Ухвала

від 19.01.2017 по справі 826/359/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/359/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укркабель" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015 №0005212203 та №0005222203, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2015 року № 0005212203 та № 0005222203. Судові витрати в сумі 18 660,53 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укркабель" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Укркабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вікторас" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ "Юридична компанія "Домініус" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та з ТОВ "Електрон-Буд" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт № 690/26-54-22-03-22/38261938 від 28.07.2015, в якому зафіксовані наступні порушення: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 392 853 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 436 503 грн., в тому числі по періодах липень 2014 року - 311 072 грн., серпень 2014 року - 104 000 грн., жовтень 2014 року - 3 598 грн., грудень 2014 року - 17 833 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015: № 0005212203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 392 853 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 196 427 грн.; № 0005222203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436 503 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 218 252 грн.

Підставою для прийняття зазначених спірних актів індивідуальної дії, став висновок податкового органу про нереальний характер операцій позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрон-Буд".

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Буд", а тому висновки відповідача, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015 № 0005212203 та № 0005222203 є помилковими, внаслідок чого такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрон-Буд" (продавець) укладений договір № 6-е/з від 26.03.2013, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Ціна товару вказується в накладних, якість товару має відповідати сертифікату якості, умови оплати визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Також до договору № 6-е/з від 26.03.2013 укладено додаткову угоду № 1 від 07.04.2014 та доповнено розділ 3 пунктом 3.10: "пункт 3.10 Товар постачається з тарою - піддони дерев'яні, яка є незворотною і поверненню не підлягає - вартість тари включена у вартість товару".

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сторонами були оформлені первинні документи: специфікації № 16 від 02.07.2014 на суму 1 866 432 грн. (в т.ч. ПДВ 311 072 грн.), № 17 від 25.07.2014 на суму 624 000 грн. (в т.ч. ПДВ 104 000 грн.), видаткові накладні № 175 від 02.07.2014 на суму 1 866 432 грн. (в т.ч. ПДВ 311 072 грн.), № 201 від 25.07.2014 на суму 624 000 грн. (в т.ч. ПДВ 104 000 грн.), податкові накладні № 1 від 02.07.2014 на суму 1 866 432 грн. (в т.ч. ПДВ 311 072 грн.), № 30 від 25.07.2014 на суму 624 000 грн. (в т.ч. ПДВ 104 000 грн.), товаро-транспортні накладні № Р175 від 02.07.2014, № Р201 від 25.07.2014, виписані довіреності № 280 від 01.07.2014, № 325 від 24.07.2014. Згідно платіжних доручень № 501 від 11.07.2014 у розмірі 363 520 грн., № 502 від 11.07.2014 у розмірі 536 480 грн., № 527 від 22.07.2014 у розмірі 600 000 грн., № 528 від 22.07.2014 у розмірі 366 432 грн., № 602 від 13.08.2014 у розмірі 100 000 грн., № 607 від 14.08.2014 від 250 000 грн., № 608 від 14.08.2014 у розмірі 124 000 грн., № 612 від 15.08.2014 від 75 000 грн., № 613 від 18.08.2014 у розмірі 50 000 грн., № 614 від 19.08.2014 у розмірі 25 000 грн. позивач сплатив кошти за придбаний товар на користь контрагента за договором № 6-е/з від 26.03.2013.

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Вікторас" (виконавець) укладено договір № 01/09 від 01.09.2014 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги, які вказуються в Додатку до цього договору, що є невід'ємною частиною. Факт приймання наданих послуг має підтверджуватись актом приймання.

На підтвердження виписано акти надання послуг № 89 від 03.10.2014 на суму 5 967 грн. (в т.ч. ПДВ 994,50 грн.), № 99 від 14.10.2014 на суму 4 953 грн. (в т.ч. 825,50 грн.), № 113 від 24.10.2014 на суму 10 668 грн. (в т.ч. 1 778 грн.), податкові накладні № 6 від 03.10.2014 на суму 5 967 грн. (в т.ч. ПДВ 994,50 грн.), № 14 від 14.10.2014 на суму 4 953 грн. (в т.ч. ПДВ 825,50 грн.), № 29 від 24.10.2014 на суму 10 668 грн. (в т.ч. ПДВ 1 778 грн.).

Між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Домініус" укладено договір № 19112014 від 19.11.2014 про надання юридично-консультаційних послуг.

На підтвердження виписано акти надання послуг № 2 від 03.12.2014 на суму 40 000 грн. (в т.ч. ПДВ 6 666,67 грн), № 3 від 11.12.2014 на суму 7 000 грн. (в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.), № 4 від 19.12.2014 на суму 7 000 грн. (в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.), № 5 від 23.12.214 на суму 35 000 грн. (в т.ч. ПДВ 5 833,33 грн.), № 6 від 31.12.2014 (в т.ч. ПДВ 500 грн.), № 7 від 31.12.2014 на суму 15 000грн. (в т.ч. ПДВ 2 500 грн.), податкові накладні № 2 від 03.12.2014 на суму 40 000 грн. (в т.ч. ПДВ 6 666,67 грн), № 3 від 11.12.2014 на суму 7 000 грн. (в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.), № 4 від 19.12.2014 на суму 7 000 грн. (в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн.), № 5 від 23.12.2014 35 000 грн. (в т.ч. ПДВ 5 833,33 грн.), № 6 від 31.12.2014 на суму 3 000 грн. (в т.ч. ПДВ 500 грн.), № 7 від 31.12.2014 на суму 15 000грн. (в т.ч. ПДВ 2 500 грн.).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення операцій купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрон-Буд", позивачем надані були до справи копії первинних документів по реалізації придбаного у контрагента товару, а саме: укладений договір № 25/07 від 25.07.2014 з Твариством з обмеженою відповідальністю Харцизький кабельний завод Енерго", специфікації № 1 від 25.07.2014, податкова накладна № 252 від 28.07.2014, видаткова накладна № 1438 від 28.07.2014, ТТН № Р1438 від 28.07.2014, довіреність № 220 від 25.07.2014, рахунок оплати по замовленню № 2723 від 25.07.2014; укладений договір № 16-2012 від 16.07.2014 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ", рахунок оплати по замовленню № 2420 від 03.07.2014, № 2437 від 04.07.2014, перелік цінностей, відомості про вантаж, податкові накладні № 37 від 03.07.2014, № 58 від 04.07.2014, видаткові накладні № 1226 від 03.07.2014, № 1235 від 04.07.2014, довіреність № 364 від 03.07.2014, ТТН № Р1226 від 03.07.2014, № Р1235 від 04.07.2014, відомості про вантаж, специфікації № 03/07 від 03.07.2014, № 01/07 від 01.07.2014, докази проведення оплати; укладений договір № 31 від 11.01.2013 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Енергопром", специфікації № 01/07 від 01.07.2014, податкова накладна № 41 від 03.07.2014, видаткова накладна № 1231 від 03.07.2014, довіреність № 332 від 03.07.2014, ТТН № Р1231 від 03.07.2014, рахунок на оплату замовлення № 2431 від 03.07.2014.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV ).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як свідчать матеріалів справи, підставою для висновку відповідача щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є встановлення ним ряд порушень.

Так, Відповідачем за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 відобразила в декларації з податку на додану вартість постачальника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторас" на суму 16 939,66 грн. Згідно ІС "Податковий блок" встановлено, що у вказаний період ТОВ "Вікторас" здійснювало реалізацію товарів (надання послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус" на основі податкових накладних, виписаних на суму до 10 000 грн., що унеможливило відстежити номенклатуру реалізованого товару, а тому податковий орган зробив висновок, враховуючи що в юридичній компанії наявність одного працюючого, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус" господарські операції не проводились.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторас" у період з 01.10.2014 по 31.10.2014 задекларовано податок на додану вартість у результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торнадо", а не з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укркабель". Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторас" здійснювало реалізацію маркетингових рекламних послуг, більша частина виписаних податкових накладних менше 10 000 грн., що унеможливо відстеження номенклатури реалізованого товару, враховуючи, що на підприємстві працює одна особа, відсутні фонди, складські приміщення для основного виду діяльності такої як оптова торгівля металами та металевими рудами. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторас" не могли надаватись маркетингові, рекламні та інформаційно-консультаційні послуги.

При проведенні аналізу інформації по Товариству з обмеженою відповідальністю "Електрон-Буд", яка є в органі ДПС, виявлено відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів та наявності службової записки від ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі про незнаходження підприємства за податковою адресою, відповідачем поставлено під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку викладеному в сукупності, відповідач дійшов висновку про те, що бухгалтерські та податкові документи, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Домініус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Буд" стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркабель", не можуть прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркабель".

Однак, судом першої інстанції були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентами, які досліджувалися відповідачем під час перевірки позивача. Під час огляду та дослідження зазначених документів судом першої інстанції не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Так слід зазначити, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому порядку, як платники податку на додану вартість.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагента.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, що і було вірно враховано судом першої інстанції при винесені свого рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.