Постанова

від 13.03.2018 по справі 825/2236/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №825/2236/16

адміністративне провадження №К/9901/18768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (судді Межевич М.В., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (правонаступник - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області; далі - Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" (далі - ТОВ "Транс Лайн Груп"), третя особа - Служба автомобільних доріг у Чернігівській області про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Управління звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Транс Лайн Груп" грошових коштів у сумі 629 752,59 грн.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок завищення ТОВ "Транс Лайн Груп" ціни на придбання матеріалів у межах договору про надання послуг з експлуатаційного утримання доріг із Службою автомобільних доріг у Чернігівській області, що встановлено за результатами ревізії фінансово - господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, державний бюджет втратив 629 752,59 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, на підставі статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) відмовив у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що даний позов про стягнення коштів не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначені спірні правовідносини підлягають вирішенню в порядку цивільної (господарської) юрисдикції. Приймаючи судове рішення, суди попередніх інстанцій керувались положеннями Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", статтями 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону до 15.12.2017) та врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 № 21-1664а16 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права обґрунтовані тим, що за змістом статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII органу державного фінансового контролю, серед іншого, надається право: у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Придбання за державні кошти товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами є втратою державних фінансових ресурсів, що відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII дає Управлінню право вимагати відшкодування завданих збитків. Крім того, скаржник зазначив про інший висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанова від 15.04.2014 № 21-40а14. 21-63а14, від 28.10.2014 № 21-462а14), а також що Верховний суд України ухвалою від 15.12.2016 у справі № 809/826/15 у подібних правовідносинах відмовив у допуски заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2018 касаційну скаргу Управління прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що 29.10.2014 між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та ТОВ "Транс Лайн Груп" укладено договір № 1408, предметом якого було виконання аварійних робіт по влаштуванню технічних засобів організації дорожнього руху (дорожньої розмітки на пішохідних переходах) на автомобільній дорозі державного значення Р-12 Чернігів - Мена - Сосниця - Грем'яч (в місцях концентрації ДТП - с. Киселівка та на аварійно-небезпечних ділянках - с. Снов'янка) за рахунок експлуатаційного утримання.

За результатами ревізії Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, проведеної Управлінням, встановлено, що операції з прийняття Службою вартості виконаних ремонтно - будівельних робіт у межах договірних взаємовідносин із ТОВ "Транс Лайн Груп" призвели до заниження дебіторської заборгованості на суму 629 752,59 грн та відповідно до втрати державних фінансових ресурсів. Такий висновок Управління обґрунтований тим, що за результатами співставлення висновку експертизи та результатів зустрічних звірок в частині цін на витратні матеріали, що застосовувались для ремонтно - будівельних робіт (нанесення дорожньої розмітки), встановлено завищення цін на придбанні матеріали ТОВ "Транс Лайн Груп".

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону до 15.12.2017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Системний аналіз положень статей 2, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII та положень пунктів "Реалізація результатів ревізії" Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постанова КМ України від 20.04.2006 № 550 дає підстави вважати, що орган державного фіскального контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна у підконтрольних йому установах, що ревізуються з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Спір у справі, що розглядається, стосується стягнення коштів у межах договорів субпідряду, які були укладені між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та ТОВ "Транс Лайн Груп", які регламентують відносини між господарюючими суб'єктами в площині здійснення господарської діяльності. У цій справі Управління позов заявило не до підконтрольної йому установі, а до юридичної особи, з якою Служба автомобільних доріг у Чернігівській області уклала цивільно - правову угоду щодо придбання робіт та послуг.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності судових рішень суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права суд відхиляє, оскільки аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального та процесуального права чи невідповідність оскаржуваних судових рішень викладеним у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування вказаних вище норм права, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин, встановлених судами, у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними, та значно пізніше, ніж постанова Верховного Суду України від 26.10.2016 № 21-1664а16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна