Рішення

від 19.01.2017 по справі 915/1177/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 915/1177/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІКС» , АДРЕСА_1, 54015 (код ЄДРПОУ 31365812)

до відповідача ОСОБА_2 Підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІМАРТІ» , АДРЕСА_2, 83025 (код ЄДРПОУ 37903181)

про стягнення заборгованості в сумі 636 488, 02 грн., у тому числі: 284 935, 10 грн. - основного боргу; 260 430, 68 грн. - втрат від інфляційних процесів; 91 122, 24 грн. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 21.11.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 43 від 22.04.2016 року;

від третьої особи: представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІКС» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості в сумі 636 488, 02 грн., з яких: 284 935, 10 грн. - основного боргу; 260 430, 68 грн. - втрат від інфляційних процесів; 91 122, 24 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.11.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.11.2016 року.

30.11.2016 року до господарського суду Миколаївської області від представника позивача надійшло клопотання вх. № 20052/16 про зменшення позовних вимог, в якому позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просить суд стягнути з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТзОВ «Мікс» заборгованість в сумі 570 331, 50 грн., з яких: 284 935, 10 грн. - основного боргу, 260 430, 68 грн. - втрат від інфляції, 24 965, 72 грн. - 3 % річних (арк. 40-41).

Заява про зменшення розміру позовних вимог мотивована допущенням арифметичних помилок при розрахунку та проведенням нового розрахунку 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 року заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Вказаною ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 року відкладено розгляд справи на 14.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.12.2016 року відкладено розгляд справи на 22.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.12.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІМАРТІ» . Відкладено розгляд справи на 17.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017 року відкладено розгляд справи на 19.01.2017 року.

В судовому засіданні 19.01.2017 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових запереченнях на відзив (арк. 63-66, 133-134, 151-153), просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

10.10.2011 року між ТзОВ МІКС та ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено договір № 2011-03/17 від 10.10.2011 року.

Позивачем виконано умови договору щодо поставки товару та поставлено відповідачу товар на суму 284 935, 10 грн., який отримано відповідачем. Проте, в порушення умов договору відповідачем отриманий товар не оплачено.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 06.12.2013 року по 06.11.2016 року та інфляцію за період з грудня 2013 року по вересень 2016 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 174, 193, 229 ГК України та умовами договору.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 50-55) та письмових додаткових поясненнях (арк. 126-130, 144). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

На підтвердження поставки бітуму нафтового позивачем надано товарно-транспортну накладну форми 1-т, затвердженої Мінфіном СРСР у 1983 році. Надана позивачем ТТН ані за формою, ані за змістом не відповідає вимогам законодавства, а тому не може бути доказом поставки нафтопродукту - бітуму нафтового, оскільки ТТН роздрукована на звичайному паперовому листі з використанням комп'ютерної техніки, тоді як згідно з законодавством вона має бути надрукована на бланку суворого обліку на державному спеціалізованому підприємстві, що має відповідну ліцензію (п. 7.5.6, п. 7.5.7, п. 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року; розділ ІІ додатку до постанови КМУ від 19.04.1993 року № 283 Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку ; п. 1.2 Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України № 98/118/740, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.01.1994 року за № 805/15496; ст. 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарського діяльності ).

Відповідач зазначає, що в наданій позивачем ТТН від 06.11.2013 року відсутні будь-які відмітки від автоперевізника про приймання ним вантажу до перевезення та передачу його уповноваженій особі вантажоотримувачу, отже не підтверджено здійснення перевезення ТзОВ Лімарти товару та передача його відповідачу.

Позивачем додано до позовної заяви копію довіреності на ім'я ОСОБА_5, однак товар отримано іншою особою, яку відповідач на отримання товару не уповноважував. Таким чином, видаткова накладна № 3 від 06.11.2016 року не може бути підставою стягнення з відповідача заборгованості, оскільки є неналежним доказом поставки товару (ст. 909 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ; п. 2.1, п. 2.4, п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року).

Отже, надані позивачем докази не підтверджують здійснення ним поставки відповідачу бітуму БНД 60/90, а відтак, у відповідача не виникло обов'язку по його оплаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.10.2011 року між Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) та ТзОВ МІКС (постачальник) було укладено договір № 2011-03/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві Бітум нафтовий (надалі - товар), узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість бітуму нафтового (надалі - товар), для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця (п. 1.1 Договору) (арк. 8-11).

Відповідно до п. 8.4 Договору цей договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору відвантаження кожної партії товару проводиться протягом 2-х календарних днів після отримання постачальником заявки на партію товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору постачання товару може здійснюватися автотранспортом покупця та за рахунок покупця.

Відповідно до п. 3.3 Договору постачання товару також може здійснюватися постачальником власним автотранспортом, за рахунок покупця (в такому випадку оплата за перевезення вантажів визначається виходячи з калькуляції на перевезення), або найманим автотранспортом згідно договору оренди для перевезення вантажів.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення ) складає: 30 000 000 грн. 00 коп. (тридцять мільйонів гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ.

Судом встановлено наступне.

Позивачем на виконання умов договору поставки поставлено відповідачу товар (бітум БНД 60/90 в кількості 32, 8 тон) на загальну суму 284 935, 10 грн. (з урахуванням вартості автоперевезень), що підтверджується видатковою накладною № 3 від 06.11.2013 року на загальну 284 935, 10 грн. (арк. 13).

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № 2011-03/17 від 10.10.2011 року.

Товар отримано представником відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності № 197 від 01.11.2013 року (строк дії довіреності з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року) (арк. 14).

Відповідно до довіреності № 197 від 01.11.2013 року, підписаної керівником та головним бухгалтером відповідача ДП Миколаївський облавтодор та скріпленої печаткою юридичної особи, останній уповноважив ОСОБА_5 на отримання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, бітуму БНД 60/90 в кількості 62 000 кг.

На виконання умов п. 5.2 договору позивачем також надано відповідачу рахунок-фактуру від 06.11.2013 року на загальну суму 284 935, 10 грн., податкову накладну № 4 від 06.11.2013 року та товарно-транспортну накладну від 06.11.2013 року. Факт отримання вказаних документів 06.11.2013 року відповідачем підтверджується підписом ОСОБА_5 та штампами відповідача на самих документах (арк. 12, 15-16).

Відповідно до інформації Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області згідно даних ЄРПН, підприємством ТзОВ МІКС (код ЄДРПОУ 31365812) в адресу ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДПК Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 31159920) в листопаді 2013 було зареєстровано, зокрема, податкову накладну № 4 від 06.11.2013 року (сума ПДВ 47 489, 18 грн.) (арк. 85-86).

На підтвердження факту поставки товару позивачем подано ТТН від 06.11.2013 року, яка підписана зі сторони вантажоодержувача ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДПК Автомобільні дороги України та скріплена печаткою останнього (Філія Южноукраїнська ДЕД) (арк. 15).

Відповідачем не проведено оплату за товар, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався з вимогами про оплату товару. Так, позивач звертався до відповідача з вимогами від 04.04.2016 року та від 10.10.2016 року, у яких вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар за договором № 2011-03/17 від 10.10.2011 року (арк. 17-18). Факт отримання вимог підтверджується вхідними штампами ДП «Миколаївський облавтодор» , а саме: вимога від 04.04.2016 року отримана відповідачем 07.04.2016 року за вх. № 412, вимога від 07.04.2016 року отримана відповідачем 12.10.2016 року за вх. № 2089.

Доказів направлення відповідей на вищевказані претензії відповідачем суду не подано.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 06.02.2016 року, складеного між сторонами у справі за період з 01.08.2013 року по 05.02.2016 року, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, зокрема, по видатковій накладній № 3 від 06.11.2013 року на суму 284 935, 10 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб (арк. 156).

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем, та одночасного надання постачальником покупцю документів вказаних в п 5.2 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів, в національній валюті України, на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтер мінуванням платежів протягом 30-ти календарних днів після отримання товару та вико нання п. 5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок - фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок - фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; товарно-транспортну накладну (за потреби).

Таким чином, умовами договору сторони погодили строк оплати за поставлений товар протягом 30-ти календарних днів після отримання товару та документів, визначених п. 5.2 договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (з останніми змінами від 30.09.2014 року) первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.п. 7.5.1 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Згідно з підпунктами 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Розділ 7.5 Інструкції не містить вимог щодо виготовлення ТТН на спеціальних бланках ліцензованими спеціалізованими установами.

Посилання відповідача на невідповідність товарно-транспортних накладних постанові Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 283, відповідно до якої бланки товарно- транспортних накладних віднесені до документів суворого обліку і мають виготовлятися ліцензованими спеціалізованими установами, є безпідставними, оскільки зазначена постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 456 від 13.05.2012 року і на час спірних відносин не діяла. Постановою Кабінету Міністрів України № 456 від 14.05.2012 року ТТН не відносяться до документів суворої звітності.

Обставини справи щодо одержання відповідачем бітуму БНБ 60/90 відповідно до умов договору № 2011-03/17 від 10.10.2011 року у відповідні строки та в кількості підтверджуються, зокрема, документами первинного бухгалтерського обліку: видатковою накладною № 3 від 06.11.2013 року, податковою накладною від 06.11.2013 року, рахунком № 3 від 06.11.2013 року, актом звірки від 05.02.2016 року. Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства України та є належними доказами здійснення господарської операції з поставки товару.

Позивач фактично виконав господарську операцію по взаємовідносинах з відповідачем щодо поставки товару, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Підписанням видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, сторони зафіксували факт здійснення господарської операції по поставці товару, тим самим встановивши договірні відносини, відмінні від перевезення вантажів, зокрема, договірні відносини з поставки бітуму, що є підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання товару та передбачених п. 5.2 договору документів.

З моменту підписання сторонами видаткової накладної, якою було засвідчено факт передачі бітуму відповідачу, до останнього перейшло право власності на вказане майно разом з можливістю розпоряджатися ним на власний розсуд.

