Рішення

від 10.01.2017 по справі 705/3890/16-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 705/3890/16-ц

2/705/167/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Власової Т.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину і про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2016 ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та продовження строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, який помер 01.12.2012, та баби ОСОБА_9, яка померла 14.05.2014.

15.11.2016 до початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про уточнення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду, і остаточно позивач просить: визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.04.2014 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9, на земельну ділянку, площею 3,2077га, розташовану в адміністративних межах Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, після смерті ОСОБА_8, який помер 01.12.2012; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.04.2015 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, яка померла 14.05.2014 та визначити їй - ОСОБА_1 додатковий строк 4 місяці, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер 01.12.2012, та ОСОБА_9, яка померла 14.05.2014.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала і просила задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила суд задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Зазначила, що через рівень свого інтелектуального розвитку, про який свідчить її свідоцтво про закінчення спеціальної загальноосвітньої школи, наявну в неї інвалідність з дитинства, потребу в сторонньому догляді позивач була позбавлена можливості вчасно прийняти спадщину після батька та баби, а відповідачі недобросовісно скористалися цим та фактично позбавили позивача належного їй права на спадщину.

Представник відповідача ОСОБА_7 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_4 подав суду письмові заперечення від 20.12.2016 проти змінених позовних вимог, в яких просив відмовити в задоволенні позову повністю через його необґрунтованість, відсутність у позивача поважних причин неподання вчасно заяв про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_8 у 2012 році та баби ОСОБА_9 у 2014 році. Відповідач жодним чином не перешкоджала позивачу вчасно подати відповідні заяви нотаріусу особисто або направити їх поштою.

ОСОБА_4 як представник і відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки позивач не довела, що в неї була поважна причина неподання вчасно заяви нотаріусу про прийняття спадщини після батька та баби. Також повідомив, що всі відповідачі на цей час не бажають надавати позивачу згоду на те, щоб вона прийняла спадщину після ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Передбачених законом підстав для скасування частково свідоцтв про право на спадщину, виданих відповідачам та ОСОБА_9, немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_3 як представник відповідачів в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, підтримавши позицію представника відповідачів ОСОБА_4 Та будучи допитаною як свідок згідно зі ст. 62 ЦПК України, показала, що ОСОБА_8 був її дядьком; після його похорон, на яких були і позивач ОСОБА_1 зі своєю матір'ю, вона та відповідачі говорили їм, що залишилася спадщина і необхідно звернутися до нотаріуса для її оформлення. Потім приблизно через рік після смерті батька - у січні 2014 року вона у позивача дійсно брала її паспорт і ходила до нотаріуса з приводу оформлення спадщини ОСОБА_8 на його дочку ОСОБА_1, однак нотаріус їй пояснив, що із заявою про прийняття спадщини повинен звертатися сам спадкоємець. Тому приблизно за три тижні вона повернула документи позивача її матері ОСОБА_10 та пояснила їй та позивачу, що потрібно робити. Чому з початку чотирнадцятого року позивач та її мати не вчинили ніяких дій для прийняття спадщини після батька, а потім і після баби, вона не знає. До спливу шести місяців після смерті ОСОБА_8, а також після смерті ОСОБА_9 вона особисто говорила ОСОБА_1, що є спадщина, яку необхідно оформити в нотаріуса; і до спливу одного року після смерті батька позивача паспорт останньої вона не брала. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла лише його мати ОСОБА_9, яка проживала разом з ним в с. Аполянка, а після ОСОБА_9 - її діти, зазначені у заповіті, тобто троє відповідачів у справі. Позивач ОСОБА_1 не проживала разом зі спадкодавцями на час їх смерті, протягом шести місяців без поважної на те причини не подала заяву нотаріусу, до відповідачі з проханням надати їй згоду на прийняття спадщини після пропуску строку не зверталась, тому вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, і в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, подані позивачем та витребувані судом за її клопотанням, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_8 помер 01.12.2012 в с. Аполянка Уманського району Черкаської області, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-СР № 275025, виданим повторно 30.03.2016 відділом ДРАЦС по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 8.

Спадкоємцями ОСОБА_8 першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України були його дочка (позивач) ОСОБА_1 - свідоцтво про народження від 05.01.1989 серії ІІІ-СР № 270267, та його матір ОСОБА_9 - свідоцтво про народження спадкодавця від 06.09.1965 серії V-УР № 0984841.

На час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_8 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_9, тому остання відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважалась такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не заявила про відмову від неї. Зазначені обставини підтверджуються копіями документів спадкової справи № 70/2014 (а.с. 64-68).

Позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала і була зареєстрована окремо від батька в с. Бабанка Уманського району Черкаської області, що підтверджується відомостями про її зареєстроване місце проживання у паспорті громадянина України (а.с. 3) та підтверджено нею в судовому засіданні. Протягом встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після батька. У зв'язку з вказаними обставинами ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину після батька ОСОБА_8

08.04.2014 державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори видав ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом після сина ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 3,2077 га, кадастровий номер 7124380400:02:000:0230, розташовану на території Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог та з наданих позивачем документів - звернень до міліції та прокуратури, та відповідей на них - позивач ОСОБА_1 до травня 2015 року ніяким чином не виявляла свого наміру і бажання прийняти спадщину після батька, який помер 01.12.2012, не вчинила для прийняття спадщини передбачених законом дій. Згідно з документами спадкової справи № 70/2014, заведеної на підставі заяви ОСОБА_9 від 04.02.2014, ані до вказаної дати, ані після того позивач не зверталась до нотаріуса із жодною заявою щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини ОСОБА_8

Доказів того, що відповідачі по справі брали документи ОСОБА_1О, в період з 01.12.2012 - дня відкриття спадщини, до 01.06.2013 - дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивач суду не надала.

Посилання позивача на стан свого здоров'я, встановлену їй інвалідність з дитинства (Акт огляду МСЕК від 19.10.2010), як на поважну підставу пропуску строку для прийняття спадщини, суд вважає необґрунтованими, так як вказаний стан ОСОБА_1 існував і до відкриття спадщини, і після того, та продовжує існувати на цей час. Тобто вказана обставина не виникла в період до закінчення строку для прийняття спадщини, не була новою для позивача, та відповідно не могла об'єктивно перешкодити їй прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Також статті 15, 16 ЦК України містять норми про те, що особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визначення їй додаткового строку 4 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, так як позивач не довела існування поважної причини пропуску встановленого законом стоку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

ОСОБА_9 померла 14.05.2014 в с. Аполянка Уманського району Черкаської області, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії №, виданим повторно 22.04.2016 відділом ДРАЦС по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 4.

Спадкоємцями всього майна, яке належало ОСОБА_9 на день її смерті, за її заповітом від 13.02.2014 були ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рівних частках. Названі спадкоємці прийняли спадщину, подавши заяви нотаріусу в установлений законом строк, та отримали 01.04.2015 видані державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо права власності на 1/3 частки майна ОСОБА_9 - земельної ділянки площею 6,4154 га, кадастровий номер 7124380400:02:000:0228. Зазначені обставини підтверджуються копіями документів спадкової справи № 493/2014 (а.с. 55-63).

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона як інвалід ІІ групи, що підтверджено довідкою до Акта огляду МСЕК від 19.10.2010, мала право на обов'язкову частку в спадщині баби ОСОБА_9 відповідно до ст. 1241 ЦК України, суд вважає безпідставними, такими, що не відповідають нормам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця , непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Внуки, правнуки спадкодавця згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).

З наведених норм Цивільного кодексу України вбачається, що позивач ОСОБА_1 як онука ОСОБА_9 не належить до кола спадкоємців, які згідно зі ст. 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині названого спадкодавця. Також вона не мала права на спадкування за правом представлення як дочка сина спадкодавця ОСОБА_9, який помер раніше за неї, оскільки ОСОБА_8 не входив до кола спадкоємців за заповітом та не мав би права на частку у спадщині за законом, у тому числі на обов'язкову частку, якби був живим на час відкриття спадщини ОСОБА_9

Позивач ОСОБА_1 не входила до кола спадкоємців ОСОБА_9 ні за заповітом, ні за законом і не мала права на обов'язкову частку у спадщині, у зв'язку з цим відсутні передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК України підстави для її звернення до суду з позовом про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після баби ОСОБА_9, і тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 01.04.2015 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, та свідоцтва про право на спадщину, виданого 08.04.2014 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 на спадкове майно після смерті ОСОБА_8, задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як було зазначено вище, позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину після батька ОСОБА_8 і суд не вбачає підстав для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після батька, а також позивач не є спадкоємцем ОСОБА_9

Відповідно до норм ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтва про право на спадщину, які оспорює позивач, як було встановлено під час судового розгляду, були видані особам, які мали право на спадкування після ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідно. Позивач не навела у своїй позовній заяві та не довела в суді, що існують які-небудь обставини, передбачені певною нормою закону, які є підставами для визнання свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_9 та відповідачам, недійсними в певній частині.

Позивач не довела в суді, що було порушене яке-небудь належне їй цивільне право, яке може бути захищене (відновлене) шляхом визнання частково недійсними виданих ОСОБА_9 та відповідачам свідоцтв про право на спадщину.

Отже, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 3, 4, 10 ,11, 15, 57-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.04.2014 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 на земельну ділянку, площею 3,2077 га, розташовану в адміністративних межах Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, після смерті ОСОБА_8, який помер 01.12.2012; про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 01.04.2015 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, яка померла 14.05.2014, і про визначення позивачу додаткового строку 4 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер 01.12.2012, та ОСОБА_9, яка померла 14.04.2014, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О.С. Кімстачов