Ухвала

від 25.01.2017 по справі 825/2236/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2236/16 Головуючий у 1-й інстанції:Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Куделі Ю.М., представника відповідача Кутузова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп , третя особа - Служба автомобільних доріг у Чернігівській області про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповністю встановлено обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду 25.01.2017 колегія суддів протокольною ухвалою вирішила задовольнити заявлене представником позивача клопотання та замінити позивача у даній справі з Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та ТОВ Транс Лайн Груп укладено договір від 29.10.2014 № 14068, предметом якого було виконання аварійних робіт по влаштуванню технічних засобів організації дорожнього руху (дорожньої розмітки на пішохідних переходах) на автомобільній дорозі державного значення Р-12 Чернігів - Мена - Сосниця - Грем'яч (в місцях концентрації ДТП - с. Киселівка та на аварійно-небезпечних ділянках - с. Снов'янка) за рахунок експлуатаційного утримання.

За результатами ревізії Служби автомобільних доріг у Чернігівській області Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області було встановлено заниження дебіторської заборгованості за розрахунками з виконавцем робіт (ТОВ Транс Лайн Груп ) у рядку 1125 форми № 1 Баланс станом на 01.01.2015 на суму 629 752,59 грн.

З урахуванням того, що вимоги контролюючого органу за результатами здійсненої ревізії залишились невиконаними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп до обласного бюджету міста Чернігова: код ЄДРПОУ 37972475, ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, на розрахунковий рахунок №31116090700002, ККД 21080500, грошові кошти в сумі 629 752,59 грн.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватись в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки спір виник про цивільне право.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 КАС визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір у справі, що розглядається, стосується стягнення коштів за договором про надання послуг аварійних робіт по влаштуванню технічних засобів організації дорожнього руху, зокрема позивач стверджує, що відповідачем було завищено ціну на витратні матеріали, що викликало переплату за господарським договором. Тобто спір у даній справі стосується цивільного права, виконання зобов'язань за господарським договором, а отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позов про стягнення коштів за господарським договором про надання послуг має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, аналогічну позицію висловив також і Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 по справі № 21-1664а16.

Відповідно до ч. 1 ст. КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У даному випадку колегія суддів повністю погоджується з висновком Верховного Суду України та не вбачає підстав для відступу від висловленої ним правової позиції.

У спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити, що позивач є суб'єктом владних повноважень та здійснює владні, управлінські функції у межах своїх повноважень, а тому спори, що стосуються таких повноважень, дійсно, вирішуються за правилами адміністративного судочинства. Однак, участь суб'єкта владних повноважень у спорі не є виключною ознакою віднесення того чи іншого спору до адміністративного. Так, не зважаючи на те, що у даній справі позивачем є орган державної влади, спір не стосується здійснення ним владних управлінських функцій, оскільки вирішується питання виконання цивільно-правового договору, зокрема стягнення коштів за результатами виконання цього договору, тому спір стосується цивільного права та, як зазначалося, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, що у цій справі, позов заявлено не до підконтрольної установи, а до юридичної особи, з якою Служба автомобільних доріг у Чернігівській області уклала цивільно-правову угоду щодо виконання робіт (послуг). Тобто позов у даній справі заявлений не у межах контрольних повноважень позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вражає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 25.01.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.