водночас по тексту ОСОБА_8 від 18.10.96р. в ньому йдеться про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей, належних Лугинській організації, що дає суду підстави не приймати до уваги реквізит місця складання акту "м. Коростень" як достовірний.

У п.4 Постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996 року було передбачено передати майно Лугинської районної організації ТСОУ в інші організації ТСОУ області за актом, а в пункті 8 цієї Постанови зобов'язано голову обласного комітету затвердити акт передачі майна Лугинської районної організації ТСОУ.

Згідно Статуту Житомирської обласної організації ТСО України в редакції, що діяла з 03.06.1993року до 25.06.1998р., обласна організація була вищестоящою до підпорядкованої їй Лугинської районної організації ТСОУ, тому за змістом статті 40 чинного на той час ЦК УРСР 1963 року майно ліквідованої громадської організації підлягало передачі вищестоящій організації.

ОСОБА_8 від 18.10.96р., судом встановлено, що його підписано головою Житомирського обласного комітету ТСО України полковником ОСОБА_10, що дає суду підстави вважати виконаним п. 8 Постанови Бюро Житомирського ОК ТСОУ 20.06.1996року у такий спосіб, та що наведене у ньому майно в його особі прийнято саме Житомирською обласною організацією ТСО України як вищестоящою організацією, що відповідало вимогам статті 40 чинного на той час ЦК УРСР 1963 року.

Відсутність в ОСОБА_8 від 18.10.96р. підписів голови та членів ліквідаційної комісії згідно наказу № 70-а від 20.06.1996 року, не дає суду підстав вважати, що станом на 18.10.96р. у голови Житомирського обласного комітету ТСО України полковника ОСОБА_10 як голови комісії та членів комісії , у складі яких значиться керівник Коростенської автошколи ДТСААФ ОСОБА_11, не було відповідних повноважень для його підписання.

В ОСОБА_8 від 18.10.96р., як встановлено судом, йдеться про "здание административное" в кількості одного об'єкта та "здание гаражей" в кількості одного об'єкта, та у примітці акта описано їх фактичний стан. Однак через нечитабельність ОСОБА_8 від 18.10.96р. в частині примітки фактичний стан цих об'єктів достовірно судом не встановлений (а.с. 15, т.1).

Акт від 18.10.96р. не містить вартісної оцінки прийнятих Житомирською ОО ТСО України об'єктів нерухомості , їх площі , стану завершеності будівництва та адреси їх розташування саме по вулиці Р.Люксембург, 19 в смт Лугини.

Згідно Книги обліку основних засобів по Житомирському обласному комітету ТСО України за 1997 рік та по рахунку 01 "Облік основних засобів" з 01.01.1997р. Житомирською обласною організацією по смт Лугини обліковується будинок для навчання вартістю 121100,20грн.

28 грудня 1998року головою Центрального комітету ТСО України ОСОБА_12 затверджено ОСОБА_8 про тимчасове виведення основних фондів із виробничого процесу та їх консервацію в Житомирському обласному комітеті ТСО України з 01.01.1999р. по 31.12.2000р., а саме тиру пневматичного балансовою вартістю 1526,60 грн та будинку для навчання балансовою вартістю 89288,10 грн Лугинського СТК, як таких , що не використовуються для підготовки спеціалістів , у зв'язку із закриттям організації у 1996 році ( далі - ОСОБА_8 про консервацію від 28.12.1998р.).

У період з 29.12.2000р. по 31.12.2012р. відповідними актами продовжувався строк консервації вищенаведених об'єктів .

ОСОБА_8 про консервацію від 28.12.1998р., наступні акти про продовження консервації основних засобів І групи у сукупності з іншими доказами у справі, суд дійшов висновку, що в усіх цих документах йдеться про один і той самий об'єкт нерухомості, іменований як "здание административное" , " будинок для навчання" , "спортивно-технічний клуб " та "приміщення будинку військово-технічного навчання ", та що місцем його розташування є смт Лугини, та , як визнає Лугинська районна рада, вулиця Р.Люксембург, 19. Суд також дійшов висновку про наявність інших об'єктів нерухомості за цим місцем розташування (тир пневматичний, гараж), однак щодо яких спір у цій справі не вирішується.

З 19.01.1996 року до 26.06. 1998року діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 N 56р., які передбачали обов'язкову державну реєстрацію закінчених будівництвом об'єктів та прийнятих в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації ( далі - Правила про державну реєстрацію № 56).

Правила про державну реєстрацію № 56 передбачали, що при первинній реєстрації об'єкту, йому надається порядковий реєстровий номер вперше, а його адреса записується в повуличний алфавітний журнал.

На заміну Правил про державну реєстрацію № 56 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 N 121 було затверджено Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб ( далі - Інструкція N 121, втратила чинність 06.08.2012р.).

Інструкція N 121 також передбачала обов'язкову державну реєстрацію в бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Як визнало Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 20.03.2006року на будівлю № 19 по вул. Р. Люксембург в смт. Лугини інвентаризація і реєстрація права власності не проводилась.

Судом встановлено, що Лугинській районній державній адміністрації в особі голови ОСОБА_13 ще станом на 15.06.2005року було відомо про розташування в смт. Лугини приміщення Лугинського районного комітету ТСОУ в занедбаному стані, балансоутримувачем якого була обласна організація ТСО України, та ініціювалось питання перед обласною державною адміністрацією вирішити передачу цього приміщення у спільну власність територіальних громад сіл та селищ району.

У п.10 постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996року було постановлено письмово довести до голови Лугинської райдержадміністрації її зміст.

Встановлені обставини доводять інформованість Лугинської районної державної адміністрації станом на 20.03.2006року про наявність в смт. Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 приміщення Лугинського районного комітету ТСОУ в занедбаному стані, та що його балансоутримувачем була обласна організація ТСО України.

25.03.2009р. Лугинська районна рада на 26 сесії 5 скликання приймає рішення за № 117 про включення до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19 ( далі - Рішення № 117 ).

Зміст Рішення № 117 доводить, що у переліку майна значиться одне приміщення , а не декілька.

Зміст Рішення № 117 також доводить, що підставою його прийняття стало клопотання районної державної адміністрації, головою якої у 2005-2006 роках був ОСОБА_13 , який станом на 25.03.2009р. вже очолював Лугинську районну раду .

03.06.2009р. розпорядженням голови Лугинської районної державної адміністрації № 188 на підставі Рішення № 117 визнано балансоутримувачем приміщення , що розташоване за адресою вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини відділ культури і туризму райдержадміністрації, якому доручено підготувати документи щодо оформлення права власності на це приміщення.

На замовлення Відділу культури і туризму Лугинської районної державної адміністрації від 28.07.09р. за № 134, Коростенське МБТІ на нежитлове приміщення по вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини заводить інвентаризаційну справу № 1458, зміст якої доводить, що основна інвентаризація приміщення проведена 13.08.2009року у складі основної будівлі, прибудови та ґанку загальною площею 375,3 кв.м.

Складовою інвентаризаційної справи № 1458 є оцінювальний акт на господарсько-побутові будівлі та надвірні споруди домоволодіння по вулиці Р.Люксембург, 19 у числі яких значиться гараж "Б" площею 61,1м.кв та оглядова яма, та гараж "Г" площею 75,3м.кв.

Зміст Книги № 1 "Нумерация домов в пгт. Лугины" доводить, що за порядковим номером 1458 по вул. Р. Люксембург, 19 значиться нежитлове приміщення відділу культури і туризму, інвентаризація якого вперше проведена у 2009році

Зміст "Книги учета дел пос. гор.тип Лугины " також доводить, що з 16.02.2010р. за порядковим номером 1458 значиться нежитлове приміщення відділу культури і туризму по вул. Р. Люксембург, 19.

25.02.2011р. Лугинська районна рада на 4 сесії 5 скликання приймає рішення № 32 про включення до переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011р. нежитлове приміщення за адресою: 11301, смт Лугини, вул. Р.Люксембург,19 ( далі-Рішення № 32).

Зміст Рішення № 32 доводить, що у переліку майна для приватизації у 2011р. значиться також одне приміщення , а не декілька.

31.03.2011р. Лугинська районна рада на 5 сесії 5 скликання приймає рішення № 51 про надання дозволу на відчуження шляхом продажу через аукціон нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою смт. Лугини, вул. Р.Люксембург,19 ( далі - Рішення № 51).

Зміст Рішення № 51 доводить, що дозвіл на відчуження надано щодо одного приміщення , а не декількох.

Пунктом 2 Рішення № 51 доручено здійснити продаж зазначеного майна Відділу культури райдержадміністрації відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення про порядок відчуження майна, затвердженого рішенням п'ятнадцятої сесії ІІІ скликання районної ради від 22.12.2000р.

На виконання Рішення № 51, Відділ культури та туризму Лугинської райдержадміністрації уклав договір від 01.04.2011 з Приватним підприємством "Едельвейс-Луг" про надання послуг з проведення аукціону з продажу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою смт. Лугини, вул. Р.Люксембург, 19.

29.04.2011р. виконком Лугинської селищної ради на підставі Рішення № 117 приймає рішення № 56 про оформлення територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю площею 375,3 кв.м, нежитлову будівлю гаража площею 61,1 кв.м та нежитлову будівлю гаража площею 75,3 кв.м (далі - Рішення виконкому № 56).

Таким чином, судом встановлено, що саме виконком Лугинської селищної ради Рішенням виконкому № 56 оформив територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району право комунальної власності у складі трьох об'єктів нерухомості, з яких нежитлова будівля площею 375,3 кв.м є основною (головною) будівлею , а гаражі площею 61,1 кв.м та 75,3 кв.м - допоміжними будівлями.

04.05.2011р. Приватне підприємство "Едельвейс-Луг" провело Аукціон з продажу майна - об'єкта власності територіальних громад сіл та селищ Лугинського району - нежитлових будівель по вул. Р. Люксембург, 19. Протоколом Аукціону з продажу лота 02/11, затвердженим керівником Приватного підприємства "Едельвейс-Луг" ОСОБА_14 04.05.2011, зафіксовано перемогу на аукціоні по реалізації вказаного вище нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" з ціновою пропозицією в сумі 56300,00 грн.

17.05.2011р. виконкомом Лугинської селищної ради на підставі Рішення виконкому № 56 територіальним громадам сіл, селищ Лугинського району видано Свідоцтво про право власності серії САВ № 019900 на нежитлові будівлі в смт Лугини по вулиці Р. Люксембург, 19 у складі: нежитлова будівля загальною площею 375,3 кв.м, нежитлова будівля гаража загальною площею 61,1кв.м, нежитлова будівля загальною площею 75, 3 м.кв.

На підставі Свідоцтва про право власності 17.05.2011року Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради проведено державну реєстрацію права власності територіальних громад сіл, селищ Лугинського району на вищенаведені нежитлові будівлі, яким присвоєно реєстраційний номер майна 33665596, про що видано витяг про державну реєстрацію прав ( далі - нежитлові будівлі № 33665596).

Надаючи оцінку присвоєному реєстраційному номеру майна 33665596, суд враховує наступне.

Чинний з 01.01.2011року Порядок присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера , затверджений постановою КМУ від 08.12. 2010 р. N 1117, у п. 5 передбачав, що реєстраційний номер присвоюється об'єкту нерухомого майна (зокрема будівлі) , право власності на який реєструється вперше в ОСОБА_15 реєстрі прав та не присвоюється об'єкту нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю.

Такими чином, суд встановив, що реєстраційний номер майна 33665596 вперше присвоєно 17.05.2011р. саме нежитловій будівлі загальною площею 375,3 кв.м, як об'єкту нерухомого майна, для обслуговування якої призначені гаражі площею 61,1 кв.м та 75,3 кв.м .

ОСОБА_8 також встановлені обставини , що мали місце у період з 29.04.2011р. по 17.05.2011р. , суд враховує наступне.

Починаючи з 16.03.10року згідно з приписами ч. 4. ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, станом на 04.05.2011р. право власності територіальних громад сіл та селищ Лугинського району на предмет аукціону ще не виникло, а виникло лише 17.05.2011р. з фактом його державної реєстрації на нежитлові будівлі № 33665596.

26.05.2011 р. за результатами проведеного 04.05.2011р. аукціону, Лугинською районною радою (продавець) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3м2, нежитлової будівлі (літ. Б) гаража загальною площею 61,1 м.кв., нежитлової будівлі (літ. Г) гаража площею 75,3 м.кв., що розташовані за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, посвідчений приватним нотаріусом 26.05.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 3073.

09.06.2011 року КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" видає Товариству з обмеженою відповідальністю " Автосвіт ЛТД" витяг про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі № 33665596, вказуючи підставу набуття права власності - нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 26.05.2011р., р № 3073.

Таким чином, як встановив суд, 09.06.2011року право комунальної власності на нежитлові будівлі № 33665596 юридично перейшло у право приватної власності ТОВ " Автосвіт ЛТД" .

02.11.2011року ТОВ " Автосвіт ЛТД" звертається із заявою за № 583 до Коростенського МБТІ внести в технічний паспорт поточні зміни нежитлової будівлі по вул. Р.Люксембург, 19.

04.11.2011року техніком Коростенського МБТІ Воробйовим обстежено будівлю "А", перераховано площі, перебрано поверховий план.

26.04.2012р. виконком Лугинської селищної ради приймає рішення № 46 про оформлення ТОВ " Автосвіт ЛТД" права власності на нежитлові будівлі по вул. Р.Люксембург, 19 з посиланням на матеріали Коростенського МБТІ та на проведення в будівлі реконструкції, демонтажу перегородок без порушення несучих конструкцій, в зв'язку з чим змінилась загальна площа будівлі ( далі - Рішення виконкому № 46).

На підставі Рішення виконкому № 46 виконком Лугинської селищної ради 07.05.2012 року видає Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 019900 у складі адміністративно-виробничої будівлі площею 369,5 кв. м, гаража площею 75,3 кв.м та гаража площею 61,1 кв.м.

07.05.2012року Коростенське МБТІ видає ТОВ " Автосвіт ЛТД" витяг про державну реєстрацію права власності на вищенаведені нежитлові будівлі №33665596, згідно якого "нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 375,3м2" замінена на "адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5 кв.м".

ОСОБА_8 доводи ТОВ " Автосвіт ЛТД" про те, що підставою для прийняття Рішення виконкому № 46, видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 019900 та проведення 07.05.2012року державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі №33665596 у складі трьох об'єктів нерухомого майна, стала проведена реконструкція придбаної 26.05.2011р. нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3 кв. м , внаслідок якої утворилась адміністративно-виробнича будівля площею 369,5 кв.м, що засвідчує власне саме Рішення виконкому № 46, суд враховує наступне.

Насамперед станом на 07.05.2012року не змінився реєстраційний номер майна 33665596 та склад об'єктів нерухомого майна , а змінено лише опис нежитлової будівлі (літ. А) шляхом вказівки, що остання є адміністративно-виробничою та її площу з 375,3 кв. м на 369,5 кв.м. При цьому, як встановив суд саме із Рішення виконкому № 46, площа будівлі змінена внаслідок демонтажу перегородок без порушення несучих конструкцій.

З 01.01.2012року набрав чинності Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, який в абз. 3 п. 1 передбачив, що під терміном "реконструкція" слід розуміти реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єкта містобудування, а в абз. 2 п.44 та п. 46, що державна реєстрація прав щодо реконструйованого нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видається на підставі, зокрема, документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Так, Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461, у п. 11 передбачав, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта ( в тому числі, реконструйованого нерухомого майна) є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Однак у справі такі докази відсутні, тому за загальним правилом ст. 34 ГПК України суд не розцінює Рішення виконкому № 46 як доказ підтвердження факту реконструкції нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3 кв. м в адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5 кв.м., та як доказ видозміни ( переробки) цієї будівлі у нову річ. ОСОБА_8 поняття "видозміни" нерухомої речі, суд враховує , що адміністративно-виробнича будівля площею 369,5 кв.м. за функціональним призначенням залишається нежитловою будівлею.

Окрім того, судом встановлено, що після 04.11.2011року до 26.04.2012р. ( дати прийняття Рішення виконкому № 46) та до 07.05.12р. (дата повторної державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі №33665596) технічна інвентаризація нежитлової будівлі (літ. А) не проводилась.

У вересні 2012 року Житомирська ОО ТСОУ України на підставі ст. ст. 21, 328 та 391 ЦК України ініціює позов про недійсність Рішень Лугинської районної ради № № 117, 32 та 51 , як таких, що порушують право власності обласної організації на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 375,3м2, нежитлову будівлю (літ. Б) гаража загальною площею 61,1м.кв., нежитлову будівлю (літ.Г) гаража площею 75,3м.кв., що розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург 19 ( далі - спірне майно), та на підставі ст. ст. 388 та 392 ЦК України, просить визнати за рішенням суду права власності на спірне майно за собою, витребувавши його у ТОВ " Автосвіт ЛТД".

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 21/5007/1109/12 від 27.11.2012р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. ( далі - Рішення суду № 21/5007/1109/12), позов Житомирської ОО ТСОУ задоволено частково та визнано недійсними Рішення Лугинської районної ради № № 117, 32 та 51 з наступних підстав:

- права позивача на спірне майно , як самостійної юридичної особи, що входить в систему ТСОУ, пов'язуються лише з користуванням таким майном на праві відання;

- на час прийняття оскаржених рішень спірне майно дійсно перебувало на балансі позивача та у користуванні останнього;

- оскаржені рішення не містять підстав переходу спірного майна у власність територіальних громад від держави або інших суб'єктів права власності на нього, зокрема, ТСОУ;

- до 25.03.2009р. у територіальних громад сіл , селищ Лугинського району жодних прав на спірне майно не існувало;

- тому оскаржені рішення порушують права позивача , в користуванні якого знаходилося спірне майно.

Рішенням суду № 21/5007/1109/12 відмовлено Житомирській ОО ТСОУ у визнанні права власності на спірне майно та в частині його витребування у ТОВ "Автосвіт ЛТД" з наступних підстав:

- Рішення виконкому № 56, на підставі якого спірне майно остаточно перейшло у власність територіальних громад сіл , селищ Лугинського району, є чинним;

- перебування на балансі позивача спірного майна не є доказом його права власності на нього;

- не є доказом права власності позивача на спірне майно і наданий позивачем ОСОБА_15 акт на право постійного користування землею;

- доказів на спростування факту віднесення спірного майна до державної власності до моменту його остаточного переходу у власність громади за Рішенням №56 , не подано;

- доказів на підтвердження права власності на спірне майно ТСОУ не подано;

- тоді як лише власник майна може звернутися до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння для захисту свого права власності.

У вересні 2013року Житомирська ОО ТСОУ на підставі ст. ст. 21, 328 та 391 ЦК України та Рішення суду № 21/5007/1109/12 ініціює позов про недійсність, зокрема, Рішення виконкому Лугинської селищної ради від 29.04.2011р. № 56.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2013р. у справі № 906/1281/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. ( далі - Рішення суду №906/1281/13) , позов Житомирської ОО ТСОУ до Лугинської селищної ради задоволено та визнано недійсним Рішення виконкому № 56 з наступних підстав:

- за приписами ст. 393 ЦК України позивачем може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене актом, виданим органом місцевого самоврядування;

- тому безпідставними є доводи Лугинської селищної ради про відсутність порушеного права позивача, який хоч і не є власником спірного майна, однак є його користувачем та балансоутримувачем;

- оскільки недійсність Рішень Лугинської районної ради № № 117, 32 та 51 встановлена Рішенням суду № 21/5007/1109/12, недійсним є і оскаржене Рішення виконкому № 56, прийняте на їх підставі.

У квітні 2014року Житомирська ОО ТСОУ на підставі ст. ст. 203-215, 393, 395, 396, 658ЦК України та Рішення суду № 21/5007/1109/12 і Рішення суду №906/1281/13 ініціює позов про недійсність аукціону від 04.05.2011р., результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11- нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург 19; про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2011р. нежитлових будівель, укладеного між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД"; про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 26.04.2012р. № 46 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. у справі № 906/113/14 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 906/113/14 господарського суду Житомирської області ( далі - Рішення суду № 906/113/14) відмовлено Житомирській ОО ТСОУ у цих позовних вимогах з наступних підстав:

- за змістом статті 396 Цивільного кодексу України можливість захищати своє право відповідними встановленими законодавчо способами надано також особі, яка має речове право на чуже майно, у випадку порушення, невизнання чи оспорення такого права;

- судовими рішеннями Господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 у справі № 21/5007/1109/12 та від 31.10.2013 у справі № 906/1281/13 розглянуто позовні вимоги Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на захист його речового права щодо спірного майна, як такого, що не суперечить та не вступає в конфлікт з правами власника спірного майна;

- разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повинен відповідати законодавчо визначеним способам захисту, а прийняте за результатами судового розгляду рішення повинно забезпечувати відновлення порушеного права позивача;

- як вже зазначено вище, захищаючи своє право на чуже майно, за приписами статті 396 Цивільного кодексу України особа використовує правовий механізм, передбачений для захисту права власності;

- таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, а захист прав особи можливий шляхом задоволення віндикаційного позову за наявності підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України;

- судовими рішеннями, вже наведеними вище, встановлено відсутність у особи, яка відчужила спірне майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД", відповідного права на відчуження, а жодних обставин, які перешкоджали б можливості витребувати це майно від Товариства, ним не наведено.

У березні 2016року Житомирська ОО ТСОУ на підставі ст.ст. 396 та 388 ЦК України та Рішення суду № 21/5007/1109/12 , Рішення суду №906/1281/13 і Рішення суду № 906/113/14 ініціює позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" про витребування нежитлової будівлі, а саме: адміністративно-виробничої будівлі загальною площею 369,5 кв.м, вартістю 121100,20грн , яка розташована за адресою :Житомирська область , смт. Лугини , вул. Рози Люксембург , буд. 19.

Заявленим в засіданні 19.12.16р. на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України клопотанням про вихід суду за межі позовних вимог, позивач просить витребувати спірну будівлю від відповідача саме у користування. Позивач не заявляє про витребування у відповідача двох гаражів , що розташовуються на тією ж адресою, що і спірна будівля, посилаючись на відсутність доказів перебування останніх на балансі та у користуванні обласної організації.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Автосвіт ЛТД" наголошує на тому, що спірну будівлю придбано у власника майна - Лугинської районної ради, та що аукціон від 04.05.11р. з її продажу, договір купівлі-продажу від 26.05.2011року та Рішення виконкому № 46 є чинними, і ці обставини встановлено Постановою ВГСУ від 17.11.2015р. у справі № 906/113/14. Про те, що позивач не є власником спірної будівлі, встановлено у Рішенні суду № 21/5007/1109/12 , яким йому відмовлено у позові на підставі ст. 388 ЦК України. Наявність Рішення суду № 21/5007/1109/12 позбавляє позивача права на повторне пред'явлення віндикаційного позову щодо витребування спірної будівлі, оскільки остання є реконструйованою будівлею із залишків будівлі площею 375,3 кв.м, яка не збереглася в натурі, а тому не може бути витребувана. Оскільки позивач не підтвердив право користування спірною будівлею , витребування останньої на підставах ст.ст. 388 та 396 ЦК України , неможливе.

Дослідивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст. ст. 4-7, 33, ч.3 ст. 35 та 43 ГПК України, оцінивши їх доводи по суті законодавчого регулювання спору, виконуючи обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 24.10.16 року, враховуючи правові позиції Верховного Суду України з питань усунення розбіжностей у застосуванні норм ст.ст. 330, 388 та 396 ЦК України на підставі ст. 111-28 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд визнає, що знаходження майна на балансі особи само по собі не може бути доказом права власності чи законного володіння, тому що поняття балансу віднесено до первинного бухгалтерського обліку і не може у собі містити передбачені статтею 317 ЦК України зміст права власності : володіння, користування та розпорядження.

Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституція України (від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР) виключно законами України визначається правовий режим власності.

На сьогодні на законодавчому рівні не визначено правовий статус розташованого на території України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі, загальносоюзної громадської організації ДТСААФ СРСР, до складу якої входило ОСОБА_6.

Доказом наведеному є зареєстрований у ОСОБА_7 України 30.03.2016р. за № 4336 проект Закону про правовий режим майна загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього Союзу РСР (відомості з офіційного веб-порталу w1.c1.rada.gov.ua).

В свою чергу, у пункті 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

На підставі вищевикладеного, суд встановив, що у період після 16.07.1990р. на території Української РСР та у період після 24.08.1991р. та до 14 лютого 1992 р. на території України, відносини власності встановлювались і регулювалися єдиним органом законодавчої влади - ВР УРСР ( ВР України) на основі законодавства Української РСР: законів та постанов і указів Президії ВР УРСР ( ВР України) ( ст. 106 Конституції 1978р. в редакції до 14.02.1992р.).

Так, у спорах щодо власника розташованого на території України майна загальносоюзної громадської організації ДТСААФ СРСР, до складу якої входило ОСОБА_6, правонаступником якого стало Товариство сприяння обороні України, згідно Статуту, зареєстрованого Мінюстом України 10.10.1991року, ОСОБА_7 Суд України виклав правову позицію про те, що судам слід враховувати наявну законодавчу базу, що регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України ( постанова від 29.09.2009р. у справі № 2-1/6471.1-2008 , № в реєстрі 6820278).

У зв'язку з цим, суд враховує, що відповідно до Указу Президії ВР України №1452-XII від 30.08.1991 року "Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" , Закону України № 1540-XII від 10.09.1991 року« Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» , Постанови ВР України № 2268-XII від 10.04. 1992 року та Постанови ВР України № 3943-XII від 04.02.1994 року до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно т и м ч а с о в о є з а г а л ь н о д е р ж а в н о ю в л а с н і с т ю.

Окрім того, Указом Президії ВР України від 7 жовтня 1991 року N 1608-XII "Про підпорядкування України дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям товариства сприяння обороні України", передано у відання України та у підпорядкування Міністерства оборони України м а й н о н а в ч а л ь н и х о р г а н і з а ц і й Товариства сприяння оборони України ( далі - Указ ПВРУ N 1608-XII).

Отже, виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів все майно ОСОБА_6 , в тому числі, спірна будівля, передане безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України, до законодавчого визначення суб'єктів права власності на нього, т и м ч а с о в о належить на праві власності державі Україна та не може вибувати із володіння держави поза її волею та без її згоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України під вибуттям майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України, із володіння держави поза її волею та без її згоди, є відсутність згоди Фонду державного майна України (постанова ВСУ від 04.02.2015 у господарській справі № 3-189гс14, № в реєстрі 42685787).

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза її волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Таким чином, наявність у діях власника майна в о л і на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача ( постанова ВСУ від 05.10.2016р. у справі № 916/2129/15, № в реєстрі 62058323).

Водночас спірна будівля вибула з володіння держави (тимчасового власника) не з її волі, без згоди Фонду державного майна та не у порядку, встановленому для виконання судових рішень ( ч. 2 ст. 388 ГПК України).

У Рішенні КСУ Суду України від 5 лютого 2004 року N 2-рп/2004 у справі N 1-5/2004(справа про тлумачення терміна „передача земельних ділянок) зазначено, що слово „передача у загальному розумінні означає: віддавати, вручати щось кому-небудь у чиєсь відання, володіння; передавати у власність і т. інше ( далі - Рішення КСУ N 2-рп/2004 ).

З Рішення КСУ N 2-рп/2004 слідує, що передавати щось можна не тільки у відання, володіння чи власність, але й на іншому титулі.

У мотивувальній частині постанови ВГСУ від 24.10.16р. у цій справі викладено правову позицію про те, майно може перебувати в особи у володінні за законом або договором.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги ( постанова ВСУ 24.06.2015 у цивільній справі № 6-318цс15, № в реєстрі 45910640).

Таким чином, згідно правової позиції Верховного Суду України право користування як складова частина права власності є майновим правом особи , пов'язаним з майном. Виникнення права користування , як і права володіння, можливе як за законом, так і за договором.

Як розтлумачив Конституційний Суд України (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В абз. 1 п. 5. мотивувальної частини Рішення КСУ у справі про офіційне тлумачення ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин.

З врахуванням вищевикладеного, суд враховує, що Указом ПВРУ N 1608-XIІ все майно ОСОБА_6, в тому числі, спірну будівлю, безоплатно п е р е д а н о навчальним організаціям Товариства сприяння оборони України, до яких належить Житомирська обласна організація. При цьому, згідно Указу ПВРУ N 1608-XII право "відання" цим майном належить державі, тому позивачу належить право користування цим майном, яке виникло на з а к о н н и х підставах.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини ( рішення у справі Бейєлєр проти Італії від 05.01.2000 р., рішення у справі ОСОБА_5 Ганс-Адам ІІ де Ліхтенштейн проти Німеччини від 12.07.2001 р., рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України від 25.01.02р. ) наголошується на тому, що право власності не обмежується правом власності на фізичні речі та охоплює як власне майно, так і майнові права. Однак у рішенні у справі "ОСОБА_10 проти Бельгії" від 27.04.1979р., Суд визнав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується лише у випадку порушення права володіння наявною власністю і не гарантує права на набуття власності на певне майно. Таким чином, не існує володіння власністю доти, доки особа не може заявити про своє право власності.

Оскільки суб'єкт права власності на майно ОСОБА_6, в тому числі, спірну будівлю, до цього часу законодавчо невизначений , а держава лише тимчасово таким визнається , право власності на спірну будівлю не було оформлене правовстановлюючим документом та зареєстроване , відповідно, не було оформлене таким документом і зареєстроване право користування спірною будівлею позивачем.

Окрім того, 03.08.2004року набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , який у ч.5 ст. 3 та ч.6 ст. 4 встановив, що:

- право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою;

- реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Таким чином, набуте позивачем на законних підставах право користування спірною будівлею, визнається державою , однак до реєстрації права власності на нього не може бути зареєстроване.

Суд враховує, що право позивача на користування майном ОСОБА_6, в тому числі, спірною будівлею, вперше підтверджено у Рішенні суду № 21/5007/1109/12 та не спростовано в подальшому в судовому порядку.

Та обставина, що позивач майно ліквідованої Лугинської районної організації ТСО України (правонаступника ОСОБА_6) обліковував на балансі Житомирської обласної організації дійсно немає юридичного значення при вирішенні цього спору, адже спірна будівля також обліковувалась на балансі відділу культури і туризму Лугинської районної державної адміністрації на підставі Рішення № 117 та розпорядження голови районної адміністрації від 03.06.2009р. № 188. Тобто, балансоутримувачем спірної будівлі був структурний підрозділ місцевої виконавчої влади ( держави) , а право власності на неї оформлено та зареєстроване за територіальними громадами сіл і селищ Лугинського району, які управляють об'єктами права комунальної власності.

Конституційний Суд України в абз. 5 п.1 мотивувальної частини Рішення від 01.07.1998 № 9-рп (справа щодо приватизації державного майна) офіційно розтлумачив, що на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи та яка набувається на загальних підставах.

Позивач в судовому порядку спростував законність дій Лугинської районної ради та Лугинської селищної ради щодо набуття права комунальної власності на майно ОСОБА_6, в тому числі, спірну будівлю, тому відсутність у Лугинської районної ради права її відчужувати є підставою для витребування спірної будівлі у набувача , в тому числі добросовісного.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача ( постанова ВСУ від 29.04.2015 у господарській справі № 3-62гс15, № в реєстрі 44268864).

Саме з цих підстав постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. у справі № 906/113/14 відмовлено Житомирській ОО ТСОУ у визнанні недійсним аукціону від 04.05.2011р. щодо відчуження нежитлових будівель, у складі спірної будівлі, розташованих по вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини та укладеного на його підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2011р. між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД". З цих самих підстав відмовлено також у визнанні недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 26.04.2012р. № 46 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб", оцінку якому судом надано.

Захист майнових прав ( права володіння, права користування) здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Так, згідно статті 395 ЦК України до речових прав на чуже майно належить право користування.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини ( постанова ВСУ від 03.12.2014р. у цивільній справі 6-183цс14, № в реєстрі 41849921).

