Ухвала

від 06.04.2017 по справі 705/3890/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/898/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Уманська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину і про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 01.12.2012 року помер її батько ОСОБА_10. Після його смерті відкрилася спадщина. Батько за життя, належним йому майном не розпорядився і тому спадкування здійснювалося за законом. Скориставшись її станом здоров'я, так як вона є інвалідом дитинства, відповідачі по справі, взяли її документи і повідомили їй , що спадщина, а саме земельна ділянка (пай), яка належала її батьку і заходилась в адміністративних межах с. Аполянка, Уманського району буде оформлена на її бабусю, а 14.05.2014 року померла її баба ОСОБА_11.

Під час ознайомлення із спадковою справою було виявлено, що ОСОБА_11 оформила спадщину лише на своє ім'я.

В травні 2015 року, її родичі звернулися до державного нотаріуса Уманського району, щодо оформлення спадщини на її ім'я, але виявилося , що вона не була включена в число спадкоємців на спадщину ні після смерті батька, ні після смерті бабусі. Відповідачі навмисно не повідомили нотаріуса що вона також є спадкоємцем.

Дізнавшись про порушення своїх прав в травні місяці 2015 року вона зверталася з заявою в міліцію Уманського району і прокуратуру Уманського району, Черкаської області, але належної відповіді не дочекалася - отримала відписку, що за захистом своїх порушених прав вона має право звернутися в Уманський міськрайонний суд.

1 квітня 2015 року державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво на право на спад заповіту по 1/3 частці відповідачам на земельну ділянку .

А тому, позивач ОСОБА_6 просила: визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.04.2014 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_11, на земельну ділянку, площею 3,2077га, розташовану в адміністративних межах Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, після смерті ОСОБА_10, який помер 01.12.2012; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.04.2015 державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12 на спадкове майно після смерті ОСОБА_11, яка померла 14.05.2014 та визначити їй - ОСОБА_6 додатковий строк 4 місяці, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, який помер 01.12.2012, та ОСОБА_11, яка померла 14.05.2014.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Так, за матеріалами справи встановлено, що 01.12.2012 в с. Аполянка Уманського району Черкаської області помер ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 275025, виданим повторно 30.03.2016 відділом ДРАЦС по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 8.( а. с.8).

Спадкоємцями ОСОБА_10 першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України були його дочка (позивач) ОСОБА_6 - свідоцтво про народження від 05.01.1989 серії ІІІ-СР № 270267, та його матір ОСОБА_11 - свідоцтво про народження спадкодавця від 06.09.1965 серії V-УР № 0984841( а. с. 66 на звороті).

На час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_10 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_11, тому остання відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважалась такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не заявила про відмову від неї. Зазначені обставини підтверджуються копіями документів спадкової справи № 70/2014 (а.с. 64-68).

Позивач ОСОБА_6 на час відкриття спадщини проживала і була зареєстрована окремо від батька в с. Бабанка Уманського району Черкаської області, що підтверджується відомостями про її зареєстроване місце проживання у паспорті громадянина України (а.с. 3) та даний факт нею підтверджено в судовому засіданні суду як першої так і апеляційної інстанцій.

Протягом встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після батька. У зв'язку з вказаними обставинами ОСОБА_6 відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину після батька ОСОБА_10

08.04.2014 державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори видав ОСОБА_11 свідоцтво про право на спадщину за законом після сина ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 3,2077 га, кадастровий номер 7124380400:02:000:0230, розташовану на території Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області( а. с. 68).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Колегія вважає, що судом районного суджу вірно зазначено, що позивач ОСОБА_6 до травня 2015 року ніяким чином не виявляла свого наміру і бажання прийняти спадщину після батька, який помер 01.12.2012, не вчинила для прийняття спадщини передбачених законом дій.

Так, згідно з документами спадкової справи № 70/2014, заведеної на підставі заяви ОСОБА_11 від 04.02.2014, ані до вказаної дати, ані після того позивач не зверталась до нотаріуса із жодною заявою щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини ОСОБА_10

Доказів того, що відповідачі по справі брали документи ОСОБА_6О, в період з 01.12.2012 - дня відкриття спадщини, до 01.06.2013 - дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивачем суду не надано.

Також колегія зазначає, що посилання позивача на стан свого здоров'я, встановлену їй інвалідність з дитинства (Акт огляду МСЕК від 19.10.2010), як на поважну підставу пропуску строку для прийняття спадщини, є необґрунтованими, так як вказаний стан ОСОБА_6 існував і до відкриття спадщини, і після того, та продовжує існувати на цей час. Тобто вказана обставина не виникла в період до закінчення строку для прийняття спадщини, не була новою для позивача, та відповідно не могла об'єктивно перешкодити їй прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.

Крім того, позивачка у встановленому законом порядку не визнана недієздатною та проживає зі своєю мамою.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Також статті 15, 16 ЦК України містять норми про те, що особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А тому, на підставі встановлених обставин, районний суд дійшов до обгрунтованого висновку, що вимога позивача про визначення їй додаткового строку 4 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 задоволенню не підлягає, так як позивач не довела існування поважної причини пропуску встановленого законом стоку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

14.05.2014 в с. Аполянка Уманського району Черкаської області, померла ОСОБА_11, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії №, виданим повторно 22.04.2016 відділом ДРАЦС по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 4( а. с. 9).

Спадкоємцями всього майна, яке належало ОСОБА_11 на день її смерті, за її заповітом від 13.02.2014 були ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 в рівних частках. Названі спадкоємці прийняли спадщину, подавши заяви нотаріусу в установлений законом строк, та отримали 01.04.2015 видані державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо права власності на 1/3 частки майна ОСОБА_11 - земельної ділянки площею 6,4154 га, кадастровий номер 7124380400:02:000:0228. Зазначені обставини підтверджуються копіями документів спадкової справи № 493/2014 (а.с. 55-63).

Посилання позивача ОСОБА_6 на те, що вона як інвалід ІІ групи, що підтверджено довідкою до Акта огляду МСЕК від 19.10.2010, мала право на обов'язкову частку в спадщині баби ОСОБА_11 відповідно до ст. 1241 ЦК України, судом визнано обгрунтовано безпідставними і такими, що не відповідають нормам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Внуки, правнуки спадкодавця згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).

З наведених норм Цивільного кодексу України вбачається, що позивач ОСОБА_6 як онука ОСОБА_11 не належить до кола спадкоємців, які згідно зі ст. 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині названого спадкодавця. Також вона не мала права на спадкування за правом представлення як дочка сина спадкодавця ОСОБА_11, який помер раніше за неї, оскільки ОСОБА_10 не входив до кола спадкоємців за заповітом та не мав би права на частку у спадщині за законом, у тому числі на обов'язкову частку, якби був живим на час відкриття спадщини ОСОБА_11

Позивач ОСОБА_6 не входила до кола спадкоємців ОСОБА_11 ні за заповітом, ні за законом і не мала права на обов'язкову частку у спадщині, у зв'язку з цим відсутні передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК України підстави для її звернення до суду з позовом про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після баби ОСОБА_11, і тому суд першої інстанції в задоволенні цій частині позовних вимог також вірно відмовив.

Відповідно до норм ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтва про право на спадщину, які оспорює позивач, як було встановлено під час судового розгляду, були видані особам, які мали право на спадкування після ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відповідно.

Колегія вважає, що районний суд вірно зазначив, позивачем не було доведено факту про порушення якого-небудь належного їй цивільного права, яке може бути захищене (відновлене) шляхом визнання частково недійсними виданих ОСОБА_11 та відповідачам свідоцтв про право на спадщину.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :