Постанова

від 17.01.2017 по справі 826/11687/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11687/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Астіка-Буд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Астіка-Буд до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Астіка-Буд звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 10.05.2016 № 1572615141, № 1562615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Астіка-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Строй-Пак , ТОВ Люкс Кепітал , ТОВ Будресурс-К , ТОВ Коменерго-Комп та ТОВ Ермана , що стали предметом заперечення ТОВ Астіка Буд від 04.03.2016 до акту документальної планової виїзної перевірки від 25.02.2016 №51/26-15-13-01-01.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 15.04.2016 №63/26-13-14-01-01/35269012, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 1 566 028 грн.;

- п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 693 936 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016:

- № 1572615141, яким позивачу збільшено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 843 080 грн. (за основним платежем 1 474 704 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 368 676 грн.),

- № 1562615141, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 982 466 грн. (за основним платежем 1 585 973 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 396 493 грн.).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вона проводилась під час дії мораторію на проведення перевірок, а тому вказане порушення доводить незаконність проведеної перевірки та відсутність підстав для настання правових наслідків такої.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Крім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14.

Крім того, про протиправність дій відповідача при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача свідчать наступні обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що 17.03.2016 посадовою особою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві прийнято наказ № 1454 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відносно позивача.

В той же час, п. 3 розд. ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , що набув чинності 17.01.2015, визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 01.07.2015 на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений пункт не є зміною або доповненням до ПК України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій. Тобто без дозволу Кабінету Міністрів України можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень або ті які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Позивач будь-яких заяв до відповідача щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано. Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі рішення суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за 2015 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження господарської діяльності за 2015 рік становить 13 354 300, 00 грн., тобто менше 20 мільйонів.

З огляду на набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , колегія суддів приходить до висновку, що винесення контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірки - повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість. Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок, потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із загальними формулюваннями - щодо проведення перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця. Ініціювання податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача у тому вигляді, в якому воно відображено в наказі від 17.03.2016 № 1454, вчинено за відсутності визначених на це законом підстав.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем допущено ряд грубих порушень податкового законодавства при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що свідчить про незаконність проведення такої.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, встановлених обставин, правової позиції Верховного суду України висловленій в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання вимог ПК України та законів України що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні документально позапланової виїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 10.05.2016 № 1572615141, № 1562615141 підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. З платіжного доручення від 05.07.2016 № 145, від 21.11.2016 № 566 вбачається, що ТОВ Астіка-Буд сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 57 387, 70 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 63 126, 46 грн., які слід стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Астіка-Буд .

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Астіка-Буд задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 10.05.2016 № 1572615141, № 1562615141.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Астіка-Буд судовий збір в сумі 120 514, 16 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.