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

У п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що право витребування майна належить також особі, якій власник передав майно у володіння . Оскільки право користування є складовою частиною права власності як і право володіння, правило п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України поширюється і на особу , якій власник ( в тому числі, тимчасовий) передав майно в користування.

При вирішенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння суд враховує, що предметом віндикації може бути річ, яка існує в натурі на час подання позову.

Виконуючи вказівки постанови ВГСУ від 24.10.16р. у цій справі про те, що якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України, суд враховує наступне.

Згідно статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Правове значення поділу речей проявляється в тому, що речі, визначені індивідуальними ознаками, є юридично незамінними, тому лише їх загибель (знищення) звільняє зобов'язану особу під передання їх управненій особі.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права користування спірною будівлею (ст.ст. 388, 396 ЦК України) має речовий характер, особливість цього способу захисту полягає в тому, що він застосовуються лише тоді, коли предметом спору є індивідуально визначена річ.

Судом за правилом ст. 34 ГПК України не розцінено Рішення виконкому № 46 як доказ підтвердження факту реконструкції нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3 кв. м в адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5 кв.м., та як доказ видозміни ( переробки) цієї будівлі у нову річ, з властивими лише їй індивідуальними ознаками. ОСОБА_8 поняття "видозміни" нерухомої речі, суд враховує , що адміністративно-виробнича будівля площею 369,5 кв.м. за функціональним призначенням залишається нежитловою будівлею. Доводи відповідача про те, що придбана ним за договором купівлі-продажу 26. 05.11р. нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 375,3 кв. м знищена як річ , не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Такі докази у справі відсутні.

Якщо ж виникає необхідність захисту права власності на речі, визначені родовими ознаками, підлягають застосуванню інші способи захисту, зокрема, зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК України ( постанова ВСУ від 2 березня 2016 у цивільній справі N 6-3090цс).

Однак позов в частині " а саме: адміністративно-виробничу будівлю" задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів, що має на праві користування "адміністративно-виробничу будівлю" , тому ідентифікація в позові спірної будівлі як "нежитлової будівлі" є достатнім.

Позов в частині "вартістю 121100,20грн" задоволенню не підлягає, оскільки в цій частині він не недоведений.

Доповнення прохальної частини позову словом "у користування" не змінює предмет та підстави віндикаційного позову, що є підставою для врахування заявленого клопотання на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України при винесенні рішення, оскільки право суду вийти за межі позовних вимог здійснюється , якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.

Одночасно суд дійшов висновку про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, на що звернув увагу відповідач.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на к о р и с т ь д е р ж а в и.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Витребування спірної будівлі у користування Житомирської обласної організації ТСО України з володіння ТОВ "Автосвіт ЛТД" відповідає критерію законності: витребування із його власності спірної будівлі здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям спірної будівлі із тимчасової власності держави, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого спірна будівля вибула з тимчасової власності держави , такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, застосовуючи принцип "справедливого балансу" між "суспільними" та "приватними" інтересами, суд враховує, що одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Той факт, що в межах провадження у справі, яка розглядається, суд не вирішував питання про надання ТОВ "Автосвіт ЛТД" компенсації у зв'язку із витребуванням спірної будівлі , яка вибула із тимчасової власності держави незаконно, не свідчить про порушення принципу пропорційності, оскільки добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 ЦК, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав ( постанова ВСУ від 05.10.2016р. у господарській справі № 916/2129/15, № в реєстрі 62058323).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, ст. 82, п.2 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (11501, м. Коростень Житомирської області, вул. Жовтнева 50, ідентифікаційний код 30912933) у користування Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, м. Житомир, вул. І.Кочерги 2-а, ідентифікаційний код 02724825 ) нежитлову будівлю загальною площею 369,5 кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська область, смт Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" ( 11501, м. Коростень Житомирської області, вул. Жовтнева 50, ідентифікаційний код 30912933) на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, м. Житомир, вул. І. Кочерги 2-а, ідентифікаційний код 02724825) - 1816,50 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 січня 2017року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (простою)

4 - третій особі Товариству сприяння обороні України ( 03057, м. Київ, Шевченківський район, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 52/2) (рек. з пов.),

5 -6 третій особі на адресу: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/9) (рек. з пов.) та РВ Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця 1-го Травня, будинок 20) (простою.),

7- третій особі Лугинській районній раді ( 11301, Житомирська область, Лугинський район, смт Лугини, вул. Карла Маркса, буд. 2А ) (рек. з пов.),

8- третій особі ПАТ "Фортуна-Банк" ( 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Боричів Тік, буд. 35-В) (рек. з пов.)