Таким чином, господарська операція позивача та відповідача підтверджується не лише товаро-транспортною накладною, але й іншими вищевказаними документами, які в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України є первинними документами. Можливість передачі бітуму для належного здійснення перевезення з наступною компенсацією відповідачем їх вартості була передбачена сторонами у договорі для належного виконання зобов'язання з боку відповідача. Транспортні послуги в сумі 13 312, 70 грн. без ПДВ відповідно до п. 3.3 договору включено до видаткової накладної № 3 від 06.11.2013 року, а факт понесення вказаних витрат позивачем підтверджено також іншими документами, про що зазначатиметься нижче.

Наявність помилок у оформленні документа ("дефект форми") товарно-транспортної накладної не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях відповідача у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Товарно-транспортні накладні не замінюють видаткові накладні при поставці товарно-матеріальних цінностей, а законодавство не ставить в залежність право постачальника на отримання коштів за поставлений товар від оформлення товарно-транспортних накладних. Заявлені позивачем вимоги не пов'язані з перевезенням вантажу, а виникли у зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за поставлений товар саме за договором поставки.

Твердження відповідача про фіктивність зазначеної поставки спростовуються також наступним. Надання позивачеві транспортних послуг ТзОВ Лімарті при перевезенні 06.11.2013 року 32,800 тон бітуму підтверджується договором № 11/03/13-1, укладеним між ТзОВ Мікс та ТзОВ Лімарті 11.03.2013 року (арк. 138-139), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-06/11-1 від 06.11.2013 року на суму 13 312, 70 грн. без ПДВ (арк. 137), договором оренди транспортного засобу № 1 від 01.10.2013 року, укладеного ТзОВ Лімарті з ТзОВ Валдіавіа , зокрема щодо оренди вантажного сідлового тягача марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепу паливоцистерни, реєстраційний номер НОМЕР_2 (арк. 135-136). Вказані докази додатково підтверджують достовірність відомостей товарно-транспортної накладної від 06.11.2013 року про перевезення ТзОВ Лімарті на замовлення вантажовідправника ТзОВ Мікс бітуму вантажоотримувачу ДП Миколаївський облавтодор .

Щодо посилань відповідача на те, що на даний час Заводським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016150030005600 від 29.11.2016 року, розпочатому за фактом заволодіння службовими особами ДП Миколаївський облавтодор грошовими коштами вказаного підприємства шляхом внесення у 2013-2016 роках недостовірних відомостей до перинних документів з придбання товарів (послуг), за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, то слід зазначити, що в силу приписів ст. 35 ГПК України факт відсутності поставки товару повинен бути підтверджений виключно вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо того чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Обставини справи щодо одержання відповідачем бітуму БНБ 60/90 відповідно до умов договору № 2011-03/17 від 10.10.2011 року на суму 284 935, 10 грн., в т.ч. ПДВ 47 489, 18 грн., підтверджуються також, зокрема, отриманими на запит суду від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва даними з Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якого відповідач ДП Миколаївський облавтодор відобразив у податковому звіті податкову накладну № 4 від 06.11.2013 року на суму 284 935, 10 грн., в т.ч. ПДВ 47 489, 18 грн., що свідчить про реальність зазначеної господарської операції. Таким чином, здійснена господарська операція була відображена відповідачем в податковому обліку, в т.ч. понесені транспортні витрати, включно з сумою ПДВ.

Позивачем виконано в повному обсязі взяті на себе за договором зобов'язання як щодо поставки товару, так і щодо надання покупцю документів, передбачених п. 5.2 договору. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару та документів на товар. Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, строк оплати якого в силу ст. 530 ЦК України настав, як і не спростовано позовних вимог в частині стягнення 284 935, 10 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовної вимоги в частині стягнення 284 935, 10 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14; постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Відповідно до п. 5.1 Договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність з діючим законодавством України.

Відповідач повинен був здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару та документів на товар, а саме в період з 07.11.2013 року по 06.12.2013 року включно. З 07.12.2013 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за прострочку оплати за товар за період з 07.12.2013 року по 06.11.2016 року (1066 днів) на суму 24 965, 72 грн., а також інфляційні втрати за порушення виконання грошового зобов'язання за період з грудня 2013 року по вересень 2016 року включно на суму 260 430, 68 грн. (арк. 4, 40).

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що позивачем арифметично правильно та відповідно до вимог законодавства нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

В частині стягнення 3 % річних в сумі 24 965, 72 грн. та інфляційних втрат в сумі 260 430, 68 грн. позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІКС» , АДРЕСА_1, 54015 (код ЄДРПОУ 31365812):

- 284 935, 10 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 10 коп.) - основного боргу;

- 260 430, 68 грн. (двісті шістдесят тисяч чотириста тридцять грн. 68 коп.) - втрат від інфляційних процесів;

- 24 965, 72 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 72 коп.) - 3 % річних;

- 8 554, 97 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 97 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2017 року

Суддя Е.М. Олейняш