Рішення

від 19.01.2017 по справі 908/5048/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 6/136/15-28/24/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 Справа № 908/5048/15

за позовом фермерського господарства Яровіт" (вул. 30 років Перемоги, буд. 9, с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, 71673)

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вулиця Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Василівська районна державна адміністрація (вул. Чекістів, буд. 4, м. Василівка Запорізької області, 71600)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання недійсним рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі, визнання укладеною додаткову угоду та визнання договору оренди землі поновленим

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: Попов В.Г., довіреність б/н від 14.09.2016р.;

від відповідача: Уколова Ю.І., довіреність № 3 від 03.01.2017 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_5, довіреність б/н від 25.01.2016 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016р. у справі №908/5048/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2014р. в частині відмови Фермерському господарству Яровіт у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/5048/15 в частині визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим передано судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 16.11.2016р. справу №908/5048/15 прийнято суддею Федоровою О.В. до провадження, присвоєно справі номер провадження 6/136/15-28/24/16, судове засідання призначене на 30.11.2016р.; розгляд справи відкладався спочатку на 14.12.2016р. потім на 19.01.2017 р.; строк вирішення спору за клопотанням представника позивача, у відповідності до ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів; здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, відповідачем у справі визначено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; виключено зі складу відповідачів Головне управління Держземагенства у Запорізькій області. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 09.06.2016 р., оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

На адресу суду 10.01.2017 р. (вх. № 08-06/386) від позивача надійшла заява з документами для долучення їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2017 р. підтримав заявлені позовні вимоги, просив позовні вимоги в частині визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим задовольнити. Позивач вимоги підтримав відповідно до заяви про зміну предмету позову (Т. 1, арк.с. 179-180).

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву від 14.12.2016 р. та письмових поясненнях від 14.12.2016 р. (Т. 3, арк.с. 33-37). Заперечення вмотивовані наступним: для застосування норми права, передбаченої частиною 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , повинні мати місце лише події, пов'язані з продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Проте, у спірних правовідносинах, які розглядаються в даній справі серед інших, мали місце такі події: орендар повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладання договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендарю направлено лист-повідомлення про прийняття орендодавцем рішення в частині заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі. Таким чином, на думку відповідача, до спірних правовідносин не можна застосовувати норми матеріального права, що викладені в ч.6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі . Звертав увагу суду, що під час поновлення договору оренди землі можуть мати місце лише події, передбачені або ч.ч. 1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , або ч. 6 цієї статті закону. Одночасна наявність цих подій є взаємовиключною. Відповідно і застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, викладених в ч.ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , у судових справах може відбуватися лише шляхом їх взаємо виключення. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.

Представник Василівської районної державної адміністрації (третя особа) в судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначила наступне: в період часу 2009-2013 роки повідомлень про наявність заборгованості ФГ Яровіт по сплаті орендної плати по договору оренди землі як від Малобілозерської сільської ради, так і від Василівського відділення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України в Запорізькій області не надходило. У райдержадміністрації також відсутні інші факти, які б могли свідчити про неналежне виконання ФГ Яровіт обов'язків, як орендаря, передбачених договором оренди від 23.05.2005 р. зазначав, що позивач належним чином виконував обов'язки щодо користування земельною ділянкою, наданою в оренду за договором від 23.05.2005 р., тому має переважне право на поновлення цього правочину. Враховуючи матеріали справи та додані позивачем документи, третя особа не заперечує проти задоволення вимог позивача та підтримує їх в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 (третьої особи) підтримав свої доводи, що викладені у запереченнях від 14.12.2016 р. (Т.3, арк.с. 50-53). В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що позивачем не надано жодних даних або доказів про продовження користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1. Вказував, що після закінчення договору оренди, позивач не звертався до відповідача з вимогою укладання (поновлення) договору оренди та не отримував відмову в такому укладанні. Таким чином, відповідач письмового повідомлення про намір позивача реалізувати переважене право на продовження договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі від позивача не отримував. Звертав увагу суду, що факт укладання договору оренди з іншим орендарем на тих самих умовах, що запропоновані позивачем відсутні, оскільки ОСОБА_2 вносила оренду плата більшу майже в два рази, ніж сплачувалась позивачем.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі розробленої Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Селянське - фермерське господарство Яровіт та Василівська районна державна адміністрація Запорізької області 23.05.2005 р. уклали договір оренди землі б/н з додатками та змінами (далі договір).

Відповідно до довідки про правовий статус земельної ділянки, об'єкту оренди присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 (Т.3, арк.с. 103).

Умовами вказаного договору узгоджено, що Василівська районна державна адміністрація передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Малобілозірської сільської ради, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.05.2005р.

Згідно п. 11 договору (в редакції договору про внесення змін до договору оренди землі №600 від 31.10.2011р.), орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця .

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 43 договору договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір був зареєстрований 19.07.2005р., про що на договорі зроблена відповідна відмітка.

Таким чином, з врахуванням приписів п.8 та п. 43 договору, договір діяв до 19.07.2015р.

31 жовтня 2011 р. сторони підписали між собою договір № 600 про внесення змін до договору оренди землі, згідно якого п.5 договору виклали в новій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до довідки відділу Держкомзему у Василивіському районі Запорізької області від 28.10.2011 р. № 1526 становить 318160 грн. Крім того, встановили новий розмір орендної плати у розмірі 9544 грн. 80 коп. на рік, що становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та виклали п.11 договору у новій редакції, визначивши порядок сплати орендної плати.

18.06.2015р. позивач звернувся до першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Запорізької області з заявою від 18.06.2015р., в якій вказав, що 19.07.2015р. закінчується строк дії договору оренди землі б/н від 23.05.2005р., просив прийняти рішення про поновлення договору оренди землі на той самий термін. Заява позивача була одержана ГУ Держземагенства у Запорізької області 18.06.2015р. (на заяві мається відповідна відмітка). До заяви позивача була додана додаткова угода про поновлення договору та договір оренди землі.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р. № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 р. № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року № 294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За таких обставин з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі від 23.05.2005 р. слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач у справі).

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області 17.07.2015р., за результатами розгляду заяви позивача від 18.06.2015 р., направило позивачу лист-повідомлення від 17.07.2015р. № 27-8-0.4-810/25-15, що підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень від 17.07.2015р. та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих поштовому відділенню від 17.07.2015р.

В листі повідомленні від 17.07.2015р. № 27-8-0.4-810/25-15 Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області вказало позивачу, що для застосування статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідне виконання таких умов: належне виконання орендарем своїх обов'язків; повідомлення орендарем до спливу строку договору орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладання договору на новий строк; додавання до листа-повідомлення орендарем проекту додаткової угоди. Оскільки орендар не виконав вищенаведені умови, договір оренди землі від 23.05.2005р. вважається припиненим 20.07.2015р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. в даній справі в частині відмови фермерському господарству Яровіт у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим, зобов'язав суд першої інстанції при новому розгляді справи в цій частині дати оцінку додатковій угоді про поновлення договору оренди, згідно ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ; витребувати розпорядження, на підставі якого спірна земельна ділянка була надана в оренду Фермерському господарству Яровіт .

На виконання вказівок Вищого господарського суду України в постанові від 19.10.2016р., судом першої інстанції під час розгляду справи витребувано у Василівської районної державної адміністрації Запорізької області розпорядження № 214 від 14.04.2004р. Про надання дозволу на передачу земельної ділянки в оренду .

Відповідно до змісту вказаного розпорядження Василівська районної державної адміністрації Запорізької області розглянувши заяву голови фермерського господарства Яровіт про передачу в оренду земельної ділянки, яка була надана йому в постійне користування для ведення фермерського господарства, надала дозвіл голові фермерського господарства Яровіт на виготовлення технічної документації проекту відведення змеленої ділянки з земель запасу Малобілозерської сільської ради загальною площею 25,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років.

Тобто, вказане розпорядження приймалося уповноваженим органом внаслідок внесення відповідних змін до приписів діючого законодавства, яке регулює земельні правовідносини, щодо земельної ділянки, яка належала позивачу з 2000р. на праві постійного користування з метою приведення правовідносин сторін у відповідність до вимог чинного законодавства.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України, господарський суд Запорізької області встановив також наступне:

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема, якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач та орендодавець дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 23.05.2005 року договір своїми підписами.

З урахуванням п. 8 договору, норм Закону України Про оренду землі , ЦК України та того що державну реєстрацію у Василівському райвідділі Запорізької регіональної філії ДП ЦДЗК договір пройшов 19.07.2005 р., строк дії договору становить десять років - з 19.07.2005 р. по 19.07.2015 р. включно.

Згідно п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року № 6, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності з 12.03.2011р.).

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Як вже зазначалося судом, пунктом 8 договору сторонами узгоджено наявність переважного права у орендаря на поновлення цього договору після спливу строку його дії, у разі, якщо орендар не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії цього договору письмово повідомить орендодавця про намір продовжити його дію.

Факт дотримання зазначених вище умов договору позивачем підтверджується заявою від 18.06.2015 р. (Т.1, арк.с. 23).

З огляду на викладене слідує, що позивач скористався наданим йому правом на продовження дії договору оренди землі та своєчасно повідомив орендодавця (ГУ Держземагенства в Запорізькій області) про наявність наміру в подальшому користування об'єктом оренди на тих самих умовах та на той самий строк, що визначені сторонами в договорі від 23.05.2005 р.

Зазначені обставини встановлені Вищим господарським судом України в постанові від 19.10.2016 р., якою справа надіслана на новий розгляд і додаткового доведення не потребують.

Крім того, Вищим господарським судом України під час розгляду касаційної скарги встановлено, що стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз наведеної норми закону свідчить, що у орендаря виникає право на продовження дії договору у разі: належного виконання умов договору; своєчасного звернення з листом-повідомленням до орендодавця; надсилання на адресу орендодавця проекту додаткової угоди; відсутності заперечень орендодавця щодо подальших правовідносин.

З огляду на матеріали справи, пунктом 31 договору оренди землі від 23.05.2005 р., укладеного між Василівською районною державною адміністрацією та Селянським - фермерським господарством Яровіт , визначені обов'язки орендаря щодо умов використання земельної ділянки, а саме: орендар повинен:

- приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди;

- орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержуватись вимог, встановлених ст. 22 цього закону, та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України, тощо.

Обов'язки землекористувачів земельних ділянок, також, визначені і у ст. 96 Земельного кодексу України.

Вищевказаною статтею передбачено, що землекористувачі земельних ділянок повинні: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Господарськими судами під час попереднього розгляду справи досліджувалося та було встановлено, що земельна ділянка використовувалась орендарем виключно за її цільовим призначенням - з метою ведення фермерського господарства (товарне сільськогосподарське виробництво); при користуванні земельною ділянкою орендар не порушував вимог законодавства про охорону довкілля; орендна плата вносилась відповідно до умов договору, а з 01.01.2011 р., згідно положень Податкового кодексу України, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Станом на 19.07.2015 р. (дату закінчення терміну дії договору) орендар не мав заборгованості з орендної плати; орендарем не порушувалися права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; вирощування сільськогосподарських культур проводилось орендарем з дотриманням сівозміни, з забезпечення корисних властивостей землі та родючості ґрунтів і підвищення їх рівня; орендарем своєчасно надавалася загальнообов'язкова звітність про стан і використання земель та інших природних ресурсів; земельна ділянка використовувалась з дотриманням правил добросусідства, зі збереженням геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Також матеріали справи містять довідку Василівського відділення Токмацької об'єднаної державної податкову інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 6140 від 09.11.2015 р. щодо відсутності заборгованості позивача по сплаті податків, зборів, платежів (Т. 1, арк.с. 172).

Крім того, під час розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України в постанові від 19.10.2016 р. зазначав про безпідставність відмови позивачу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у поновлені договору оренди землі. Тобто, касаційною інстанцією встановлений факт порушення прав та законних інтересів позивача протиправними діями відповідача шляхом протиправної та безпідставної відмови позивачу на реалізацію права встановленого як умовами договору, так и приписами діючого законодавства.

Зазначені обставини додаткового доведення не потребують, до того ж попередні судові рішення в цій частині Вищим господарським судом України залишені в силі і на новий розгляд ці обставини не передавалися.

На підставі викладеного суд не приймає посилання відповідача та третьої особи щодо неналежного виконання позивачем своїх обов'язків по договору оренди землі та невірної оплати орендної плати, оскільки ці обставини вже досліджувалися та встановлювалися судами попередніх інстанцій.

Щодо позовних вимог про визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 23.05.2005 р. та про визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим на десять років, на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд зазначає наступне:

Аналіз норм ст. 33 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - звернення до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі) дає суду зробити висновок, що після звернення особи за продовженням дії договору відповідач зобов'язаний був підписати додаткову угоду до договору про оренду землі в разі погодження особі продовження терміну дії договору або у разі, якщо вважає, що є обставини, що перешкоджають продовженню терміну, - відмовити.

В спірних правовідносинах факт неправомірності відмови відповідача в продовженні дії договору був встановлений при попередньому розгляді справи.

Таким чином, договір оренди землі від 23.05.2005р., враховуючи приписи ст. 33 ЗУ Про оренду землі , повинен був поновлений відповідачем шляхом підписання додаткової угоди до нього.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. А відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди, оскільки без її підписання сторонами та належного оформлення договір оренди землі не буде поновлений, тобто права та обов'язки особи не будуть у належній спосіб встановлені на новий термін.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Зазначена правова позиція викладена у п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року Про судове рішення .

В матеріалах справи міститься проект Додаткової угоди, який позивач направляв відповідачу для підписання.

Виходячи із змісту проекту Додаткової угоди слідує, що позивач мав на меті продовжити строк дії договору (п. 8 договору) на тих самих умовах.

Стосовно посилань третьої особи на невідповідність приписам діючого законодавства запропонованого позивачем проекту додаткової угоди, у зв'язку з відсутністю даних про кадастровий номер земельної ділянки, що є предметом оренди, суд зазначає наступне:

На момент укладання договору оренди чинне законодавство, а саме ст. 15 ЗУ Про оренду землі не встановлювало наявності такої істотної умови для даного типу договорів, як зазначення сторонами кадастрового номер земельної ділянки.

Між тим, як слідує з наданих позивачем документів, а саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (Т.3, арк.с. 66-69), вихідна земельно-кадастрова інформація містила дані про кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Факт наявності даного кадастрового номеру, та присвоєння його ще у 2004 р. за спірною земельною ділянкою підтверджено, в тому числі і відповідачем у справі, зокрема листом Управління Дергеокадастру у Василівському районі Запорізької області Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.01.2017 р. вих. № 24-23-28-0.0-34/2-17 (Т.3, арк.с.100).

Втім, починаючи з 05.04.2015 р., внаслідок внесення відповідних змін до норм чинного законодавства, законодавець визначив однією із істотних умов договору оренди землі зазначення кадастрового номеру землі.

Проте, як було зазначено вище, зміст договору та його істотні умови, щодо яких сторони повинні були дійти згоди, щоб він вважався укладеним, визначаються ЗУ Про оренду землі в редакції 2005 року, зокрема в ст. 15 вказаного закону, яка не зобов'язувала сторін зазначати кадастровий номер об'єкту оренди.

Суд звертає увагу, що частина 5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі містить право сторін позивача та відповідача змінити умови договору при його пролонгації. Обов'язку приведення укладених чинних та дійсних договорів, зокрема, доповнення їх істотними умовами, що стали обов'язковими для сторін після їх укладення закон не містить.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ВГСУ, при новому розгляді справи господарським судом досліджено зміст та умови додаткової угоди, поданої позивачем і господарський суд приходить до висновку, що зміст та умови додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства, а саме приписам Закону України Про оренду землі .

Виходячи з зазначеного, доводи третьої особи щодо невідповідності приписам діючого законодавства запропонованої позивачем додаткової угоди, у зв'язку з відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки, є безпідставними.

Стосовно посилань третьої особи на той факт, що позивач на даний час не користується спірної земельною ділянкою та, як наслідок, втратив переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки саме третя особа на підставі договору оренди від 16.11.2015р. є законним користувачем, суд зазначає наступне:

Договір оренди землі між третьою особою та відповідачем на спірну земельну ділянку укладений після настання спірних правовідносин та під час знаходження справи про відновлення прав та законних інтересів ТОВ Яровіт в господарському суді та розгляду її судами по суті. А переважне право позивача на користування земельною ділянкою та поновлення договору оренди було обумовлено ще при укладенні договору в 2005 році.

Приписами ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо поновлення строку дії договору оренди землі.

На час вирішення спору відповідач є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України, на території Запорізької області, та, в розумінні ст. 33 ЗУ Про оренду землі , саме з уповноваженим керівником ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) має укладатися додаткова угода про поновлення договору оренди землі.

Судом врахована позиція Василівської районної Державної адміністрації Запорізької області щодо поновлення договору оренди землі саме з позивачем, оскільки ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором оренди.

Проаналізувавши норми ст. 33 ЗУ Про оренду землі , суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивача у даній справі, що призведе до їх реального відновлення та реалізації, є саме визнання додаткової угоди укладеної, а договору поновленим.

Вище судом вже зазначалося, що без укладання додаткової угоди поновлення договору оренди не може відбутися, в зв'язку з тим, що відповідачем самостійно не було укладено з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 23.05.2005 р.

Приймаючи до уваги, що положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України містять не вичерпний, а приблизний перелік способів захисту, суд вважає вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим на строк десять років, на тих самих умовах, які були передбачені договором, обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з викладенням редакції додаткової угоди, що відповідає предмету і підставам заявленого позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов про визнання укладеною додаткової угоду про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим на строк десять років, на тих самих умовах, які були передбачені договором, задовольнити.

2. Визнати укладеною Додаткову угоду між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (ідентифікаційний номер 38461250) та фермерським господарством Яровіт (ідентифікаційний номер 30720207) про поновлення Договору оренди землі від 23.05.2005 року, (зареєстрований 19.07.2005р. за №040526600007) у наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення Договору оренди землі від 23 травня 2005 року

(державнареєстрація від 19липня 2005р. №040526600007)

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області іменоване в подальшому Орендодавець , з одного боку, та фермерське господарство Яровіт , іменоване в подальшому Орендар, з другого боку, згідно зі ст. 33 Закону України Про оренду землі за домовленістю сторін уклали Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 23 травня 2005 року, державна реєстрація від 19 липня 2005 року №040526600007 про наступне:

1. Сторони домовились поновити термін дії договору оренди землі від 23 травня 2005року (державна реєстрація від 19 липня 2005 року №040526600007) на 10 років на тих самих умовах.

2. Всі інші умови вищевказаного Договору залишаються без змін.

3. Орендар зобов'язаний у 5 денний термін від дня державної реєстрації надати копію цієї Додаткової угоди до відповідно державної податкової інспекції.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди землі від 23 травня 2005 року .

Орендодавець Орендар

Головне управління Держгеокадастру Фермерське господарство

у Запорізькій області Яровіт

Код ЄДРПОУ 39820689 код ЄДРПОУ 30720207 м. Запоріжжя вул. Українська, 50 с. Мала Білозерка Вул. 30 років Перемоги, 9

Василівський р-н Запорізька обл.

3 Визнати Договір оренди землі від 23.05.2005 року, зареєстрований Василівським районном відділом Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель про що вчинено запис від 19.07.2005 року за №040526600007, поновленим на строк 10 (десять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 39820689) на користь фермерського господарства Яровіт (71673, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерна, вул. 30 років Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 30720207) 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 січня 2017 р.

Суддя О.В. Федорова